Тревожность и страх - разведение понятий

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАХУ ЯК ПСИХОЛОГІЧНОГО ЯВИЩА

1.1 Теоретичні аспекти вивчення страхів і тривожності, їх термінологічні розмежування.

      Нелегко знайти людину, яка б ніколи не відчувала  страху. Занепокоєння, тривога, страх - такі ж невід'ємні емоційні прояви нашого психічного життя, як і радість, захоплення, гнів, подив, сум. Але при надмірній податливості страхам, залежно від них змінюється поведінка людини, вона стає невпевненою у собі, а часом її може навіть розбити "емоційний параліч". Переважна більшість страхів в тій чи іншій мірі обумовлені віковими особливостями і мають тимчасовий характер, проте повністю позбавитися усіх страхів є неможливим.

      Проблема  тривожності та страхів знайшла  відображення у роботах вітчизняних  та зарубіжних вчених, а саме: Ю.В.Щербатих, В. М. Астапова, Ч. Д. Спілбергера, К. Є. Ізарда, З. Фрейда, А. М. Прихожан, О. І. Захарова, М.А.Панфілової, Р. С. Нємова та багатьох інших.

      Поняття тривоги посідає важливе місце  в психологічних теоріях і  дослідженнях від того часу, як Зігмунд Фрейд підкреслив її роль при неврозах. Працюючи над створенням першої концепції тривоги, Фрейд спирався на свій клінічний досвід. На його думку, організм має вроджену здатність відчувати тривогу, ця здатність є частиною інстинкту самозбереження, що з'явився в процесі еволюції [47-лекции фрейда].

      В науці існує проблема розрізнення  й розмежування понять «тривога»  та «страх». Деякі автори розглядають їх як синоніми (К. Ізард), інші намагаються визначити їх як взаємозалежні стани (Х. Дельгадо, О. Маурер). Більшість дослідників відзначає, що тривога і страх - різні явища. У деяких роботах (Р. Кеттел) виявляються відмінності між тривогою і страхом за цілим комплексом психологічних, фізіологічних та біологічних показників.

      Карл  Ізард в своїй праці «Психологія емоцій» стверджує, що страх не можна ототожнювати з тривогою. Ізард розглядав проблему з положення системного дослідження, яке припускає розгляд тривоги як цілісного інтегрального явища. Він постулює думку про те, що це цілком певна, специфічна емоція, яка заслуговує виділення в окрему категорію. Тривога - це комбінація, або патерн емоцій (гнів, вина, сором, інтерес), і емоція страху-лише одна з них, вважав Ізард [21].

      А.М. Прихожан розглядає тривожність  і страх як явища різного рівня тривожного ряду (поняття, введене Ф.Б. Березіним) - цей підхід дозволяє провести різницю між конкретним страхом як реакцією на об'єктивну загрозу і ірраціональним страхом, що виникає при наростанні тривоги і виявляється в опредметненні, конкретизації невизначеної небезпеки. Причому тривога у власному розумінні слова передує ірраціонального страху як переживання емоційного дискомфорту, передчуття небезпеки, що загрожує, є вираженням незадоволення значимих потреб людини, актуальних при ситуативному переживанні тривоги і стійко домінуючих по гіпертрофованому типу при постійній тривожності [35].

      За  визначенням Р. С. Нємова – тривожність  – це властивість людини, яка  виражається у здатності постійно чи ситуативно переходити в стан підвищеного  занепокоєння, відчувати страх і тривогу в специфічних соціальних ситуаціях [31].

      На  думку К. Хорні, на відміну від  страху, тривожність характеризується, перш за все, розпливчатістю і невизначеністю. Навіть якщо є конкретна небезпека, тривожність пов'язана з жахом  перед невідомим.  Виникнення і закріплення тривожності пов'язані з незадоволенням провідних вікових потреб дитини, які набувають гіпертрофованого характеру. Стійким особистісним утворенням тривожність стає в підлітковому віці, опосередковуючись особливостями «Я-концепції», ставлення до себе. Закріплення і посилення тривожності відбувається за механізмом «замкнутого психологічного кола», що веде до накопичення і поглиблення негативного емоційного досвіду [48 Хорни К. Собр. соч. в 3 томах. 
М.: Смысл, 1997. Т.2. С. 174—180.].

