Социальная работа с детьми сиротами

- Медичний супровід - діяльність  спрямована па вирішення питань  охорони здоров'я прийомної дитини. Це передбачає: спільне відвідування  соціальним працівником, прийомними  батьками та прийомною дитиною  дільничного лікаря;

- складання плану медичного  супроводу та контроль за його виконанням;

- контроль за використанням  коштів, заощаджених на рахунку  дитини для спеціального лікування;

- пошук коштів на медичну  допомогу для особливих видів  лікування тощо.

- Педагогічний супровід - діяльність спрямована на вирішення питань навчання прийомних дітей та здобуття ними освіти. Це передбачає:

- складання плану педагогічної  роботи з прийомною дитиною  в рамках компетенції навчального  закладу та контроль за його  виконанням;

- зустрічі та бесіди  з керівниками навчальних закладів та педагогічним персоналом (за потребою);

- підтримка контактів  з педагогічними працівниками  та керівництвом навчального  закладу (за потребою);

- бесіди з прийомними  дітьми та прийомними батьками  щодо організації домашнього  навчання;

- заняття з прийомними дітьми (за потребою) [15,71].

Проживання та сімейні взаємини в прийомній сім'ї - спостереження за тим, як складаються стосунки дитини із членами прийомної сім'ї, чи враховуються потреби прийомної дитини, наскільки дитина комфортно себе почуває в сім'ї. Це здійснюється під час відвідувань прийомної сім'ї, зустрічей та прогулянок з дитиною.

Стосунки з біологічною ріднею - робота спрямована на виконання визнаних доцільними опікунською радою контактів дитини з її біологічними родичами. Це передбачає організацію зустрічей на визначеній території з дотриманням екологічності умов проведення. Робота соціального працівника з біологічними батьками та родичами прийомної дитини проводиться з метою оцінки можливості її реінтеграції. Повернення дитини у біологічну сім'ю можливе внаслідок відновлення здатності батьків (родичів) самостійно та повноцінно турбуватися про дитину. У випадку неможливості реінтеграції соціальний працівник має зважати на доречність усиновлення прийомної дитини.

Частина друга плану, яка стосується прийомної сім'ї містить такі блоки:

• Економічний - включає в себе контроль за своєчасним отриманням прийомними батьками коштів на утримання прийомної дитини в сім'ї, контроль за своєчасним поданням прийомними батьками фінансових звітів, пошук додаткових ресурсів для задоволення потреб прийомної сім'ї.

• Моніторинг стану прийомної сім'ї - включає в себе спостереження за психологічним станом членів прийомної сім'ї, аналіз цих спостережень з метою попередження ускладнень, що можуть виникати у сім'ї. За результатами моніторингу вносяться поточні корективи у план супроводу прийомної сім'ї. Моніторинг здійснюється методом відвідувань, телефонних контактів, організації у Службі зустрічей всіх членів сім'ї.

• Консультативний, методично - навчальний - включає надання консультацій з різних напрямків знань щодо функціонування прийомної сім'ї. Здійснюється згідно плану та за запитом членів сім'ї. Він охоплює такі напрямки - медичний, юридично - правовий, соціальний, педагогічно-виховний. Формами його реалізації є надання необхідної інформації, проведення консультацій, груп взаємо підтримки, організація індивідуальних та групових форм навчання з метою підвищення виховного потенціалу прийомної сім'ї.

• Психологічний (за потребою) - включає в себе систему заходів, спрямованих на корекцію соціально-психологічного клімату прийомної сім'ї.

Спочатку слід розробити план соціального супроводу на перший місяць існування прийомної сім'ї, враховуючи найбільш гострі проблеми, які потребують термінового вирішення, далі розробляється план супроводу на півріччя. У подальшому складається щорічний план соціального супроводу.

Виконання завдань соціального супроводу прийомних дітей та сімей має здійснюватися окремо уповноваженими соціальними працівниками. Тому чіткий розподіл обов'язків між ними, уміння домовлятися при плануванні візитів, об'єктивність оцінки ситуації, толерантність у спілкуванні є запорукою успішної співпраці.

Спільні відвідування прийомної сім'ї необхідно здійснювати у період взаємної адаптації після влаштування дитини у прийомну сім'ю. Адаптаційний період триває один рік і має такі контрольні межі: перший місяць існування прийомної сім'ї, три місяці, шість та дванадцять місяців. Впродовж першого місяця соціальні працівники мають відвідувати прийомну сім'ї щотижнево. Протягом наступних трьох місяців - один раз на два тижні, потім, якщо все добре у новоствореній сім'ї, візити плануються один раз на місяць. У період адаптації бажано, щоб під час візитів були присутні всі члени сім'ї для того, щоб мати змогу при потребі поспілкуватися із соціальними працівниками.

Протягом другого року існування прийомної сім'ї відвідування плануються один раз на два/три місяці і мають здійснюватися соціальними працівниками окремо. У подальшому візити плануються один раз у півроку та за потребою.

 

2.2. Моніторинг опіки дітей у прийомних сім'ях

Державна опіка дітей у прийомних сім'ях потребує здійснення контролю з боку державних органів влади. Функції створення, підтримки та контролю належного рівня державної опіки у прийомних сім'ях делеговані відділам державних адміністрацій у справах сім'ї та молоді. Функція-контролю реалізується через такий вид соціальної роботи-як нагляд за функціонуванням прийомної сім'ї та падання заміщувальної опіки прийомній дитині.

Нагляд є важливим елементом моніторингу прийомної сім'ї і здійснюється у процесі планових візитів соціальних працівників. Слід зазначити, що проведення нагляду не повинно збільшувати кількість візитів у прийомну сім'ю і таким чином спричиняти додаткове навантаження на прийомну родину. Число запланованих на рік зустрічей має бути сталим, проте одні візити мають здійснюватися з метою соціального супроводу, інші - нагляду.

Нагляд за функціонуванням прийомної сім'ї має гарантувати, що прийомні діти виховуються у нормальних умовах і їм нічого не загрожує. Крім того, нагляд - це право і джерело підтримки для прийомних батьків, а не додаткові проблеми. Знання про здібності, сильні та слабкі сторони прийомних батьків уможливлюють надання належної підтримки, особливо при складних обставинах. Регулярні цілеспрямовані зустрічі допомагають розвивати робочі відносини, гарантують, що соціальний працівник може запропонувати необхідну підтримку.Органи опіки та піклування несуть відповідальність за узгодженість і своєчасність проведення нагляду та прийняття відповідних рішень за його результатами.

Основними завданнями нагляду за прийомною сім'єю та розвитком дитини є:

- спостереження за виконанням  прийомними батьками плану соціального  супроводу прийомної дитини та  дотримання ними умов угоди;

- щорічна оцінка розвитку прийомної дитини;

- щорічна оцінка ефективності  функціонування прийомної сім'ї;

- аналіз сімейного клімату  та виконання прийомними батьками функцій опіки [16,68].

Результати процесу нагляду оформлюються у вигляді звіту і виносяться на розгляд комісії фахівців та опікунської ради.

Оцінка дитини у прийомній сім'ї спрямована на виявлення змін, що відбулися у її розвитку та з'ясування відповідності надання опіки потребам дитини, Основними видами оцінки є:

- оцінка стану здоров'я  та розвитку прийомної дитини, яка поділяється на базову, поточну, завершальну;

- оцінка якості опіки  дитини в прийомній сім'ї, яка  поділяється на поточну та  завершальну,

Базова оцінка (як правило, експерта) проводиться спочатку па етапі влаштування дитини в прийомну сім'ю і включає загальну інформацію про дитину, а також результати діагностики стану здоров'я та розвитку дитини. На підставі даної оцінки складається план соціального супроводу сім'ї і формуються індивідуальні критерії для проведення подальшого щорічного оцінювання (поточного, результуючого).

Поточна оцінка здійснюється методом порівняння попередніх даних з поточними і слугує основою для корекції плану супроводу. Проводиться, як правило, в перший рік функціонування прийомної сім'ї через півроку після влаштування дитини в прийомну сім'ю.

Завершальна оцінка проводиться за півроку до виходу дитини з прийомної сім'ї, щоб з'ясувати, чи готова дитина до самостійного життя. Цей вид оцінки проводиться також у ситуації переводу прийомної дитини чи припинення функціонування прийомної сім'ї.

