Адвокатура України

Уникнення конфлікту інтересів

Закон так тлумачить цей принцип: "конфлікт інтересів - суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов'язками, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов'язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності".

Чинне процесуальне законодавство також передбачає обмеження участі адвоката у справі з певних, у тому числі й етичних, мотивів. Так, ст. 41 ЦПК України встановлює, що одна й та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги до предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні.

Стаття 46 нового КПК України "Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні" встановлює: "Захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу".

З метою запобігання конфлікту інтересів КПК надає захисникові право на відмову від виконання своїх обов'язків після його залучення у випадках;

1) якщо є обставини, які згідно з цим Кодексом  виключають його участь у кримінальному  провадженні. Такі підстави включені до Закону і повністю відтворюються у ст. 78 КПК "Підстави для відводу захисника, представника":

- захисником, представником  не має права бути особа, яка  брала участь у цьому ж кримінальному  провадженні як слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, експерт, спеціаліст, перекладач;

особа не має права брати участь у цьому ж кримінальному провадженні як захисник або представник також у випадках: а) якщо вона у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги;

б) зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю або його анулювання) в порядку, передбаченому законом;

в) якщо вона є близьким родичем або членом сім'ї слідчого, прокурора, потерпілого або будь-кого зі складу суду.

2) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов'язкової участі захисника;

3) умисного невиконання  підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу тощо;

4) якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні.

 

 

ТЕМА 3. Організація адвокатської діяльності в Україні

1. Правовий статут  адвоката та його помічника.

2. Організаційні  форми та види діяльності адвокатів.

3. Кваліфікаційно-дисциплінарні  комісії адвокатури.

4. Вища  кваліфікаційна комісія адвокатури.

№1

Стаття 16. Помічник адвоката

1. Адвокат може  мати помічників з числа осіб, які мають повну вищу юридичну освіту. Помічники адвоката працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, з додержанням вимог цього Закону і законодавства про працю.

2. Помічник адвоката  виконує доручення адвоката у  справах, що знаходяться у провадженні  адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов’язків) адвоката.

3. Положення про  помічника адвоката затверджується  Радою адвокатів України.

4. Помічнику адвоката  забороняється суміщати роботу  в адвоката з діяльністю, несумісною  з діяльністю адвоката. Помічником  адвоката не можуть бути особи, зазначені в частині другій статті 6 цього Закону.

Стаття 6. Адвокат

1. Адвокатом може  бути фізична особа, яка має  повну вищу юридичну освіту, володіє  державною мовою, має стаж роботи  в галузі права не менше  двох років, склала кваліфікаційний  іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

2. Не може бути  адвокатом особа, яка:

1) має непогашену  чи незняту в установленому  законом порядку судимість за  вчинення тяжкого, особливо тяжкого  злочину, а також злочину середньої  тяжкості, за який призначено  покарання у виді позбавлення волі;

2) визнана судом  недієздатною чи обмежено дієздатною;

3) позбавлена права  на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня  прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) звільнена з  посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби  або служби в органах місцевого  самоврядування за порушення  присяги, вчинення корупційного  правопорушення, - протягом трьох  років з дня такого звільнення.

3. Для цілей цієї  статті:

1) повна вища  юридична освіта - повна вища юридична  освіта, здобута в Україні, а також  повна вища юридична освіта, здобута  в іноземних державах та визнана  в Україні в установленому  законом порядку;

2) стаж роботи  в галузі права - стаж роботи  особи за спеціальністю після здобуття нею повної вищої юридичної освіти.

Стаття 7. Вимоги щодо несумісності

1. Несумісною з  діяльністю адвоката є:

1) робота на посадах  осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції";

2) військова або  альтернативна (невійськова) служба;

3) нотаріальна діяльність;

4) судово-експертна  діяльність.

Вимоги щодо несумісності з діяльністю адвоката, передбачені пунктом 1 цієї частини, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі).

2. У разі виникнення  обставин несумісності, встановлених  частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк  з дня виникнення таких обставин  подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

№2

Адвокат вправі:

1) займатися адвокатською  діяльністю індивідуально;

2) відкрити своє  адвокатське бюро;

3) об’єднуватися  з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори й  інші адвокатські об’єднання.

Зайняття адвокатської діяльністю індивідуально — організаційна форма, за якою адвокат здійснює свою діяльність без створення юридичної особи. Адвокат повинен повідомити місцевий орган влади про одержання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Він реєструється у податкових органах, стає на облік у Пенсійному фонді, сплачує відповідні податки, обов’язкові платежі, відкриває рахунок у встановленому законом порядку, має свою печатку. Адвокат має право від свого ім’я укладати угоди з громадянами та юридичними особами щодо надання правової допомоги.

Адвокат може мати помічника або кількох помічників з числа осіб, які мають вищу юридичну освіту. Умови роботи визначаються контрактом між адвокатом (адвокатським об’єднанням) і помічником адвоката з додержанням законодавства про працю.

Адвокатські бюро, колегії, фірми та інші адвокатські об’єднання є юридичними особами.

Адвокатське бюро визнано одним з видів адвокатських об’єднань хоча у його складі може працювати лише один адвокат. Адвокатське бюро є юридичною особою і діє на підставі статуту, оскільки відповідно до закону діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об’єднань .

адвокатських об’єднань, а саме — в Міністерстві юстиції України .

Адвокат, який створює адвокатське бюро, має право наймати технічних та інших працівників (окрім адвокатів) і користуватися іншими правами, що згідно з законодавством належать юридичній особі.

Адвокатські об’єднання — організаційна форма діяльності адвокатури, за якої адвокат для здійснення адвокатської діяльності об’єднується з іншими адвокатами. Перелік видів адвокатських об’єднань, наведений у законодавстві, не є вичерпним. Закон конкретизує лише деякі з них — колегії, адвокатські фірми, контори. Діють вони на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності і гласності.

Адвокатські об’єднання не займаються підприємницькою діяльністю, не отримують прибутку, не виконують роботи, не надають послуги — відповідно до Конституції та чинного законодавства вони забезпечують право на захист та надають правову допомогу не на засадах підприємництва, а здійснюють це як специфічну конституційну функцію адвокатури.

Адвокатські об’єднання є юридичними особами, вони діють на підставі законодавства та своїх статутів, які регулюють порядок утворення, діяльності, реорганізації і ліквідації адвокатських об’єднань, структуру, штати, функції, порядок витрачання коштів, права й обов’язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання. Адвокатські об’єднання вправі відкривати в банках, як українських, так і іноземних, поточні й депозитні рахунки, мають печатку і штамп зі своїм найменуванням.

 

Адвокати здійснюють такі види діяльності: 
дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні й письмові довідки щодо законодавства; 
складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; 
посвідчують копії документів у справах, що їх ці адвокати ведуть; 
здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; 
подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; 
здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб; 
виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. 
Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством. 
У своїй професійній діяльності адвокат має право: 
представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їхнім дорученням у всіх органах, підприємствах, установах та організаціях, до компетенції яких належить вирішення відповідних питань; 
- збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема: 
- запитувати й отримувати документи або їхні копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їхньою згодою; 
- ознайомлюватися на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними для виконання доручення документами й матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; 
- отримувати письмові висновки фахівців із питань, що потребують спеціальних знань; 
- застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства; 
- доповідати клопотання і скарги посадовим особам та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; 
- бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг.

 

№3

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна і підзвітна з’їзду адвокатів України та Раді адвокатів України.

Склад Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії

До складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури входять тридцять членів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п’яти років: по одному представнику від кожного регіону, які обираються конференцією адвокатів регіону, голова і два заступники голови, які обираються шляхом голосування з’їздом адвокатів України. Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури обирається членами комісії шляхом голосування зі складу членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є повноважною за умови обрання не менше двох третин її складу.

Строк повноважень голови, заступників голови, секретаря і членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури становить п’ять років. Одна й та сама особа не може бути головою, заступником голови, секретарем або членом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більше ніж два строки підряд.

Голова, заступник голови, секретар, член Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури можуть бути достроково відкликані з посади за рішенням органу адвокатського самоврядування, який обрав їх на посаду.

Голова, заступник голови, секретар, член Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не можуть одночасно входити до складу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, ради адвокатів регіону,

Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури:

розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

виконує інші функції відповідно до цього Закону.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: