Контрольная работа по "Праву"

   - колективним  обговоренням 27-28 червня 1996 р. на  пленарному засіданні Верховної  Ради України (упродовж майже  доби) статей проекту Конституції  України і прийняттям нової Конституції України кваліфікованою більшістю голосів;

   - завершальним  редагуванням тексту Конституції  апаратом Верховної Ради України  і урочистим підписанням тексту  Конституції України Президентом  України та Головою Верховної  Ради України 12 липня 1996 р.

   Конституція України  1996 р. складається з преамбули, 15 розділів, 161 статті.

   У преамбулі  зазначаються цілі прийняття  Конституції України.

   Розділ І "Загальні  засади "містить статті, що визначають  основи суспільного ладу, державного  ладу, громадянства, положення, які стосуються суверенітету України, соціального захисту її громадян, національної та екологічної безпеки, а також статті, що виражають державну символіку (статті 1-20).

   Розділ II "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина " містить норми, що визначають основні особисті, політичні, економічні, соціальні права та свободи людини і громадянина й гарантії їх реалізації, а також обов'язки людини і громадянина перед державою й суспільством (статті 21—68).

   Розділ III "Вибори. Референдум"присвячений регулюванню порядку здійснення і впровадження таких основних форм народного волевиявлення, як вибори та референдум (статті 69—74).Розділ IV "Верховна Рада України "закріплює порядок утворення і діяльності єдиного органу законодавчої влади — Верховної Ради, її склад, компетенцію, а також статус народного депутата України (статті 75-101).

   Розділ V "Президент  України " містить норми, що  регулюють правове становище  Президента України, порядок його  обрання, компетенцію, умови припинення його повноважень. Цей розділ закріплює також норми, що визначають порядок формування та функції Ради національної безпеки і оборони України (статті 102-112).Розділ VI "Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади "присвячений порядку утворення, діяльності та компетенції уряду України, місцевих державних адміністрацій, а також порядку припинення повноважень цих органів (статті 113—120).

   Розділ VII "Прокуратура  "закріплює завдання та структуру  органів прокуратури (статті 121 —  123).Розділ VIII "Правосуддя"містить норми, що регулюють порядок утворення й функціонування органів правосуддя та визначає статус суддів (статті 124—131).

   Розділ IX "Територіальний  устрій України "закріплює  принципи та систему адміністративно-територіального  устрою України (статті 132, 133).

   Розділ X "Автономна  Республіка Крим " містить норми,  що визначають становище цієї  республіки, її компетенцію, основи  відносин між Україною та Автономною  Республікою Крим, повноваження  органів цієї республіки (статті 134—139).Розділ XI "Місцеве самоврядування " містить норми, що визначають систему органів місцевого самоврядування, їх склад, статус депутатів, а також повноваження цих органів (статті 140-146).Розділ XII "Конституційний Суд України " визначає склад і повноваження Конституційного Суду, встановлює гарантії незалежності та недоторканності суддів (статті 147—153).Розділ XIII "Внесення змін до Конституції України " встановлює порядок подання до Верховної Ради України законопроектів про внесення змін і доповнень до Конституції та порядок їх розгляду (статті 154-159).Розділ XIV "Прикінцеві положення"зазначає, що Конституція України набирає чинності з дня прийняття. День прийняття Конституції України є державним святом — Днем Конституції України (статті 160, 161).Розділ XV "Перехідні положення " закріплює положення щодо чинності чинного законодавства в частині, що не суперечить Конституції України, і порядок вирішення інших питань, що виникли у зв'язку з прийняттям нової Конституції України (14 пунктів).

Висновок 

 

Розвиток України підтверджує загальне правило нашого часу: кожна країна, що вважає себе цивілізованої, має свою конституцію. І це закономірно. Конституція важлива і необхідна для сучасної держави насамперед тому, що в ній закріплюються його вихідні принципи і призначення, функції й основи організації, форми і методи діяльності. Конституція встановлює межі і характер державного регулювання у всіх основних сферах суспільного розвитку, взаємини держави з людиною і громадянином. Саме головне - конституція додає вищу юридичну чинність фундаментальним правам і волям людини, захищає його честь і достоїнство. Виключень сьогодні практично не існує. Навіть Великобританія, у якій немає єдиного і кодифікованого основного закону, має у своєму розпорядженні комплекс юридичних актів, починаючи з "Хабеас корпус акт" і "Білля про права" (обоє прийняті ще в XVII в.), а також традицій, що складають у сукупності її конституцію. Більш того, для XX сторіччя, особливо його другої половини, характерне відновлення конституційного ладу багатьох країн, включаючи Францію, Німеччину, Італію, Японію, Грецію, Португалію, Іспанію. Це продиктовано серйозними політичними і соціальними змінами, що відбулися в названих країнах і в усьому світі, умовами нового часу. Прийняття Конституції в Україні теж є відображенням важливих суспільних потреб.

Конституцію справедливо  називають головним, основним законом  держави. Якщо уявити собі численні правові  акти, що діють у країні, у виді визначеного організованого і взаємозалежного  цілого, деякої системи, то конституція - це підстава, стрижень і одночасно джерело розвитку усього права. На базі конституції відбувається становлення різних галузей права, як традиційних, що існували ще в минулому, так і нових створюваних з урахуванням змін в економіці, соціальному розвитку, політику і культурі.

Сучасна Конституція  України, прийнята 28 червня 1996 року - найважливіший  нормативно-правовий акт новітньої  Української держави. Україна нарешті  здобула свій Основний Закон - необхідний елемент сучасної законодавчої системи, який є її своєрідним підмурком. Конституція 1996 року закріпила статус незалежної України - рівноправного учасника міжнародних відносин.

