Контрольна робота з «Соціологія»

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА імені О.М. БЕКЕТОВА

 

 

                                                                    

 

Контрольна робота

з дисципліни «Соціологія»

Варіант №5

 

 

 

                                                           Виконала студентка

                                              2 курсу, ФЗН

                                                             групи ХарТУР13-2з                   

                                                                             Мільшина Марина Олексіївна

                                          № 213835                            

                                                                   Викладач: Клименко Т.Г.                                                

                                                             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків 2014

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………………….3                                                                                                      І. Які об’єктивні та суб’єктивні фактори зумовили становлення соціології як самостійної науки?............................................................................................4

ІІ. Проаналізуйте соціальну групу як основний елемент соціальної структури суспільства. Визначте критерії класифікації соціальних груп………………..8

ІІІ. Що таке соціальний статус та соціальна роль? Як ці поняття пов’язані між собою?..............................................................................................................13

Список використаної літератури………………………………………………..16                                            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Будь-яка сума знань людей про навколишній їхній світ може називатися наукою тільки в тому випадку, коли існує чітко визначений предмет дослідження, система знань, що стосуються цього предмета, а також категоріальний апарат, що описує сутнісні основи даного предмета.  
Більшість сучасних наук формували свій предмет і систему знань в результаті тривалого історичного періоду. На самому початку цього шляху ми стикаємося з думками та ідеями, які описують предмет науки виключно на рівні буденного знання. Проте надалі ці знання виступають як основа науки, паростків нових напрямків розвитку людської думки.

Соціологія - одна з наймолодших і змістовних наук про суспільство. Прагнення зрозуміти, осмислити суспільство, виразити своє ставлення до нього було властиве людству на всіх етапах його історії. Зазвичай слово «соціологія» асоціюється з проведенням опитувань, вивченням громадської думки. Опитування - важливий інструмент дослідження в соціології, але основним завданням вчених-соціологів вважався аналіз і осмислення проблем, пов'язаних з функціонуванням і розвитком як суспільства в цілому, так і окремих соціальних груп та інститутів.  

Говорячи про виникнення соціології як науки, слід пам'ятати, що соціологія являє собою систему внутрішньо організованого і проведеного знання про факти, що становлять життя людей в сучасномусуспільстві. Це означає, що знання про будь-який соціологічний феномен має бути засноване на перевірених і підтверджених відомостях і наукових доказах. На відміну від таких наук як фізика, хімія чи біологія, соціологія оперує ясними поняттями, які постійно вживаються в повсякденному житті. 

 

 

 

 

 

І. Становлення соціології як самостійної науки

З найдавніших часів людину цікавили не тільки загадки і явища             навколишньої природи, але і проблеми, пов´язані з її власним існуванням      серед інших людей. Дійсно, чому люди прагнуть жити серед інших людей, а не відокремлено? Що змушує їх проводити між собою кордони, розділятися на окремі держави і ворогувати один з одним? Чому одним дозволено             користуватися багатьма благами, а іншим відмовлено у всьому?

Пошук відповідей на ці й інші запитання змусив вчених і мислителів    стародавності звернути свій погляд на людину і на суспільство, в якому вона існує. Прикладом таких роздумів слугують книги філософів лаоської школи Моцзи, з яких починалися перші спроби на основі спостережень і міркувань визначити шляхи найкращого правління, виховання молоді, а також умови    для діяльності з найбільшою користю. А індійські тексти "Махабхарати",     наприклад, визначають порядок громадського життя, необхідний для              досягнення могутності правителів і щастя для всіх людей.

Антична думка дала новий поштовх дослідженням соціальної сфери,    заклала ще ряд елементів у фундамент основ соціології. Такі роботи Платона, як "Держава", "Закони", а також "Політика" Арістотеля поклали початок        вивченню окремих суспільних інститутів, зокрема держави, родини, права.  Уперше античні філософи звернулися до проблеми місця людини в                  суспільстві. Автори античних творів поставили вчення про людину і               суспільство на теоретичну основу. Це знайшло вираження в зразках логіко-  понятійного аналізу (Платон), емпірико-наукового (Арістотель) й історико-  політичного (Полібій) дослідження  соціальних проблем сучасного їм            суспільства.

Епоху Відродження по праву можна вважати новим етапом у розвитку соціальної думки. У цей період з´являються спрямовані на вивчення різних   сторін суспільства нові шукання, які безумовно можна віднести до галузі       соціології. Еразм Роттердамський, Томас Мор, Нікколо Макіа-веллі, Мішель Монтень - далеко не повний перелік імен великих середньовічних учених, що піднімали проблеми людських відносин у суспільстві. У результаті стала       складатися модель суспільства, що нагадувала громаду, де порядок і                 моральні норми регулювалися волею Бога і традиціями. Людина в такій         системі світобудови відігравала дуже незначну роль.

