Особливості вирощування та відгодівлі молодняку великої рогатої худоби на пасовищах. Профілактика розладів травлення і обміну речовин

Годівля тварин у літній період має дуже важливе  значення, оскільки за рахунок правильної її організації, раціонально використовуючи дешеві зелені корми, можна з мінімальними витратами зернофуражу забезпечити високу продуктивність худоби.

Крім того, влітку можна використовувати дешеві майданчики чи приміщення під плівкою, а капітальні будівлі ремонтувати і ретельно дезинфікувати. Та головне полягає в тому, щоб використати переваги зелених кормів, яким властива висока біологічна повноцінність у вітамінному відношенні, і те, що зелена трава є важливим оздоровчим фактором для молодняка.

У зелених кормах міститься комплекс цінних поживних речовин: протеїн високої якості (до ЗО % У сухій речовині), легкорозчинні та легкоферментовані вуглеводи, незамінні жирні кислоти, вітаміни, ферменти, біологічно активні речовини. В траві лужні елементи переважають над кислотними.

Суха речовина молодої трави за вмістом перетравного протеїну та енергетичною поживністю близька до рослинних концентрованих кормів, однак переважае їх за біологічною цінністю протеїну і вітамінним складом. Зелений корм — незамінне джерело каротину, вітамінів Е, К і групи В. У ньому містяться також ферменти, гормоноподібні речовини, що специфічно діють на організм тварини.

Поживна цінність зеленого корму залежить від ботанічного складу рослин, фази їх розвитку та інших факторів. Спроби нагромадити його у полі для підвищення врожаю часто не випровдовуються. Затримка із збиранням чи випасанням зеленої маси різко знижує її кормову цінність. Перетравність протеїну і клітковини в ранній стадії достигання досягає відповідно 80 і 65 %, а в фазі повного цвітіння — тільки 70 і 45 % (поживність 1 кг сухої речовини — відповідно 0,8—0,5 корм. од.).

Потенціальна  цінність зелених кормів та переваги їх у годівлі можуть бути використані  ефективно. Для цього слід приділяти  належну увагу рівню годівлі  тварин, збалансованості раціонів, дотриманню оптимальних норм згодовування окремих видів зеленої маси, ритмічному постачанню та безперебійному забезпеченню нею худоби [6].

У всі періоди розвитку великої рогатої худоби визначальними критеріями при складанні раціонів є вік і жива маса її, а також запланований рівень продуктивності (середньодобовий приріст живої маси). Ефективність використання раціону в свою чергу залежить від рівня годівлі, споживання сухої речовини, концентрації в ній енергії. Підвищення продуктивності жуйних важливо досягти за рахунок збільшення споживання сухої речовини насамперед грубих і соковитих кормів. Останнє досягається застосуванням сучасних методів приготування кормів, зокрема подрібнення, змішування, обробки лугами, збагачення мінеральними, азотистими і вітамінними добавками.

За даними Г. О. Богданова та інших, рівень споживання сухої речовини кормів — величина змінна, зумовлена типом годівлі, станом підготовленості корму, його якістю. Так, подрібнення, виготовлення сухих розсипних і гранульованих кормосумішей на 20—30 % підвищує споживання сухої речовини і на 20—40 % середньодобові прирости живої маси худоби без додаткових витрат зернових концкормів [1].

Для досягнення ефективного перетворення енергії  кормів в енергію м'ясної продукції  раціони необхідно балансувати не тільки за нормами сухої речовини та обмінної енергії, а й за протеїном, макро- і мікроелементами, вітамінами. Рекомендовані для використання деталізовані нормин годівлі молодняка великої рогатої худоби на повний цикл вирощування та відгодівлі від 15-денного до 24-місячного віку. Добові норми згодовування сухої речовини та обмінної енергії визначені в НДІ тваринництва Лісостепу і Полісся України на основі рівнянь регресії (Кандиба В. М.).

Узагальнення  даних світової і вітчизняної  літератури та матеріалів власних досліджень свідчить про існування прямої залежності між концентрацією поживних речовин в одиниці сухої речовини корму й інтенсивністю росту тварин. Це означає, що інтенсивний ріст молодняка повинен забезпечуватись відповідно вищою концентрацією поживних та біологічно активних речовин в одиниці сухої речовини кормів.

Для розробки програм  годівлі та складання раціонів при  груповому вирощуванні молодняка  в спеціалізованих господарствах  і на комплексах пропонується нормативна концентрація енергії, основних поживних та біологічно активних речовин у сухій речовині раціонів [6].

Знаючи потребу  тварин у сухій речовині та нормативну концентрацію, тобто потрібний вміст  енергії, протеїну, макро- і мікроелементів, вітамінів у 1 кг сухої речовини раціону, легко розрахувати всі зазначені фактори живлення організму. Наприклад, бичку живою масою 300 кг необхідно спожити за добу 6,8 кг сухої речовини в складі силосно-концентратного раціону для одержання 800 г середньодобового приросту. Множенням нормативної концентрації, наведеної в таблиці 14, на коефіцієнт 6,8, визначимо добову потребубичка зазначеної живої маси в концентрації обмінної енергії, кормових одиницях, сирому і перетравному протеїні, клітковині, жирі, кальцію, фосфорі, кухонній солі, вітамінах А, Д, Е, цинку, кобальті, міді, марганці, йоді, залізі, селені.

При відомій  потребі в енергії та інших  поживних речовин підбирають корми в раціон і відповідно його балансують, регулюючи співвідношення окремих видів кормів. Частину, якої не вистачає, поповнюють за рахунок добавок преміксів, вітамінних та інших препаратів.

Набір кормів залежить від наявних ресурсів, а ті в  свою чергу зумовлюються, особливостями  природно-кліматичних умов, кормовою базою, врожайністю окремих культур, виходом енергії й окремих поживних речовин з кожного гектара їх посіву, економічними та іншими факторами. Від цього залежать і типи годівлі тварин, структура раціонів, вибір тих чи інших способів підготовки кормів.

Потреба в кормах, типи годівлі, кормові раціони і  їх структура. На фермах і комплексах годують худобу за раціонами, складеними для окремих вікових і виробничих груп на основі деталізованих добових норм. їх використовують для визначення потреби кормів на добу, декаду, місяць, стійловий період, календарний рік, п'ятирічку, періоди і цикли вирощування до певної живої маси тощо [2].

Для вирощування  молодняка до живої маси 450 кг при  витраті на 1 кг приросту 7—8 корм. од. необхідно заготовляти на кожну голову по 32—36 ц кормових одиниць (Кандиба В. М.).

При вирощуванні  телят до 6-місячного віку, як правило, користуються схемою годівлі (схемою випоювання) на цей період, а на комплексах промислового типу — програмою.

У спеціалізованих  господарствах після 6-місячного  віку застосовують різні типи годівлі  молодняка, найпоширенішими серед яких є:

• силосно-концентратний (цілорічно) в поєднанні із згодовуванням грубих кормів;
• силосно-сінажно-кокцеитратний - (структура кормів: грубі — 14 %, соковиті 31 концентровані — 19 і зелені — 36 %).

У літній період зелені корми використовують в поєднанні з грубими. Цей тип рекомендований для молодняка від 6- до 12-місячного віку:

- сінажно-концентратний;

- жомово-концеитратний; ;

     - відгодівля на новпораціонних гранульованих кормосумішах;

     - змішані типи годівлі [6].

Годівля молодняку при вирощуванні на м'ясо до 6-місячного віку. У даний період забезпечують інтенсивний ріст тварин молочних і молочно-м'ясних порід до 6 міс. на рівні 160-180 кг. Для цього необхідно ретельно балансувати раціони за вмістом енергії, поживних і біологічно активних речовин відповідно до прийнятих деталізованих норм годівлі.

У раціонах молодняку  на 100 кг живої маси потреба сухої  речовини у віці 1-3 міс. становить 1,9-2,3 і 4—6 міс. — 2,5-2,6 кг. Концентрація енергії у сухій речовині складає у місячному віці — 2,1 к. од., 2- місячному- 1,6; 3-місячному - 1,3; 4-місячному- 1,0; 5-6-місячному віці - 0,95-0,85 к. од. Вміст клітковини у сухій речовині у віці 1-3 міс. не повинен перевищувати 10-12, у 4-6 міс. - 14-16 %.

Для молодняку  при вирощуванні на м'ясо розроблено дві типові схеми годівлі для середніх за масою молочно-м'ясних і молочних порід з витратою 200 кг натурального та 600 кг знежиреного молока і для великих за масою молочно-м'ясних порід відповідно 250 і 700 кг. Телят годують згідно з прийнятою схемою для ремонтного молодняку.

Годівля молодняку великої рогатої худоби у період дорощування від 6-місячного віку до року. У цей період основним завданням є зберегти високу інтенсивність росту молодого організму і сформувати тварин здатних споживати велику кількість силосу, жому, барди та інших кормів у період відгодівлі. Дорощування молодняку - це необхідний елемент у загальній системі виробництва високоякісної яловичини.

За інтенсивної  годівлі у період дорощування  молодняк швидше досягає забійних кондицій, підвищується вихід яловичини і поліпшується її якість - збільшується вміст повноцінного білка, м'ясо стає ніжним і соковитішим. Забійний вихід при інтенсивному дорощуванні й відгодівлі підвищується на 7-10 %, а вміст кісток у туші зменшується на 12 % порівняно з показниками при низькому рівні годівлі. Дорощувати молодняк найдоцільніше за умови великої питомої маси у раціоні соковитих і зелених кормів. Такий тип годівлі сприяє інтенсивному росту тварин, виключає передчасне ожиріння, забезпечує формування міцного кістяку, оптимальний ріст м'язів і розвиток травного каналу, що є необхідним фактором подальшої інтенсивної відгодівлі. На дорощування молодняк великої рогатої худоби ставиться у віці 7місяців живою масою 160-170 кг. Закінчується цей період у річному віці при досягненні живої маси не менше 280-300 кг.

Для досягнення живої маси 300 кг у річному віці необхідно одержувати приріст живої маси 750-800 г на добу відповідно до програми росту.

За досягнення живої маси 280-300 кг молодняк переводять на відгодівлю. Молодняку при дорощуванні й відгодівлі на 100 кг живої маси необхідно 2,3-2,7 кг сухої речовини, а також сирої клітковини у сухій речовині при дорощуванні - 18-22, при відгодівлі - 15-16 %, цукру- 9,7-8,0; крохмалю 12-14 %. Цукро-протеїнове співвідношення у раціоні складає 0,8-1,0, відношення крохмалю до цукру - 1,4-1,5. Кількість перетравного протеїну на 1 к. од. залежить від віку - 110-85 г [5].

У період інтенсивного дорощування і відгодівлі, особливо в пасовищний період, на ріст і результати відгодівлі суттєво впливають мінеральні речовини та вітаміни.

Тобто, зважаючи на наведене вище, слід систематично контролювати стан мінерального і вітамінного живлення. На 100 кг живої маси молодняку згодовують: кальцію - 13-15 г, фосфору - 6-8, кухонної солі - 10-12 г, каротину - 50 мг, вітаміну В - 2500 МО та вітаміну Е— 70 мг.

У структурі  раціону при дорощуванні частка соковитих кормів і залишків промислового виробництва повинна сягати 40 %, грубих — 20- 30, концкормів з балансуючими добавками — 30-40 % [2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4.Профілактика  розладів травлення та обміну  речовин

З цією метою  застосовують зоотехнічні та клініко-біохімічні методи. Зоотехнічні методи включають: аналіз раціону за складом, поживністю, збалансованістю відносно прийнятих норм, а також за якістю кормів, середньодобовим приростом живої маси, витратою кормів на одиницю приросту, за концентрацією енергії та поживних речовин у 1 кг сухої речовини [5].

Повноцінній слід вважати годівлю, яка забезпечує потребу тварин в усіх необхідних поживних речовинах при оптимальній концентрації їх та співвідношенні між ними, за умови, що антипоживні та токсичні речовини не перевищують гранично-яопусгимих величин.

На сьогодні в раціонах великої рогатої худоби необхідно контролювати понад 30 показників, за якими оцінюють повноцінність годівлі. В запропонованих нормах передбачено контроль за 24 показниками, які дають змогу організувати відносно повноцінну годівлю. Слід підкреслити, що в американських нормах враховуються майже такі ж показники. Щоб назвати ріівень годівлі достатнім, потрібно, щоби в раціоні кількість всіх поживних речовин, за винятком сирої клітковини, була не меншою норми, а останньої - не більше норми.

Крім загальної  кількості, поживних речовин, дуже важливою є концентрація їх в сухій речовині. Чим вища концентрація будь-якого елемента живлення, тим менша кількість його потрібна для задоволення потреби тварини. Чим вищу продуктивність від тварини ми плануємо одержати, тим більшою повинна бути концентрація енергії і поживних речовин в 1 кг сухої речовини.

Навіть при  оптимальній концентрації для того, щоб були використані всі поживні  речовини, між ними повинно бути певне співвідношення. Якщо співвідношення порушене, то один із елементів повністю не використовується організмом. Наприклад, при наявності 34 амінокислот, необхідних для побудови молекули білка, і відсутності однієї (лізину) молекула не буде побудована, а 34 амінокислоти організм повинен окислити і вивести з організму як непотрібні.

Рекомендується  контролювати співвідношення між перетравним про* теїном і кормовими одиницями, між перетравним протеїном і цукром, між легко і важкоперетравними вуглеводами, кальцієм і фосфором, азотом і сіркою, та ін. Наслідки неповноцінної та незбалансованся за основними поживними речовинами годівлі тварин приведений в таблиці 1: