Компетенція Президента України

НАЦІОНАЛЬНА  АКАДЕМІЯ  ДЕРЖАВНОГО  УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРИЗЕДЕНТОВІ  УКРАЇНИ

 

 

Кафедра парламентаризму  та політичного менеджменту

 

КУРС

«Державне будівництво»

 

Тема:

Компетенція Президента України

 

 

 

 

Виконав слухач

денної форми навчання кафедри

 «Парламентаризму та політичного менеджменту»

1 курс навчання

РАГУЛІНА Олена Олексіївна

 

Київ-2012

 

 

ПЛАН

 

1. Вступ

2. Місце та роль Президента України в конституційній системі органів державної

3. Історія президенства
4. Інститут президентства в Україні

• Перший Президент України

• Другий Президент України
• Третій Президент України
• Четвертий Президент України

5. Фунуції та компетенціяПрезидента України

6. Акти Президента України»
7. Адміністрація Президента України
8. Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ

ПРЕЗИДЕНТ (від лат. praesidens – той  що сидить спереду) – обраний народом, парламентом або представницькою  колегією глава держави, який отримує  владу на визначений термін у порядку  делегації.

Президент є главою держави в  країнах із республіканською формою правління. Він є носієм верховної державної влади і вищим представником держави у її відносинах з іншими країнами.

В Україні посада Президента була введена через рік після прийняття  Декларації про державний суверенітет України і майже зразу після схвалення Верховною Радою Концепції нової Конституції України, ставши одним із перших кроків на шляху її реалізації За Законом України "Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР" від 5 липня 1991 р., яким Конституція була доповнена гл. 12 "Президент Української РСР", Президента було визнано найвищою посадовою особою Української держави і главою виконавчої влади. Цей статус Президента підтверджено також Законом "Про Президента Української РСР" від 5 липня 1991 р. Введення конституційного інституту Президента було пов'язане з необхідністю зміцнення системи центральних органів влади, забезпечення їх цілеспрямованої діяльності в складний період набуття Україною незалежності, надання динамізму розвитку української державності.

Перший Президент України був  обраний всенародно 1 грудня 1991 р. одночасно  з проведенням всенародного референдуму, що підтвердив Акт проголошення незалежності України, схвалений Верховною Радою України 24 серпня 1991 р.

Правовий статус Президента України  визначено у розділі V чинної Конституції, який встановлює місце і роль Президента в державі, окреслює коло його відповідальних повноважень, регламентує порядок обрання Президента і припинення його посадових функцій, а також форми співпраці Президента з органами законодавчої і виконавчої влади, його участі у формуванні судової влади.

Слід зазначити, що з часу впровадження в Україні посади Президента його правовий статус змінювався. Спочатку Президент України був визначений як найвища посадова особа Української держави і глава виконавчої влади. Пізнішими змінами до Конституції України він визначався за статусом як глава держави та глава виконавчої влади.

Цей статус було підтверджено Конституційним Договором 1995 року. За чинною Конституцією, Президент є лише главою держави. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів.

 

2. Місце та роль Президента України в конституційній системі органів державної

  Глава держави – це особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії і здійснює верховне представництво держави у внутрішньо - та зовнішньополітичних відносинах.

Конституційно-правовий статус Президента України встановлюється нормами  Конституції України, які визначають місце та роль Президента України в системі органів державної влади та його взаємовідносини з іншими органами державної влади; закріплюють порядок заміщення поста Президента України; передбачають конституційно-правову відповідальність за державну зраду та інші злочини; визначають функції та повноваження Президента України.

Конституція України передбачає систему  гарантій, мета яких- виключити можливість узурпації всієї повноти влади Президентом, перетворення його в авторитарного правителя. До них можна віднести:

1) обмеження терміну повноважень  Президента п'ятирічним строком (ч. 1 ст. 103);

2) його обрання шляхом загальних  прямих виборів (ч. 1 ст. 103);

3) заборона мати Президенту інший  представницький мандат, обіймати  посаду в органах державної  влади або в об'єднаннях громадян (ч. 4 ст. 103);

4) заборона займати пост Президента  однією й тією ж самою особою  більше ніж два строки підряд (ч. З ст. 103);

5) можливість усунення Президента  з поста в порядку імпічменту  в разі вчинення ним державної  зради або іншого злочину (ст. 111);

6) можливість визнання Конституційним  Судом України актів Президента неконституційними, в силу чого вони втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом відповідного рішення.

