Сутність соціального страхування

Тема 1   Сутність соціального страхування.

 

1  Передмова

2 Необхідність та економічний зміст соціального страхування

3 Становлення та розвиток соціального страхування

4  Контрольні запитання

 

1  Передмова

Економічні процеси  в Україні все більшою мірою  набирають позитивного характеру. Починаючи з 2000-го року, відбувається збільшення промислового виробництва в межах 12—16%, сільського господарства — 8— 12%, товарів народного споживання—21-26%. Всі ці показники зобов'язані, у першу чергу, відобразити підвищення життєвого рівня та соціальну гарантію народу України. Проте реалії свідчать, що даний зріз економічних проблем ще залишається невтішним.

Соціальне страхування  є важливою складовою соціального  захисту населення.

Саме в умовах трансформації  економічних підвалин суспільства відповідне страхування забезпечує не тільки грошові виплати у разі настання страхових випадків, а й створює правові та економічні умови для стимулювання ефективної праці. Якраз у цьому періоді створюється нова система грошових стосунків, необхідність якої об'єктивно випливає із функцій демократичної держави з соціально орієнтованою економікою ринкового типу.

Світовий досвід виразно  показує, що життєздатність такої системи  базується на існуванні певних умов.

По-перше, необхідність фінансових ресурсів, що дозволяють юридичним та фізичним особам взяти на себе витрати по страхуванню. Розміри таких витрат значною мірою залежать від суб'єктивних дій політичних сил, що перебувають при владі.

По-друге, існування зрілої соціальної політики, яка є однією зі складових економічної політики, одночасно виступаючи гарантом забезпечення ефективної реалізації цілей інших складових економічної політики, а також забезпечення соціального захисту тих верств населення, індивідів, які потребують саме захисту, підтримки з боку всього суспільства. Адже багатовікова відсутність вчасної державності та героїчна боротьба за неї породили не в одному поколінні українців культ держави, готовність жертвувати заради неї, непохитну віру в її всесильність.

По-третє , забезпечення відповідної правової бази, що гарантується  прийняттям законодавчих актів, інших нормативних документів щодо реалізації соціальної політики, які б, головне, у своїй взаємодії усували відповідні суперечності.

Аналізуючи ці умови, варто підкреслити принципи системної парадигми, головними серед яких с посилена увага до взаємодії між різними сферами функціонування суспільства (політикою, економікою, культурою, ідеологією) та усвідомлення реального життя у його цілісності настільки глибоко, наскільки це можливо.

Соціальне страхування  передбачає такі важливі види економічної підтримки громадян, як: грошові виплати, компенсація, витрати на лікування, реабілітацію, перепідготовку та перекваліфікацію, а також профілактику. Таке страхування здійснюється одночасно з соціальною допомогою та соціальним забезпеченням як важливими формами соціального захисту громадян, однак відрізняється від них джерелами формування фінансових ресурсів, принципами їх організації, видами та формами виплат грошових коштів.

Нині в Україні система державного соціального страхування складається з: пенсійного страхування, страхування з тимчасової втрати працездатності, страхування на випадок безробіття та страхування від нещасного випадку на виробництві. Передбачається запровадити обов'язкове медичне страхування.

Фінансова наука в  Україні стрімко розвивається в  різновекторних напрямах, одним із яких є проблеми страхування.

Метою дисципліни «Соціальне страхування» є вивчення та засвоєння  знань з організації та фінансового забезпечення соціального страхування.

У процесі викладання дисципліни розв'язуються такі завдання:

• дослідження економічної сутності соціального страхування та визначення його місця у соціальному захисті населення України в умовах трансформаційних перетворень суспільства;
• окреслення механізму державного регулювання соціального страхування, його позитивні моменти та наслідки;
• висвітлення принципів й умов здійснення окремих видів страхування, а також характеристика соціальних виплат та послуг, що надаються за рахунок коштів страхових фондів;
• набуття навиків з управління соціальними страховими фондами;
• ознайомлення із досвідом держав з розвинутою ринковою економікою з метою його можливого використання в Україні за умов максимального врахування національних особливостей;
• на основі ґрунтовних теоретичних знань та вміння вирішення практичних завдань та ситуацій розробка напрямів удосконалення системи соціального страхування.

«Соціальне  страхування» як навчальна дисципліна дає студентам теоретичні знання та практичні навики із розрахунку страхових виплат та палання соціальних послуг, управління рухом грошових коштів у системі страхових фондів і здійснення державного фінансового контролю за їх цільовим використанням. Чим більше держава набирає соціально-орієнтованих рис, тим більше їй потрібно фінансових ресурсів і тим ретельніше вона повинна регулювати грошові стосунки, які забезпечують соціальні гарантії населення.

Отже, настала  нагальна потреба в роботі, яка  б задовольнила вимоги сьогодення в докорінній перебудові підготовки фахівців-фінансистів. Саме вони на практиці реалізують соціальну політику держави та реально забезпечують соціальні гарантії населенню.

Феномен нових  трансформаційно економічних процесів пов'язаний в першу чергу зі зміною пріоритетів й еквівалентів економічного, соціального і політичного розвитку.

Парадигма суспільної еволюції полягає в розмаїтому спектрі форм здійснення соціальних виплат населенню, які можна розподілити відповідно до їх природи і функціонального призначення. Критерієм такої класифікації буде переважання в цих виплатах економічного чи соціального моменту. Незважаючи на тісний взаємозв'язок економічних і соціальних відносин у суспільстві, шляхом аналізу можна чітко розмежувати економічні відносини індивідів як учасників процесу виробництва та їх соціальні відносини як членів суспільства.

Умовні  позначення

МОП — Міжнародна організація праці

ВВП — валовий внутрішній продукт

АР  Крим — Автономна Республіка Крим

УТОГ — Українське товариство організації глухих

УТОС — Українське товариство організації сліпих

МСЕК — Медико-соціальна експертна комісія

ЛКК — Лікарсько-консультативна комісія

ФСС ТВП — Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

ФСС НВВ — Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України

ФСС ВБ — Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

НЕП — нова економічна політика

ОМС — обов'язкове медичне страхування

ДМС — добровільне медичне страхування

ЗОДСМС — загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування

НПФ — недержавний пенсійний фонд

РФ - Російська Федерація

СПД — суб'єкт підприємницької діяльності

 

2 Необхідність та економічний зміст соціального страхування

Держава гарантує кожному громадянину право на працю, задовольняє потреби у здобутті освіти, охороні здоров'я, підготовці кадрів, забезпечує мінімальний рівень заробітної плати, пенсії, соціальних виплат.

У ст. 46 Конституції України  закріплено право громадян на соціальний захист, що включає «право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом».

Реалізація  такого права на практиці — це забезпечення достатнього рівня добробуту громадянам держави, що відповідає міжнародним умовам, а саме ст. 22 Загальної декларації прав людини та ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня І966р.,з якої випливає, що держави, беручи участь в даному пакті, визнають право кожної людини на соціальний захист, включаючи соціальне страхування.

Відповідно  до правових актів Міжнародної організації  праці (МОП) основою сучасного соціального захисту є дев'ять основних видів соціальних допомог:

-  медичне обслуговування;

- допомога  за умови хвороби, безробіття, старості, у зв'язку з нещасними

   випадками на виробництві;

-  родинна допомога;

-  допомога  за умови вагітності та пологів;

-  допомога за інвалідністю;

-  допомога у разі втрати годувальника.

В багатьох країнах світу діє система  взаємодоповнюючого соціального захисту, що включає в себе такі складові елементи:

- державне соціальне забезпечення;

- корпоративні соціальні програми;

- індивідуальне (приватне) страхування.

На сьогодні функціонують чотири моделі соціального захисту:

- соціально-демократична модель скандинавських країн (держава бере на себе значну долю відповідальності за соціальний захист населення);

- модель неоліберальна (США) (проблеми щодо соціального захисту між підприємцями і найманими працівниками розв'язуються переважно за участі профспілок);

- модель неоконсервативна (Німеччина) заснована на змішаному державно-приватному розв'язанні соціальних проблем  (відповідальність окремого підприємця замінена системою обов'язкової колективної відповідальності під контролем держави);

- система Беверіджа (Англія, Ірландія) (головним завданням держави є захист мінімальних доходів громадян [57, 156]). 
          Розглянувши ці моделі можна дійти висновку, що система соціального захисту населення в Україні найбільшою мірою відповідає німецькій моделі.

Слід виокремити основні складові соціального захисту населення України:

1. соціальне забезпечення;
2. соціальна допомога;
3. соціальне страхування.

Соціальне забезпечення — це надання певним категоріям громадян соціальних виплат за рахунок коштів бюджетів.

Соціальні виплати малозабезпеченим сім'ям, сім'ям з дітьми, жертвам війни чи політичних репресій за умови трансформаційних перетворень економіки є необхідними та доцільними. Однак вони залежать як від економічної політики уряду, стану державного бюджету, так і від механізму їх надання. Зменшення фінансових можливостей держави може призвести до затримки чи зменшення розмірів соціальних виплат. Встановлення завищеного рівня таких виплат негативно впливатиме на працевлаштування окремих осіб.

Вперше поняття  «соціальне забезпечення» було застосовано у законодавстві США в 1935 р., а потім прийнято для постійного використання МОП. Ряд вчених-економістів в поняття соціального забезпечення включає страхування, забезпечення та допомогу.

Радянська фінансова наука, в якій поняття  «соціальне забезпечення» розглядалося у широкому розумінні як сукупність усіх видів забезпечення непрацездатних членів суспільства, а у вузькому — забезпечення за рахунок коштів бюджетів пенсією певних категорій громадян, допомогою малозабезпечених сімей, утримання будинків престарілих та інвалідів. Однак за радянської влади соціальне страхування було монополією держави і мало вигляд соціальної допомоги. Наявність страхування і забезпечення як двох самостійних форм залишалася декларативною. Соціальне страхування не грунтувалося на страхових принципах, а повністю управлялося державою. Тому застосування поняття «соціальне забезпечення» у вузькому та широкому розумінні було наслідком соціально-економічної політики командно-адміністративної системи.

За останній час стара система соціального  захисту населення частково зруйнована. Соціальне забезпечення залишилося елементом соціального захисту, що здійснюється відповідно до чинного законодавства у формі соціальних виплат певним категоріям громадян за рахунок коштів державного бюджету. У законі про Державний бюджет України та рішеннях місцевих рад, органів місцевого самоврядування на кожний рік закладаються окремі види та розміри соціального забезпечення за рахунок бюджетних коштів, виконання яких покладено на управління праці й соціального захисту населення державних адміністрацій.

Система соціальної допомоги також побудована на фінансуванні за рахунок податків, інших надходжень до державного бюджету. Однак ці кошти направляються не фізичним особам, а підприємствам і організаціям як компенсація недоотриманих доходів. Соціальна допомога надається у формі житлових субсидій, різного роду пільг і зорієнтована на індивідуальну потребу громадянина.

Соціальне страхування — це важлива складова частина соціального захисту населення, центром якого є людина та її потреби, а якість їх задоволення впливає на соціально-економічний розвиток держави.

Соціальне страхування створює умови для відтворення робочої сили та захисту громадян у разі настання певних страхових випадків: втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, нещасного випадку на виробництві, догляду за дитиною, вагітності та пологів тощо.

Необхідність соціального страхування  зумовлена такими причинами: