Розвиток емпатії в професійній діяльності вчителя

Як зазначає А.Штейнмец, у структурі  педагогічної майстерності слабко проявляється та форма емпатії, яка спрямована від дорослого до дитини і яку  можна назвати "міжвіковою низхідною  емпатією" [43, с.79]. Виступаючи у якості компонента мислительного процесу, вона обумовлює необхідний рівень розв'язання педагогічних проблем, які потребують орієнтації у психології школяра, розуміння  його особистості. Вчителі із нерозвиненою емпатією нерідко допускають педагогічну  нетактовність, застосовують невиправдані покарання. Вони не здатні стати на місце дитини, не вміють орієнтуватися  у світі значимих для учня переживань.

Професійне педагогічне спілкування  утверджує суб'єкт-суб`єктні взаємостосунки, де учень виступає рівним партнером  співпраці з учителем. Як наголошує  О.Д.Кайріс, саме емпатійність дозволяє вивести процес розвитку індивідуальності школяра на рівень відповідності  психологічним закономірностям  суб'єкт-суб`єктної взаємодії людей  взагалі і в системі "дитина - дорослий" зокрема[18, с.42]. Тобто  емпатійне спілкування учителя  з учнями характеризується рівністю психологічних позицій учасників – двох суб'єктів, взаємним проникненням партнерів у світ почуттів та переживань один одного; активною гуманістичною установкою партнерів, здатністю співчувати, співпереживати, допомагати. Принципово важливою умовою співпраці учня та учителя є мистецтво вловлювати усі складні і, нерідко, дуже тонкі нюанси її психіки, вміння бачити світ її очима.

Вихованню емпатійної, співчутливої особистості вчителя важливого  значення надавали відомі педагоги- та психологи-класики. Так, на думку великого українського педагога В.О.Сухомлинського, турбота про благополуччя інших  людей – одна із найголовніших. В  умінні "відчувати душу" іншої  людини, у здатності розуміти її душевний стан - одна із найважливіших  характеристик особистості. В окресленому  ним ідеалі педагога перша і визначальна  риса – гуманізм, моральність. Емпатія  проявляється у тих емоційних  ситуаціях, коли, говорячи словами В.О.Сухомлинського, "людина серцем відчуває найтонші рухи серця іншої людини і відповідає на них власними душевними рухами" [Сухомлинский В.А. Рождение гражданина. – М., 1971, С.270].

Педагогом-гуманістом стає лише людина з розвинутим почуттям жалю, взаємодопомоги. У налагодженні гуманних стосунків  учителя з учнями важливу роль відіграє його здатність проникати  в духовний світ дитини, співчувати її, пройматися її почуттями. Сухомлинський  радив педагогам формувати вміння відчувати себе в іншій людині й людину в самій собі. Без взаємного  розуміння, допомоги, підтримки неможливе  встановлення добрих стосунків учителя  з учнями. На думку Сухомлинського, завдання педагогів – "пізнавати  серцем усе, чим живе, що думає, з  чого радіє й чим засмучується вихованець" [Сухомлинський В.О. Вибрані  твори у 5 т. – К.: Радянська школа, 1976 – Т.2. – С.424].

Неодноразово до проблеми емпатійності, доброти, людяності звертається  у своїх працях Ш.О.Амонашвілі. Уся  його педагогічна система пронизана  гуманізмом, любов'ю і повагою  до вихованців. Шалва Олександрович говорить про емпатійність як "тепло серця", як "дар відчування іншої людини". У наукових працях "Психологічні основи педагогіки співробітництва", "Особистісно-гуманна основа педагогічного процесу" автор підкреслює, що емпатійність як особистісна риса педагогів є обов'язковою умовою для формування у дітей здатності "відчувати іншу людину"[1].

Отже, глибоко усвідомлене, стійке гуманне ставлення до учнів –  це компонент істинної педагогічної культури, це риса справжнього педагога.

Проте вміння зрозуміти іншу людину, співпереживати, співчувати їй, тобто  проявляти емпатію у стосунках  із нею – ці якості ще не стали  особистісними якостями усіх без  винятку вчителів. Здавалось би, не потребує доказів те, що від професійної  майстерності, культури педагогічного  спілкування, емпатії вчителя залежить не тільки сьогодення шкільного життя, але і можливість гуманізації  суспільства в цілому. Тому важливо, щоб майбутній вчитель цілеспрямовано формував у собі не тільки педагогічні  знання, уміння і навички, але і  відповідні професійні якості, в тому числі у сфері спілкування.

 

Висновки  до І розділу

Емпатія у структурі особистості вчителя може і повинна розглядатися, з одного боку, як ситуативно виникаюче переживання, а з другого - як стійка індивідуальна якість, спрямованість особистості, що виявляється в готовності вчителя проявити емоційне тепло, співпереживання, співчуття, сприяння учневі.

На наш погляд, емпатійна спрямованість  повинна спеціально формуватися  у майбутнього вчителя, який до моменту  вибору педагогічної професії вже повинен  мати достатньо високий рівень емпатії. Рівень розвитку емпатійності людини, в першу чергу, визначається її спрямованістю, яка передбачає сформованість гуманних, альтруїстичних якостей особистості  і відповідну до них просоціальну поведінку.

Погляд на емпатійність майбутніх  педагогів як на професійно важливу  якість дає можливість оптимізувати навчально-виховний процес у педагогічному  вузі, розробляти нові технології виховання, у яких би конструктивно реалізовувались  суб'єкт-суб`єктні взаємостосунки між  педагогом і учнями як повноправними  учасниками навчально-виховного процесу. Завдяки підготовці вчителя, здатного до емпатійної педагогічної взаємодії, стає можливим розвиток у кожному учневі емпатійного суб'єкта учіння, діяльності та поведінки, що істотно збагачує виховні цілі сучасної школи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ЕМПАТІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

 

2.1 Експериментальне  дослідження емпатійності як  професійної риси у вчителів

Ми припустили, що емпатія за мірою вираженості і видам відрізняється у студентів різних спеціальностей. І на перевірку даної гіпотези провели експериментальне дослідження на базі  Криворізького педагогічного інституту.

У дослідженні взяли участь 60 студентів ІІІ курсу з двох факультетів: української філології та фізико-математичного(по 30 з кожного факультету).

Використовувалася методика діагностики рівня емпатійних здібностей В.В. Бойко.

Методика В.В. Бойко спрямована на виявлення емпатійних особливостей особистості. Піддослідним пропонується 36 питань, які дозволяють оцінити різні рівні емпатії. Результати відповідей заносять у спеціальні бланки і розподіляються на шість граф. Кожна шкала включає у собі відповіді на шість питань, об'єднаних загальною темою.Шкальні оцінки виконують допоміжну роль інтерпретації основного показника - рівня емпатії. В.В.Бойко виділяє шість рівнів емпатії.

У даній методиці в структурі  емпатії розрізняються 6 тенденцій (шкал).

Раціональний канал емпатії  характеризує спрямованість уваги, сприйняття і мислення емпатуючого  на сутність іншої людини - на її стан, проблеми, поведінку. Це спонтанний інтерес  до іншого, відкриває шлюзи емоційного і інтуїтивного відображення партнера. У раціональному компоненті емпатії  не слід шукати логіку або мотивацію  інтересу до іншого. Партнер привертає  увагу своєю побутовістю, що дозволяє емпатуючому неупереджено виявляти його сутність.

Емоційний канал емпатії. Фіксується здатність емпатуючогог входити  в одну емоційну "хвилю" з оточуючими - співпереживати, бути спільником. Емоційна чуйність в даному випадку стає засобом "входження" в енергетичне поле партнера. Зрозуміти його внутрішній світ, прогнозувати поведінку і ефективно впливати можливо тільки в тому випадку, якщо відбулося емоційне підлаштування до людини. Співучасть і співпереживання виконують роль сполучної ланки, провідника від співбесідника до того, хто проявляє емпатію.

Інтуїтивний канал емпатії. Бальна оцінка свідчить про здатність людини бачити поведінку партнерів, діяти  в умовах браку об'єктивної інформації про них, спираючись на досвід, що зберігається в підсвідомості. На рівні інтуїції формуються різні відомості про  партнерів. Інтуїція менш залежить від  стереотипів, ніж осмислене розуміння  партнерів.

Установки, що сприяють або перешкоджають  емпатії, відповідно, полегшують або  ускладнюють дію всіх емпатичних каналів. Ефективність емпатії знижується, якщо людина намагається уникати  особистих контактів, вважає недоречним проявляти цікавість до іншої особистості, переконала себе спокійно ставитися до переживань і проблем оточуючих. Подібні умонастрої різко обмежують діапазон емоційної чуйності і емпатичного сприйняття. Навпаки, різні канали емпатії діють активніше і надійніше, якщо немає перешкод з боку установок особистості.

Проникаюча здатність в емпатії розцінюється як важлива комунікативна властивість людини, що дозволяє створювати атмосферу відкритості, довірливості, задушевності. Кожен з нас своєю поведінкою і ставленням до партнерів сприяє словесно-емоційному обміну або перешкоджає йому. Розслаблення партнера сприяє емпатії, а атмосфера напруженості, неприродності, підозрілості перешкоджає розкриттю й емпатійному осягненню.

Ідентифікація - ще одна неодмінна  умова успішної емпатії. Це вміння зрозуміти іншого на основі співпереживань, постановки себе на місце партнера. В основі ідентифікації легкість, рухливість і гнучкість емоцій, здатність до наслідування.

Шкальні оцінки виконують допоміжну роль в інтерпретації основного показника - рівня емпатії. Сумарний показник теоретично може змінюватися і межах від 0 до 36 балів.

Норми тесту Бойко на рівень емпатії.

30 балів і вище - дуже високий  рівень емпатії;  29-22 - середній;

21-15 - занижений; менше 14 балів - дуже  низький.

Протоколи дослідження та тестовий матеріал методики представлені в Додатку.

 

2.2 Аналіз  результатів дослідження емпатійності  у експериментальній групі

У результаті діагностики эмпатии по методиці Бойка В.В. було встановлено наступне. Серед студентів факультету української філології середній рівень емпатії виявлений у 10 осіб, у 19 відзначається занижений, а в одного студента – дуже низький. Як бачимо, показники графіка різко коливаються, на найнижчому щаблі – раціональний канал емпатії, на відносно високому рівні – емоційний канал емпатії, а з ним майже на одному рівні знаходяться установки, що сприяють емпатії. На відносно низькому рівні виявляються інтуїтивний канал емпатії, на середній «висоті»  розташована ідентифікація в емпатії.(Рис.1)

Одержані результати можна  пояснити таким чином: емоційний рівень емпатії у студентів-філологів переважає тому, що в їх професії важливо виявляти емоції, зокрема пов'язані з враженнями від художніх творів, також при читанні тексту диктанта. Достатній рівень установок, що сприяють епматії, також немаловажливий в учительській професії, бо вони відповідають за комунікабельність, відвертість і товариськість, а вчитель – це робота безпосередньо з людьми. Ідентифікація необхідна як студенту-філологу, так і педагогу, бо при вникливому читанні читач ідентифікує себе з літературними героями, а вчитель – зі станом учня.

Рівень емпатії студентів факультету української філології

Рис.1

 

Серед студентів фізико-математичного факультету знайшлися й особи з дуже низьким рівнем емпатії і, на жаль, таких аж 7, занижений рівень емпатії визначено  у 14 студентів, у 9 переважає - середній.(Рис.2) Такі результати пояснюються, можливо, невеликою затребуваністю емпатії в таких спеціальностях як фізика, математика, інформатика. На найвищому щаблі бачимо 2 рівня емпатії – установки, що сприяють емпатії, та проникаюча здатність до емпатії. Дані рівні емпатії відповідають за комунікабельність, задушевність, атмосферу відвертості, які потрібні у вчительській професії. На найнижчій сходинці – інтуїтивний канал емпатії, що є очікуваним для студентів фізико-математичного факультету, якіз звикли більше керуватися розумом і раціональним мисленням, аніж інтуїцією. Інші показники знаходяться на відносно середньому рівні в таблиці.

 

 

 

 

 

Рівень  емпатії студентів фізико-математичного  факультету

Рис. 2

 

Далі ми поєднали графіки вираженості  емпатії у студентів цих обох факультетів. (Рис.3).

Як видно з діаграми на рис.3, рівні розвитку емпатії у студентів по методиці Бойка В. В. відрізняються різнем ступенем вираженості. Вищий рівень емпатії спостерігається у студентів факультету української філології, та по кількісним показникам середнього балу розрізненість незначна. Середні бали емпатійності піддослідних груп навіть входять до однієї рівневої категорії і характеризуються заниженим рівнем емпатії. Такі результати свідчать про те, що студенти приділяють недостатньо уваги ближнім ,їхнім проблемам, переживанням, радощам і взагалі особистостям. Напевно, проблема в тому, що вони дещо замкнуті й обмежені, їм не вистачає згуртованості, а для майбутнього вчителя одне з найголовніших чинників успішності – уміння працювати в колективі.

Щодо показників по рівнях емпатії, то вони більш-менш однакові, помітний відрив між результатами спостерігаються  на емоційному рівні, установках, що сприяють емпатії, та ідентифікації в емпатії. У перечислених рівнях переважає  факультет української філології. Як бачимо, студенти фізико-математичного факультету все-таки менш емоційні і менш здатні до ідентифікації.

 

Порівняльний  аналіз сформованості емпатії у  студентів

 

Рис. 3

 

2.3 Можливості  корекції механізмів взаєморозуміння  і їх формування у професійній  діяльності вчителя