Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання

ІІІ. Висновки. Сучасний стан і методи боротьби з правовим нігілізмом

 

 

Підсумовуючи все сказане, можна  виділити деякі загальні, найхарактерніші  риси

сучасного правового нігілізму. Це:

·        по-перше, його підкреслено демонстративний, войовничий,

конфронтаційно-агресивний характер, що обґрунтовано кваліфікується

громадською думкою як беззаконня або  позамежна;

·        по-друге, глобальність, масовість, широка поширеність не тільки

серед громадян, соціальних і професійних  груп, шарів, каст, кланів, але і в

офіційних державних структурах, законодавчих, старанних і правоохоронних

ешелонах влади;

·        по-третє, різноманіття форм прояву  — від кримінальних до легальних

(легітимних), від парламентсько-конституційних  до відверто охлократичних, від

«верхівкових» до побутових;

·        по-четверте, особливий ступінь руйнівності, опозиційна і

популістська спрямованість, регіонально-національне  забарвлення, перехідне в

сепаратизм;

·        по-п'яте, злиття з державним, політичним, етичним, духовним,

економічним, релігійним нігілізмом, що створюють разом єдиний деструктивний

процес;

·        по-шосте, зв'язок з негативізмом  — ширшою течією, що захлеснула

останніми роками спочатку радянське, а потім українське суспільство  в ході

демонтажу старої і створення нової системи, зміни способу життя.

Правовий нігілізм набув якісно нові властивості, яким він не володів  раніше.

Змінилися його природа, причини, канали впливу. Він заповнив всі пори

суспільства, прийняв поголовний, несамовитий характер.

Основні шляхи подолання правового  нігілізму  — це підвищення загальної  і

правової культури громадян, їх правової і моральної свідомості; вдосконалення

законодавства; профілактика правопорушень, і перш за все злочинів; зміцнення

законності і правопорядку, державної дисципліни; пошана і всемірний захист

прав особи; масова освіта і правове  виховання населення; підготовка

висококваліфікованих кадрів юристів; швидке проведення правової реформи  і

інші. Проте ясно, що правовий нігілізм неможливо ліквідовувати миттєво. Це

важкий і тривалий процес.

Кінець кінцем всі форми і  засоби боротьби з нігілізмом пов'язані  з виходом

суспільства з глибокої системної  кризи  — соціального, економічного,

політичного, духовного, етичного. Проте  багато що залежить і від активної

позиції самої особи, її протидії силам зла.

Р. Ієрінг писав: «Кожен покликаний і  зобов'язаний пригнічувати гідру свавілля і

беззаконня, де тільки вона насмілюється піднімати свою голову; кожен, що

користується благодіяннями має  рацію, повинен в свою чергу також підтримувати у

міру сил могутність і авторитет  закону  — словом, кожен є природжений  борець за

право на користь суспільства»[8]

 

Название Конспект  лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Правознавство".(Для спеціальності „Економіка підприємства") страница 14/14 Дата конвертации 14.09.2013 Размер 1.55 Mb. Тип Конспект источник http://gtdonnu.net.ua/images/Documents/Disciplini/Pravoznavstvo/2_Konspekt_lekziy/Pravoznavstvo.

Содержание 7.Джерела правового нігілізму  й можливості його профілактики  Логічний^-логічні-структурно-логічні модулі  Питання й навчальні завдання  Список використаної літератури

1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

^ 7.Джерела правового  нігілізму й можливості його профілактики   У цей час широке поширення в  нашім суспільстві, у тому числі  й серед юристів, має тотальний  правовий нігілізм, що виражається  в девальвації права й законності, ігноруванні законів або в  недооцінці їх регулюючої, соціальної ролі. Правовий нігілізм являє собою напрямок суспільно-політичної думки, що заперечує соціальну й особистісну цінність права й считающей способом, що его найменш зробленим, регулювання суспільних відносин. Як соціальне явище, як властивість суспільної, групової й індивідуальної свідомості, правовий нігілізм має різні форми прояву: від байдужого, байдужного відношення до ролі й значення права через скептичне відношення до його потенційних можливостей до повного невір'я в право і явно негативного відношення до нього.    До основних причин поширеності правового нігілізму відносять:    1) історичних корінь, що є природним наслідком самодержавства, багатовікового кріпосництва, що позбавляло масу людей прав і воль, репресивного законодавства, недосконалості правосуддя;    2) теорію й практику розуміння диктатури пролетаріату як влади, не зв'язаної й не обмеженої законами;    3) правову систему, у якій панували адміністративно-командні методи, секретні й напівсекретні підзаконні правовий^-правові-нормативно-правові акти, а конституції й нечисленні демократичні закони в значній мірі тільки декларували права й свободи особи, мали місце низька роль суду й низький престиж правий;    4) кількісне і якісне коректування правової системи минулого в перехідний період, кризу законності й неналагодженість механізму приведення в дію прийнятих законів, тривалість процесу здійснення всіх реформ, у тому числі судової. З одного боку, від правового нігілізму треба відрізняти конструктивну критику права, а з іншого боку - прагнути уникати юридичного фетишизму, тобто зведення в абсолют ролі права й інших правових засобів.    Як спеціальні засоби відомості до мінімуму правового нігілізму варто назвати: забезпечення належної якості прийнятих законів, зміцнення законності, підвищення ролі суду й проведення судової реформи в цілому, приведення у відповідність із потребами часу правового виховання населення, професійного навчання й виховання юристів, інших посадових осіб. Одночасно необхідна систематична предметна робота з підвищення рівня правової культури всіх суб'єктів правоохоронної системи.    ^ ЛОГІЧНИЙ^-ЛОГІЧНІ-СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНІ МОДУЛІ      Схема 12.1 - Класифікація правосвідомості           Схема 12.2 - Критерії правово культури, які перебувають у сучасному   науковому обороті           Схема 12.3 - Форми прояву правового нігілізму

 

Теорія держави та права - Гіда Є.O.

3.1.1.4. Особливості правової  просвіти та її роль у подоланні  правового нігілізму

 

Правова освіта - це структурний компонент освіти в Україні, процес набуття правових знань, навичок і вмінь, формування поваги до права, закону, прав і свобод людини та громадянина, відповідних правових орієнтацій та оцінок, правових установок поведінки та їх мотивації правомірної поведінки тощо.

 

В Україні правова освіта є обов'язковим  елементом навчально-виховного процесу  в усіх дошкільних виховних, середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних, вищих закладах освіти, закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.

 

Правова освіта забезпечується:

 

- органічним поєднанням правової  освіти із загальною середньою  і професійною освітою, культурою,  політичним, економічним, моральним,  естетичним та іншими формами  виховання;

 

- відкритістю та доступністю до інформації про державу і право, про процеси у державно-правовій сфері;

 

- систематичністю та безперервністю  поширення і набуття знань  про державу і право;

 

- участю юристів та їх об'єднань  у поширенні правових знань;

 

- організаційними та методичними заходами міністерств і відомств, місцевих органів державного управління і самоврядування, закладів освіти, наукових установ, підприємств і організацій1.

 

Правова просвіта - це єдина загальнодержавна система вивчення законодавства, що охоплює всі верстви населення та всіх державних службовців. Правовий всеобуч і правова просвіта - за своєю суттю одно й те ж. Правова просвіта, як і правове виховання, являє собою процес засвоєння знань про основи держави і права, виховання у громадян поваги до закону, прав людини, небайдужого ставлення до порушень законності і правопорядку. Правова просвіта - необхідний елемент правової культури, умова правової вихованості особи. На всіх рівнях освіти повинно проводитися правове навчання.

 

У зв'язку з необхідністю підвищення рівня правової культури депутатського корпусу, а також працівників виконкомів рад народних депутатів і державної адміністрації виникла необхідність у їх професійній правовій підготовці.

 

 

 

Перехід до ринкових відносин викликав необхідність у правовій освіті керівників, фахівців, посадових осіб комерційних корпорацій. Правова освіта посадових осіб має на меті не тільки оволодіння мінімумом правових знань, а й ставлення до їх використання: всі управлінські рішення мають відповідати "літері" і "духу" закону.

 

Функції правової просвіти:

 

- правова освіта і виховання  молоді;

 

- правова освіта депутатського  корпусу всіх рівнів;

 

- правова освіта працівників  органів виконавчої влади на  місцях;

 

- правова освіта працівників  органів управління громадських  організацій;

 

- правова освіта посадових осіб  комерційних корпорацій - асоціацій,  концернів, міжгалузевих, регіональних  та інших об'єднань;

 

- правова освіта правопорушників  у місцях позбавлення волі  та ін.;

 

- методичне забезпечення правового  всеобучу (підтримання сукупності сучасних принципів, форм, методів і способів правової освіти та інформації, активна участь у їх здійсненні).

 

Юридичні установи (міліція, прокуратура, суд, нотаріальна контора, юридична фірма) покликані організувати конкретну  участь юристів-практиків і вчених у роз'ясненні населенню актів законодавства, інформуванні громадян про стан охорони правопорядку тощо.

 

Важливо, не лише ознайомитися зі змістом  норм права, слід також, впровадити в  громадську свідомість випробувані  часом і перевірені практикою правові аксіоми.

 

Однією з цілей правової освіти є подолання правового нігілізму - антипода правової культури.

 

Правовий нігілізм - це деформований стан правосвідомості особи, суспільства, групи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір.

 

Ігнорування закону зі злочинною метою - самостійна форма деформації правосвідомості. Разом з тим, правовий нігілізм породжує правопорушення, в тому числі злочини.

 

Явища правового нігілізму (невизнання законів, негативне ставлення до права) - найбільш поширена і укорінена  форма деформації правосвідомості  населення в державах з авторитарним і тоталітарним режимами.

 

На цей час причинами прояву правового нігілізму в Україні можна вважати:

 

- невпорядкованість законодавства,  його нестабільність і суперечливість;

 

- низький рівень правової культури  суспільства та індивіда;

 

- слабкість механізму приведення  в дію прийнятих нормативно-правових  актів та ін.

 

Спеціальними засобами, що сприяють зведенню до мінімуму правового нігілізму, необхідно назвати:

 

- якість законів та інших  нормативно-правових актів. Забезпечення  належної ролі закону в системі  нормативно-правових актів. Наявність  стабільності та однаковості в регулюванні суспільних відносин;

 

- авторитет державної  влади і налагодженість механізму  її дії. Наявність розвинутої  державної структури, здатної  забезпечити виконання права.  Вдосконалення системи правоохоронних  органів і правозастосовної діяльності. Зміцнення законності. Підвищення ролі суду;

 

- високий рівень правосвідомості,  який дозволив би закону працювати.  Збереження самобутності правової  культури. Поліпшення системи правової  інформації, професійного навчання  і виховання юристів, інших  посадових осіб, що діють у сфері правоохоронної діяльності.

 

Необхідна систематична робота з підвищення рівня професійної  культури всіх суб'єктів правоохоронної системи, що сприятиме подоланню  недовіри населення до правоохоронних органів. Додержання закону стане вигіднішим, ніж його порушення, коли зміцниться надійність права, що означає, з одного боку захист набутих прав, а з іншого - можливість будь-якого громадянина, який не має юридичної освіти, знати свої права. Надійність права припускає також стабільність правопорядку і можливість передбачати зміст конкретних юридичних рішень.

 

Значної шкоди формуванню правової держави наносить правовий популізм, що може виникнути через  закріплення в юридичних нормах декларативних стимулів (прав, свобод, заохочень, переваг, пільг і т.п.) або обмежень (обов'язків, заборон, призупинень, покарань і т.д.), що згодом сприймаються й оцінюються більшістю громадян як нереальні обіцянки. Юридичне слово і юридична справа тут розходяться, зайвий раз доводячи, що популістський нормативно-правовий акт спрямований не на упорядкування суспільних відносин і не на розв'язання актуальних соціальних проблем, а на підвищення політичного рейтингу конкретної посадової особи або на те, щоб усіма способами залишитись при владі.

 

Форми прояву правового популізму не обмежуються лише прийняттям нормативно-правових актів. Правовий популізм може полягати й у накладенні вето з боку президента на окремі закони, і у відхиленні парламентом президентських поправок до законопроектів, і у висновку різного роду конституційних "угод", і в інших випадках, коли "право" використовується для приховання реальних політичних задумів, для формування привабливого іміджу того чи іншого політика. Отже, правовому популізму властиві всі ті риси, що і популізму як політичному явищу. Разом з тим для правового популізму характерна власна специфіка, оскільки він не узгоджується з об'єктивно існуючими інтересами і очікуваннями громадян, суперечить структурі сформованих відносин, культурі суспільства і як наслідок дискредитує право як соціальну цінність, що значною мірою впливає на поширення правового нігілізму та знижує ефективність правового регулювання. Тому правовий популізм - "міна уповільненої дії", підкладена під ідеї демократії та правової держави.