Юридична відповідальність

Найважливішим принципом юридичної відповідальності, спрямованим на захист прав осіб, що скоїли протиправне діяння, є принцип, відповідно до якого ніхто не може бути повторно притягнутий до відповідальності за те саме правопорушення. Принцип відомий з часів Древнього Рима у формі вираження - «не двічі за одне». Суть принципу виражається в тому, що справа не може бути заведена (порушена) по факту правопорушення, у відношенні якого вступило в силу рішення компетентного правоохоронного органу чи посадової особи.

Цей принцип не застосовується у випадках, коли те саме протиправне діяння виступає підставою для залучення до різних видів відповідальності. Наприклад, особа, засуджена до позбавлення волі за крадіжку, одночасно зобов'язується відшкодувати матеріальний збиток потерпілому. У даному випадку застосовуються два види санкцій: штрафна - у виді позбавлення волі і право-відновлювальна - у вигляді обов'язку відшкодувати матеріальний збиток. Прикладом протиправного діяння, за скоєння якого можуть застосовуватися два види штрафних санкцій, служить дрібна крадіжка, вчинена особою за місцем роботи. Застосування до особи мір адміністративного стягнення дає підставу роботодавцю звільнити працівника з роботи.

 

 

 

 

 

 

 

3. Мета та  функції юридичної відповідальності

 

Юридична відповідальність необхідна насамперед в ім'я справедливості, щоб «відповісти» належним чином на негативне (байдуже, безвідповідальне, зневажливе, а іноді навіть вороже) ставлення до людей, суспільства, держави, що виявилося у правопорушенні, щоб обмежити в чомусь, покарати правопорушника.

Кузьменко пропонує під обмеженням розуміти всю сукупність явищ, що здійснюють свій вплив на можливості особи обирати вид та міру своєї поведінки звуженням обсягу її особистих конституційних прав і свобод, які становлять сферу її індивідуальної свободи, або розширенням обсягу її обов’язків на підставах, умовах і порядку передбачених законом. Автор акцентує увагу та тому, що результатом такого впливу є правомірне стримування протизаконного чи іншого діяння особи, через що створюються умови для задоволення інтересів інших осіб та інтересів суспільства.

Вітчизняне законодавство містить обмеження прав та свобод особи з метою усунення загрози найважливішим цінностям держави і громадській безпеці, здоров’ю населення, інтересам інших осіб.

При цьому покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або принижувати людську гідність — так вимагає закон, зокрема ч.3 ст. 50 Кримінального Кодексу України.

Ч.2 цієї ж статті визначає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Тобто можна виділити 3 основні цілі (мети) юридичної відповідальності:

1. кара правопорушника за вчинене  суспільнонебезпечне діяння;

2. виправлення засудженого;

3. запобігання вчиненню нових  злочинів. Цей інститут має назву  превенція. Вирізняють спеціальну  та загальну превенцію. Під загальною  превенцією розуміється запобігання вчиненню нових злочинів усім суспільством (через покарання злочинців, проведення роз’яснення серед населення тощо), спеціальна превенція – заходи стримування від протиправних дій злочинців.

Спеціальна превенція дійсно діючий засіб, він включає 2-а аспекти: юридичний та фактичний. Юридичний полягає в засудженні особи ти дій правопорушника. Фактичний – вплив пенітенціарних установ.

Але не можна зводити юридичну відповідальність лише до «відплати» правопорушнику, її функції є ширшими, а головне — гуманнішими, їх в основному три:

1) охоронна — захистити, охороняти  від посягань на такі найважливіші  для всіх людей цінності, як  права і свободи громадян і організацій. Якщо такі посягання вчинено, то юридична відповідальність має на меті відновлення, відшкодування, «ремонт» блага, що постраждало;

2) виховна — змінити погляди, свідомість правопорушника так, щоб він у майбутньому не допускав подібних проступків;

3) запобіжна (профілактична) — на  окремих людей, які могли б (через  недостатню свідомість або з інших причин) вчинити правопорушення, вплинути таким чином, щоб вони утрималися від цього.

Юридична відповідальність буває різною і залежить від виду правопорушення, «розмірів» шкідливості (або небезпеки) його наслідків, кола людей і організацій, яким заподіяно шкоду. Урахування цих обставин — неодмінна умова справедливості покарання.

Дві обставини — ступінь шкідливості (або, небезпечності) правопорушення і особа правопорушника — завжди беруться до уваги при встановленні міри юридичної відповідальності як при виданні закону, так і при його застосуванні до конкретних осіб. Це цілком відповідає засадам соціальної справедливості і виражається у принципі індивідуалізації відповідальності: вона повинна відповідати ступеню тяжкості правопорушення (тяжкості «вчиненого», як виражаються юристи) і особливостям особи правопорушника.

