Контрольна робота з «Соціологія»

3. Важливий  для індивіда соціальний інститут. Перебуваючи у групі,     індивід соціалізується, набуває досвіду міжособистісних відносин. Соціальну психологію цікавлять зміни, що відбуваються з ним (йдеться про зміну           поглядів, цінностей, звичок, поведінки) після входження у групу, а також       пов'язані з цим фактом процеси у групі, яка, як відомо, акумулює в собі           індивідуально-психологічні особливості її учасників.

4. Сфера концентрації  різних групових впливів на особистість. Людина, виконуючи різні соціальні функції, одночасно належить до різних соціальних груп. З одного боку, це сприяє визначенню місця особистості в системі           соціальної діяльності, а з другого — позначається на формуванні свідомості особистості, оскільки вона включена в систему поглядів, уявлень, норм,          цінностей багатьох груп.

Отже, соціальна психологія розглядає групу як простір, в якому              функціонує окремий індивід, як самостійний суб'єкт активності і як важливий інститут соціалізації особистості.  

Класифікація соціальних груп

Люди одночасно належать до багатьох соціальних груп, у них вони        формуються, розвиваються, спілкуючись і взаємодіючи з іншими людьми. У груповій взаємодії відбуваються становлення та самореалізація особистостей. Різні групи мають для них різну значущість.З огляду на чисельність соціальні групи поділяють на малі (мікросоціальні спільноти), середні (локальні            спільноти) і великі (макросоціальні спільноти). Кожна з них, вирізняючись    принципами формування, функціями, так чи інакше впливає на індивіда.

За безпосередністю взаємозв'язків групи поділяються на:

Умовні. Ознаками для таких груп є вік, стать, професійна, політична належність тощо. Умовне абстрагування застосовується, наприклад, у статистичних цілях. Члени такої групи не перебувають один з одним у безпосередньому контакті, не спілкуються і можуть не знати один про одного

Реальні. Представлені вони як спільнота людей, об'єднаних спільною діяльністю, цілями, інтересами, потребами для взаємодії і досягнення мети. Основою таких груп є об'єктивний процес обміну діяльністю та її результатами, безпосередня, реальна взаємодія і спілкування. Утворюються вони з метою об'єднання зусиль для розв'язання певних завдань, досягнення спільних цілей

За кількістю людей групи бувають:

Малі.  Відносно невелика кількість людей, які безпосередньо контактують між собою і об'єднані спільними завданнями і цілями. До них належать робітничі колективи, наукові лабораторії, спортивні команди та ін. Існуючи реально, малі групи доступні безпосередньому сприйманню, осягнуті за своїм розміром і часом. Вивчати їх можна, працюючи з усією групою (спостереження, опитування, тестування тощо). Малі групи поділяють на вже сформовані (групи високого рівня розвитку) і ті, що формуються (вони вже задані зовнішніми соціальними вимогами, але ще не згуртовані спільною діяльністю)

Великі. Об'єднання багатьох людей, які не перебувають у безпосередньому контакті, взагалі можуть не знати про існування один одного. За певних обставин велика група може збігатися з умовною. Вона стає реальною, якщо індивідів об'єднують певні структурно-формальні (організаційно-комунікативні, функціонально-рольові) і соціально-психологічні (ціннісно-нормативні, управлінські) характеристики. Поділяються на: 1) стійкі (етноси, класи, народності та ін.). Характеризуються тривалістю існування, закономірністю виникнення, становлення і формування з точки зору соціального розвитку та історії. Управляються специфічними соціальними механізмами (традиції, звичаї), у зв'язку з чим можна виокремити і описати певний типовий для представника таких груп спосіб життя і мислення, особливості характеру тощо; 2) стихійні (натовп, публіка та ін.). Ви падковість виникнення цих груп спричинює короткочасність існування, неглибоку психологічну спільність почуттів і настроїв. Управління ними здійснюється за допомогою соціально-психологічних механізмів емоційної природи (навіювання, наслідування, зараження). Середні - у таких групах, як і в малих, зберігається безпосередність спілкування індивідів, але вже з певними уповноваженими представниками групи

За соціальним статусом (офіційна регламентація і спосіб організації             взаємодії):

Офіційні. Мають організаційну структурованість, юридично визначене становище, статут і регламент, права та обов'язки осіб як усередині групи, так і поза нею, зовні задані соціально значущі цілі діяльності

Неофіційні. Утворюються завдяки внутрішнім чинникам їх існування (спільність інтересів, симпатія, дружба, любов). Для них характерні тісні особистісні взаємини, постійність контактів представників групи. Можуть утворюватися як у межах формальних груп, так і поза ними

По значущість для особистості:

Референтні. Це така спільнота, з якою людина порівнює себе, до якої себе відносить і на цінності й норми якої рівняється у своїй діяльності, поведінці та вчинках

Групи членства. Характеризують реальну належність людини до певної спільноти

За тривалістю існування:

Тимчасові. Об'єднання, яке існує рівно стільки, скільки потребує ситуація

Постійні. Діяльність їх розрахована на тривалий період

За силою впливу на особистість:

Первинні. Становлять коло найближчого оточення (сім'я, шкільний клас, студентська група, трудовий колектив)

Вторинні. Їх діяльність передбачає коло дальшого й ширшого соціального середовища, де взаємодія є не такою інтенсивною (школа, університет тощо)

По мірі відкритості, доступності для широкого загалу:

Закриті. Характеризуються закритою діяльністю, умовами життя (трудова колонія, військовий вуз та ін.)

Відкриті. Характеризуються доступністю великому загалу (колектив фабрики, цивільний вуз та ін.)

За рівнем розвитку: Дифузні (лат. diffusio — розповсюдження, поширення, розтікання). Це такі об'єднання людей, які перебувають у стадії становлення і характеризуються відсутністю згуртованості, спільної  діяльності. Такі групи нечітко окреслені за складом, високодинамічні й слабоінтегровані. Індивіди в них пов'язані локально й опосередковано;

Асоціація. Переважно добровільне об'єднання людей чи організацій для досягнення спільної мети. Ціннісні орієнтації реалізуються в умовах групового спілкування;

Корпорація (лат. согporatio - об'єднання). Це організована група людей, об'єднаних для досягнення певної мети на основі цехових, комерційних та ін. інтересів;

Колектив. Група людей, об'єднана загальними цілями і завданнями, що досягла в процесі соціально цінної спільної діяльності високого рівня розвитку.

Людина може бути членом групи, яка водночас є для неї референтною.      За цих умов гармонізуються відносини з групою, створюються психологічно      комфортні умови для успішного розвитку особистості в певному напрямі.

ІІІ. Соціальний статус та соціальна роль

Слово "статус" - латинського походження. У Давньому Римі цей термін          означав стан, правове положення юридичної особи. Однак наприкінці XIX     століття англійський історик соціології Г. Мейн додав йому соціологічного      звучання. Соціальний статус - це соціальне положення людини в суспільстві.Соціальне положення - узагальнена характеристика, що охоплює професію,   економічне становище, політичні можливості й демографічні ознаки людини. Наприклад, "будівельник" - професія; "працівник найманої праці" (який отримує середній за розмірами прибуток) - економічні риси; "член соціалістичної партії" - політична характеристика; "чоловік 30-ти років" - демографічні властивості (сюди ж належить і національність). Усі ці               характеристики описують соціальний стан однієї людини, але з різних боків.

Отже, статус - основний елемент соціальної структури суспільства. У цьому зв´язку він являє собою визначену позицію людини в соціальній структурі    групи чи суспільства, пов´язану з іншими позиціями через систему прав і     обов´язків.

Необхідно розрізняти два види статусу - особистий і соціальний.              Соціальний статус вживається у двох значеннях - широкому і вузькому. Про широке значення статусу ми вже знаємо - це соціальне положення людини в суспільстві, що дає їй узагальнену характеристику. У вузькому – соціальний статус - це положення людини, яке вона автоматично посідає як представник великої соціальної групи (професійної, класової, національної тощо.

 Особистий статус - це положення, яке людина посідає в малій                (первинній) соціальній групі в залежності від того, як вона оцінюється за        своїми індивідуальними якостями. Помічено, що соціальний статус відіграє першорядну роль серед незнайомих, а особистий - серед знайомих людей, що й складають первинну або малу соціальну групу. Кожний з нас має                 визначений набір соціальних і особистих статусів, оскільки є частиною          безлічі великих і малих соціальних груп, що існують в суспільстві. До них     належать сім´я, коло родичів і знайомих, трудовий колектив, спортивна         команда, шкільний клас, студентська група, клуб за інтересами і т.п. У них    кожний з нас може мати високий, середній чи низький статус, тобто бути       лідером, незалежним чи аутсайдером.

Крім розглянутих видів статусу, існують ще приписуваний,                    досяжний і змішаний статуси. Приписуваний статус (його називають ще         аскриптивним) - це статус, із яким людина народжується або котрий призна-  чається їй за протягом часу. Приписуваний статус не збігається з                           природженим. Природженими вважаються тільки три соціальних статуси:      стать, національність, раса. Тим часом приписуваний статус дуже нагадує      природжений, але не зводиться до нього. У точному змісті природженим є     біологічно успадкований статус, а приписуваним - статус, що соціально          здобувається.

Досяжний статус, у свою чергу, істотно відрізняється від припи-             суваного. Це такий статус, який людина одержує завдяки власним зусиллям, бажанню, вільному вибору або здобуває в результаті удачі чи везіння.             Досяжним вважається всякий статус, що не призначається людині                   автоматично самим фактом народження. Важливо підкреслити, що чим          динамічніше розвивається суспільство, тим більше в його соціальній               структурі осередків, розрахованих на статуси, що досягаються. Крім того,      чим більше в суспільстві статусів, що досягаються, тим воно демо-                   кратичніше. Що стосується змішаного статусу, то він одночасно має риси як приписуваного, так і досяжного. Наприклад, звання професора спочатку є      статусом, що досягається, але згодом перетворюється на приписуваний, тому що вважається довічним, хоча і не наслідуваним. Тому статус професора               належить до змішаного типу.

І ще один аспект. Безсумнівно, що найважливішим елементом                      соціальної структури суспільства виступає статус. Роллю ж є його динамічна, тобто поведінкова, сторона. Адже індивід, що посідає високу позицію в               суспільстві (якщо вимірювати цю висоту (або ранг) з погляду доступних йому влади, доходу, освіти і престижу) найбільшою мірою прагне відповідати           своєму статусу і поводити себе належним чином. Саме статус вимагає від         людини соціально схвалюваної поведінки, реалізації прав і обов´язків, тобто соціально-психологічного ототожнення себе зі своїм статусом. Тому модель поведінки індивіда, орієнтована на конкретний статус, називається роллю.

Таким чином, від власника конкретного соціального статусу люди           очікують, що він буде грати цілком визначену роль, відповідно до тих вимог, що до цієї ролі вони пред´являють. Вимоги і норми поведінки суспільство     приписує статусу заздалегідь. За правильне виконання своєї ролі індивід        винагороджується, а за неправильне - карається (зокрема, це може бути              зроблено у формі несхвалення чи відмови голосувати за певну кандидатуру   на виборах).

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Соціологія : Підручник / Н. П. Осипова, В. Д. Воднік, Г. П. Клімова та ін.; За ред. Н. П. Осипової. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 336 с
2. Соціологія : Курс лекцій / В. М. Піча, О. М. Семашко, Н. Й. Черниш та ін. За редакцією В. М. Пічі. - К.: Заповіт, 1996.- 344 с.
3. Соціологія : Підручник / В.П.Андрущенко, В.І.Волович, М.І.Горлач та ін.; За ред. В.П.Андрущенко, М.І.Горлача. - 3-є вид. - К.: Харків: Єдинорог, 1998. - 624 с.
4. Структурні виміри сучасного суспільства: Навчальний посібник / За ред. С.Макеєва. - К., 2006. - 372 с.
5. http://pidruchniki.com
6. http://studentam.net.ua