Розчистка водойм засобами гідромеханізації

В межах України протікає ділянка ріки від с.Мурав’ї Чернігівської області до гирла, довжиною 591км, з площею басейну 41330км2, що складає 46% загальної площі басейну. На цій ділянці р.Десна приймає біля 40 притоків довжиною більше 10км, серед яких найбільші: Сейм, Снов, Остер.

Річкова мережа в межах району добре розвинута, коефіцієнт гущини річкової мережі дорівнює 0,21.

Верхня частина басейну, яка знаходиться в межах України, розташована на західних та південно-західних відрогах Середньоруського узвишшя, а нижня частина - на Придніпровському пониззі, займаючи район лівобережного Полісся.

 Поверхня басейну рівнинна, в значному ступені посічена  ярами і улоговинами; гущина яружно-улоговинної  мережі, по С.С.Соболєву, змінюється  від 0,25 до 0,75км на 1км2 площі басейну.

Абсолютні відмітки поверхні басейну коливаються в межах від 220м до 100м, при переважаючому значенні 125м над рівнем моря.

В межах України на р.Десна простежуються три тераси, особливо добре розвинуті на лівобережжі: заплавна, давньо-піщана і моренна, укриті льосом. Заплавна тераса простягається безперервно вздовж ріки, зазвичай утворюючи заливні луки більшої або меншої ширини. Товща алювіальних відкладень досягає тут 20...25м і більше. В межах піщаної тераси товща цих відкладень значно менша, а в межах моренної тераси вона зазвичай відсутня.

Долина ріки від м.Брянськ до м.Новгород-Сіверський дуже розширюється; ширина її тут 4...6км, а нижче м.Трубчевськ - 10км. Лівий берег долини низький, правий - високий, нерідко досягає 90...100м, між м.Трубчевськ і м.Новгород-Сіверський дуже посічений урвивистими ярами.

До м.Короп долина ріки ящикоподібна, переважно пряма; ширина її в середньому становить 4...6км, місцями до 10км і тільки на невеликій ділянці вище м.Короп вона звужується до 750м.

Лівий схил долини більшою частиною низький і пологий, правий - високий і стрімкий. Далі, до впадіння р.Сейм ширина долини 8...12км, нижче розширюється до 15...18км. Лівий схил залишається низьким, правий  - зостається значно підвищеним (30...50м, а у м.Чернігів до 100м), але стає більш положистим. Від м.Чернігів до гирла ширина долини 4...10км, місцями розширюється до 15км. Лівий схил низький і тільки біля м.Остер значно підіймається над рівнем води. Правий схил потроху знижується і у м.Остер являє собою болотисту низину, яка займає нижче за течією весь простір між Дніпром та Десною.

По всій довжині ріки схили долини переважно прямі, складені піщаними, супіщаними та суглинистими ґрунтами. Правий схил відкритий, порослий луговими травами, лівий заліснений, місцями луговий.

Заплава ріки на всьому протязі досить широка, заболочена.

Від кордону України до м.Короп заплава переважно лівобережна. Далі до м.Чернігів вона в більшості двобічна, лугова, шириною 3...10км; нижче впадіння р.Сейм середня її ширина складає 5...6км. Від м.Чернігів до гирла ширина заплави змінюється від 3 до 9,5км, при середньому значенні 4...5км. На всьому протязі від витоку до гирла поверхня заплави нерівна, дуже посічена староріччями, озерами і западинами.

На ділянці м.Брянськ - м.Новгород-Сіверський переважаюча ширина русла 85...90м, найбільша 220м, найменша - 30м. Найбільш поширені глибини 2,5...3,0м, найбільша - 10м, найменша - 0,2м. Від кордону України до м.Короп ріка протікає в товщах льосу, піску, суглинків та супісків. Русло звивисте, розділяється на кілька рукавів. Переважаюча ширина ріки тут 100м; найбільша - 210м, найменша - 60м. Середня глибина ріки 2,0...3,0м, найбільша 14м, найменша - 0,2м. Швидкості течії в межень коливаються в межах 0,3...1,0м/сек, при середньому значенні 0,5...0,6м/сек. На ділянках є багато перекатів. Дно ріки піщане, місцями мулисте. Далі до м.Чернігів русло надзвичайно нестійке, звивисте, утворює багато мілин, кіс та перекатів. Переважаюча ширина його 130...200м, змінюється від 60 до 450м. Найбільш поширені глибини порядку 2,0...4,0м, найбільша - 17м, найменша - 0,5м. Швидкість течії змінюється від 0,4 до 1,0м/сек, переважаюча - 0,5...0,7м/сек. Береги і дно ріки піщані, легко розмиваються. Від м.Чернігів до гирла русло ріки проходить серед піщаних відкладень, які легко розмиваються. Русло дуже нестійке та дуже звивисте, з великою кількістю стариць та притоків. Переважаюча ширина ріки 160...180м, при крайніх значеннях 65...320м. Найбільш поширені глибини порядку 3,0...4,0м, найбільша - 14м, найменша - 0,5м. Швидкості течії - 0,6...0,7м/сек. Дно та береги ріки піщані.

Головну роль в живленні Десни відіграють накопичені взимку снігові опади, які дають більшу частину річного стоку в період весняної повені і в значній мірі забезпечують міжмеженеву заплавну водовіддачу. Величини підземного живлення на різних ділянках, очевидно, різні.

Найбільше значення підземний стік має: в багатоводні роки - восени та взимку, в маловодні - весною. Найменші значення підземного живлення приходяться на літо або на зиму.

Найбільші рівні та витрати води спостерігаються на Десні зазвичай в кінці квітня - на початку травня. Підйом та спад весняних вод проходять тим інтенсивніше, чим вище гребінь повені. Довжина періоду від початку весняного підйому, який звичайно спостерігається ще при льодоставі, до настання гребеня повені коливається в значних межах від 20 до 100 і більше діб (м.Чернігів) і в середньому складає 40...50 діб. Спад рівнів звичайно закінчується в червні-липні. Межень характеризується більш або менш стійкими низькими рівнями, які перериваються іноді короткочасними літніми паводками. В окремі роки, внаслідок тривалих дощів, паводки носять затяжний характер, але їх висота незначна (0,5...0,8м).

Осінні підйоми рівнів починаються в серпні-вересні і бувають іноді настільки значними, що перевищують найвищі рівні низьких повеней. Дуже характерним є падіння рівнів при замерзанні і наступні їх підйоми після встановлення стабільного льодоставу.

Під час зимового періоду спостерігається загальне падіння рівнів до кінця зими; однак, в окремі роки в залежності від ходу температур буває ряд підйомів води і під льодом.

Найбільші величини середньомісячних витрат за меженний період і найбільші значення річного стоку приходяться на 1933р. Найбільш маловодний рік - 1921.

Модуль стоку по довжині ріки змінюється від 5,0 л/сек з 1км2 у м.Новгород-Сіверського до 4,3 л/сек з 1км2 у м.Чернігів.

Замерзання ріки спостерігається раніше у верхових пунктах, а далі в низових і для середньо багаторічного періоду різниця між замерзанням ріки у м.Новгород-Сіверський і гирла становить 5 діб. Середня багаторічна дата настання льодоставу для цієї ділянки коливається між 2.12 і 19.12. Найбільш ранні дати появи сала відмічені 18...25.10. Льодостав настає в середньому через 15...20 діб після появи сала. Найбільш пізні дати льодоставу припадають на середину лютого.

Середній строк льодоставного періоду на ділянці Десни від Новгород-Сіверського до Чернігова коливається від 109 до 116діб, а на ділянці Чернігів - гирло від 116 до 110діб. В окремі роки спостерігаються окремі відхилення від приведених середньо багаторічних даних. Так, наприклад, для Чернігова найбільший строк льодоставу складає 153 доби, а найменший - 63 доби.

Середня товщина льоду дорівнює 30...40см, найбільша у Новгород-Сіверського - 64см, у Чернігова - 70см, у Літок - 61см.

Середня дата відкриття для ділянки Новгород-Сіверський - Чернігів приходиться на кінець березня - початок квітня з більш ранніми строками для низових пунктів і більш пізніми для верхових.

Середній строк весняного льодоходу 4...5діб. На початку квітня ріка зазвичай повністю звільнюється від льоду.

Мінералізація води влітку коливається в межах 240...356 мг/л. У сезонному аспекті відзначаються наступні закономірності гідрохімічного режиму: узимку (у зв’язку з переходом ріки на ґрунтове живлення) збільшується мінералізація води, вміст усіх форм азоту, а кількість розчиненого у воді кисню, рН і окислюваність зменшується. Навесні (у зв’язку з поверхневим стоком) відбувається зменшення мінералізації, вміст біогенних елементів знижується через споживання рослинами, підвищується кількість розчиненого у воді кисню і окислюваність.

Влітку і восени вміст кисню максимальний, з’єднань азоту і фосфору - мінімальний.

В даний час Десна - порівняно чиста ріка з локальними забрудненнями в місцях упадання деяких притоків - Шостки, Стрижня, Білоуса, однак завдяки інтенсивним процесам самоочищення, якість води в Десні відновлюється і на гідрохімічний режим ріки ці притоки не впливають.

2.2 Гідробіологічний стан ріки.

Гідробіологічний стан ріки характеризується наступними показниками.

У складі фітопланктону виявлено 402 таксони, головним чином це синьо-зелені та зелені водорості, чисельність їх 56млн.кл/л, біомаса 7,8г/м3.

До складу зоопланктону входить 103 види безхребетних, у т.ч.: 38 коловерток, 43 гіллястовусих, 14 веслоногих ракоподібних та 8 найпростіших. Із загальної чисельності видів тільки 20 є домінуючими за кількістю та біомасою.

Сезонний хід динаміки зоопланктону звичайний для рівнинних рік. Чисельність гідробіонтів влітку коливається в межах 13...125тис.екз./м3, біомаса - 0,05...0,87 г/м3, середня біомаса - 0,4г/м3.

Відзначається деяке збільшення видів в гирлі ріки.

Для русла річки, притоків та водойм заплави Десни зазначено 75 таксонів мікрозообентосу і 382 - макрозообентосу. Найбільш різноманітні личинки хірономід, молюски, корененіжки, олігохети і комахи.

Кількісний розвиток зообентосу характерний для рівнинних рік з перевагою нанесення піщаних ґрунтів. Основу чисельності і біомаси бентосу в замулених ділянках створюють олігохети і хірономіди, а молюски, що розвиваються у великій кількості на окремих ділянках, обумовлюють високі біомаси слабко замулених пісків. Середня біомаса макрозообентосу (без молюсків) складає 8,02г/м2. Значно багатша фауна заростей, тут біомаса коливається від 8,5 до 276г на 1 кг сирої маси рослин. Найбільш  багатий бентос у червні, найбільш бідний - у квітні.

2.3. Коротка рибогосподарська характеристика р.Десна.

Іхтіофауна р.Десна формується з місцевих риб Дніпровського басейну і складається з 30 видів. З них промислове значення мають лише 16 видів (до утворення Дніпровського каскаду водосховищ - 28 видів). Основні промислові види риб: лящ, судак, синець, щука, сом, плітка, плоскирка, уклія. У Десні з’являються окремі види риб, які заселяють Канівське водосховище: білий та строкатий товстолоби, лящ, судак, в’язь, амурський сазан, короп.

Ріка Десна в більшій частині відноситься до водойми першої категорії у рибогосподарському відношенні.

Сучасний стан ріки у рибогосподарському відношенні незадовільний. Русло ріки Десни та її притоки перегороджуються значною кількістю гребель, які утворюють при цьому штучні водойми. Так в басейні ріки базується 682 ставки сумарною площею дзеркал рівною 6,51 тис.га при об’ємі 102,23 млн.м3 та 23 водосховища з сумарною площею дзеркал рівною 2,56 тис.га при повному об’ємі 55,89 млн.м3 та корисному об’ємі 36,75 млн.м3. Ці водойми в значній мірі регулюють стік річок басейну р.Десна, використовуються для господарських цілей та рекреації населення. Однак, наявність перегороджуючих гідротехнічних споруд також має і негативні наслідки, зокрема - для рибогосподарського значення річок.

Раніше заплави р.Десни та її притоків в періоди весняних повеней в значній мірі використовувалися промисловими видами риб басейну Дніпра для нересту та нагулу молоді. Після облаштування на р.Дніпро каскаду водосховищ та перекриття річищ водного тракту низкою гребель нерестовий хід у верхів’я припинився (з причин відсутності на гідровузлах обвідних рибоходів), а чисельність туводних видів скоротилася, якісний склад іхтіофауни погіршився. В результаті каналізування русел річок та нерегульованого використання води (спонтанні перепади) умови природного відтворення риб знаходяться у незадовільному стані. Умови для нагулу та зимування риб також незадовільні. Відсутність на більшості відкритих водозаборів сучасних ефективних рибозахисних систем, неконтрольоване водокористування, великий обсяг гідромеханізованих робіт без виконання компенсаційних заходів призводять до прискореного вичерпання рибних ресурсів та погіршення стану екосистем в цілому.

Згідно даних рибогосподарської характеристики ділянки р.Десна в зоні виконання робіт, виданої Головним державним управлінням охорони водних живих ресурсів в м.Києві та Київській області (№180 від 23.03.2007р.), в рибогосподарському значенні дана ділянка ріки відноситься до водойм першої категорії і є дуже важливою в іхтіологічному плані. В даному районі розташовані гирлові нерестовища, а також місця зимівлі риби, крім того ця зона відноситься до міграційних шляхів риб. Найбільш поширеними тут є наступні види риб: лящ, в’язь, плітка, плоскирка, окунь, карась, краснопірка, сом, білизна, головень, синець, чехоня, підуст, рибець, кляпець, сазан, стерлядь, миньок. Приписи установ охорони природи і рибоохорони дозволяють виконувати намічений комплекс робіт лише в не нерестовий період за умови відповідної компенсації збитків, які будуть нанесені іхтіофауні при виконанні передбачених робіт.

Наказ Мінводгоспу УРСР №537 від 10.12.1984р. визначає ділянки водогосподарських об’єктів, на яких права водокористувачів обмежуються в інтересах рибного господарства. Ділянка р.Десни в межах розташування зони виконання робіт входить до переліку таких ділянок, тому передбачені регламентом виробничі процеси з застосуванням механізмів інженерно-геологічних вишукувань повинні узгоджуватись у відповідному установленому порядку.

Згідно діючого природоохоронного законодавства, вимог будівельних норм і правил для запобігання вичерпання природних ресурсів України, та іхтіофауни всі роботи на рибогосподарських водоймах, і в тому числі на заплавних водоймах р.Десна, необхідно виконувати на основі рибоводно-біологічних обґрунтувань (РБО) і виконувати проекти Оцінок впливу на навколишнє природне середовище (ОВНС). Визначені в проектах суми компенсацій втрат природного середовища необхідно передбачати в кошторисних розрахунках вартості проведення робіт і відраховувати в природоохоронні установи, зокрема установам рибоохорони, для проведення ними компенсаційних рибоводно-меліоративних заходів.