 

Функції юридичноївідповідальності
правоохоронна	виховна
↓	↓
правовідновлююча (компенсаційна)	загальнопревентивна
- спрямована на відновлення незаконно  порушених прав, примусове виконання невиконаних обов'язків, властивих цивільній, насамперед, майновій, відповідальності (відновлення майнового права). Правовідновлюючі санкції мають абсолютно визначений характер: розмір заподіяної шкоди може бути точно встановлений незалежно від обставин правопорушення	— спрямована на виховання громадян у дусі поважання закону
каральна (штрафна)	спеціально-превентивна
спрямована на покарання державою правопорушника та запобігання новим правопорушенням; притаманна насамперед кримінальній та адміністративній відповідальності, а також цивільній (конфіскація, штраф, відмова в захисті суб'єктивного цивільного права). Каральні санкції мають відносно визначений характер, встановлюють вищу або нижчу межу покарання (стягнення): його призначення залежить від обставин правопорушення, ступеня вини, характеристики особи та інших обставин	— спрямована на виховання правопорушника

 

 

 

 

 

Висновок

 

Юридична відповідальність — це передбачене законом і застосоване органами держави примусове обмеження або позбавлення правопорушника певних благ. Вона завжди супроводжується моральним осудженням порушника закону. Розрізняють такі основні види юридичної відповідальності: дисциплінарна, цивільна, адміністративна, кримінальна.

Юридична відповідальність застосовується лише за певних обставин, передбачених законом, які називаються підставою відповідальності. Такою підставою є факт вчинення правопорушення.

Юридична відповідальність - це найсуворіший, «жорсткий», але все ж не єдиний примусовий засіб держави для боротьби з порушеннями права, для їх запобігання.

Основнимим видами відповідальності є :

• кримінальна;
• адміністративно-правова;
• цивільно-правова;
• дисциплінарна.

Принципи юридичної відповідальності — це незаперечні вихідні вимоги, що ставляться до правопорушників і дозволяють забезпечувати правопорядок у суспільстві. Вони є різновидом міжгалузевих принципів права, відображають його глибинні усталені закономірні зв'язки.

У числі основних принципів юридичної законності найчастіше називають наступні принципи.законності:

• обґрунтованості;
• справедливості;
• невідворотності юридичної відповідальності;
• презумпції невинності;
• права на захист особи, притягнутого до відповідальності;
• неприпустимості залучення до відповідальності за те саме правопорушення два і більш рази.

До основних функцій належать:

1. правоохоронна;
2. каральна;
3. правовідновлювальна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

Нормативна література:

 

1. Конституція України;
2. Законом України «Про охорону праці;
3. Закону України від 12 травня 1991 р. «Про захист прав споживачів»;
4. Кримінальний кодекс України;
5. Цивільний кодекс України;
6. Кодекс законів про працю;

 

Навчальна література:

 

1. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. - К., 1999.
2. Ведєрніков Ю.А., Грекул В.С., Папірна А.В. Теорія держави і права: Навчальний посібник для підготовки до державного іспиту. - Дніпропетровськ: Юридична академія МВС України, 2005.
3. Цвік М.В Загальна Теорія Держави і права.–Харьків 2002.
4. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник за ред.   В.В.Копєйчикова – К.:Юрінком, 2002.
5. Кельман М.С. Теорія держави. –Тернополь,1997
6. Скакун О.Ф. Теорія держави та права. – Харків: Консум, 2001.
7. Ващенко С.В. Визначення адміністративної відповідальності в системі правових засобів та проблеми її врегулювання в законодавстві України //Вісник Запорізького юридичного інституту – 2000 -  № 4
8. Хуторян Н.М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 264с.
9. Ярмакі Х.П. Проблеми адміністративної відповідальності //Вісник Запорізького юридичного інституту – 2000 - № 4
10. Комарів   «Теорія держави і права»   М.,-1996р.
11. Мальтузов Н.И., Малько А.В.  «Курс лекцій»  М.,-1996р.
12. Спиридонов Л.И.  «Теорія держави і права»  М.,-1996р.
13. Хропанюк В.Н.  «Теорія держави і права»  М.,-1997р.
14. Венгеров А.Б.  «Теорія держави і права» М.,-1994р.
15. Лазарев В.В.  «Загальна теорія держави і права»  М.,-1996р.
16. Кравчук В.М. «Теорія держави і права (опорні конспекти)»
17. Котюк В.О. «Теорія права»  К.,-1996р.