Підприємство як основна ланка народного господарства

1.Підприємство як основна ланка народного господарства

 

Перехід до ринкової економіки — стратегічний напрям розвиткуУкраїни. Завдання це складне й багатогранне. Його вирішення включаєв себе і перебудову відносин форм власності, і розвиток нормальноїконкуренції, і створення відповідної ринкової інфраструктури.Освоєння ринкових відносин — це формування нової ідеологіїекономічного мислення і стратегії дій в умовах ринку, а не тільки необхідність розуміння нових термінів, категорій і понять.

Перехід від планової економіки до ринку має поступальний, еволюційний характер - від періоду повної економічної кризи до стабілізуючого періоду, що проходить у кілька етапів і вносить докоріннізміни в структуру державного управління, впровадження інвестиційноїта інноваційної діяльності, зростання внутрішніх накопичень і припливзовнішнього капіталу.Сам процес трансформації складний, неоднозначний і багато в чому суперечливий.

Найхарактерніші риси сучасного періоду — це поява різноманіттяформ власності, децентралізація управління, підвищення ролі основноїгосподарської ланки (підприємств і організацій), що діє на принципахекономічної самостійності і відповідальності за результати своєї діяльності.

На підприємстві безпосередньо поєднуються різні фактори вироб-ництва для створення матеріальних благ та надання послуг, реалізуються особисті та колективні інтереси.Упорядкована сукупність підприємств та їх об’єднань утворюєекономічну систему країни. Кінцева мета економічної діяльності підприємств полягає в розв’язанні суперечності між постійно зростаючими потребами суспільства та обмеженими ресурсами.

Діяльність підприємств, яка пов’язана із задоволенням потреб кожної людини, підлягає впливу багатьох факторів і охоплює широкийспектр питань організаційно-технологічного, економічного та фінансового характеру, які потребують повсякденного вирішення.

Діяльність підприємств дуже різноманітна. Оскільки будь-яке під-приємство так чи інакше пов’язане з основними фазами відтворювального циклу — виробництвом продукції і послуг, обміном і розподіломтоварів, їх споживанням, то можна виділити такі види діяльності підприємства: виробничу, комерційну, фінансову, консалтингову. Кожен з названих видів діяльності підприємства, з одного боку, є відносносамостійним, а з іншого — вони взаємно переплітаються, доповнюючиодин одного. Однак мета і характер діяльності підприємств різні. За цією ознакою всі підприємства та організації можна розподілити на двігрупи: комерційні і непідприємницькі (некомерційні).

Комерційна організація (ділове підприємництво) — юридичнаособа, основна мета якої — одержання прибутку і його розподіл міжзасновниками (фізичними і юридичними особами). Комерційними організаціями є:

— господарські товариства;

— виробничі кооперативи;

— державні чи муніципальні унітарні підприємства.

Некомерційна організація — юридична особа, для якої одержанняприбутку і його розподіл між засновниками не ставиться за основу мету, одержуваний прибуток використовується для саморозвитку, досягнення статутних цілей організації. До них належать:

— споживчі кооперативи;

— релігійні організації;

— благодійні та інші фонди;

— громадські організації;

— асоціації і союзи, утворенні комерційними і некомерційнимиорганізаціями;

— установи, що цілком самофінансуються.

Організації з підприємницьким характером діяльності являють собою підприємства.

Згідно з Господарським кодексом України, підприємство — само-стійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органомдержавної влади або органом місцевого самоврядування, або іншимисуб’єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхомсистематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності.

Суб’єктами господарювання є:

— господарські організації — юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

— громадяни України, іноземці та особи без громадянства, якіздійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

— філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійсненнягосподарської діяльності.

Підприємства мають такі ознаки:

— виробничо-технічна єдність (спільність продукції, що виготовляється, процесів її виробництва, певний склад виробничих фондів,єдина технічна політика, спільність допоміжного і обслуговуючого господарства);

— організаційно-соціальна єдність (наявність єдиного трудовогоколективу, керівника та адміністрації підприємства, наділення підприємства правами і реквізитами юридичної особи);

— фінансово-економічна самостійність (можливість самостійно визначити напрями економічного розвитку, склад, обсяги продукції, що випускається, напрями розподілу прибутку підприємства, форми і розміриматеріального стимулювання, спільність системи планування та обліку).

Основні ознаки підприємства:

1. Основна організаційна ланканародного  господарства

2. Це самостійний господарськийсуб’єкт

3. Має право юридичної особи

4. Здійснює виробничу, науково-дослідну  і комерційну діяльність

5. Має мету – одержання прибутку(доходу)

6. Має самостійний баланс

7. Має розрахунковий та іншірахунки  в закладах банків

8. Має печатку зі своєю назвою

9. Має товарний знак

10. Не має у своєму складі  іншихюридичних осіб

11. Здійснює будь-які видигосподарської діяльності, якщовони не заборонені

законодавством України

 

2.  Місія та  цілі діяльності підприємства

 

Для ефективного господарювання істотним є визначення цілействорення і функціонування підприємства. Головну мету підприємстваприйнято називати місією.

Існує широке та вузьке розуміння місії. У широкому розумінні місія — це філософія і призначення, сенс існування організації. У вузькому розумінні — це сформульоване твердження відносно того, длячого, з якої причини існує організація.

Якщо місія задає загальні орієнтири, напрями функціонування під-приємства, то конкретний кінцевий стан, до якого в кожний моментчасу прагне підприємство, фіксується у вигляді цілей.

Цілі — це конкретний стан окремих характеристик підприємства,досягнення яких є для нього бажаним і на досягнення яких спрямованайого діяльність.

Отже, до цілей підприємницької діяльності відноситься кінцева мета, що спрямована на одержання прибутку, та проміжні цілі, що включають в себе підвищення іміджу фірми, обслуговування певного сегменту ринку, зміцнення позицій на ринку, повне задоволенняспоживчого попиту в товарах та послугах та інші цілі.

Сформульовані цілі мають відповідати таким вимогам:

— бути конкретними, кількісно вимірюватися;

— зорієнтованими в часі;

— реалістичними, практично досяжними і збалансованими з можливостями фірми;

— взаємно узгодженими;

— сформульованими письмово.

Цілі підприємницької діяльності відображаються в бізнес-плані,засновницьких документах, поточних планах, рекламних заходахта ін.

Ще недавно основною метою підприємства вважалося задоволеннясуспільних потреб. Чи можна сьогодні в умовах ринку відкинути і виключити цю ціль і вважати, що єдина ціль — отримання прибутку?Вважаємо, що ні. Тому що ціль діяльності підприємства — задоволення суспільних потреб і отримання прибутку.Дійсно, основна ціль підприємництва — це отримання прибутку,але не якою завгодно ціною. Цивілізовані ринкові відносини потребують обґрунтованого поєднання обох цілей. З одного боку, бізнес — цеекономічна діяльність, яка проводиться за рахунок власних або запозичених коштів на свій ризик і під свою відповідальність з головноюметою отримання прибутку і розвитком власного діла. З іншого боку,розвиток бізнесу в умовах ринку сприяє насиченості споживчого ринку товарами і послугами, активізує структурну перебудову економіки,стимулює впровадження науково-технічних досягнень, сприяє всілякому підвищенню ефективності виробництва.

Створюючи підприємство, будь-який підприємець повинен матиперед собою чітку та ясну ціль, яка повинна бути підкріплена системою отримання замовлень на свою продукцію та послуги. Обсяг випуску продукції або надання послуг, який планується, має бути забезпечений усіма необхідними матеріальними ресурсами. Треба такожпродумати можливість постійного поповнення свого капіталу. Всі ціпитання необхідно відобразити в бізнес-плані підприємства. Крім того,підприємцю необхідно знайти надійних партнерів і соратників. Потрібно бути готовим до конкурентної боротьби. Для цього необхідно бутикомпетентним у обраній сфері діяльності, володіти необхідними рисами характеру: цілеспрямованістю, завзятістю, готовністю до невдач,спроможністю вчитися і робити висновки зі своїх помилок.Підприємець повинен уміти організовувати логістичну діяльність,підтримувати неформальні зв’язки й офіційні відношення як з поста-чальниками сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючихвиробів, так і зі споживачами продукції та замовниками.

Головні напрямки діяльності підприємства:

— наукова організація виробництва;

— наукова організація праці;

— наукова організація управління.

Наукова організація виробництва — це створення оптимальноїтехніко-технологічної системи на підприємстві. Під цим мається наувазі надійно і ефективно функціонуючі виробниче устаткування ітехнологія, а також упорядковані техніко-організаційні взаємозв`язкипрацівників.

Наукова організація праці (НОП) — потребує побудови нормальних відносин у колективі. Вона включає систему заходів зі створенняумов для високопродуктивної, ефективної і творчої праці.

Наукова організація управління — це управління, яке спираєтьсяна наукову організацію праці, системний аналіз науково обґрунтованих методів прийняття рішень.

 

 

3. Правові засади функціонування підприємств в Україні

 

Основними правовими актами, які регулюють діяльність підприємств, є: Господарський кодекс Україні від 16.01.2003 року № 436-IV,Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичнихосіб — підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV, статут підприємства, Генеральна тарифна угода, колективний договір, Класифікація організаційно-правових форм господарювання, затверджена наказомДержавного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 22.11.1994 року № 288 та інші правові документи, що регулюють окремі напрями діяльності підприємства.

Господарський кодекс України регламентує порядок створення, ре-єстрації, ліквідації і реорганізації підприємств; розкриває загальніпринципи управління підприємством і самоврядуванням трудового колективу; розглядає механізм формування і використання майна підприємств; визначає види господарської, економічної і соціальної діяльності підприємств; фіксує права і відповідальність у здійсненнігосподарської діяльності; регулює відносини з іншими господарюючими суб’єктами та державою.

Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичноїособи з дня його державної реєстрації. Окремими видами діяльності підприємство може займатися тількина підставі спеціального дозволу (ліцензії). Підприємство діє на основістатуту.

Статут підприємства — це зібрання обов’язкових правил, щорегулюють його взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання, а також індивідуальну діяльність. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств — власникоммайна за участю трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються власник та найменуванняпідприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, йогооргани управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборчих органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльностіпідприємства.

У найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня та ін.) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне) тощо.

До статуту можуть включатися положення, пов’язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, що виникаютьна підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про знаки для товарів і послуг та ін.

У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та інше).

Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, якісвоєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудовівідносини працівника з підприємством.

Трудовий колектив підприємства з правом наймання робочоїсили:

• розглядає і затверджує проект колективного договору;
• розглядає і вирішує згідно зі статутом підприємства питаннясамоврядування трудового колективу;
• визначає і затверджує перелік і порядок надання працівникампідприємства соціальних пільг;
• бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивноїпраці, заохочує винахідницьку і раціоналізаторську діяльність, порушує клопотання про представлення працівників до державних нагород.

Трудовий колектив державного та іншого підприємства, в якомучастка держави або місцевої Ради народних депутатів у вартості майнастановить більш як 50 %: