Психосоматичні особливості людини

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ

IV семестр 2011 -2012 навчального року

 

ІЕМ, ФМЛ 203

Мороз  Анни Вячеславівни

 

 

 

 

Варіант №  3

 

 

Питання № 1

Психосоматичні особливості  людини (типи будови тіла, типи темпераментів).

 

 

Питання № 2

Методи виконання вправ  та рухових дій при фізичній та спортивній підготовці.

 

 

Питання № 3

Описати тактику гри  захисника проти атакуючого.

 

 

Метод. завдання

Оцінка та самооцінка виконання контрольних нормативів варіативного блоку програми

 

 

 

 

 

 

Бали__________________ 

 

 

Дата____________________ Підпис____________________

 

 

 

 

 

Київ 2012 р.

Психосоматичні  особливості людини

Психосоматика — напрям у медицині (психосоматична медицина) і психології, що вивчає вплив психологічних чинників на виникнення і перебіг соматичних (тілесних) захворювань.

У рамках психосоматики  досліджуються зв'язки між характеристиками особистості (конституціональні особливості, риси характеру і особистості, стилі  поведінки, типи емоційних конфліктів) і тим чи іншим соматичним захворюванням. Популярна думка, що всі хвороби людини виникають унаслідок психологічних невідповідностей і розладів, які виникають в душі, в підсвідомості, в думках людини.

Найбільш вивчені психологічні чинники наступних захворювань  та симптомів: бронхіальна астма, виразка  шлунка і дванадцятипалої кишки, есенціальна артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, головний біль, цукровий діабет, ревматичний артрит, напруги, запаморочення, вегетативні розлади (часто звані «вегето-судинну дистонію»). Якщо медичне обстеження не може виявити фізичну або органічну причину захворювання, або якщо захворювання є результатом таких емоційних станів як гнів, тривога, депресія, почуття провини, тоді хвороба може бути класифікована як психосоматична.

Ви ніколи не помічали, що схожі зовні люди часто бувають і схожі характерами? Це зовсім не випадково, як не випадково і те, що психологія вивчає не тільки душевний світ людини, але і її тіло. Є безліч факторів, які пов’язують структуру тіла зі структурою особистості.

Розглянемо  один, найважливіший і базовий: тип статури.

Серед оточуючих людей  можна досить чітко виділити повних, худорлявих і міцних. Медики і психологи, не довго думаючи, взяли за основу класифікації саме ці типи. І хоча в  різних авторів типи статури можуть називатися по-різному, суть їх найчастіше зводиться до трьох базових. Це типи:

1) астенічний;

2) пікнічний;

3) атлетичний.

Спробуємо коротко їх охарактеризувати.

1. Астенік, як правило, не відрізняється високою енергійністю, витривалістю і силою. Він худорлявий, і, скільки б не проводив часу в спортзалі, практично не здатний накачати м'язовий об'єм. Навіть силач астенічного складу виглядає все ж не мускулистим, а худорлявим і жилавим. Суха шкіра, понижений гормональний фон і, на жаль, ранні зморшки - сувора реальність!

Багато астеніків мають низький життєвий тонус, швидко втомлюються, робота в режимі «шторму і натиску» для них — недозволена розкіш. Як і «розкіш людського спілкування». На громадській посаді, у великому шумному приміщенні ця мовчазна, закрита людина швидко втомлюються і ризикує підірвати здоров'я.

Зате, знаючи свої слабкості, людина цього типу може навчитися  плануванню і самоконтролю. За однакових  обставин саме астенік з найбільшою долею ймовірності не буде витрачати  час на теревені з товаришами по роботі і пускати справи на самоплив.  Дійсно, класифікація за типами статури непогано «накладається» на інші типології, і нерідко яскравим представникам астенічного типу є меланхоліки.

2. Типовий пікнік повний не лише через наявність великої кількості жирової тканини (у розтовстілих атлетиків її не менше) — людину пікнічної статури відрізняє наявність «великих внутрішніх порожнин». А крім того, більшість пікніків відрізняються жвавою і веселою вдачою, яскраво вираженою емоційністю і енергійністю. Пам'ятайте, тип «Сангвініка»? Саме пікнік найчастіше буває сангвініком.

Життя для людей цього типу зосереджене, головним чином, в емоційно-комунікативній сфері. Енергії хоч відбавляй, але сидіти над паперами їм нудно. Ці люди, орієнтовані на радість і задоволення. Ось вони, невтомні громадські всюдисущі, безжурні організатори галасливих зборищ.

