Психосоматичні захворювання як наслідок психологічного стресу

Гуменюк Інни, 61 ПСм

Психосоматичні  захворювання як наслідок психологічного стресу.

Вступ

Проблема стресів  набула першорядного значення в житті  сучасної людини. І наукова, і популярна  література відображають, безперервно  зростаючий інтерес до проблеми соціальних, психофізіологічних і психологічних стресів.

 Для нашого  часу у високорозвинених країнах  характерно подовження тривалості  життя людини, поліпшення харчування, зниження частки фізичної праці  у професійній діяльності. Одночасно  з цим, виникають нові соціальні та медичні проблеми, пов'язані: з ростом темпу життя, напруженості розумової праці; необхідністю засвоювати великий обсяг інформації, швидко вирішувати складні завдання; опановувати новими професіями; освоювати нову техніку, нові види діяльності, набувати нові навички і знання.

 Істотно  змінюються умови життя і праці.  Дефіцит часу, збільшення розумових  і зниження фізичних навантажень,  повсякденне користування засобами  транспорту для пересування навіть  на невеликі відстані - все це, створює умови, для зниження силових навантажень на м'язи (гіподинамії), щодо обмеження загальної рухової активності (гіпокінезії).

Гіпокінезія і  гіподинамія (ці поняття часто вживають як синоніми або як близькі за змістом  об'єднують одним терміном), у  свою чергу роблять негативний вплив на кровообіг , обмін речовин, опорно-руховий апарат, центральну і периферичну нервову систему, істотно змінюючи якість регуляторних процесів організму в стресових ситуаціях.

 Спочатку  англійське слово "стрес" (напруга)  вживалося в декількох значеннях, переважно у фізиці, психіатрії та розмовному лексиконі. У психіатрії воно застосовувалося для позначення душевного напруження, в розмовній мові переважно для позначення важких станів. В біологічній і медичній літературі термін "стрес" отримав широке розповсюдження завдяки дослідженням Г. Сельє, публікація яких почалася в 1936 р.

 Стрес - (англ. stress - напруга) - стан напруги - сукупність захисних фізіологічних реакцій, що наступають в організмі тварин і людини у відповідь на вплив різних несприятливих факторів (стресорів) - холоду, голодування, психічних і фізичних травм, опромінення, крововтрати, інфекції і т. п.

 

 

 

 

У перших роботах  основоположника вчення про стрес  Ганса Сельє, стрес визначається як синдром, що викликається різними  ушкоджувальними агентами. А дослівно «стрес» перекладається, як «напруга». У сучасному трактуванні психологічний стрес розвивається при невідповідності рівня вимог, висунутих організму і його здатність цим вимогам відповідати.

Образно кажучи, стрес можна визначати, як різниця між тиском і адаптивністю. У своєму розвитку стрес проходить 3 стадії.

1-стадія мобілізації,  напруги або тривоги. Організм  задіюэ всі свої захисні сили. Активізуються всі функціональні  системи і резерви психіки.  Далі в результаті мобілізації ресурсів організму настає 2-стадія резистентності, адаптації. Активно протидіючи і пристосовуючись до нього організм перебуває в напруженому мобілізовано стані. На забезпечення подібного стану витрачається адаптаціонна енергія, виснаження запасів якої може стати незворотним.

3-стадія це  стадія виснаження. Постійне перебування  у стресовому стані і тривалий  опір стресу призводять до  того, що поступово резерви організму  підходять до кінця. Розвивається  виснаження, астенізація або зрив  адаптації. Ця стадія є перехідною до розвитку хворобливих процесів.

Часто виходом  з неї є депресивні реакції, різко  знижені працездатність і якість життя. Можливо навіть формування психосоматичної  патології. Стрессорами можуть виступати, як фактори зовнішнього, так і  внутрішнього середовища. Ними можуть бути: хвороба, травма, надмірні розумові та фізичні навантаження, дефіцит часу, інформаційний пресинг, зміна соціального статусу, конфлікти і.т.д.

 Чи можна  жити без стресу? Наука стверджує  - не можна. Стреси людині потрібні. Стрес - це джерело енергії, своєрідна творчість. Адже адаптуватися до нових умов ми повинні постійно. Але є правило - не дати стресового стану придбати тривалу безперервну форму. Стрес повинен носити епізодичний характер. Потрібно вміти вчасно переключатися, тоді механізми саморегуляції повернуть всі змінені стресом функції до норми. Викорінити стрес неможливо, але в наших силах влаштувати власне життя так, щоб отримувати приємні стреси і звільнитися від неприємних.

 Так, бувають,  виявляється, і приємні стреси. Які бувають стреси? Наука ділить стреси на емоційно позитивний та емоційно негативний. На побутовому мовою, коли ми говоримо "боротьба зі стресом", "наслідки стресу", ми зазвичай маємо на увазі емоційно негативний тип стресу. Також розрізняються короткочасний і довгостроковий стреси. Вони по-різному позначаються на здоров'ї.

Довготривалий стрес несе більш важкі наслідки.

 Якщо реакція  напруги при стресі, циклічно  змінюється реакцією релаксації, то адаптивні можливості організму  тривалий час зберігаються на колишньому рівні (реакція тренування) або навіть зростають (реакція активації), що призводить до підвищення стійкості до стресу. Тому щоб уникнути негативного впливу стресогенних чинників на стан здоров'я, постійно необхідно навчитися запускати універсальну реакцію релаксації довільним чином за допомогою технік саморегуляції. Практична значимість подібного підходу безсумнівна: тим самим можна домагатися нормалізації психоемоційного стану в цілому та функціонального стану внутрішніх органів зокрема.

 Говорячи  про стрес і його наслідки  для організму не можна не  торкнутися проблеми психосоматичних  захворювань. Психотерапія розуміє  під психосоматикою, захворювання  внутрішніх органів і систем  організму, що виникають внаслідок  впливу психічних або емоційних чинників. Як кажуть у народі, це ті захворювання, які з'являються на нервовому грунті.

Соматичний - значить  тілесний. Психосоматичні - це тілесні  захворювання, які виникають і  підтримуються неблагополуччям  у психічній сфері. І вони дуже часто є результатом перенесеного стресу. До них можуть відносяться наприклад: гіпертонічна хвороба, інфаркт міокарда, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, бронхіальна астма, стенокардія, енурез, алергія, цукровий діабет, синдром роздратованого кишечника (СРК), коліт, гастрит, безсоння, болі в хребті, тілесні болю і дискомфорт будь-якої локалізації, артрит, псоріаз і багато інших шкірні хвороби; багато сексуальних дисфункції, фригідність, і.т.д.

 Психосоматичні  хвороби виникають в осіб з  генетичною і конституціональної схильністю. Іншими словами, уражається орган - мішень, що має до цього спадкову схильність. Один і той же емоційний стрес викликає у різних людей різні реакції і захворювання.

 Ця різниця  визначається не тільки генетичною  схильністю до певних захворювань, але і характерологічними особливостями. Якщо у особистості запальною, збудливою, схильної до агресивних реакцій і вимушеної їх стримувати зазвичай підвищується артеріальний тиск, то у людини сором'язливого, вразливого, з комплексом неповноцінності - неспецифічний виразковий коліт.

 На початковому  етапі соматичні розлади функціональні  і в ряді випадків маскуються  під психологічні захворювання (неврози,  депресії, вегето-судинні дистонії, панічні розлади). Надалі психосоматична  хвороба, приймає стійкий або навіть хронічний характер, що ускладнює її лікування.

На  думку А. Менєнгетті стрес вже  є результатом, наслідком, що спостерігається  у функціонуванні органу. Автор вказує, що не існує такого психосоматичного захворювання, причиною якого слугував би стрес у будь-якому своєму прояві. Стрес відноситься до вторинних проявів. Учений вказує, що у своїй практиці йому жодного разу не доводилось зіштовхнутись з випадками, які б підтвердили наукову теорію, поширену після 1936 року – про стрес як спонуку у причині психосоматичних захворювань. Автор категорично заявляє, що важкі випадки психосоматичних захворювань – при спостереженні точності значення терміну «психосоматика» - ніколи в своїй причині не доходять до стресу. На  думку вченого, психосоматичне захворювання слугує вираженням обману або якогось помилкового проекту, спрямованого проти власної природи чи егоїзму.

До  найбільш типових стресорів нашого часу належать:

• виробничі  стресори (інформаційне перенавантаження,

відповідальна робота за умов дефіциту часу тощо);

• стресори психосоціальної  мотивації (різні змагання, кон-

курси, захист диплому, складання іспиту);

• стресори перемог  і поразок (у кар’єрі, спорті, особисто-

му житті);

• стресори відокремлення (конфліктні ситуації, сварки,

загрози тощо);

• стресори обмежень (різні захворювання, ізоляція, сексу-

альна дисгармонія, голод);

• фізичні стресори (хірургічні втручання, медичні процедури,

травми, фізичні  навантаження);

• інформаційні стресори (повідомлення в засобах  масової

інформації  про війни, катастрофи, тероризм);

• стресори, пов’язані  з політичними подіями, нестабільним

економічним становищем, безробіттям, невпевненістю в

завтрашньому  дні.

Наслідками  дії на організм людини перелічених  вище стресорів є: «синдром хронічної  втоми», психосоматичні захворювання,що та психічні розлади невротичного рівня .

Захворювання внутрішніх органів і систем організму, що виникають внаслідок дії стресових чинників, отримали назву психосоматичних захворювань.

До  найвідоміших психосоматичних захворювань  належать:

• виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки;

• неспецифічний виразковий коліт;

• бронхіальна астма;

• гіпертонічна хвороба;

• мігрень;

• цукровий діабет;

• тиреотоксикоз;

• ревматоїдний артрит;

• кропив’янка, нейродерміт, псоріаз;

• сексуальні розлади;

• порушення  менструального циклу, клімактеричний синдром тощо.

Незважаючи  на те, що ці захворювання мають різну етіологію та патогенез, їх об’єднує

ціла низка  загальних ознак.

1. Початок захворювання  провокується психічними чинниками  (психічна травма, емоційний стрес, невроз), дія яких може бути короткочасною (смерть близької людини, депресія), досить тривалою (конфлікт в сім’ї, на роботі, хвороба

близької людини) або _______хронічною (наявність нерозв’язних проблем через певні особливості,комплекс неповноцінності, каліцтво).

2. Не лише  початок захворювання пов’язаний  із стресовою ситуацією, а й будь-яке загострення або рецидив хвороби.

3. Перебіг захворювання  певною мірою залежить від статі і стадії статевого дозрівання (бронхіальна астма до періоду статевого дозрівання вдвічі частіше зустрічається у хлопчиків, ніж у дівчаток, тоді як у зрілому віці – частіше у жінок, ніж у чоло-

віків; хронічна кропив’янка і тиреотоксикоз  більш притаманні жінкам, а ішемічна хвороба серця та артеріальна гіпертензія – чоловікам).

4. Психосоматичні  розлади зазвичай перебігають  фазно, і їхні загострення певною мірою мають сезонний характер (сезонні осінньо-весняні загострення властиві виразковій

хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, а в  перебігу псоріазу виділяють літню і зимову форму).

5. Психосоматичні  хвороби виникають в осіб із  генетичною і конституційною схильністю (практичним лікарям цей факт добре відомий: в родині пацієнта з артеріальною гіпертен-

зією обов’язково  є «гіпертоніки» тощо). Важлива роль у виникненні і прогресуванні психосоматичних захворювань належить вегетативній нервовій системі (див. рис.).

Так, зв’язок  між тілом і психікою здійснюється через вегетативну нервову систему і проявляється у вигляді вегето-судинних реакцій. Психогенна ситуація як провокуючий чинник запускає спочатку загальну неспецифічну реакцію адаптації. Такі неспецифічні реакції можуть супроводжуватися тривогою або страхом.

Найчастіше  зустрічаються три типи таких  реакцій:

1. Реакції з  боку органів виділення – пітливість, блювання, прискорене сечовипускання, пронос («ведмежа хвороба») –виникають при хвилюванні перед іспитом, відповідальною

доповіддю тощо.

2. Температурна  реакція часто спостерігається  у дітей в будь-якій стресовій ситуації (прорізування зубів, сильний плач, перевтома). Вона характерна і для деяких жінок,

причому в тривалій психотравмуючій ситуації може утримуватися субфебрилітет (37,0–37,5°С).

3. Реакція з  боку серцево-судинної системи  у вигляді серцевих спазмів,  підвищення АТ, серцебиття. Особливості розвитку психосоматичних захворювань диктують

необхідність  комплексного підходу до лікування .

 

Висновок

 

  Психологічний стрес залишається, як і десятиліття тому, однією з головних «хвороб століття», що складає серйозну загрозу працездатності і якості життя населення розвинутих країн світу. На думку багатьох авторів, вирішення комплексу пов’язаних з цим питань потребує інтенсивних міждисциплінарних досліджень. Разом з тим, по відношенню до більшості областей вивчення стресу на сьогодні не досягнуто не лише концептуальної, але й термінологічної єдності.