Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Января 2011 в 20:02, реферат
Активність буває двох видів: акція, тобто спонтанна (незалежне, вільна) дія суб'єкта на об'єктивну дійсність, і реакція, тобто активність, що виникає в результаті дії на суб'єкта об'єктивної дійсності. Об'єктивна дійсність, як бачимо, повинна існувати в обох випадках — без неї неможлива ніяка активність. Проте її тільки об'єктивного існування недостатньо, необхідно, щоб і суб'єкт в якомусь вигляді переживав її. Таке переживання об'єктивно існуючого називають сприйняттям. Я сприймаю ось цю книгу, ось цей зошит — це означає, що тепер дані предмети існують і для мене, що зараз і я їх помічаю, переживаю.
Вступ 3
1. Переживання теперішнього часу 4
2. Мінімальний і максимальний теперішній час 6
3. Ритм 8
4. Оцінка тривалості 9
5. Питання нативізму 11
6. Сенсорний зміст 12
Висновки 13
Список використаних джерел 14
Не
існує переживання часу, побудованого
з різного сенсорного матеріалу.
Час завжди один, сприйманий нами у
міру необхідності всіма що знаходяться
в нашому розпорядженні засобами.
Те, що час завжди один, яким би органом
чуття воно ні сприймалося, доводить наступний
простий досвід: випробовуваного просять
оцінити тривалість одного і того ж відрізка
часу за допомогою різних органів чуття,
тобто йому пропонують слухові, зорові,
дотикові і інші подразники однакової
тривалості. Результат такий: всі органи
чуття дають практично однакову оцінку
часу.
Висновки
Предмет сприйняття звичайно переживається в часі. Об’єктивно теперішній час можна представити лише як межу між минулим і майбутнім, що знаходиться в постійному русі. Саме воно повністю позбавлене протяжності, оскільки тривалість у будь-якому випадку означає або вже минулий час, або ще майбутній. Психологічно теперішній час представляє відрізок часу, заповнений переживанням більш менш складних цілісних частин. Подібно тому, як ці частини одночасно дані в цілому, так і їх пов'язані з ними тимчасові витрати дані у вигляді моментального переживання цілісного відрізка часу. Саме тому теперішній час в нашому переживанні має тривалість.
Ритм є організацією часу. Він об'єднує однорідні враження в певні одиниці, створюючи разом з цим і можливість чіткого сприйняття елементів цих одиниць; ритм одночасно є і інтеграцією, і диференціацією. В подібних ситуаціях тривалість часу завжди переживається по-різному. Саме в цьому значенні в психології сприйняття часу говорять про закон заповненого часу. Як бачимо, цей вираз не є точним; він швидше має на увазі різноманітність і розчленовану змісту. Проте існує і другий закон: при очікуванні чогось приємного час тривав нескінченно, але якщо чекаєш чогось неприємного, то час біжить дуже швидко. Як видно, тут вирішальну роль грає емоційний чинник.
Первинне
примітивне переживання часу — тимчасова
тривалість — є природженим. Проте завершене
переживання часу слід вважати досягненням
лише досить складного процесу розвитку.
Список використаних джерел