Фігура, звичайно, не модельна... Але чи варто страждати з цього  приводу, якщо життєрадісний легкий характер та запальна енергія роблять  пікнічних дівчат дуже привабливими в очах чоловіків. Плюс прекрасна  шкіра, свіжий рум'янець... Звісно, об'їдатися на користь нікому не йде, а особливо пікнікам, які і так схильні швидко набирати вагу.

3. Якщо два попередні  типи представляли собою протилежності  «худий-товстий», «розумовий-емоційний», то третій тип, атлетичний, можна назвати «діючим», його часто прирівнюють до типу холерика.

І не даремно атлетик  відрізняється найбільш розвиненою м'язовою структурою — адже саме м'язи  відповідають за рух, розвиток, агресію  в широкому сенсі слова. Здатностям до прояву фізичної сили і постійного руху відповідають аналогічні здібністі і в психологічній сфері. Сила і енергія проявляються навіть у звичайних рухах атлетика: ході, жестикуляції. Пікнік теж проявляє енергійність, та ще й яку — але його рухи м'якші, плавніші. До речі, саме пікніки від природи бувають дуже пластичні, часто викликаючи подив оточуючих: як же, за такої комплекції і так рухатися! Але ж «зовнішнє» і «внутрішнє» розкривають одне одного — а внутрішній, психологічній рухливості «емоційного комунікатора» пікніка можна лише позаздрити!

А ось астенік з  рухом, спортом, танцями «не дружить». При цьому «астенік-мислитель» може успішно навчитися складним рухам, але будуть вони здебільшого механічними, штучними, вимушеними, неприродніми. Рухам астеніка завжди не вистачатиме спонтанності — як і внутрішнім якостям меланхоліка.

Але важливо зазначити, що будь-яка класифікація умовна і реальні люди далеко не завжди достатньо точно відповідають описаним в підручниках «чистим» типам. Крім того, на вроджений тип статури серйозний відбиток накладає і життєвий шлях людини.

Методи виконання  вправ та рухових дій при фізичній та спортивній підготовці.

Основним засобом розвитку і вдосконалення фізичних якостей  є фізичні вправи. Ефективність впливу на фізичну підготовку учнів визначається відповідністю обраної фізичної вправи та параметрів її виконання педагогічному завданню, яке ставить учитель. Адже одна і та ж фізична вправа при відповідних режимах її виконання може бути використана для вирішення різних завдань, а одне і те ж завдання може бути вирішене різними вправами. Наприклад, біг з високою швидкістю сприяє вдосконаленню прудкості, а повільний — витривалості. Таким чином, для раціонального управління процесом розвитку фізичної підготовки необхідно чітко визначати, що треба робити (засіб) і як виконувати тренувальне завдання (метод).

Методи вдосконалення фізичних якостей побудовані на закономірностях  чергування рухової активності і  відпочинку, напруження і розслаблення, співвідношення між обсягом виконаної роботи та її інтенсивністю.

Характерною ознакою цієї групи  методів є чітка регламентація  їх структури і змісту. Регламентація  за структурою полягає у наявності  або відсутності інтервалів для  відпочинку у процесі застосування цього методу. Наприклад, при вирішенні завдання з розвитку витривалості можна пробігти 10 км із заданою швидкістю без зупинок для відпочинку; пробігти 10 разів по 1 км з необхідною швидкістю через 1-2 хв повільної ходьби, або пробігти 6 км із заданою швидкістю, відпочити кілька хвилин, а потім ще пробігти 10 разів по 400 м із певною швидкістю через 1 хв активного відпочинку.

Такий характер структури  виконання завдання дає підстави класифікувати методи тренування на три групи: метод безперервної вправи, методи інтервальної (повторної) вправи та метод комбінованої вправи.(Рис.7)

У кожному із наведених  методів роботу можна виконувати з рівномірним навантаженням (наприклад, швидкістю) та змінювати його, поступово  збільшуючи, зменшуючи або варіюючи. Величина навантаження також суттєво залежить від тривалості та характеру відпочинку. Названі параметри визначають зміст виконаної роботи.

Отже, за змістом методи тренування поділяються на методи: рівномірної (стандартизованої), прогресуючої, регресуючої та варіативної вправи.

Коротко охарактеризуємо  названі методи.

Характерною особливістю методів безперервної вправи є тривале виконання одного тренувального завдання без відпочинку. Засобами можуть бути: циклічні вправи, ациклічна вправа, що виконується багато разів без пауз для відпочинку, або різні ациклічні вправи (аеробіка).