      Р. Мей зазначає, що тривога - це невизначене  похмуре передчуття на відміну від  страху, що представляє собою реакцію  на конкретну небезпеку. Тривога  неконкретна, «невловима», «безпредметна»; особливі властивості тривоги - почуття  невпевненості і безпорадності перед лицем небезпеки. Тривога - це похмуре передчуття, викликане загрозою певної цінності, яку індивід вважає необхідною для свого існування як особистості [30].

      Сьогодні  вивченню страху та стану тривоги присвячено багато психологічних досліджень. Більшість авторів (як вітчизняних, так і закордонних) схильні розглядати тривогу як реакцію на невизначений, часто невідомий сигнал, а страх як реакцію на конкретну небезпеку (А. І. Захаров).

      Вченими науково обґрунтовано, що страх проявляється на поведінковому, тілесному рівнях та на рівні переживань. У порівнянні з іншими емоціями страх надає найбільш стримуючий вплив: а) обмежується сприйняття; б) мислення сповільнюється, стає більш вузьким за обсягом і більш ригідним за формою; в) м'язи напружуються; г) скорочується число ступенів свободи в поведінці. Переживання страху супроводжується почуттям невпевненості, незахищеності, неможливості контролювати ситуацію [ильин]. 
 
 

1.2.  Поняття страху і тривоги.

      Більшість авторів вважають, що між тривогою і страхом є низка принципових відмінностей, причому останній не можна звести до «осмисленої  тривоги». І в страху, і в тривозі є спільний емоційний компонент у вигляді почуття хвилювання і занепокоєння, тобто в обох поняттях відображено сприйняття загрози або відсутність почуття безпеки. Відповідно до думки А. Захарова, відмінності між цими емоціями досить принципові і стосуються як генезу, так і психічних проявів. Спираючись на погляди останнього автора, було складено наступну таблицю диференціальної діагностики страху і тривоги:

Щербатых Ю.В. Ивлева Е.И. «Психофизиологические и клинические аспекты страха, тревоги и фобий».

   Страх – це емоція, що викликана в ситуаціях загрози біологічному чи соціальному існуванню індивіда і направлена на джерело дійсної чи уявлюваної загрози. Страх виникає при передбаченні болю та страждань і варіює в широкому діапазоні відтінків: побоювання, боязнь, переляк, жах [26].

Функціонально страх :

• слугує попередженню суб’єкта про можливу небезпеку;

• дозволяє зосередити увагу на її джерелі;

• спонукає шукати шляхи уникнення небезпеки.

      Страх - реальна частина нашого життя. Людина може переживати страх в самих  різних ситуаціях, але всі ці ситуації мають одну спільну рису. Вони відчуваються, сприймаються людиною як ситуації, в яких під загрозу поставлено її спокій або безпеку [21].  

      Страх є емоцією великої сили, яка  виявляє помітний вплив на сприйняття, мислення і поведінку індивіда. У порівнянні з іншими емоціями, вона надає найбільш стримуючий вплив. Страх обмежує сприйняття, людина стає функціонально несприйнятливою [ильин].

      Інтенсивне  переживання страху запам'ятовується надовго. Обстановка і предмети, пов'язані з дитячим переживанням страху, можуть дуже довго залишатися емоційно значимими для людини. Проблема контролю над емоцією страху, особливо у випадку фобій, до цих пір залишається невирішеною в науці про людську поведінку. Сформовані реакції страху здатні зберегтися навіть при розумінні їх безглуздості. Тому вироблення стійкості до страху зазвичай спрямоване не на врятування від нього людини, а на вироблення умінь володіти собою при його наявності. Неадекватні реакції страху спостерігаються при різних психічних захворюваннях.

      За  визначенням А.І. Захарова страх - афективне (емоційно загострене) відображення у  свідомості конкретної загрози для  життя і благополуччя людини. Страх  заснований на інстинкті самозбереження, має захисний характер і супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності, що відбивається на частоті пульсу та дихання, показниках артеріального тиску, виділення шлункового соку [16].

      Проаналізувавши поняття «страху» і «тривоги»  дослідник робить висновки, що і  в страху, і в тривозі є спільний емоційний компонент у вигляді почуття хвилювання і занепокоєння, тобто в обох поняттях відображено сприйняття загрози або відсутність почуття безпеки. Апофеоз страху і тривоги - жах.

      Тривога - це передчуття небезпеки, як стан занепокоєння. Найбільш часто тривога проявляється в очікуванні якоїсь події, котру важко прогнозувати і яка може загрожувати неприємними наслідками. Тривога в більшій мірі властива людям з розвиненим почуттям власної гідності, відповідальності, обов'язку, надчутливим до свого становища і признання оточуючих. У зв'язку з цим тривога виступає як просочене занепокоєнням почуття відповідальності за життя (і благополуччя) як своє, так і близьких людей. Тобто, логічно припустити, що саме рівень тривоги є найбільш значимим показником у вираженості соціальних страхів.

      Отже, за А.І. Захаровим, якщо страх - афективне (емоційно загострене) відображення у  свідомості конкретної загрози для  життя і благополуччя людини, то тривога - це емоційно загострене відчуття майбутньої загрози [17].

      Тривога, на відміну від страху, - не завжди негативно сприйняте почуття, вона може проявитися і у вигляді радісного  хвилювання, хвилюючого очікування. Почуття  неспокою в залежності від психічної  структури особистості дитини, її життєвого досвіду, взаємин з батьками і однолітками може набувати значення як тривоги, так і страху. Людина, знаходячись в стані несвідомого, невизначеного занепокоєння, відчуває тривогу, а людина, що боїться певних об'єктів або думок, відчуває страх.

      У свою чергу, страх можна розглядати як вираження тривоги в конкретній, об'єктивованій формі, якщо передчуття не пропорційне небезпеці і тривога приймає затяжний характер. У деяких випадках страх являє своєрідний клапан для виходу тривоги, подібно лаві, що випливає з жерла вулкана.

      Страх складається з певних і цілком специфічних фізіологічних змін, експресивної поведінки і специфічного переживання, що виникає за очікування загрози або небезпеки. У маленьких дітей, так само як і у тварин, відчуття загрози або небезпеки пов'язане з фізичним дискомфортом, з неблагополуччям фізичного «Я», і страх, яким вони реагують на загрозу, це боязнь фізичного пошкодження.

      В якості причин страху Томкінс (Tomkins, 1963) називає драйви, емоції і когнітивні процеси. Деякі дослідники (Боулбі, 1973) розглядають розвиток емоції страху як функцію якості прихильності дитини до матері. Інші дослідники, говорячи про причини страху, виділяють специфічні події та ситуації. Страх – це когнітивна оцінка ситуації.

1.3 . Причини та значення виникнення страхів, їх класифікація.

      А.І. Захаров, вивчаючи проблему виникнення страху, прийшов до висновку, що «страх можна також розглядати як вираження  тривоги в конкретній, об'єктивованій  формі, якщо передчуття непропорційні  небезпеці і тривога приймає  затяжний перебіг. У деяких випадках являє собою своєрідний «клапан для виходу тривоги» [19].

Страх умовно можна поділити на :

• Особистісний

• Ситуативний

      Особистісний  страх пов'язаний з характером людини, з його підвищеною підозрілістю і  вразливістю. Такий страх може виявлятися в новій обстановці, при нових контактах, у спілкуванні з незнайомими людьми.

      Ситуативний страх виникає в незвичайній, небезпечній, шокуючій обстановці або  ситуації. Він може з'явитися в  результаті психічного зараження панікою, від тривожних передчуттів, в результаті конфліктів і життєвих невдач. Ці два види страхів часто доповнюють один одного і змішуються.

      На  сьогоднішній день можна виділити такі види існуючих страхів:

• Реальний - доцільний, він виконує сигнальну функцію: попередження про близькість небезпеки, готовність до оборони або втечі.

• Уявний  - страх перед уявною небезпекою (часто навіяний).

• Гострий, хронічний - реальні і гострі страхи залежать від ситуації, в якій знаходиться дитина чи дорослий, а уявний та хронічний страхи прямо залежать від особливостей особистості.