Пізніше діячі епохи Просвітництва докорінно змінили погляд на            суспільство і на місце людини в ньому. Клод Адріан Гельвецій, Дені Дідро,  Жан-Жак Руссо, Вольтер починають аналізувати структуру суспільства,           визначати джерела виникнення нерівності, неоднорідності суспільства,              виявляти роль релігії в соціальних процесах. Створюючи механістичну,          раціональну модель суспільства, вони розглядають окрему людину як             незалежний суб´єкт, поведінка якого залежить в основному від його власних вольових зусиль.

У цей період італійський філософ Джамбаттіста Віко  спробував            створити основу нової науки про суспільство, розробити схему "руху націй". Ця спроба залишилася тоді одинокою. Майже всі дослідження в даній області хибували фрагментарністю, несистематичністю, тому не можна сказати, що  соціологія як наука виникла в той час. Аналіз суспільства, поведінки людини в групі, проблеми неоднорідності і нерівності не привертали належної уваги дослідників, і досягнення у сфері вивчення суспільних явищ були                    незначними в порівнянні з успіхами в інших галузях науки.

Досить наївні погляди на суспільство і людину панували в науковому    світі порівняно довго, доти, доки ускладнення людських відносин, утворення складних організацій, розвиток різних сфер людського життя не привели до необхідності практичного розв´язання проблем взаємин між людьми і             соціальними спільнотами, створення дієздатних організацій, покликаних      вирішувати різні соціальні конфлікти й інше.

Між тим усвідомлення потреби у вивченні соціальних спільнот людей, процесів їх розвитку і функціонування відбулося порівняно недавно. Людство здійснило фундаментальні відкриття буквально у всіх сферах природничих   наук, у той час як у вивченні людини і її місця в суспільстві, людських            взаємин спостерігалися бездіяльність і значне відставання.

Поштовхом до дослідження соціальних питань послужив, перш за все  розвиток суспільного виробництва. Використовуючи природні ресурси,            розширюючи таким чином сферу виробництва, люди стикнулися з                   обмеженістю цих ресурсів, у результаті чого єдиним способом збільшення     продуктивності праці стало раціональне використання робочої сили, або,        іншими словами, людей, зайнятих у виробництві матеріальних благ. Якщо    на початку XIX століття робітники слугували доповненням до ресурсів і        механізмів і тільки механізми треба було винаходити й удосконалювати, то в середині століття стало очевидним, що складною технікою можуть керувати лише грамотні і зацікавлені у своїй діяльності люди.

Крім того, ускладнення всіх сфер життєдіяльності людей значно            загострило проблему взаємодії між ними, управління цими взаємодіями і          створення соціального порядку в суспільстві. Коли ці проблеми постали і         були усвідомлені, виникли передумови формування і розвитку нової науки, що вивчала б асоціації людей, їх поведінку в цих асоціаціях, а також взаємодії між людьми і результати таких взаємодій.

Таким чином, поява соціології як самостійної науки була викликана      розвитком суспільства й суспільствознавства наприкінці XVIII - початку      XIX століття. У цей час світ переживав глибокі соціальні зміни, пов´язані з    переходом від традиційного до індустріального суспільства. Саме ці глибокі  зміни, викликані потребами капіталістичного суспільства, що розвивалося,    заклали ті об´єктивні передумови, що стали основою становлення й                оформлення соціології як самостійної галузі наукового знання. Серед них      дослідники виділяють три групи чинників, що сприяли виникненню сучасної соціології.

Соціально-економічні чинники (передумови), такі як індустріальна       революція, ринок вільної праці, урбанізація (тобто зростання ролі міст у          розвитку суспільства), розвиток торгівлі і багато чого іншого з наслідками,  що впливають на спосіб життя людей, змінюють соціальну структуру,             суспільні відносини.

Соціально-політичні чинники (передумови), серед яких новий               соціальний порядок, панування буржуазних верств, влада капіталу, державна бюрократія, демократизм і т.ін.

Інтелектуальні чинники (передумови), такі як філософські ідеї епохи   Просвітництва з її духовними орієнтирами - гуманізмом, раціоналізмом, з      домінантами прогресу, свободи особистості, наукового знання, ідеями            Вольтера, Руссо, Сен-Сімона і багатьох інших.

Крім цього, суб´єктивно процес становлення соціології стимулювався прагненням перебороти описовість, абстрактність науки про суспільство і       направити її шляхом наукового аналізу конкретних подій життєдіяльності      суспільства, заснованого на науковому спостереженні й експерименті.

Отже, нові форми економічного і політичного життя вимагали                конкретного наукового аналізу. Виникла потреба переходу від загальних        абстрактних філософських роздумів про суспільство, тенденції його               розвитку до позитивної науки про суспільство як про живе функціонуюче      утворення. Оскільки суворі наукові методи пізнання були вироблені і               застосовувалися в цей період природознавством, соціологія підпадає під його вплив. У період свого становлення соціологія розвивається під загальним      прапором позитивізму. Безперечно, соціологія мала багату й різноманітну     передісторію, але її власна історія починається лише в XIX сторіччі, коли      постало питання про створення позитивної науки про суспільство, яка б         спиралася на точно встановлені наукові факти.

 

 

 

 

 

ІІ. Соціальна група як основний елемент соціальної

структури суспільства

Об'єднання людей у групи відбувається за різними ознаками, у тому      числі й статусними - владними, майновими, професійними, освітніми тощо. Особливості їх впливу на індивіда у різні епохи дослідники усвідомлювали і оцінювали неоднаково. Те, що одні визнавали як природний феномен, інші    кваліфікували як явище, яке принижує індивідуальну гідність.

Різноманітні сукупності індивідів соціальна психологія позначає           поняттями “спільність” і “група”. Соціальна спільність - сукупність індивідів, об'єднаних соціальними зв'язками і причетністю один до одного за певною    ознакою. Соціальна спільність передбачає спілкування індивідів, їх духовну солідарність, взаєморозуміння.

Сукупність людей, що претендує називатися групою, об'єднана не лише спільністю умов і засобів соціальної життєдіяльності, а й взаємовпливами     індивідів.

Соціальна група - відносно стійка сукупність людей, пов'язаних між      собою спільними цінностями, цілями, системою взаємин, взаємовпливів і      включених до типових форм діяльності.

До основних ознак соціальної групи належать:

- включення їх у широкий соціальний контекст;

- наявність загальної особистісно значущої основи для перебування індивідів у межах групи;

- достатня тривалість існування, що є передумовою створення предметів і     феноменів групової культури, історії;

- зовнішня та внутрішня організація;

- певні типи впливу і відносин між індивідами, загальноприйняті норми і      цінності;

- усвідомлення індивідами своєї належності до групи і виникнення на цій      основі "Ми-почуття";

- наявність групових атрибутів (назва, символи тощо).

Дослідники вказують на певні відмінності в сутності та обсязі понять   “соціальна спільність” і “соціальна група”. Якщо поняття “соціальна група” в основному позначає функціонування певного угруповання, товариства,       об'єднаних спільними цілями людей, то поняття “соціальна спільність”           акцентує на результатах цього функціонування — виникненні певного            соціального переживання, яке стає надбанням кожного належного до неї         індивіда. Крім того, поняття “соціальна спільність” ширше за обсягом і          містить поняття “соціальна група”. Водночас вони за багатьма ознаками         подібні між собою. Розкриття кожним із цих понять свого аспекту людської  комунікації та взаємодії у різних соціальних угрупованнях і в різних соціальних просторах створює цілісну їх картину.

Найчастіше об'єктом вивчення соціальної психології є соціальна група. Йдеться про реальні групи, учасники яких взаємопов'язані спільними ціннос-тями, діями, взаємозалежні у способі життя, впливають один на одного з      метою задоволення значущих потреб, цілей та інтересів. Розгляд їх із різних точок зору, у різних вимірах забезпечує цілісне і всебічне пізнання соціальної групи як феномену. Загалом соціальну групу характеризують такі сутнісні     особливості: 
   1. Посередництво між суспільством і конкретною людиною. Через                     соціальну групу суспільні явища впливають на особистість, формуються її     соціально значущі якості, переконання, установки, ціннісні орієнтації та ін. Особистість також має змогу вплинути на суспільні процеси, суспільну думку і уявлення, намагається змінити чи скоригувати їх, перебуваючи у певній        групі. 
   2. Статус самостійного суб'єкта життєдіяльності та розвитку. Група як             номінальна спільнота індивідів є в соціальній взаємодії реальним психо-        логічним угрупованням. У цьому контексті соціальна психологія досліджує феномени і механізми, які свідчать про народження соціальної групи;               особливості вияву групової згуртованості; тривалість циклу життєдіяльності групи від моменту її створення до розпаду; впливи, що зумовлюють перехід групи з одного якісного стану в інший.