Обсяг тренувальних навантажень (довжина дистанції, час виконання  вправи, кількість безперервних повторень  тощо) — великий.

Метод безперервної рівномірної  вправи характеризується незмінністю величини тренувального впливу (швидкості пересування, величини зусиль, темпу, амплітуди рухів тощо) від початку до кінця вправи. Метод використовується переважно для розвитку загальної витривалості, сприяє розвитку волі. Тренувальний вплив полягає у підвищенні продуктивності роботи серцево-судинної і дихальної систем, покращенні міжм'язової координації тощо.

Метод безперервної прогресуючої вправи характеризується поступовим збільшенням швидкості або величини зусиль, темпу, або амплітуди рухів, або кількох компонентів одночасно. Метод широко використовується в циклічних рухових діях для розвитку спеціальної витривалості. Його тренувальний ефект полягає у розвитку потужності систем аеробного та аеробно-анаеробного енергозабезпечення, підвищенні стійкості до негативних змін у внутрішньому середовищі організму. Метод сприяє підвищенню економічності техніки рухів на тлі прогресуючої втоми, розвитку волі.

Метод безперервної регресуючої  вправи характеризується найвищою інтенсивністю роботи на початку і поступовим її зниженням до кінця вправи. Метод ефективний при розвитку загальної та спеціальної витривалості до роботи в зонах великої і субмаксимальної потужності.

Метод безперервної варіативної  вправи характеризується багаторазовою зміною швидкості пересування або величини зусиль, темпу чи амплітуди рухів.Метод використовують при розвитку загальної і спеціальної витривалості в зонах помірної, великої та субмаксимальної потужності. Тренувальний ефект полягає у підвищенні рухливості і потужності серцево-судинної та дихальної систем, покращенні міжм'язової координації.

Характерною особливістю методу інтервальної (повторної) вправи є наявність робочих фаз та інтервалів для відпочинку між ними в процесі виконання певного тренувального завдання. При цьому тривалість робочих фаз і режимів, їх виконання, тривалість і характер відпочинку планується заздалегідь.

В залежності від режимів  навантаження у процесі виконання  тренувального завдання метод інтервальної вправи має чотири різновиди.

• Метод інтервальної (повторної) рівномірної (стандартизованої) вправи характеризується незмінністю усіх його компонентів від початку до кінця виконання конкретного тренувального завдання.
• Метод інтервальної (повторної) прогресуючої вправи характеризується прогресивним збільшенням сили тренувального впливу від початку до кінця виконання конкретного тренувального завдання.
• Метод інтервальної (повторної) регресуючої вправи характеризується високою інтенсивністю тренувального впливу на початку і поступовим його зниженням до кінця виконання (тренувального завдання).
• Метод інтервальної (повторної) варіативної вправи характеризується хвилеподібною зміною величин тренувального впливу у процесі виконання тренувального завдання. При цьому варіативність тренувального впливу може досягтись як ритмічною зміною тривалості (обсягу) або інтенсивності робочих фаз, так і зміною тривалості інтервалів відпочинку.

Характерною ознакою методів комбінованої вправи є поєднання в одному тренувальному завданні безперервної і інтервальної роботи та різних режимів навантаження. Це дозволяє уникати притаманної іншим методам монотонності і значно підвищувати емоційне тло занять.

Можливості поєднання  в одному тренувальному завданні окремих методів практично безмежні.

Специфічною організаційно-методичною формою методу комбінованої вправи є метод колового тренування.

Характерною рисою методу колового тренування є почергове  дозоване виконання комплексу із 6-10 вправ (станцій), тренувальний вплив  яких спрямований на розвиток конкретної рухової якості чи певних функціональних систем організму. Тренувальне завдання складається Із 2-4-разового повторення певного комплексу за точно визначений час. При цьому в залежності від завдання 2-4 рази виконується одна і та ж вправа, а потім у тому ж режимі 2-га, 3-тя і т. д., або на кожній станції робиться по одному підході, і в такому варіанті весь комплекс (всі станції) повторюється кілька разів.

Засобами при коловому тренуванні є прості за технікою і  добре засвоєні фізичні вправи. Зміст  тренувального завдання може бути виражений у вигляді схеми за допомогою символів

Один і той же комплекс вправ  застосовується протягом 4-6 тижнів. Упродовж цього часу необхідно дотримуватись  принципу прогресуючого навантаження.