Президент України на час виконання  повноважень користується правом недоторканності (ст. 105 Конституції України). Це означає, що до усунення Президента з поста проти нього не можна порушити кримінальну справу, арештувати тощо.

За посягання на честь і гідність Президента України винні особи  притягаються до відповідальності на підставі закону.

Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним  довічно, якщо тільки Президент України  не був усунутий з поста в порядку імпічменту.

 

 

3. Історія Президенства

 

     У перекладі з латини «президент» означає «сидить попереду». Розвиток цього політичного інституту починається в кінці XVIII століття, з формуванням перших демократичних режимів у країнах Нового і Старого Світу. Протягом XVIII-XX століть інститут президентства став майже невіддільним атрибутом республіканської форми правління і однією з ознак демократичного ладу.

     Як відомо, республіки існували здавна. Республіками були давньогрецькі міста-поліси, у тому числі існували на території сучасної України: Херсонес, Ольвія, Пантікапей. Республікою був і Рим часів свого становлення (VI-I ст. До н. Е..). В епоху середньовіччя (V-XV ст.) Численні міста-республіки існували на території Італії (Венеція, Генуя, Флоренція). У 1572 році утворилася Республіка Сполучених Провінцій у Нідерландах; республіканський лад існував і в Англії часів революції (1649-1660). Але жодна з цих республік не управлялася з сучасного зразку.

     Перші республіки сучасного типу - тобто з президентом на чолі - з'явилися тільки в Новому Світі. Їх виникнення було пов'язане, в першу чергу, з прагненням молодих, енергійних і неупереджених колонізаторів позбутися пережитків монархічного ладу. Саме з цієї причини посада Глави держави стала виборною, недовічної і, головне, обмеженою Конституцією. На інститут президентства була покладена головна задача республіканського ладу - гарантування Конституції, а значить і демократії.

     У 1789 році першим президентом Сполучених Штатів Америки був обраний Джордж Вашингтон. Після цієї події інститути президентства почали стрімко розвиватися в країнах Нового Світу. Президенти очолили: в 1807 році - Гаїті, 1814 - Парагвай, 1816 - Аргентину, 1817 - Чилі, 1819 - Колумбію, 1821 - Коста-Ріку та Перу, 1824 - Мексику, 1825 - Болівію, 1830 - Венесуелу, Еквадор та Уругвай, 1835 - Нікарагуа, 1839 - Гватемалу, 1841 - Гондурас і Сальвадор, 1844 - Домініканську Республіку. Першими президентами-главами держав у Європі стали в 1848 році Луї Наполеон Бонапарт у Франції та Й. Фурер в Швейцарії. В Азії першим президентом став в 1911 році Сунь Ятсен у Китаї, потім - в 1923 році - Мустафа Кемаль, прозваний Ататюрком, у Туреччині. Що ж стосується Африки, то у 1847 році перший президент очолив Ліберію, в 1854 - Помаранчеву Республіку (в 1910 році увійшла до складу нинішньої Південно-Африканської Республіки).

     У наш час президенти очолюють більшість держав світу. У функції президента входять: представництво держави у внутрішніх і зовнішніх відносинах, забезпечення державного суверенітету і національної безпеки, призначення та звільнення глав дипломатичних представництв за кордоном і певної частини посадових осіб усередині держави, командування збройними силами, нагородження державними нагородами, присвоєння військових і цивільних звань, помилування, прийняття до громадянства і так далі.

     В залежності від того, чи є республіка президентською чи парламентською, президент має, відповідно, більш широкими або більш вузькими повноваження у сфері призначення прем'єр-міністра і нормотворчої діяльності. У переважній більшості республік президент є визначальною політичною постаттю.

     Правда, в деяких країнах, як, наприклад, у Німеччині, Італії чи Ізраїлі, президент виконує в основному представницькі функції, а «обличчям» держави є канцлер або прем'єр-міністр. У багатьох країнах - наприклад, Великобританії, Данії, Швеції, Іспанії, Японії та інших - збереглися монархічні династії. Залишаючись номінальними правителями, королівські особи усі державні функції передають парламентові або кабінету міністрів. Однак найстаріші і, якщо можна так висловитися, найуспішніші світові демократії - французька та американська - очолюються президентами, які володіють широкими повноваженнями.

Інститут президентства в Україні        В Україні зародження демократичного суспільства розпочалося ще за часів козацтва, але бурхливий розвиток демократії та інституту президентства почалося в 10-х роках ХХ століття. Під час діяльності Центральної Ради було видано чотири Універсали (Указу), які повинні були закласти основу демократизації українського суспільства. Останнім Універсалом, від 22 січня 1918 року, Центральна Рада проголосила повну політичну незалежність України від Росії. А 29 квітня 1918 року Центральна Рада обрала Михайла Грушевського Президентом Української Народної Республіки.      Посада президента України була заснована 5 липня 1991 постановою Верховної Ради УРСР «Про вибори президента Української РСР». 1 грудня 1991 відбувся всеукраїнський референдум, на якому, одночасно з проголошенням незалежності України, народ віддав перевагу президентській формі правління. У той день був обраний перший Президент нової Української держави - Леонід Кравчук. У липні 1994 року, в результаті дострокових виборів Президента, країну очолив Леонід Кучма. Він був Главою держави 10 років, вигравши і наступні президентські вибори - 1999 року.      У грудні 2004 року Президентом України був обраний Віктор Ющенко. 7 лютого 2010 Президентом України обрано Віктора Януковича.     Перший Президент України – Леонід Макарович Кравчук Обраний Президентом України 1 грудня 1991 року на перших прямих президентських виборах. Один з трьох учасників Біловезьких угод, згідно з якими Радянський Союз припинив своє існування і було створено СНД. Ініціатор всеукраїнського референдуму, за результатами якого 90,32% громадян України підтримали Акт проголошення незалежності України. Другий  Президент України - Леонід Данилович  Кучма Обран Президентом України 10 липня 1994 року, переобраний 14 листопада 1999. При ньому була прийнята нова Конституція України, підписані міжнародні договори й угоди з Росією, Румунією, Білоруссю, Польщею, НАТО. Третій Президент України – Віктор Андрійович Ющенко Обраний Президентом України 26 грудня 2004 року. У відповідності зі своєю передвиборною програмою пріоритетними завданнями бачив створення в Україні мільйонів нових робочих місць, економічне зростання, кардинальне підвищення зарплат і пенсій, доступність якісної освіти, медицини, зменшення податків, стимулювання виробництва, обмеження втручання держави в життя громадян, незалежний суд, що надійно захищає права простих людей. Прихильник європейського та євроатлантичного шляхів розвитку країни.   Четвертий Президент України - Віктор Федорович Янукович Обраний Президентом України 7 лютого 2010 року. 25 лютого 2010 Віктор Янукович склав присягу перед Українським народом, як Глава держави. Основними пріоритетами діяльності Віктора Януковича на посаді Президента України є: утвердження України як демократичної держави, в якому панують верховенство права, права людини і свобода слова; удосконалення системи державної влади, боротьба з корупцією та тіньовою економікою; проведення системних реформ у всіх сферах життєдіяльності суспільства; створення сильної національної економіки за допомогою застосування ефективної моделі інвестиційно-інноваційного розвитку для утвердження України як успішної держави; стійке економічне зростання, що сприятиме підвищенню рівня зайнятості громадян, зростанню зарплат і пенсій; цінова та валютно-курсова стабільність; впровадження європейських стандартів життя та соціального захисту ; кардинальна зміна якості і тривалості життя для відновлення людського потенціалу України; забезпечення громадян доступним житлом, якісними медичними послугами; широкий доступ талановитої молоді до нових знань; перехід Збройних Сил України на контрактну основу; забезпечення принципів відкритості та добросусідства у зовнішній політиці, позаблоковий статус України ; європейська інтеграція України; стратегічне партнерство з Росією, США та ЄС. БІОГРАФІЯ Віктор Федорович ЯНУКОВИЧ Віктор Федорович Янукович народився у 1950 року в м. Єнакиєво Донецкої області. Освіта - закінчив Донецький політехнічний інститут в 1980 р., Українську академію зовнішньої торгівлі в 2001 р. Кваліфікація - інженер-механік, магістр міжнародного права. Наукові ступені  і вчені звання - академік Академії економічних наук України, доктор економічних  наук, професор. Нагороди, почесні  звання - Орден «За заслуги» І  ст., Орден «За заслуги» ІІ ст., Орден  «За заслуги» ІІІ ст., Заслужений працівник транспорту України.  Громадська діяльність - Почесний Лідер Партії регіонів.   Одружений. Обирався - 1999 р. - депутатом обласної ради; 2006 р. - народним депутатом України V скл.; 2007 р. - народним депутатом України VI скл. 7 лютого 2010 за результатами всенародного волевиявлення Віктор Янукович був обраний Президентом України. 25 лютого він склав присягу перед Українським народом як Глава держави..

