Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Декабря 2013 в 09:02, доклад
Прокурора і адвоката, виступають у судових дебатах, називають судовими ораторами.
Слово оратор запозичене у XVIII ст. з латинської мови (лат. orator - від orare - говорити, викладати). Перше його значення - «той, хто виголошує промову», «особа, произносящее мова». У цьому значенні слово вживається як термін: прокурор і адвокат, захищаючи або заперечуючи права позивача і відповідача в цивільному процесі та підтримуючи державне обвинувачення або захищаючи права підсудного у кримінальному процесі, виконують свою функцію відповідно до процесуального становищем у судовому розгляді
Введення
Специфіка судової промови
Висновок
Список використаної літератури
ОПУБЛІКОВАНО VLAD О 23:26 НЕМА
27. Церковно-богословське
красномовство.
Церковне красномовство
– це проповіді, бесіди, виступ на Соборі,
коментарі Біблії.
Види церковного красномовства:
а) проповідь-розповідь;
б) проповідь-слово;
в) проповідь-тлумачення;
г) бесіда-тлумачення.
Структура проповіді: епіграф (з Писання);
вступ (зацікавлення, опис, оповідь); основна
частина або виклад матеріалу (міркування);
повчальна частина; закінчення-підсумування;
заклик.
ЦЕРКОВНО-БОГОСЛОВСЬКЕ КРАСНОМОВСТВО
(ГОМІЛЕТИКА) — Один із видів
церковного красномовства, який має давні
традиції, свою історію,
видатних майстрів слова, таких як Іоанн
Златоуст, Василій Великий, та
інші.
Гомілетика — наука богословська; вона
пояснює теорію церковної
співбесіди, пастирського проповідування
слова Божого, історію
проповідницької літератури, визначає
цілі проповіді, надає практичні
рекомендації, поради через «уроки віри
й благочестя».
Релігійні оратори мають великий вплив
на слухачів не тільки завдяки
духовному змісту Біблії, проповіді, а
й завдяки красі, естетичній силі
всіх видів мистецтва — архітектури, живопису
(іконопису), музики
(хоровий спів у православних, органна
музика у католиків), цілющим
ароматам кадильниць тощо. Церковно-богословське
(гомілетичне)
красномовство приділяє значну увагу
ЗМІСТУ й ФОРМІ промови, проповіді,
духовної бесіди, зокрема виховується
людина в дусі християнської
поведінки відносно Бога, ближнього, самого
себе, у т. ч. через
вишуканість стилю мовлення, його багатство,
ясність, експресивність
тощо, а також завдяки зовнішньому вигляду
проповідника, священика, який
повинен бути благопристойним, благородним
у думках, словах, вчинках,
стриманим у руках, не сміятися у храмі
говорити не голосно й не тихо, а , не сміятися
у храмі говорити не голосно й не тихо,
а
відповідно до акустичних характеристик
храму, до предмета мовлення тощо.
Ці та інші поради церковно-богословських
ораторів становлять для
вчителя-вихователя значний інтерес, оскільки
частиною багатої духовної
культури народу й усього людства, відкривають
допитливому розумові нові
грані художньо-ораторського мовлення
церкви, важливі аспекти впливу не
лише на розум, а й на емоції та волю слухачі,
коли виховується довір'я
до мовця, бажання поділитися з ним найпотаємнішими
думками й почуттями.
На нашу думку, здібний учитель інтуїтивно
використовує елементи
гомілетики у світській щиросердечній
бесіді з вихованцями, а свій виступ
забарвлює сповідальними рисами.
Однією із суттєвих ознак демократизації
життя суспільства є перехід від
повчаючого МОНОЛОГУ до гострого ДІАЛОГУ
з реальним чи уявним опонентом,
розвиток еристики. Не применшуючи значення
монологічної форми
відзначимо, що авторитарний монолог адміністративно-командної
системи
став протиріччям демократизованого суспільного
життя, яке будується на
діалозі в політиці, пропаганді, навчанні.
Вчені-методологи, методисти з проблем
риторики, еристики, теорії аргу
ментації пишуть про необхідність ефективного,
інтенсивного підвищенні
мовної ерудиції суспільства, зокрема
працівників у галузі освіти. Хто
нині перемагає у полеміці, дискусії, науковому
спорі? Очевидно, той, хто
добре знає загальний настрій, інтереси
групи, яка представляє в цілому
громадську думку, хто завойовує її повагу,
довір'я, співчуття чесним,
продуманим викладом своєї позиції, яка
повинна бути спрямована на
інтереси суспільства суверенної держави.
Отже, діалог — це величезне надбання
людства, не лише витвір людини, а й
певною мірою творець людської особистості.
Основні різновиди діалогу: дискусія,
диспут, полеміка, бесідаполілог,
спір тощо. На думку відомого болгарського
дослідника Гіргіна Гіргінова,
багате й повнокровне спілкування можливе
між духовно багатими людьми,
гострий, змістовний і дієвий діалог характерний
для діалектичне мислячих
людей, творчих особистостей, які постійно
працюють над своїм
духовно-інтелектуальним зростанням.
Діалог реалізується у таких основних
формах, серед яких найпростішою є
спір, що виникає начебто сам собою, під
час зіткнення двох різних точок
зору, думок, позицій. Завчасно підготовлений,
продуманий спір становить
собою дискусію (диспут). Відомо, що у навчально-виховному
процесі ця
форма є дуже популярною і продуктивною,
її охоче використовують
різноманітні неформальні об'єднання
молоді, у дискусійних клубах тощо.
Бесіда є ефективним навчально-виховним
інструментом у спілкуванні з
учнями, студентами, які прагнуть до самовираження,
самореалізації у
діалозі із вдумливим, доброзичливим співрозмовником.
Ділова нарада — ефективний спосіб інтенсифікації
виробничих стосунків,
пошуку оптимальних виробничих шляхів.
У засобах масової інформації також
охоче використовують значний духовно-інтелектуальний
потенціал інтерв'ю,
прес-конференції, де чітко, яскраво виявляється
творчий потенціал кожної
ОПУБЛІКОВАНО VLAD О 23:26 НЕМА
28. Закони
риторики.
-Концептуальний закон.
-Закон моделювання аудиторії.
-Стратегічний закон
-Тактичний закон.
-Закон ефективної комунікації
-Системно-аналітичний закон
ОПУБЛІКОВАНО VLAD О 23:26 НЕМА
Новіші публікаціїСтаріші публікаціїГоловна сторінка
Підписатися на: Дописи (Atom)
2010 (57)