Для проведення оцінки використовують такі показники:

- стан здоров'я дітей;

- дотримання особистісних  прав дітей (право на ім'я, національність, громадянство, підтримку контактів  з біологічними родичами тощо);

- забезпечення майнових  та житлових прав дітей (спадок, житло тощо);

- рівень розвитку (фізичного, емоційного, соціального, морального  тощо) і стан дитини;

- рівень досягнень в  освіті;

- відповідність опіки  потребам дитини;

- здатність прийомної  сім'ї опікуватися про нерідну дитину [17,97].

За результатами оцінки складаються рекомендації для подальших дій щодо соціального супроводу прийомної сім'ї та прийомної дитини. Матеріали оцінки надаються органам опіки та піклування, для узгодження подальших дій щодо захисту прав, підтримки дитини та прийомної сім'ї.

 

2.3. Форми соціальної роботи з прийомними сім'ями та прийомними дітьми

Всі форми соціальної роботи із супроводу прийомних сімей та прийомних дітей поділяються на групові та індивідуальні.

Групи зустрічей прийомних батьків проводяться один раз на місяць. Метою проведення групових зустрічей прийомних батьків є набуття ними навичок прийняття і розуміння себе та інших, розвиток уміння встановлювати партнерські стосунки та здобуття здатності бути гнучким у поведінці. Групи зустрічей проводить психолог або досвідчений соціальний працівник, який володіє методикою проведення таких зустрічей.

Завдання:

1 створення в групі  атмосфери взаємодовіри. взаємоповаги  та взаємопідтримки;

2 вчасне виявлення "проблемних  зон" функціонування прийомної  сім'ї;

3 прояснення потреб прийомних батьків та напрямків необхідної підтримки;

4 розширення досвіду учасників  в вирішенні складних ситуацій;

5 навчання методам психологічної самодопомоги;

6 навчання навичкам ассертивної поведінки;

7 інформування про сфери  отримання кваліфікованої допомоги.

Щоб позитивний груповий процес міг відбутися, потрібно дотримуватися таких умов проведення групових зустрічей:

• час роботи групи і його використання планують самі учасники згідно питань, які їх хвилюють. Формами роботи може бути поведінковий тренінг, робота в партнерських парах тощо;

• роботи повинна проводитися в спеціально облаштованому для цього приміщенні;

• доречна наявність поруч окремої кімнати, яка знадобиться у випадках розгортання конфліктної ситуації між окремими учасниками групи. У групі завжди знайдеться медіатор - нейтральна особа або другий ведучий, який захоче уважно вислухати спочатку одного, а потім другого учасника суперечки. Конфлікт що виник, не завжди швидко може бути вирішений. Група зустрічей завжди має обмежений час проведення. Тож, щоб груповий процес залишити у безпеці і захистити від деструктивних процесів, які завжди будуть виникати з групі, краще конфліктну ситуацію ізолювати і для її вирішення надати медіатору та учасникам конфлікту окрему кімнату. Етап «вибуху», через який проходить будь-яка тривалоіснуюча група є одним із методів, який використовується в психотерапевтичних групах особистісного росту. В групових зустрічах цей процес потрібно купирувати. Одним із таких способів є вище описаний;

• група повинна бути відкрита для нових учасників, що буде сприяти збереженню позитивного групового процесу;

• оскільки групи зустрічей народжують почуття унікальності спілкування, яке важко відтворити в реальному житті, ведучий групи повинен слідкувати за наступним:

- щоб самовираження та  саморозкриття членів групи не  були самоціллю, а сприяли створенню  довірливої атмосфери і усвідомленню свого «Я»;

- люди, які нездатні адаптуватися  до реального світу, комфортно  себе почувають лише в вузькому  колі однодумців. Не слід допускати, щоб такі групи ставали замінниками реального спілкування;

- група має позитивний  вплив на особистість, якщо набутий  в групі досвід вона використовує  в реальному житті:

- підходи ведучого до  групової роботи та особистісні  характеристики членів групи  є визначальними факторами її  успішності: