Система соціального захисту населення

У США навіть існує програма надання муніципального житла бідним. Житло надається в будинках, побудованих  за рахунок бюджетних коштів. Відповідні органи штату та федерації стежать, щоб житло діставалося бідним сім’ям. Вміст будинків, оплата персоналу, ремонт і опалювання забезпечується за рахунок держави. За відсутності  муніципальних будинків бідних, таких, що не мають даху, інколи розселяють на приватних квартирах або в  готелях коштом держави.

Основними принципами даної  моделі є мінімальна залученість  держави в ринкові відносини, обмежене застосування заходів державного регулювання, соціальна підтримка  громадян здійснюється за рахунок розвинених систем страхування виплат. Державою використовуються незначні трансфертні  платежі, отримані внаслідок сплати податків, для надання допомоги та субсидій певним верствам населення. Матеріальна  допомога має адресну спрямованість  і надається лише на підставі перевірки  її необхідності.

Незважаючи на різноманітну систему виплат також існують  податкові пільги та знижки, які  впливають на розподіл ресурсів між  різними групами населення і  можуть бути альтернативою прямим державним  виплатам. Існує також соціальне  забезпечення за місцем роботи. Велика кількість підприємців забезпечують допомоги у зв’язку з хворобою, вагітністю та пологами, звільненню у  розмірах, які перевищують встановлений державою мінімум. Цікавим способом здійснення пенсійного забезпечення є  пенсія за місцем роботи, яка замінює  частину державної пенсії. Фірми, які здійснюють приватне страхування, отримують податкові субсидії. Збільшення пенсій та допомог випереджує ріст інфляції. На підтримку охорони здоров’я, освіти та пенсійного забезпечення надходить  більш як 2/3 соціального бюджету.

ВИСНОВКИ

Отже, з позицій економіки  соціальний захист — це правила  перерозподілу суспільного багатства  на користь людей, які тимчасово  чи постійно потребують особливої підтримки  з боку суспільства: від багатих  до бідних, від здорових до хворих, від  молодих до літніх.

Реформи систем соціального  захисту та соціального страхування, які вже почалися в ряді країн  Європейського Союзу зводяться  до різноманітних комбінацій таких  заходів як: поступове підвищення пенсійного віку, зниження розмірів окремих  видів пенсій та соціальних допомог, збільшення роз­мірів страхових  внесків та періодів страхування, обмеження  практики передчасного виходу на пенсію, стимулювання створення приватних  соціальних фондів.

Перед системою соціального  страхування стоять три основні  завдання. Це, перш за все, захист від  бідності. По-друге, надання доходу при завершенні трудової діяльності, розмір якого, як правило, пропорційний сумі заробітку, який виплачувався безпосередньо  перед виходом на пенсію. По-третє, захист цього доходу від зниження реального рівня життя в результаті інфляції.

В Бельгії, Франції, Німеччині, Великобританії, Італії призначаються  так звані соціальні пенсії, які  надаються всім особам, які досягнули  пенсійного віку, але не мають з  певних причин права на іншу пенсію, або якщо вони отримують пенсії в  розмірі, який нижчий встановленого  мінімуму. Соціальна пенсія призначається  за умови, якщо доход пенсіонера не досягає встановленого мінімуму, що засвідчується після спеціальної  перевірки органами соціального  страхування або соціальної допомоги.

Формування моделі національної системи соціального захисту  — результат суспільної злагоди  з приводу принципів побудови, способів здійснення соціальної політики. Така злагода складається під  впливом економічних, культурних і  національних традицій тієї чи іншої  країни. Загальною і обов'язковою  умовою організації всякої системи  соціального захисту є створення державою правової, організаційної і економічної бази, яка б забезпечувала збереження права на пенсію та соціальні виплати.

Завдяки різноманітним заходам, які були застосовані в рамках систем соціального страхування, багатьом західноєвропейським країнам вдається протягом останніх десятиліть не тільки забезпечувати соціальну захищеність  непрацездатних членів суспільства, але  й регулювати стан на ринку праці, впливати на демографічну ситуацію і  сприяти економічному процвітанню.

Як показує досвід промислово розвинених країн, наявність продуманої системи соціального захисту  сприяє розвитку трудових ресурсів країни, посилює національний потенціал  економічного зростання і здатність  йти на проведення реформ, а також  сприяє стабілізації політичної і соціальної ситуації в країні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Борецька Н. П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. — Донецьк, 2001.
2. Ганслi Теренс М. Соцiальна полiтика та соцiальне забезпечення за ринкової економiки. - К.:КНЕУ, 2006. – 210 с.
3. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. Посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 299 с.
4. Олефір О.І. Соціальний захист населення: необхідність перегляду сутності // Теорії мікро-макроекономіки / За ред. Ю.В.Ніколенка. - К., 2001.
5. Соціальна економіка Навч. посіб. / Кол. авт. О. О. Бєляєв, М. І. Диба, В. І. Кириленко та ін. — К.: КНЕУ, 2005. — 196 с.
6. Соціальний захист у зарубіжних країнах (http://www.pilga.in.ua/taxonomy/term/4)