Соціальна громадська думка

соціально-професійна структура;

соціально-територіальні спільноти;

соціально-політична організація суспільства і соціальні інститути;

відносини людини і суспільства.

Інші вчені виокремлюють три головні групи спеціальних соціологічних

теорій:

Соціологічні теорії, які вивчають певні поширені сфери людської

діяльності (праця, дозвілля, тощо).

Соціологічні теорії, які досліджують взаємодію особистості з

суспільством, тобто різні соціальні групи (особистості, сім”я, колектив,

місто, село тощо).

Соціологічні теорії, які виникли на межі соціології і наук, що вивчають

окремі сфери життя суспільства (політика, наука, право тощо).

Найвдалішою у теоретичному і практичному аспектах прийнято вважати таку

класифікацію спеціальних соціологічних теорій:

1.  Спеціальні соціологічні  теорії.  Вивчають соціальні закони,

закономірності           функціонування і розвитку соціальних спільнот.

Усі вони безпосередньо пов”я- зані з предметом соціології як науки

(теорія соціальної структури, теорія соціальної стратифікації, теорія

соціальних систем, теорія соціального розвитку, теорія соціальних

конфліктів).               

      2.  Галузеві  соціологічні теорії.  Назва має  умовний характер і

свідчить, що критерієм диференціації в даному разі є окремі сфери

суспільного життя і форми масової свідомості (соціологія праці,

соціологія науки, соціологія освіти, соціологія дозвілля тощо).      

       3.  Особлива  група.   Соціологічні теорії (соціологія

особистості, соціологія молоді, соціологія мистецтва, соціологія моралі

тощо).

  4.  Соціологічні теорії  вузького значення (теорія бюрократії, теорія

референтних груп, теорія мотивації  та ін. ).                             

  Емпіричні соціологічні дослідження домінують на початковому етапі

пізнавального процесу.  На відміну від теоретичного дослідження (у межах

якого соціолог оперує науковими категоріями і поняттями, що відображають

сутнісні якості соціальних процесів і явищ) в емпіричному дослідженні

предметом аналізу стають різноманітні дії характеристики поведінки,

погляди, настрої, потреби, інтереси, мотиви людей, соціальних груп і

спільнот, відображення соціальної реальності у фактах людської

свідомості.

Емпіричне дослідження є не тільки нагромадженням і відбором соціальних

фактів, що підтверджують чи спростовують теоретичні гіпотези. Ці

спеціальні наукові процедури, які за допомогою соціологічних методів

дослідження дають змогу зареєструвати соціальні факти, що є базою для

подальших теоретичних пошуків та узагальнень.

Емпіричне соціологічне дослідження є найдинамічнішим і має специфічну

організаційну структуру,яка відрізняється від структури традиційної

теоретичної діяльності. Охоплюючи елементи теоретичного знання,

необхідного для попереднього аналізу предмета дослідження, емпіричнеля попереднього аналізу предмета дослідження, емпіричне

дослідження потребує вирішення багатьох організаційних проблем,

володіння професійними дослідницькими прийомами здобування первинної

соціологічної інформації, математичними методами опрацювання та аналізу

статистичного матеріалу. Важливе значення має також вміння встановити

контакт із людьми, щоб одержати якісну інформацію.

З цього можна зробити висновок, що проведення соціологічного дослідження

є своєрідним мистецтвом, вимагає не тільки володіння специфічними

соціологічними знаннями і навичками, а й значного професійного досвіду

та певних морально-психологічних якостей.

Функції соціології

Будь-яка гуманітарна наука виконує  специфічні й універсальні функції,

які можна об”єднати у дві групи – пізнавальну (гносеологічну) та

соціальну.

Завдяки реалізації пізнавальних функцій стають доступнішими відомості

про певні сторони життя соціальних об”ктів, їх властивості, відносини, а

соціальна функція дає змогу оптимізувати процеси, відносини, зв”язки.

Зв”язок соціології з життям суспільства реалізується через її основні й

допоміжні функції. У соціологічній літературі по-різному підходять до їх

тлумачення та визначення кількості. Одні вчені головними функціями

соціології вважають пізнавальну, практичну та ідеологічну, інші –

пізнавальну, прогностичну, соціологічного проектування і конструювання,

організаційно-технологічну, управлінську та інструментальну. Відсутність

єдиного погляду на класифікацію функцій соціологічного знання пов”язана

насамперед зі складною структурою та значною кількістю завдань, які

соціологія має вирішувати, а також із різноманітністю соціальної

дійсності, яку вона вивчає.

Синтезувавши різні підходи, доцільно вести мову про такі найважливіші

функції соціології: теоретико-пізнавальну, практико-перетворювальну,

світоглядно-ідеологічну, а також специфічні функції – гуманістичну,

культурну, описову, інформаційну, прогностичну, критичну, соціального

контролю, соціального управління.

Теоретико-пізнавальна функція. Спрямована на вироблення нового

соціологічного знання і реалізується у таких аспектах:

Соціологія нагромаджує знання, систематизує їх, складає висновки про

закономірності еволюції суспільства, розкриває джерела й механізми

функціонування та розвитку соціальних процесів і явищ.

Соціологічні теорії наводять науково обґрунтовані висновки щодо

розуміння перспектив розвитку суспільства в цілому та його окремих сфер.

Соціологія здійснює теоретичний аналіз пізнавальної діяльності

суспільства, виявляє нові закономірності й тенденції.

Соціологічні дослідження виконують інформаційні завдання, що дає змогу

одержати первинні дані про індивідів та спільноти.

    Практико-перетворювальна  функція. Тісно пов”язана з

теоретико-пізнавальною, позаяк єдність теорії та практики – характерна

риса соціології. Сутність її виявляється насамперед у вироблення науково

обґрунтованих прогнозів щодо еволюції суспільства. Особливостії суспільства. Особливості

соціологічного прогнозування полягають у тому, що воно має цілісний

характер і дає змогу визначити тенденції розвитку суспільства в

сукупності всіх структурних елементів.

Об”єктивні соціальні чинники – умови людської життєдіяльності: соціальна

структура суспільства,політичний лад, конкретні умови праці і реальна

поведінка суб”єкта в цих умовах. Суб”єктивні соціальні чинники – мотиви,

прагнення, інтереси, цінність орієнтації, різноманітні уявлення,

громадська думка тощо.

Вивчення цих феноменів дає важливу інформацію про світ окремої людини,

конкретної спільноти (трудового колективу, професійної групи, класу

тощо).

Світоглядно-ідеологічна функція. Спрямована на забезпечення наукової

дискусії між концепціями, поширення наукової ідеології, формування

соціологічного стилю мислення, підготовку компетентних спеціалістів,

глибоке та всебічне засвоєння ними наукової ідеології.

Важливу роль у реалізації даної функції мають соціологічні дослідження.

Наукові знання, здобуті за їх допомогою, сприяють політологічній та

соціологічній освіті населення, допомагають людям виконувати свої

трудові та громадські функції.

Гуманістична та культурна функції. Пов”язані з роллю соціології у

культурному житті суспільства та гуманізації суспільних відносин.

Соціологія є чинником, що сприяє гуманізації суспільства. Гуманістична

установка, центром якої є людина, супроводжує реалізацію всіх інших

функцій соціології.

Різноманітними є зв”язки соціології з культурою, адже соціологія вивчає

культурні цінності, засоби вдосконалення та облагородження звичаїв,

традицій, норм поведінки, сприяючи нагромадженню, збереженню та передачі

культурної спадщини.

Описова функція.  Зумовлена необхідністю систематизації, опису та

нагромадження одержаного дослідного матеріалу у вигляді аналітичних

нотаток, різноманітних звукових звітів, статей, книг, комп”ютерних

матеріалів тощо. Вивчення їх дає змогу відтворити картину

життєдіяльності тих соціальних об”ктів, що вивчаються. На основі цих

досліджень складаються висновки та приймаються відповідні рішення щодо

управління різними галузями суспільства.

Інформаційна функція. Стосується використання соціологічної інформації,

одержаної під час соціологічних досліджень. Соціологічна інформація –

один із найоперативніших видів соціальної інформації. У зв”язку з

ускладненням соціального життя значення соціологічної інформації в

управлінні суспільством зростатиме.

Прогностична функція. Реалізується через соціальні прогнози. За сучасних

умов соціологічне дослідження завершується не просто рекомендаціями щодо

управління процесом, а виробленням та обґрунтуванням прогнозу

(короткострокового або  довгострокового) щодо досліджуваного  об”єкта.

Короткостроковий прогноз спирається на встановлені тенденції розвитку

соціального явища, довгостроковий – на ті самі тенденції плюс

зафіксовані закономірності і відкриті чинники, які вирішальним чином

впливають на прогнозований об”єкт.

Критична функція. На Заході давно існує своєрідний напрям – соціальна апрям – соціальна

критика. Соціологія, даючи об”єктивне знання, покликана попереджувати

соціальну політику про відхилення від соціального ідеалу, сигналізувати

про можливі негативні соціальні явища й наслідки.

Функції соціального контролю. Полягає у виробленні і науковому

обґрунтуванні ефективних рекомендацій, спрямованих на боротьбу з

девіантною поведінкою, вдосконалення моральних відносин, підвищення

рівня політичної культури і правової свідомості.

Функція соціального управління. Виявляється у свідомій, цілеспрямованій

дії щодо соціальних систем, інститутів, процесів з метою оптимізації

напряму, темпів їх розвитку й функціонування. Соціальне управління тим

ефективніше, чим більше воно спирається на знання законів розвитку

суспільства та об”єкта управління.

Перелічені функції соціології не вичерпують  усіх можливостей їх,

класифікації. Можна, наприклад, виокремити ще функції окремих галузей,

фундаментальних і прикладних розділів тощо.

Результативність реалізації функцій залежить від суспільних

закономірностей, соціальних умов, рівня організації соціологічної

діяльності, зв”язків соціології з життям суспільства, від професійної

підготовки соціологічних кадрів.

Соціологія громадської думки

Громадська думка є одним з найдавніших феноменів суспільного життя.

Зростання її впливу на соціальні відносини пов”язане з демократизацією

життя, підвищенням культурного та освітнього рівня населення, процесами

глобалізації тощо. Аналізом проблем функціонування громадської думки

займається спеціальна соціологічна теорія – соціологія громадської

думки.

 Соціологія громадської  думки – спеціальна соціологічна  теорія,яка