Психологічні особливості становлення особистості в старшому шкільному віці

Молоді люди готові до фізичних та розумових навантажень. Фізичний розвиток сприяє формуванню навичок і вмінь у праці, спорті, відкриває можливості для вибору професії. Усвідомлення своєї фізичної сили і привабливості, здоров’я впливає на формування в юнаків та дівчат високої самооцінки, впевненості в собі, життєрадісності, оптимізму, активності, поривання до дій.

Саме в період юності відбувається важлива подія в  житті старшокласників – вибір  майбутньої професії. В сучасному  світі дитина має вирішити – навчатися  професії після 9 класу чи після 11. На прийняття рішення впливають  різні фактори, наприклад, фінансові чи соціальні.

На мою думку, важливим для юнаків і дівчат у цьому  віці мають бути високий інтерес, як до окремого предмету, так і до певної галузі науки, що в подальшому допоможе їм сформулювати пізнавальну  професійну спрямованість. Тому завдання викладача зацікавити учнів до вивчення навчального матеріалу з предмету, враховуючи здібності і можливості кожного з них.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Характеристика учбово-професійної діяльності старшокласників

 

 

Учбово-професійна діяльність є основним видом діяльності старшого школяра. Нова соціальна позиція старшокласника змінює для нього значущість учіння, його завдань та цілей. Старші школярі оцінюють навчальний процес з точки зору того, що він дає для їх майбутнього. У них, в порівнянні з підлітками, зростає інтерес до учіння. Це пов’язано з тим, що утворюється нова мотиваційна структура учіння, відбуваються зрушення у мотиваційній сфері їх діяльності.

Мотивація зумовлюється свідомо поставленою метою і  носить довільний характер.

Мотиваційна сфера учіння включає в себе:

- мотиви пов’язані із самовизначенням і підготовкою до самостійного життя (орієнтація на майбутнє, на віддалені перспективи і цілі займає провідне місце, є досить дієвою);

- широкі соціальні  мотиви (прагнення стати повноцінним членом суспільства, переконання щодо практичної значущості науки, переконання щодо зростання спроможності конкурувати на ринку праці за рахунок власної компетентності та ерудованості);

- інтерес до змісту  і процесу навчання (з’являється  інтерес до методів наукового дослідження, до самостійної пошукової діяльності з метою розв’язання складних завдань – діяльність Малих академій).

Старшокласники добре  розуміють значення навчання для  майбутньої трудової діяльності, для  продовження навчання у вищих  навчальних закладах, здобуття спеціальності, для життя.

Така пізнавальна мотивація  може поширюватись на усі предмети, на цикл певних предметів чи на окремий  предмет. Вибірковість пізнавальних інтересів  старших школярів часто пов’язана  з життєвими планами, які сприяють формуванню учбових інтересів. Характерне взаємопроникнення широких соціальних і пізнавальних мотивів.

Особливості мотивації  учбової діяльності старшокласників  виявляються і в їхньому ставленні  до шкільних оцінок. Старшокласники глибоко  оцінюють ерудицію та глибокі знання, які виходять за межі шкільної програми, підручників.

Мотивами навчання старшокласники можуть виступати:

1. Інтерес до загальної  позитивної успішності, який пов’язаний  з бажанням успішно закінчити  школу чи розширити свою обізнаність і виявляється в однаковому інтересі до всіх дисциплін, які викладаються в школі.

2. Поєднання загального  інтересу з вибірковим інтересом  до того чи іншого навчального  предмета, що стосується обраної  спеціальності або з яких доведеться  складати вступний іспит до вузу.

У старшому шкільному  віці встановлюється тісний взаємозв’язок  між професійними і учбовими інтересами. Вибір професії сприяє формуванню учбових  інтересів, старші школярі починають  цікавитися тими предметами, які їм потрібні у зв’язку з вибраною професією.

Створюються сприятливі умови для ознайомлення учнів  з психологічною характеристикою  професій, тобто з тими вимогами, які висуваються до уваги, мислення, характеру та інших психологічних  особливостей людини у тій чи іншій  професії.

 

 

3. Формування особистості юнака

 

Юність – надзвичайно  складна, суперечлива стадія життєвого  шляху, яка закладає ціннісний фундамент  особистості.

• 3.1. Розвиток самосвідомості

 

Нові інтелектуальні можливості, які виникають в ранній юності, розширюють горизонти самосвідомості молодої людини. Розвиток самосвідомості в цьому віці настільки яскравий та наочний, що дослідники різних психологічних напрямків мають єдину позицію в оцінці його значення для формування особистості.

Самосвідомість – це, перш за все, механізм, за допомогою якого людина пізнає себе і ставиться до самої себе. П. Чамата виділяє три основні компоненти самосвідомості:

1) когнітивний (пізнавальний) –  система уявлень і знань індивіда  про себе (самопізнання, самоаналіз, уявлення про себе, самооцінка  тощо);

2) емоційно-оцінний – емоційна  оцінка своїх уявлень і знань  індивіда про себе, емоційне ставлення  до себе (почуття скромності, гордості, власної гідності тощо);

3) поведінковий (регулятивний) – усі  ті прояви психічної активності, у яких виступає свідоме регулювання власних дій, вчинків, свого ставлення до оточуючих і до самого себе (самовладання, самодисципліна, самоконтроль тощо).

М. Боришевський зазначає: “Щоб збагнути винятково важливу роль самосвідомості…  слід підкреслити, що предметом чи, точніше, об’єктом самосвідомості… є все єство людини, будь-які її сторони: це і усвідомлення й оцінка свого тіла в цілому, його особливостей порівняно з тілесними характеристиками оточуючих людей, усвідомлення й оцінка… власних моральних якостей…, своїх ставлень, свого місця серед них – і так до нескінченності ”. Самосвідомість характеризується також своїм головним продуктом – уявленням про себе, образом Я, який може набувати різної модальності. Образ Я є результат самопізнання, форма узагальненого уявлення людини про себе.

Самосвідомість - це знання до себе, ставлення до цього знання і як результат ставлення до себе і проявляється він у вигляді  самооцінки.

 Виходячи з цього я звертаюся  до І. С. Кону. Він на мою  думку. Найбільш доступно і  правильно зміг описати і розповісти про розвиток самосвідомості і образу "Я" у юнацтва.

"Зростання самосвідомості  та інтересу до власного" Я  "у юнаків пов'язаний не тільки  з статевим дозріванням як  вважала біогенетична школа в  психології. Дитина зростає, змінюється, набирається сил і до перехідного віку, і тим не менше це не викликало у неї тяги до інтроспекції. Якщо це відбувається тепер, то перш за все тому, що фізичне дозрівання є одночасно соціальним симптомом, знаком дорослішання, змужніння, на яке звертають увагу й за яким пильно стежать інші, дорослі й однолітки. Суперечливість становища підлітка, зміна його соціальних ролей й рівня домагань - ось що в першу чергу актуалізує питання: "Хто Я?"

Образ Я включає уявлення про себе як про жінку чи чоловіка; певний зміст інтересів, нахилів, ціннісних орієнтацій. Основу, ядро образу Я складає самооцінка, яка є однією з умов успішної діяльності особистості.

Рання юність є періодом пошуку власного Я, основою формування якого виступає структурована індивідуальна  система ціннісних орієнтацій. Завдяки їй у молодої людини розвивається адекватна ідентичність, яка забезпечує готовність до життєво важливих виборів, до особистісного та соціального самовизначення, формування життєвих перспектив. Юнацький вік є сенситивним для впливу на процес формування ціннісних орієнтацій як стійкого елемента життєвої перспективи.

У ранньому юнацькому  віці поглиблюються та розширюються рефлексивні характеристики самосвідомості. Рефлексія – це процес самосвідомості, на основі якого відбувається самопізнання особистістю самої себе як активного суб’єкта своєї життєдіяльності. Найважливішим надбанням цього віку є відкриття свого внутрішнього світу. Завдяки рефлексії молода людина набуває здатності заглиблюватись в себе, в свої переживання, усвідомлювати свої емоції не тільки як похідні від певних зовнішніх подій, а як стани власного Я.

Якщо підліток пізнаючи себе через призму інших орієнтується на те, “який я серед інших, наскільки  я схожий на них”, то старшокласник  більшою мірою орієнтується на те, який він в очах оточуючих, наскільки він відрізняється від інших і наближений до свого ідеалу.

Особливо значущим процесом у розвитку юнацької самосвідомості є формування особистісної ідентичності, становлення адекватного, усвідомленого  уявлення про свою замість.

Е. Еріксон, розглядаючи  розвиток самосвідомості в цьому віці, розкриває взаємозв’язок біологічного дозрівання із соціальними ролями та очікуваннями індивіда. На думку вченого, психосоціальна ідентифікація відбудеться в тому випадку, коли молода людина зможе об’єднати все, що вона знає про себе, в єдине ціле, осмислити, пов’язати з минулим та спроектувати в майбутнє. В тому випадку, коли індивід виявився неспроможним вирішити завдання ідентифікації, він не може визначити своє Я, що спричиняє кризові явища в розвитку ідентичності.

Є категорія молодих  людей, у яких становлення ідентичності про ходить зі значними труднощами. Часто ідентичність досягається  ними тільки після тривалого періоду  вагань, пробних ціннісних виборів. Індивід входить в смугу так званого психосоціального мораторію, який продовжує в часі перехідний період від дитинства до зрілості. У такій ситуації молода людина втрачає цілеспрямованість та пасивно очікує того часу, коли їй буде надана можливість “знайти себе ”. Вона не може виробити власну систему цінностей, цілей та ідеалів, завершити психосоціальне самовизначення. Індивід перебуває у стані невизначеності, розгубленості, що спричинює кризові явища у розвитку ідентичності, неадекватну ідентичність.

Формування ідентичності в ранньому юнацькому віці завершується більш структурованою системою ціннісних орієнтацій, яка визначає життєві пріоритети та послідовність постановки та реалізації цілей. З’являються досить визначені міркування щодо того, ким бути і як будувати своє подальше життя. Завдяки відчуттю індивідуальної само тотожності, єдності та наступності власного Я молода людина готова вибирати життєві цілі, формувати життєві плани, будувати життєві перспективи, робити зважений, обміркований життєвий вибір.

• 3.2. Емоційний розвиток

 

У ранньому юнацькому віці збагачується емоційна сфера підростаючої особистості.

Внутрішній світ старшокласників  досить складний і тендітний.

В юності нерідко зустрічається  загострення переживання самотності, яке, згідно з думкою Е. Фрома, якщо триває довго і не зникає з переходом у новий вік, може призвести до психічних розладів такою ж мірою, як фізичний голод до смерті. Переживання самотності в ранньому юнацькому віці в нормі не є стабільним і зникає при встановленні хороших особистісних стосунків з оточуючими людьми.

Винятково важлива риса особистості, яка започатковується у ранній юності – самоповага, яка  являє собою узагальнену самооцінку, міру прийняття чи неприйняття себе як особистості. Юнаки та дівчата  із заниженою самоповагою мають  низький рівень соціальних домагань особистості, ухиляються від усякої діяльності, у якій наявний момент змагання. Такі молоді люди часто відмовляються від досягнення поставлених цілей, оскільки втратили віру у власні сили. Це, у свою чергу, підкріплює занижену самооцінку.

• 3.3. Світогляд і переконання

 

Характерною рисою розвитку особистості в ранньому юнацькому  віці є вироблення її світогляду, тобто  системи поглядів на світ, суспільне  життя, його минуле і майбутнє, на мораль, науку, мистецтво, на людину і сенс її життя. Світогляд, становлячись, регулює взаємини юнаків та дівчат, впливає на формування їх ціннісних орієнтацій, на поведінку, ставлення до людей і проектування свого майбутнього.

У ранньому юнацькому  віці моральна свідомість особистості  піднімається на вищий щабель, ступінь свідомих моральних переконань. Молода людина обирає доцільні форми поведінки в різних ситуаціях, виходячи з власних моральних настанов і переконань.

Становлення моральних  якостей старшокласників тісно  пов’язане з формуванням їх моральних  ідеалів. Моральні ідеали виступають як взірець, з яким учні звіряються у процесі свідомого самовиховання та самовдосконалення своєї особисті. Ідеали старшокласників стають більш узагальненими та усвідомлюються ними вже не у вигляді конкретної особи, як у підлітковому віці, а як певна система вимог до моральних якостей особистості.

Зміни в свідомості, самосвідомості й світогляді особистості, що відбуваються в цьому віці, позначаються на розвитку її інтересів (пізнавальних, естетичних, суспільно-політичних, етичних). Інтереси стають зрілішими, серйознішими, тривалішими, стійкішими, поглиблюється їх зміст.

Виразнішого характеру  набувають професійні інтереси старшокласників. Вони виявляються в поглибленому вивченні навчальних предметів, пов’язаних з обраною галуззю діяльності, поєднуються з усвідомленням своєї придатності до даного виду діяльності.

Значне місце займають спортивні інтереси. Поступаються їм інтереси до різних видів мистецтва, які мають пасивний і споглядацький  характер.

Юнацький вік має  вирішальне значення в гендерному розвитку індивіда, в становленні особистості майбутнього сім’янина.

• 3.4. Формування психологічної готовності до створення сім’ї у юнацькому віці