Проте сучасна Конституція  України це не тільки підсумок процесів державотворення, це й своєрідний дороговказ подальшого вдосконалення нашої держави, наповнення її сформованих інститутів реальним змістом, перетворення їх на реальні чинники правового регулювання суспільних відносин в Україні. Слід зазначити, що прийняття Конституції стало результатом компромісу різноспрямованих політичних сил, тому її можна розглядати як запоруку майбутньої злагоди в нашому суспільстві, гарантію його розвитку на засадах забезпечення врівноваженості різних соціальних верств та політичних течій за умови неодмінного визнання непорушності політичного суверенітету нашої держави.

Прийняття Конституції  України та її зміст остаточно  зняли всі сумніви щодо можливостей  України мати свою власну демократичну систему. Саме актом прийняття Основного  Закону України було здійснено конституційне  закріплення незворотності переходу України до демократії на засадах багатьох елементів європейської конституційної спадщини. Прийняття Конституції України визнано головною подією 1996 року в ділянці європейського конституційного права.

Конституція України  створює підгрунтя для подальшого розвитку правотворчого процесу в нашій країні. Поява Конституції стала одним з етапів процесу державотворення, продовживши конституційні традиції.

Конституція України  містить 15 розділів, 161 статтю. Вона проголошує Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, в якій найвищою соціальною цінністю визнається людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека, а носієм суверенітету і єдиним джерелом влади - народ. Конституція визнає принципи поділу влади і верховенства права.

Конституція України  визнає рівноправ'я різних форм власності, зокрема,

приватної. Захист суверенітету та безпеки України Конституція  покладає на її Збройні Сили.

Велику увагу приділено  в Основному Законі характеристиці системи органів державної влади і місцевого самоврядування, елементами якої є Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, інші органи виконавчої влади, прокуратура, органи правосуддя, державні органи Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, Конституційний Суд України.

Юридичне оформлення Основного Закону в Україні стало  своєрідним поштовхом до активізації  процесу подальшої розбудови  правової держави.

Далеко не всі риси нашої держави, що передбачені і  закріплені новою Конституцією, стали нині повною мірою реальністю. Конституційні положення, що стосуються цих рис, є певною мірою програмою державотворення на найближчі десятиліття, ідеалом, який треба втілити ужиття. Це стосується насамперед зовнішніх аспектів суверенітету держави, а також правового і соціального характеру держави. Тим самим ідеологія українського державотворення потребує значного часу і зусиль для свого утвердження, розвитку і вдосконалення. Ідеологія українського державотворення нині сповна і на найвищому рівні легалізоване, але далеко ще не реалізована, її реалізація одне з найважливіших завдань нашого часу.

Пріоритетним напрямом його вирішення є перетворення Конституції  в життя, приведення її в дію.

Ухвалення нової Конституції України знаменує початок нового етапу розвитку права в Україні, основний зміст якого передбачає прийняття у розвиток відповідних конституційних приписів цілого ряду законів.

Конституція України є найвищим правовим актом нашої держави, її Основним Законом, який водночас визначає основні напрями розвитку суспільства, держави.

Насамперед прийняття конституції свідчить про досягнення державою певної стабільності у суспільстві.

 

2. Розкрийте  зміст політичних прав, які гарантує  Конституція України.

 

 Політичні права – можливості людини і громадянина брати участь у громадському та державному житті, вносити пропозиції про політичні роботи державних органів, їхніх службових осіб та об’єднань громадян, критикувати вади в роботі, безпосередньо брати участь у різних об’єднаннях громадян.

До цієї групи відносяться такі права: брати участь в управлінні державними та громадськими справами, користуватися рівним правом доступу до державної служби, а також служби в органах місцевого самоврядування; обговорювати та приймати закони і рішення загальнодержавного і місцевого значення, беручи участь у всеукраїнських і місцевих референдумах; надсилати індивідуальні або колективні письмові звернення чи особисто звертатися до державних органів, органів місцевого самоврядування та інших посадових осіб; утворювати і брати участь у роботі об’єднань громадян; збиратися мирно, без зброї та проводити збори, мітинги, походи й демонстрації, про що завчасно сповіщати органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування; вибирати й бути обраним до державних органів та органів місцевого самоврядування; мати громадянство.

 

3. Дайте  аналіз практичної правової ситуації.

Товарознавцю  приватного підприємства «Валентина»  Петренку було видано довіреність на купівлю рибних консервів. Петренко, крім консервів, уклав договір на поставку консервних овочів. Від оплати вартості овочів підприємство відмовилось, посилаючись на те, що їх закупівля Петренку не доручалась.

Чи  обгрунтована відмова підприємства на оплату рахунку?

 

Стаття 238.

« Представник не може вчинити правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представник якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також, щодо інших осіб, встановлених законом».

Стаття 241.

« Правочин, вчинений представником  з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права й обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчить про прийняття його до виконання».

Відмова підприємства на оплату рахунку обгрунтована. Тому що підприємство давало довіреність  тільки на придбання рибних консервів.

4. Визначте, хто не має права законодавчої  ініціятиви у Верховній Раді  Україні.

А) Президент України;

Б) Міністер культури України;

В) Національний банк України;

Г) Конституційний суд України.

 

Законодавчу ініціативу у Верховній Раді мають: Президент, Національний банк України.

 

Список літератури

1. Конституція України;
2. Копейчикова « Правознавство»;
3. Цивільний кодекс України.