Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу

Розрізняють такі основні стадії розвитку психіки тварин: елементарна сенсорна психіка;  перцептивна психіка;  інтелект.

Стадія елементарної сенсорної психіки. Характерна особливість  цієї стадії розвитку психіки полягає  в тому, що поведінка тварин зумовлюється дією на організм окремих властивостей предметів, в оточенні яких живуть тварини, - хімічних, світлових, температурних тощо.

Ця стадія властива переважно  безхребетним і тим хребетним, що живуть у воді, земноводним і плазунам, у яких немає предметного сприймання. На цій стадії відбувається диференціація  чутливості до світла, дотику, запахів, рухова чутливість, у результаті чого виникають і розвиваються аналізатори - дотиковий, зоровий, нюховий і слуховий. Рівень розвитку аналізаторів і рецепторної їх частини залежить від особливостей умов життя живих істот. Так, у павуків, комах добре розвинена дотикова чутливість (на щупальцях, лапках, крильцях).

Хімічна чутливість розвинена  у павуків та інших безхребетних. Вона диференціюється у них на нюхову та смакову чутливість. У  хруща налічують 50 тисяч органів  нюху, а у трутня - понад 30 тисяч. Комахи чутливі до дуже незначних запахів. Бджола відрізняє запах помаранчової шкірки від 43 ефірних запахів. Бджоли реагують на запах, не приймають чужої бджоли. Комахи - це топохімічні істоти, тобто такі, які мають в організмі зони, чутливі до хімічних подразнень.

Загальновідомі чутливість комах до температурних змін, зорова чутливість. Бджоли розрізняють кольори та форми квітів, але не геометричні фігури. Більшість комах є глухими. Лише ті з них мають слух, які власними рухами (крильцями) викликають достатньо інтенсивне коливання звукових хвиль.

Стадія перцептивної психіки. За сенсорною стадією психіки  і на її основі розвивається перцептивна  стадія діяльності тварин.

Для цієї стадії характерне відображення предметів як цілого, а не окремих їх властивостей, як це спостерігається на сенсорному етапі розвитку психіки. Наприклад, якщо ссавця відгородити від їжі, то він реагуватиме не тільки на предмет, куди спрямована його діяльність (на їжу), а й на умови, за яких ця діяльність відбувається, тобто намагатиметься подолати перешкоду. На сенсорному етапі такої реакції на умови, за яких відбувається життєдіяльність тварин, не буває.

Стадія перцептивної психіки властива ссавцям. Вона зумовлюється істотними анатомо-фізіологічними змінами в організмі: розвитком  великих півкуль головного мозку, і особливо їх кори та дистантних аналізаторів (зорового, слухового), посиленням інтеграційної діяльності кори.

Умовно-рефлекторна діяльність кори великих півкуль на рівні  перцептивної психічної діяльності є підґрунтям для утворення уявлень.

Тривалість збереження образів пам’яті збільшується з еволюцією хребетних тварин. Так, при одноразовому збудженні образна пам’ять діє: у щура - по 10–20 секунд, у собаки - до 10 хвилин, у мавпи - до 16– 48 годин.

Тривалість збереження образів пам’яті - цінна особливість перцептивного рівня розвитку психіки. Ця особливість є важливою передумовою виникнення інтелектуальної поведінки тварин.[10]

На стадії перцептивної психіки відбуваються складні зміни  у процесах розрізнення та узагальнення уявлень. Виникають диференціація та узагальнення образів предметів. Ці узагальнення - не сума окремих відчуттів, викликаних одночасною дією впливів, властивостей різних предметів, а їх єдність, своєрідна інтеграція, яка є підґрунтям для перенесення операції з однієї конкретної ситуації в іншу, об’єктивно схожу на неї, що істотно ускладнює поведінку тварин на цьому етапі психічного розвитку.

Успішність диференціації  та узагальнення залежить не так від  ступеня схожості, як від біологічної  ролі того, що впливає на тварину.

Розвиток узагальнення на стадії перцептивної психіки пов’язаний з розвитком інтегративних зон кори великих півкуль головного мозку, які об’єднують рухи в цілісну операцію (рухові поля), відчуття - у цілісний образ (сенсорні поля).

Стадія інтелекту. Психіка  більшості ссавців залишається на стадії перцептивної. Але у антропоїдів - людиноподібних мавп - відображувальна діяльність піднімається ще на один щабель свого розвитку.

Цей вищий щабель називають  стадією інтелекту, або “ручного мислення” (О.М. Леонтьєв). Як показали дослідження, мавпам, особливо шимпанзе, властива елементарна розумова діяльність, зачатки наочно-дійового мислення. Мавпи швидше, ніж інші тварини, навчаються та перенавчаються, виявляють більшу рухливість процесів збудження та гальмування.

І.П. Павлов зазначав, що аналітико-синтетична діяльність кори головного мозку собаки - це конкретне, елементарне мислення.

Однак розумова діяльність, інтелект тварин - це зовсім не те, що розум людини. Між ними існують надзвичайно великі відмінності.

Для стадії інтелекту характерним є розв’язання завдань. Мавпа (шимпанзе) в експериментальних умовах не могла безпосередньо дістати їжу (банан, помаранчу тощо). У клітці, де вона перебувала, лежала палиця, за допомогою якої можна було дістати їжу. Ставилося завдання: чи “здогадається” мавпа використати палицю, щоб оволодіти їжею. Спочатку шимпанзе пробує дістати їжу рукою, але зазнає невдачі. Невдача на деякий час відволікає мавпу від поживи. Вона, побачивши палицю, маніпулює нею. Якщо палиця та їжа потрапляють в одне поле зору, мавпа спрямовує палицю на їжу і оволодіває нею, підсуваючи її до себе. Такі дослідження проводилися в різних варіаціях.

Мавпа успішно розв’язувала поставлені перед нею в експерименті завдання. Найскладнішим з них  було двофазне завдання, яке полягало в тому, що їжу можна було дістати довгою палицею, але спочатку цю довгу палицю потрібно було дістати короткою, яка була в межах безпосередньої досяжності. Це завдання мавпа так само розв’язувала.

Мавпи здатні об’єднувати  в один акт дві дії послідовної  операції, з яких перша є підготовчою для здійснення другої, вирішальної операції (двофазні завдання).[4]

У життєдіяльності тварин легко помітити їх взаємні стосунки. Ці стосунки виявляються у своєрідних рухах, позах, акустичних сигналах.

На різних етапах розвитку живих істот ці способи стосунків і взаємовпливів набирають різної складності. За їх допомогою тварини сигналізують про небезпеку, поживу, гнів, страх, передають ту чи іншу інформацію. Але ці різновиди стосунків, ця “мова” тварин мають інстинктивний характер, є виявленням емоційних станів. На відміну від людської мови “мова” тварин не є засобом трансляції індивідуального досвіду іншим тваринам.

Інтелектуальна поведінка  антропоїдів пов’язана з розвитком  кори великих півкуль головного  мозку, особливо чолових долей та прифронтальних їх зон. Якщо у мавпи знищити частину цих зон, то розв’язування ними двофазних завдань стає неможливим.

Стадія інтелекту, що властива вищим ссавцям і досягла  найвищого рівня розвитку у людиноподібних мавп, є передісторією виникнення та розвитку людської свідомості.

Для всіх стадій психічного розвитку тварин характерні фіксованість та індивідуальна мінливість поведінки. Фіксованими формами поведінки, що передаються спадково, є інстинктивні форми поведінки.

Інстинкти (від лат. instinctus - спонука) - це акти взаємодії організму із середовищем, механізмом яких є система безумовних рефлексів.

Інстинктивна діяльність часто охоплює і механізми  тропізмів. Наукове пояснення походження інстинктів дав Ч. Дарвін (1809 –1882), довівши, що будова поведінки тварин становить собою органічну єдність і стає результатом природного добору, тих змін у фізичній організації та поведінці, які були викликані зовнішніми умовами й закріпилися в організмі в результаті доцільності їх для життєдіяльності організмів. Розрізняють інстинкти живлення, розмноження, самозбереження та інші форми родового або видового пристосування до навколишнього середовища. [4]

Інстинктивні форми поведінки - це великої сили спонука для організму. Залежно від умов життя і стану організму виникають, чергуючись, ті чи інші акти поведінки, розмноження, захисту, акти, пов’язані з живленням, тощо. В індивідуальному пристосуванні тварин до умов життя інстинкти здаються осмисленими діями, проте якщо порушити якийсь ланцюг в інстинктивній дії, тварини все одно продовжують здійснювати наступні акти в ланцюгу інстинктивної дії, хоча успіху ця дія не забезпечує.

 Так, квочка продовжуватиме  сидіти на покладах, навіть якщо  забрати з-під неї яйця, а бджола, почавши заліплювати наповнені  медом щільники, продовжуватиме це робити й тоді, коли випустити із щільників мед. Отже, інстинктивні дії - це неусвідомлювані, механічні дії.

Інстинктивні дії в  індивідуальному житті тварин можуть змінюватися. Наприклад, можна домогтися  “мирного” співіснування лисиці та курки, кішки та миші. Проте така індивідуальна зміна інстинкту спадково не передається. [7]

Мінливість у фіксованих формах поведінки виявляється в  набутті нових навичок і способів дій, що виникають у результаті багаторазового природного доцільного виконання рухів і дій або у процесі дресирування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Таким чином,  психічне відображення виникає на певному етапі розвитку тваринного світу у формі здатності відчувати.

Здатність відчувати - чутливість - проявляється в реагуванні на такі впливи середовища, від яких безпосередньо життя організму не залежить, але які сигналізують про біологічно значущі впливи середовища.

Виникнення у тварини здатності розрізняти окремі подразники, що відіграють сигнальну роль у пристосуванні її до зовнішнього середовища, є початком розвитку психіки.

Завдяки здатності відображати  принаймні елементарні зв'язки між  подразниками виробляється механізм передбачення очікуваної події. Це забезпечує можливість приготуватися до відображення впливу, який має відбутись (випереджувальне відображення). Наприклад, комахи за запахом, звуком знаходять їжу, особин протилежної статі; звуки і запахи є для них сигналом небезпеки тощо.

Отже, психіка виконує сигнальну функцію в пристосуванні тварин до зовнішнього середовища.

Поява і розвиток чутливості - нового рівня відображувальної діяльності - нерозривно пов'язані з ускладненням способу життя тварин і розвитком у них нервової системи, органів чуття та органів руху.

Удосконалення тілесної організації тварин під впливом  способу їхнього життя відбувалось у двох протилежних напрямах: по-перше, в бік дедалі більшої спеціалізації органів чуття (зорового, слухового, нюхового, смакового тощо) та органів руху (ніг, крил); по-друге, в бік централізації нервової системи: від сітчастої (медуза), вузлової (черви, комахи) до нервової системи хребетних.

Увесь тривалий процес психічного розвитку тварин є  розвиток їхньої психіки, який підлягає законам спадковості, мінливості та природного добору.

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Загальна психологія: Підручник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, 3. В. Огороднійчук та ін. - К.: Либідь, 2005. - С. 464.
2. Кокун О.М. Психофізіологія.- К.: ЦНЛ, 2006.- 184 с.
3. Максименко С.Д. Загальна психологія  Підручник Вид. «Нова книга». –Х., 2005. – 245 с.
4. Маклаков А. Г. Общая психология.- СПб.: Питер, 2006.- 583с.
5. Махній М. М., Скок М. А. Історія психологічної думки  Навч. посібник. - Чернігів: ЧНПУ, 2010. - 256 с.
6. Павелків Р.В. Загальна психологія Підручник Вид. «Кондор». – К., 2007.- 177 с.
7. Пащенко С. Ю. Практикум із загальної психології: Методичне видання.- Запоріжжя: ЗДУ, 2004.- 32с.
8. Скрипченко О.В Загальна психологія. Підручник Вид. «Каравела». – Х. – 2006. – 242 с.
9. Петровский, Артур Владимирович Основы теоретической психоло-гии: Учебное пособие/ А.В.Петровский, М.Г.Ярошевский.- М: ИНФРА-М, 2009.- 528с.
10. http://www.info-works.com.ua.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Стадії та рівні розвитку психіки тварин (О. М. Леонтьєв)