Зв'язок соціології управління з іншими науками

Осмисливши та визначивши тенденції розвитку управлінської діяльності та оцінивши важливість, практичну значимість нових управлінських теорій, їх конструктивність, ефективність та перспективи застосування у майбутньому, можна виокремити ще одне,четверте завдання соціології управління. Його сутність становить побудова найбільш вірогідних напрямів і сценаріїв розвитку управлінської діяльності в майбутньому, тобто прогнози її вдосконалення.

А це означає, що визначивши найбільш ймовірну траєкторію подальшого розвитку управлінської діяльності, соціологія управління отримує можливість більш-менш успішно вирішувати і  п'яту своє завдання – сформулювати науково обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення системи управління, тобто стати реально діючим засобом підвищення ефективності управлінської діяльності.

 Виокремлення основних завдань соціології управління дозволяє визначити її основні функції, які безпосередньо пов'язані з завданнями і випливають з них.

Перша з функцій соціології управління – пізнавальна. Її основна мета: вивчити основні особливості управління як специфічної сфери трудової діяльності, визначити її роль і значимість у розвитку суспільства та його підсистем, організацій, груп і т.п.

Друга функція соціології управління – оцінна. Її сутність полягає у тому, щоб оцінити, якою мірою (або, навпаки, не відповідає) наявна в суспільстві організаційна система управління відповідає основним тенденціям цього суспільства, соціальним очікуванням, потребам та інтересам більшості населення; чи вона є демократичною, авторитарною або тоталітарною, розвиває чи сковує ініціативу окремих індивідів, їх груп і спільнот.

Третя функція соціології управління – прогностична. Вона спрямована на виявлення найбільш ймовірних і бажаних змін в управлінській діяльності в межах найближчого майбутнього, тобто на визначення можливих траєкторій розвитку управління, на його прогнозування.

Четверта функція соціології управління – освітня (навчальна). Сутність її полягає у тому, щоб на основі визначення та оцінки значущості тих чи інших управлінських концепцій, тенденцій їх розвитку та вдосконалення, прогнозування їх розвитку в майбутньому – поширювати знання про управління, тобто про основні його завдання, функції, механізми реалізації. Йдеться про поширення знань через систему навчальних закладів, різних інститутів і центрів підвищення кваліфікації, перенавчання та перекваліфікування кадрів, що допомагає їм краще зрозуміти, в чому полягає сутність процесів управління, придбати знання, уміння і навички практичного здійснення управлінської діяльності.

Соціологія управління може виконувати ще одну важливу соціальну функцію (п'яту) – озброювати управлінські кадри новими прийомами, технологіями управління, таким чином сприяючи вдосконаленню системи управління.

3. Зв'язок соціології управління  з іншими  науками.

Вивчення закономірностей  трудової діяльності людини з урахуванням  того важливого місця, що займає у  суспільстві управління, свідчить, що багатосторонність різних аспектів її впливу на життя людей є предметом  ряду наук як несоціологічного так  і соціологічного профілю.

Соціологія управління тісно  пов’язана із соціологією праці, адже саме людські спільноти найчастіше є об’єктом соціального управління. Відповідно, спостерігається взаємозв’язок  цієї науки з такими дисциплінами як:

Економіка праці — наука, що вивчає механізми дії економічних  закономірностей у галузі організації  праці, ефективності її використання, відтворення та розподілу робочої  сили. Вона розробляє теоретичні основи вдосконалення організації та оплати праці, методи найефективнішого і раціонального використання трудових ресурсів.

Трудове право.Визначає правовий аспект соціально-трудових та функціональних-відносин між працівниками та колективами, регламентує порядок прийому на роботу, переведення та звільнення робітників і службовців, тривалість робочого часу, розміри і форми оплати праці, міри стягнень за порушення трудової дисципліни, правил охорони праці та ін..

Інженерна психологія є галуззю  психології, що вивчає процеси інформаційної  взаємодії між людиною і різноманітними технічними засобами, причому її насамперед цікавлять проблеми ефективного  проектування й експлуатації систем "людина-машина". Інженерна психологія тісно пов'язана з ергономікою, науковою організацією праці, технічною  естетикою і докладає зусиль до проектування такої техніки і устаткування, яка б враховувала можливості, недоліки та особливості людини.

Можна розглянути і предмети інших несоціологічних наук, які  стосуються організації управління:

• наукова організація  праці (розробляє міри комплексного проектування оптимальних трудових процесів з урахуванням технічних, економічних, психофізіологічних, правових і соціальних критеріїв);

• фізіологія та психологя праці (вивчає ті психофізіологічні зміни, які виникають в організмі людини під впливом певних простих чинників праці, наприклад, фізичних чи нервових навантажень);

• санітарія та гігієна  праці (вивчає й оцінює чинники, пов'язані  з робочим місцем і які можуть призводити до захворювань, погіршення здоров'я, зниження трудової активності).

Всі вищенаведені науки вивчають проблеми взаємозв'язку людини з природою в процесі організації трудового  процесу. Але є й інша складова трудової діяльності: взаємозв'язок людини з людиною, який вивчає ряд соціальних і гуманітарних дисциплін. Тут варто  розглянути ті, що належать до наук соціологічного профілю, не аналізуючи економічні, філософські, правові, педагогічні та інші галузі знання, що також торкаються проблем упарвління.

Індустріальна соціологія —  практично та ж соціологія праці  й управління, але називається  так за традиціями західної соціології. Вона також вивчає соціальні проблеми праці, соціально-трудові відносини, процеси, проблеми управління ними.

Промислова соціологія —  одна із складових частин соціології  управління, яка вивчає відповідні проблеми у такій специфічній  сфері матеріального виробництва, як промисловість (таким же чином  соціологія села, сільського виробництва  вивчає відповідні проблеми села).

Соціологія організацій  вивчає ієрархічну структуру управління виробництвом, формальну і неформальну  організацію підприємства, систему  влади і підпорядкування, особистісні  та безособистісні чинники організації праці.

Соціологія трудового  колективу вивчає широке коло питань, що відбивають закономірності сумісної трудової діяльності людей, функції, цілі та структуру трудових колективів як найважливіших економічних, соціальних і політичних осередків суспільства.

Соціологія професій виділяє  свій предмет у сфері суспільного  поділу праці, вивчаючи проблеми специфіки  різноманітних професій та їх соціального  змісту, престижності певних видів  діяльності людей у тому чи іншому суспільстві, ціннісні орієнтації молоді.

Таким чином, усі наведені та деякі інші суміжні соціологічні теорії (соціологія освіти, особистості, соціальне планування) знаходяться  із соціологією управління у тісній взаємодії.

Та заголом зв'язок соціології управління спостерігається у значно ширшій площині наук, адже управління існує скрізь, де є потреба у спільному досягненні мети колективами людей.

Висновок

Отже, соціологія управління є однією з галузей соціологічного знання, яке виокремлює в суспільстві відносини управління. Ці відносини виникають в результаті взаємодії керуючої (лідери, правителі, керівники тощо) та керованої (виконавці) підсистем. Саме поєднання слів «соціологія » та «управління» говорить про міжгалузевий характер цієї науки. Вона утворилася на стику розвитку двох самостійних дисциплін: соціології та управління.

Соціологія управління –  порівняно молода галузь соціологічної науки. ЇЇ самостійний науковий апарат остаточно формується лише у середині ХХ ст..

Як і кожна наукова  дисципліна, соціологія управління має  власний предмет, об’єкт та методи дослідження, виконує ряд функцій  та завдань, а також знаходиться  у тісному взаємозв’язку з  іншими соціологічними та несоціологічними науками.

Список використаної літератури:

1. Бабосов Е. М. Социология управления. — Минск : ТетраСистемс, 2001.
2. Лукашевич М. Соціологія : Базовий курс: Навчальний посібник – К.: Каравела, 2005. – 310 с.
3. Сергейчук А. В. Социология управления. — СПб.: Бизнес-пресса, 2002.
4. Соціологія : Підручник/ Н. П. Осипова, В. І. Астахова, В. Д. Воднік та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 335 с.
5. Соціологія : Підручник/ Ред. В. Г. Городяненко – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Академія, 2002. – 559 с.
6. Удальцова М. В. Социология управления: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА-М; Новосибирск: НГАЭиУ, 1998.
7. Черниш Н. Соціологія : Курс лекцій/ Наталія Черниш,; Львівський нац. ун-т ім. І.Франка.3-є вид., перероблене і доп. – Львів: Кальварія, 2003. – 540 с.