Загальна характеристика правопорушення

Своє зовнішнє вираження даний різновид правопорушення отримує, як правило, у формі невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань, у заподіянні якої-небудь майнової шкоди. Санкції за такого роду правопорушення носять правовідновлюючий характер і суть їх полягає у відшкодуванні заподіяного майнового збитку, скачуванні незаконних угод, у відновленні порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Щодо конституційних правопорушень, то А.В. Малько визначає їх як протиправні, суспільно небезпечні діяння (дія чи бездіяльність) суб’єктів конституційного права, що містять всі необхідні елементи його складу, порушують закріплений Основним Законом та іншими конституційними актами держави порядок (процедуру) організації та функціонування, конституційну компетенцію та повноваження голови держави, уряду, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, форму правління та устрою держави, конституційні права, свободи і обов’язки людини.

Проаналізувавши дане визначення конституційних правопорушень, до таких проступків можна віднести, наприклад, активні дії,виражені у формах: видання органами держави, органами місцевого самоврядування, державними службовцями та посадовими особами незаконних нормативних чи правозастосовних актів і рішень (пряме активне порушення); недодержання ними конституційних заборон; зловживання конституційними повноваженнями (в тому числі вихід за його чітко визначені конституційним законом межі); пасивну поведінку органу держави, державної посадової особи, виразом якої є невиконання конституційного обовязку, наприклад, незастосування конституційної норми за наявності безпосередніх підстав для цього і т.д. [5]

В.В. Кузнєцов каже, що адміністративні правопорушення (проступки) являють собою передбачені нормами адміністративного, фінансового, земельного, процесуального та інших галузей права посягань на встановлений порядок державного управління, власність, права і законні інтереси громадян. Сюди відносять і дрібні крадіжки, і порушення правил дорожнього руху, правил фінансового обліку, правил пожежної безпеки і т.д.

Зміст даного різновиду протиправного діяння полягає у порушенні загальнообовязкоих правил, встановлених адміністративними органами, в дезорганізації порядку державного управління. Специфіка посягання зумовлює і характер покарання за скоєне діяння. Це попередження, штраф, позбавлення водійських прав та інші засоби державного правового впливу, що накладаються спеціальними органами держави [42].

Дисциплінарні правопорушення (проступки) являють собою протиправні діяння, що порушують внутрішній розпорядок діяльності підприємств, закладів і організацій. Скоюючи дисциплінарний проступок, правопорушник дезорганізує нормальну, службову, виробничу, військову дисципліну (прогули, запізнення на роботу, пропуски учбових занять, невиконання розпоряджень адміністрації і т.д.). Міри відповідальності фіксуються у санкціях правових норм і виражаються у зауваженні, догані, переведенні на нижчу посаду, відрахуванні з навчального закладу і т.д. [8].

Слід зазначити, що всі види правопорушень знаходяться у тісному взаємозвязку і взаємозумовленості. Так, безвідповідальність посадових осіб, халатність і неефективність праці правоохоронних органів, що призводить до безкарності, здебільшого є своєрідними стимулами підвищення суспільної шкідливості правопорушника і його діянь.

Наприклад, адміністративні проступки поступово переходять у злочини проти порядку управління, цивільні правопорушення переростають в злочини проти особи, дисциплінарні проступки – в посадові злочини.

Треба пам’ятати, що здебільшого одним діянням людина скоює декілька правопорушень. Наприклад, порушення водієм автомобіля правил дорожнього руху може призвести і до адміністративної, і до цивільно-правової, майнової відповідальності.

ВИСНОВКИ

Отже, давши вичерпну загальну характеристику правопорушенню, можна зробити висновки щодо кожного аспекту, яким характеризується правопорушення як соціальне явище.

Вихідним та визначальним для розуміння сутності правопорушення є уявлення про те, що воно характеризується суспільною небезпечністю, шкідливістю та протиправністю. Правопорушення негативні також і тим, що вони дезорганізують нормальний ритм життєдіяльності суспільства, спрямовані проти панівних суспільних відносин, вносять до них елементи соціальної напруженості та конфліктності, посягають на людські цінності та інтереси. Протиправність – це головна властивість усіх відхилених від правопорядку діянь. До того ж, крім протиправності, правопорушенням властива низка інших специфічних ознак, як наприклад суспільна шкода, наявність вини, діяння (дії або бездіяльності) у правопорушника.

 Для того, аби правопорушник поніс юридичну відповідальність за скоєне правопорушення необхідна наявність повної системи ознак, яка відображається у складі правопорушення. За відсутності хоча б однієї з даних ознак суб’єкт правопорушення не понесе юридичної відповідальності.

Правопорушення, взяті у сукупності на певному проміжку часу й у конкретному суспільства, завжди характеризуються різноманітністю яз за ступенем суспільної небезпеки, так і за психологічними, соціальними та юридичними ознаками. Водночас ці соціальні явища у своїй ґенезі й еволюції мають багато спільних рис, що уможливлює вивчення не тільки окремих видів правопорушень,  а й їх сукупності. Аналіз причин і умов вчинення, розробку системи спеціальних заходів боротьби з ними.

ЛІТЕРАТУРА

1. Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука. – 2 вид., перероб. і доп. – К.: Голов. Ред. УРЕ, 1986.
2. Осічнюк Ю.В. Філософія Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2003. – 464 с.
3. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 1. С.,14.
4. Витрук Н.В. Законность: понятие, защита и обеспечение // Общая теория права: Курс лекций / Под ред. В.К. Бабаева. Н. Новгород, 1993. С. 77.
5. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В. Малько – 2-е изд., перераб. и доп. М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
6. http://www.ni-journal.ru/archive/4ca2193e/n-2-2010/199667a8/53a23112/
7. Калиновський Ю.Ю. Правосвідомість українського суспільства: ґенеза та сучасність: Монографія. – Х.: право, 2008. – с. 161–165.
8. Денисов Ю.А. Методологические предпосылки исследования правонарушения // Правоведение. – 1976. – №6. – С.34.
9. Кудрявцев В.Н. Закон, проступок, ответственность. М., 1986. С.69.
10. Толковый словарь русского языка. – М.: Словари, 1984. С. 420.
11. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. – М., 1998. С. 145.
12. См.: Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М., 1981; Его же. Закон, поступок, ответственность. – М.: Наук, 1986.
13. Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность. – М.: Наука, 1986. С. 300.
14. Кулапов В.Л. Юридический состав правонарушения. Теория государств и права / под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юрист, 2000. С. 585.
15. Общая теория права и государства / под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юрист, 2002. С. 285.
16. Шабуров А.С. Правомерное поведение. Правонарушение // Теория государства и права / под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М., 2000. С. 410.
17. . Черданцев А.Ф. Теория государства и права. – М., 2001. С. 308
18. Нерсесянц В.С. Теория государства и права. – М., 2001. С. 245
19. . Мальков В.П. Состав преступления в теории и законе // Государство и право. 1996. №7. С. 105.
20. Прохоров В.С., Кропачев Н.М., Тарбагаев А.Н. Механизм уголовно-правового регулирования: норма, правоотношение, ответственность. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. С. 111.
21. Шушпанов С.А. Должностной проступок как основание дисциплинарной ответственности государственного служащего: автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Саратов, 2002. С. 17.
22. Гонтарь И.Я. Преступление и состав преступления как явления и понятия в уголовном праве. –Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1997. С. 63.
23. Рипинский С.Ю. Имущественная ответственность государства за вред, причиняемый предпринимателям. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. С. 69.
24. Зимин А.В. Налоговая ответственность российских организаций: автореф. дис. … канд. юрид. наук. – СПб., 2002. С. 17.
25. См., напр.: Кожевников С.Н. Правомерное поведение и правонарушение. Сущность и содержание. –Н.Новгород, 2001. С. 47;
26. Объективная сторона преступления. Монография / Малинин В.Б., Парфенов А.Ф. - С.-Пб.: Изд-во С.-Петербург. юрид. ин-та, 2004. - 301
27. Венгеров А.Б. Теория государства и права. М.: Омега - Л, 2006. С. 539.
28. Чашин А.Н. Теория государства и права. М.: Дело и Сервис, 2008. С. 352.
29. Проблемы теории государства и права / под ред. В.М.Сырых. М.: Эксмо, 2008. С. 459
30. Головистикова А.Н., Дмитриев Ю.А Теория государства и права. М.: Эксмо, 2005. С. 571.
31. См.: Лекшас И. Вина как субъективная сторона преступного деяния. М., 1958. С. 48.
32. Коновалов С.А. Значение состава гражданского правонарушения // Российская юстиция. 2007. № 12. С. 20.
33. Хатова Ж.М. Понятие состава административного правонарушения нуждается в законодательном закреплении // Административное право и процесс. 2007. № 1.
34. См.: Вигдорчук Д.Г. Налоговое правонарушение: правовая характеристика: автореф. дис. … канд. юрид. наук. М., 2009. С. 19.
35. См.: Брайнин Я.М. Основания уголовной ответственности и важнейшие вопросы учения о составе преступления в советском уголовном праве: автореф. Харьков, 1963; Рарог А.И. Проблемы субъективной стороны преступления. М.: МЮИ, 1991; Шавгулидзе Т.Г. Аффект иуголовная ответственность. Тбилиси, 1973 и др.
36. Хачатуров Р.Л., Липинский Д.А. Общая теория юридической ответственности. СПб.: Юридический центр Пресс, 2007. С. 289.
37. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. Посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
38. Кримінальний кодекс України, станом на 1 липня 2011 р., зі зм. І доп. – Х.: Одісей. – 2011. – 240 с.
39. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності): Закон України від 15 листопада 2011 р. № 9221.
40. Коржанський Н.Й. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Академия МВД СССР, 1989. – 246 с.
41. Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст. 141.
42. Теорія кваліфікації злочинів: Підручник / В.В. Кузнєцов, А.В. Савченко; За аг. Ред.. Є.М. Моїсєєва, О.М. Джужі: - К.: КНТ, 2007. – 300 с.
43. Допілка В.О. Кримінальне правопорушення як предмет кримінального права. // Південноукраїнський правничий часопис. – 2012. - №2. – С.39.