Значення, зміст і послідовність складання виробничої програми підприємства з рослинництва

Технологічна ефективність - це результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту продуктивність живих організмів, які використовуються в сільському господарстві як засоби виробництва. В рослинництві показниками технологічної ефективності є врожайність культур з одиниці посівної площі та основні параметри якості рослинницької продукції (вміст цукру в цукрових буряках, олії - в насінні соняшнику, білка - в зерні тощо). Таким чином, за результат діяльності підприємств береться валове виробництво певного виду продукції і цей результат зіставляється з ресурсом - посівною площею культури. Щоб вирахувати якість продукції, можна визначити біологічний вихід цукру, олії, білка тощо на гектар посівної площі, помноживши врожайність культури з гектара на відсоток вмісту відповідної органічної речовини (коефіцієнт).

Досягнутий рівень технологічної ефективності виробництва істотно впливає на економічну ефективність через існування постійних  витрат, на які, як відомо, виробники в короткостроковому періоді впливати не можуть. Важливо й те, що показники технологічної ефективності відображають специфіку й особливості сільського господарства, пов’язані з функціонуванням у цій галузі основного засобу виробництва - землі і живих організмів як засобів виробництва. Вони дають змогу здійснювати порівняльну оцінку результативності виробництва в динаміці і в територіальному аспекті за окремими підприємствами і регіонами.

Економічна ефективність - це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. При цьому можливі три варіанти вказаного співвідношення [4]:

1) ресурси і результати  виражені у вартісній формі;

2) ресурси - у вартісній, а результати - у натуральній формі;

3) ресурси - у натуральній, а результати - у вартісній формі.

Вимірювальну систему економічної ефективності сільськогосподарського виробництва  доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов’язані і взаємодоповнюючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств - раціональність використання ними землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано цей ефект. З огляду на сказане, для оцінки ефективності діяльності аграрних підприємств слід широко використовувати показники ефективності сільськогосподарського виробництва.

Соціальна ефективність - поняття, що відображає поліпшення соціальних умов життя людей (покращення умов праці і побуту, поліпшення зовнішнього довкілля, підвищення рівня зайнятості і безпеки життя людей, скорочення тривалості робочого тижня без зменшення заробітної плати, ліквідація важкої фізичної праці тощо). Соціальна ефективність є, по суті, похідною від економічної ефективності. Вона, за однакових інших умов, буде тим вищою, чим вищого рівня  економічної ефективності досягнуто. Соціальна ефективність не завжди може бути кількісно визначена. Проте досить ґрунтовно про досягнуту соціальну ефективність можна судити за такими показниками, визначеними у динаміці, як питома вага прибутку, направленого на соціальні заходи в загальній  масі чистого прибутку; величина цього прибутку в розрахунку на одного середньооблікового працівника підприємства, тощо [4].

Для економічної оцінки виробництва продукції соняшнику використовуються наступні дані [21]:

• валовий збір соняшнику;
• вихід основної (побічної) продукції в умовних одиницях в оприбуткованій після доробки вазі;
• ціни реалізації;
• обсяги та вартість реалізованого урожаю в асортименті з урахуванням якості;
• обсяги та вартість реалізованого валового збору соняшнику понад рівень, досягнутий у минулі роки;
• повні виробничі витрати коштів;
• середньорічна кількість зайнятих робітників, витрати праці у господарстві;
• капітальні вкладення у виробництво соняшнику.

Найважливішим результативним показником сільськогосподарського виробництва є обсяг валової й товарної продукції підприємства, на основі якого можна розрахувати валовий і чистий дохід та прибуток.

В умовах ринкових відносин зростає роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарного обігу, сприяють зміцненню економічних зв’язків та госпрозрахунку.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно насамперед одержаний результат (ефект) порівняти з виробничими витратами або ресурсами, що його створили. У процесі сільськогосподарського виробництва використовуються сільськогосподарські угіддя, засоби виробництва, робоча сила, а функціонування цих ресурсів пов’язане з виробничими витратами. Тому для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому по підприємству доцільно використовувати таку систему показників [22]:

• вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів на 1 грн. виробничих витрат;
• обсяг валового, чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів та на 1 грн. витрат виробництва;
• рівень рентабельності та норма прибутку сільськогосподарського виробництва.

Наведені показники характеризують ефективність використаних виробничих ресурсів, окупність витрат виробництва та його рентабельність.

Визначення економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва і тваринництва здійснюють на основі системи показників, які враховують відповідні особливості галузей. Для порівняння економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва використовують такі показники: виробництво валової продукції рослинництва в розрахунку на 1 га посіву; на одного середньорічного працівника; на 1 люд.-год.; на 1 грн. виробничих витрат; валовий та чистий дохід і прибуток на 1 га посіву, на 1 люд.-год.; на 1 грн. виробничих витрат;  рівень рентабельності виробництва.

На основі цих даних розраховують показники економічної ефективності технологій, а саме [4]:

1. Урожайність соняшнику ур, ц/га (з урахуванням якості) (У).

Урожайність – натуральний показник, який безпосередньо впливає на всі інші показники економічної ефективності, без нього не можна визначити рівень технології, використання землі та інших ресурсів підприємства. Визначається врожайність розподілом валового виробництва соняшнику на посівну площу:

,       (1.1)

де ВЗ – валовий збір продукції після доробки, ц;

Sп – площа посіву, га.

2. Продуктивність праці.

Під продуктивністю праці розуміють її плідність, дієвість. Вимірюється цей показник і кількістю продукції, що створюється в одиницю робочого часу, або величиною часу, що затрачується на виробництво одиниці продукції. Зворотнім показником продуктивності є трудомісткість.

Продуктивність праці визначається розподілом валової продукції на витрати праці в людино-годинах:

ПП = ,     (1.2)

де ПП – продуктивність праці;

ВП – валова продукція;

Т – витрати праці.

3. Трудомісткість продукції (Т), або (прямі витрати праці на виробництво 1 ц продукції, люд.-год.), люд-год./ц

,       (1.3)

де ЗТ – прямі витрати праці, люд.-год.

4. Середня ціна реалізації 1 ц продукції (Ц), грн:

,       (1.4)

де ГВ– грошова виручка від реалізації продукції, тис. грн;

К – кількість реалізованої продукції, ц.

Іншими показниками є наступні:

• оплата праці за 1 ц продукції, грн;
• вихід валового прибутку соняшнику на 1 люд-год. і 1 середньорічного працівника, ц, грн;
• питомі капіталовкладення на 1 га, грн;
• приведені витрати на 1 га, на 1 ц продукції, грн;
• річний економічний ефект на 1 га, грн

Узагальнюючими показниками ефективності сільськогосподарського виробництва є сума прибутку в розрахунку на одиницю затрат і рентабельність. Рентабельність характеризує дохідність господарства, окремих його галузей або видів продукції.

Застосування інтенсивних технологій вимагає комплексного, системного підходу. Всі фактори виробництва важливо використати у взаємозв’язку. Ефективність вирощування соняшнику визначається [40]:

• постійним зростанням родючості ґрунту;
• обліком біологічних особливостей районованих високопродуктивних сортів інтенсивного типу;
• використанням сукупності біологічних, агротехнічних і агрохімічних засобів керування врожаєм і інтегрованим захистом рослин від хвороб, шкідників і бур’янів;
• формуванням оптимального складу машинно-тракторного парку при високоефективному його використанні;
• високою кваліфікацією кадрів і, нарешті, бездоганним дотриманням технологічної дисципліни.

Все це здійснюється на одному полі в єдності й взаємозв’язку. Такий підхід забезпечує максимальну віддачу від вкладення засобів. Важливо вчасно дати полю й посівам все необхідне для формування планованого врожаю й взяти все можливе від них.

У сільському господарстві обчислюють два показника рентабельності: рівень рентабельності продукції; рівень рентабельності виробництва.

Одним із основних показників ефективності є прибуток в розрахунку на 1 га та на 1 ц [4].

У сільськогосподарських підприємствах розрізняють такі види прибутковості виробництва:

• прибуток, отриманий за 1 ц реалізованої продукції (Пза 1ц), грн:

,       (1.5)

де П – прибуток за реалізованої продукції, грн.

• прибуток, отриманий з 1 га площа, з якої реалізовано продукцію (П з 1 га), грн:

,       (1.6)

де Sр – площа, з якої реалізовано продукцію, га, яка визначається за формулою:

,       (1.7)

• балансовий прибуток, тобто створений у виробництві прибуток, зменшений або збільшений на позареалізаційні доходи чи витрати;
• чистий дохід, або обсяг прибутку, який залишається після сплати всіх платежів до Державного та місцевого бюджетів.

Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств, є рівень рентабельності. Це найважливіший відносний показник економічної ефективності означає доходність, прибутковість підприємства, він найбільш наглядно характеризує міру окупності поточних витрат. Поглиблення аналізу прибутку і рентабельності виробництва пов’язане з вивченням факторів приросту реалізації продукції за рахунок збільшення обсягів її виробництва і підвищення рівня товарності, зростання цін реалізації за рахунок підвищення якості продукції, вибору каналів реалізації, а також зниження собівартості продукції [4].

1. Рівень рентабельності (Р) виробництва соняшнику визначають:

Показник рентабельності показує фактичну величину прибутку ( збитку ) на 1 грн. витрат виробництва і реалізації, і характеризує ефективність їх використання у поточному році. При цьому кожний відсоток рентабельності відповідає отриманню однієї копійки прибутку з розрахунку на одну гривню витрат.

Р= ×100%,     (1.8)

де П − прибуток, одержаний від реалізації соняшнику;

ПС − повна собівартість реалізованої продукції.

2. Рентабельність продажу (Рпр)визначається за формулою:

Рпр = ((ТП-ПС) / ТП)×100%,   (1.9)

де ТП – товарна продукція;

ПС − повна собівартість реалізованої продукції.

Для оперативного контролю за розміром і ефективністю використання витрат протягом року визначаються відносні показники [81]:

• собівартість виконання окремих видів робіт (оранки, сівби, догляду за посівами тощо);
• витрати на 1 га посівної площі окремих культур;
• показники динаміки та структури собівартості.

Факторами собівартості в рослинництві є:

• Урожайність сільськогосподарських культур;
• затрати коштів на гектар посіву;

Собівартість 1 ц продукції або 1 га посівної площі під конкретною культурою. Цей показник виражає в грошовій форм всі витрати підприємства на виробництво і реалізацію окремої культури. Собівартість як показник економічної ефективності знаходить широке застосування в практичній діяльності: при обґрунтуванні плану виробництва продукції, впровадженні якого – не будь заходу.

Собівартість сільськогосподарської продукції формується з різних за економічним змістом статей витрат, які характеризують її структуру. Виробнича собівартість 1 ц продукції (С), грн:

,      (1.10)

де Вв – виробничі витрати, грн.

Додаткові капіталовкладення визначають як різницю капітальних вкладень на 1 га при інтенсивній і звичайній технологіях. Валову продукцію соняшнику у вартісному виразі обчислюють як вартість соняшнику у діючих цінах його реалізації з урахуванням його якості.

Річний економічний ефект визначається різницею вартості валової продукції, отриманої при інтенсивній технології і звичайній, з урахуванням якості соняшнику, виробничих витрат та реалізаційної ціни. Окупність додаткових витрат при інтенсивній технології розраховується як відношення різниці вартості валової продукції до різниці виробничих витрат (при інтенсивній та традиційній технологіях). Ресурсоємкість виробництва соняшнику за інтенсивною технологією (у вартісних і натуральних показниках) визначається порівнянням витрат праці, мінеральних добрив, отрутохімікатів, пально-мастильних та інших матеріалів при інтенсивному і базовому варіантах технології [4].

Поряд з визначенням економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на рівні галузей, підприємств та окремих продуктів визначають економічну ефективність різних заходів. Здійснення агротехнічних заходів, впровадження досягнень науки й передової практики зумовлюють необхідність визначення їх економічної ефективності та прогнозування можливих наслідків для економіки сільськогосподарських підприємств.

Для визначення економічної ефективності використання засобів хімізації важливо правильно обчислити приріст урожаю, а також вартість додаткової продукції (основної і побічної). При цьому вартість одержаної продукції обчислюють за фактичними цінами з урахуванням її якості (натуральної маси зерна і вмісту клейковини, цукристості коренеплодів цукрових буряків, вмісту крохмалю в картоплі тощо).