5. Функції Президента України

     У структурній організації Української держави Президенту належить особливе місце, оскільки він уособлює державу, виступає від його імені і забезпечує узгоджене функціонування всього державного механізму. У напівпрезидентської республіці, якою за формою правління є Україна, Президент структурно не входить в одну з гілок влади, однак функціонально тяжіє до виконавчої, маючи значні важелі впливу на всі ланки державного апарату. Це ускладнює чітке наукове визначення місця й ролі глави держави в державному механізмі, який базується на принципі поділу влади, і вимагає грунтовного дослідження функціонального призначення цього органу.

     Функції Президента України - це основні напрями діяльності глави Української держави, які виражають його місце і загальне призначення у державному механізмі, а також роль у вирішенні суспільних завдань, що стоять перед державою.

     Конституція України не містить чіткого і вичерпного переліку функцій Президента України, перераховуючи їх упереміш з цілями і повноваженнями. Тому визначення науково обгрунтованої системи функцій глави Української держави можливе лише шляхом аналізу всього комплексу конституційних норм і узагальнення наявних у нього повноважень.

     Всі функції, конституційно покладені на Президента України, складають логічно завершену систему, визначальне місце в якій займають два прерогативних напрямки його діяльності - забезпечення єдності державної влади та представництво держави.

     Наявність інституту президентства в Україні обумовлена ​​насамперед необхідністю забезпечення узгодженого функціонування державного механізму, організованого на принципах поділу влади. На сторожі Конституції стоїть Конституційний Суд. Але можливе виникнення таких політичних ситуацій, коли дії різних гілок влади (точніше, окремих органів, які ці влади представляють), формально не виходячи за межі Конституції і не порушуючи основних прав громадян, призводять до негативних наслідків для суспільства в результаті їх «різноспрямованості». Існування кількох влад породжує не тільки їх взаємні обмежень, але й протиріччя і навіть конфлікти, які треба вирішувати демократичним шляхом і на основі закону, забезпечуючи цілісність державної влади і єдність державної політики. У державному механізмі нема жодного органу, який міг би це зробити, а надавати такі повноваження одному з вищих органів державної влади - парламенту чи уряду, було б порушенням «балансу влад» і робило б його «суддею у власній справі». Тому і з'являється інститут президентури, як координаційний центр державної влади, який об'єднує всі органи держави в цілісний організм. Президенту надаються ті повноваження, що дозволяють ефективно підтримувати єдність влади і нормальне функціонування всіх ланок державного механізму, при необхідності застосовуючи заходи впливу на тих посадових осіб і ті органи, які є причиною розладу.