Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Июня 2013 в 21:50, контрольная работа
Соціальний конфлікт (від лат. conflictus — зіткнення) — крайній випадок загострення соціальних протиріч, який виражається в зіткненні різних соціальних спільнот, обумовленому протилежністю чи суттєвою відмінністю їх інтересів, цілей, тенденцій розвитку.
Як соціальне явище конфлікт був вперше розглянутий А. Смітом, який вважав його основою поділу суспільства на класи та економічної боротьби між ними. Фундаторами власне соціологічної теорії конфлікту вважають К. Маркса, М. Вебера та Г. Зіммеля.
Можна виділити наступні атрибути конфлікту:
– сутичка (боротьба, несумісність, розбіжність) - момент протистояння несумісних, суперечливих позицій, інтересів, тенденцій;
– наявність полярних начал (ліве і праве, добро і зло), що означає одночасно і взаємопов'язаність, і взаємопротилежність;
– наявність суб'єктів як носіїв полярних позицій у сутичці;
- розповсюдження загальновизнаних правил, норм конфліктної поведінки не тільки на дії суб'єктів конфліктів, а й їх закріплення у політико-правовій культурі суспільства, держави;
- наявність або формування спеціальних
інститутів регулювання соціальних конфліктів;
- існування конституційних підходів до
управління соціальними конфліктами.
Соціальні конфлікти виникають у всіх сферах суспільного життя, спричиняють значний вплив на їх функціонування і розвиток. Частина соціологів вважає, що позитивна, інша частина — негативна.
Якщо спробувати оцінити соціальний конфлікт об'єктивно і неупереджено, то можна сказати, що він ніколи не буває виключно позитивним, чи виключно негативним. Конфлікт є позитивним моментом соціального розвитку, коли він сприяє суспільному прогресу. Однак кожний конфлікт завжди приводить до матеріальних і моральних витрат.
Список використаної літератури
Информация о работе Соціальні конфлікти: виникнення, форми прояву і управління