Договор поставки

- Пропонувати взаємозамінні  і нові товари, а також супутні  товари. Нарізати, зважувати і упаковувати  товари, підраховувати вартість  покупки, перевіряти реквізити  чека, видавати покупку.

- Підраховувати гроші,  здавати їх у встановленому  порядку. Прибирати нереалізовані  товари і тару.

- Готувати товари до  інвентаризації.

- Контролювати своєчасне  поповнення робочого запасу товарів  і терміни реалізації продуктів  (що швидко та надто швидко  псуються).

- Брати участь в оформленні  прилавкових вітрин.

У виробничі обов'язки техпрацівника  входить:

- прибирання у торговому  залі і підсобних приміщеннях;

- прибирання і дезінфекція  туалетів і гардеробних місць;

- постійний нагляд за  чистотою обладнання.

Формування асортименту  товарів

Раціонального розміщення асортименту  товарів у магазині «Криничка» намагаються  дотримуватись впровадженням таких  основних принципів:

- Досягнення якнайповнішої відповідності між обсягом товарів народного споживання і розумними потребами населення.

- Забезпечення оптимальної  відповідності матеріальним і  духовним запитам населення;

- Досягнення високої економічної  та соціальної ефективності виробництва  і споживання товарів;

- Створення для місцевого  населення стійкого асортименту  товарів повсякденного попиту;

- Формування асортименту  товарів у даному магазині  за споживчими комплексами;

- Включення в асортимент  продовольчих магазинів широкого  асортименту супутніх непродовольчих  товарів;

- Раціональний розподіл  торговельної площі під реалізацію  різних груп товарів.

Вихідними даними під час  формування асортименту товарів  були: чисельність населення; його густота; особливості попиту; існуюча матеріально-технічна база; наявність підприємств - конкурентів, їх розміщення, розміщення самого магазину тощо. Звичайно, в даному магазині неможливо  і економічно невигідно забезпечити  наявність усього торговельного  асортименту товарів. Тому для магазину «Криничка» був підібраний оптимальний  асортимент товарів, який дозволив, з  одного боку, створити найкращі умови  для покупців для придбання товарів, а з другого - забезпечити рентабельність роботи магазину.

Процес формування асортименту  товару в магазині «Криничка» складався  з трьох етапів.

На першому етапі встановлювався груповий асортимент товарів, який визначає асортиментний профіль даного підприємства. Ця робота проводилась на основі досліджень, які є основою вибору цільового  ринку. Даний магазин - це магазини з  продажу товарів повсякденного  попиту - на все населення. Він орієнтований на свій цільовий ринок - населення  з низькими доходами.

На другому етапі формування асортименту товарів визначалась  структура групового асортименту  магазину, тобто встановлювалось  кількісне співвідношення окремих  груп товарів.

На третьому етапі визначався розгорнутий асортимент товарів, тобто  здійснювався підбір конкретних різновидів товарів у межах кожної товарної групи, керівництво магазину приймало рішення про широту асортименту, його глибину, якість і ціни товарів, що пропонуються покупцям, згідно з  очікуваннями споживачів вибраного  цільового ринку.

Під час формування асортименту  в даному продовольчому магазині враховувалась особливість формування попиту на продовольчі товари. Так, більшість продовольчих товарів - хліб, м'ясо, жири, молоко, цукор, овочі - споживаються населенням щодня, тому, що вони є основою  раціону харчування, і для цих  товарів характерні висока частота  і постійність попиту.

Для повного задоволення  потреб населення досягалась певна  стабільність у формуванні асортименту  цих товарів. Постійна наявність  стійкого і широкого асортименту  цих товарів у магазині «Криничка» сприяє успішному та ритмічному виконанню  планів товарообігу, поліпшенню показників його діяльності.

Споживання інших видів  продовольчих товарів, наприклад, кондитерських  виробів, гастрономічних товарів, фруктів, вин, має періодичний характер, але  вони також постійно наявні в асортименті  магазинів. В перспективі поступово  частина товарів періодичного попиту може перейти у групу товарів  постійного попиту, що може бути пов'язано  зі зростанням матеріального добробуту місцевого населення. Це насамперед характерно для таких товарів як гастрономічні, кондитерські вироби.

Продовольчі товари, якими  в основному торгує даний магазин  мають також ряд специфічних  особливостей, які виявляються у  процесі їх купівлі і споживання та впливають на характер попиту і  його формування. Так, важливе значення мають фактори взаємозамінності (наприклад, при відсутності у  продажу олії покупець може придбати маргарин чи смалець) і взаємодоповнюваності (наприклад, зі збільшенням споживання м'ясних напівфабрикатів зростає  споживання харчових жирів).

Попит на багато продовольчих товарів піддається коливанням, пов'язаних з сезонністю виробництва чи споживання. Наприклад, у зимовий період збільшується попит на м'ясні продукти, жири, крупи, макаронні вироби, а у весняно-літній період - на молочні продукти, морозиво, безалкогольні напої. Виробництво  овочів і фруктів має сезонний характер, тому необхідно створювати запаси цих товарів, бо вони користуються попитом протягом усього року. При  формуванні асортименту продовольчих товарів треба вираховувати необхідність задоволення попиту особливих категорій  покупців - дітей і людей з різними  захворюваннями. Тому в асортимент продовольчих магазинів обов'язково повинні включатися товари дитячого і дієтичного харчування. Нажаль, в  магазині «Криничка» їх немає.

У результаті переходу до ринку  у нашій країні утворилася досить велика частка населення з низькими доходами, що призвело до зниження купівельного попиту і стійкості продажу товарів, а особливо це стосується сільського населення. У цьому зв'язку, під  час формування асортименту товарів  у магазині «Криничка» забезпечувалась  наявність у продажу однойменних  товарів з різними цінами. Таким  чином, можна задовольняти попит  різних груп і верств населення згідно з їх грошовими доходами.

 

 

РОЗДІЛ 2. УМОВИ УКЛАДАННЯ І ДОТРИМАННЯ ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ

Серед зобов'язань, що складають  особливу частину зобов'язального  права, основне місце належить договірним зобов'язанням. Цивільне законодавство  України передбачає понад 20 цивільно-правових договорів, серед яких і є договір  поставки.

Однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов'язань  закон називає договір. Договором  визнається угода двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну  або припинення цивільних правовідносин.

Відповідно до вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог  розумності і справедливості, договір  поставки, а також і ряд інших  договорів визначає зміст конкретних прав і обов'язків учасників договірного  зобов'язання. В цьому розумінні  договір виступає засобом регулювання  поведінки сторін у цивільному правовідношенні.

У нинішніх умовах зростає  роль договору поставки як універсальної  та найбільш доцільної форми опосередкування  товарно-грошових відносин.

Перехід до ринкової економіки  і саме функціонування ринкового  механізму можливі лише за умови, що основна маса товаровиробників - підприємств, громадян - має свободу  господарської діяльності та підприємства. Перехід до ринку супроводжується звуженням планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини і, отже, розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв'язках і визначення змісту договірних зобов'язань. Це стосується насамперед договорів, спрямованих на забезпечення потреб організацій та громадян у матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна - бартер, постачання енергії тощо).

Виходячи з цього можна  зазначити, що договір поставки відіграє неодноразову роль у відносинах між організаціями і громадянами.

 

2.1 Поняття і значення договору поставки.

Порядок і способи укладення  договору поставки

Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських  відносин з постачання продукцією і  товарами є договір поставки. Договір - це основний документ, що визначає права  та обов'язки сторін з поставок усіх видів товарів. Підприємства є вільними у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських  взаємовідносин, за винятком випадків поставки товарів за міждержавними  угодами.

Договір поставки - це договір, за яким постачальник (підприємець) зобов'язується в обумовлені строки (строк) передати у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупцеві товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець зобов'язується приймати товар і платити за нього певну ціну.

В умовах соціалістичної економіки  СРСР договір поставки був самостійним  видом договору, який укладався на підставі адміністративно-планових актів, як правило обов'язкових для сторін. Відносини щодо поставок детально регулювалися Положенням про поставки продукції  виробничо-технічного призначення  і Положенням про поставки товарів  народного споживання, затверджуваних постановою РМ СРСР від 29.VII.1988 р. В умовах переходу України до ринкової економіки  договір поставки набув однак  різновиду договору купівлі-продажу. При цьому підприємці  на власний розсуд вирішують, за якою правовою формою відчужувати товар (за договором купівлі-продажу чи договором поставки), враховуючи характер і зміст такого відчуження.

Порівняно з традиційним  договором купівлі-продажу договір  поставки має певні особливості, а саме:

між моментом укладання і  моментом реального виконання існує  великий проміжок часу;

в момент укладення договору товар у постачальника, як правило, відсутній, тобто угода укладається  під майбутній товар;

предметом поставки не може бути нерухоме майно;

предметом поставки є товар, призначений для підприємницької  чи іншої господарської діяльності, тоді як предметом купівлі-продажу  може бути товар будь-якого призначення;

сторонами в договорі поставки є юридичні особи (переважно суб'єкти підприємства) і громадяни-підприємці.

Сторонами цього договору є постачальник та покупець, які  займаються підприємницькою діяльністю. Підриємництво - це самостійна ініціатива. систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконання робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи усіх форм власності.

З вище вказаного можна  зазначити, що предметом (об'єктом) договору поставки є товар, який призначається  для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з  особистим (сімейним, домашнім) споживанням. Зокрема, це продукція, призначена для  виробничого споживання (сировина, матеріали, обладнання тощо), або товари, призначені для продажу на ринку  чи для промислової переробки (наприклад, цукор для кондитерської фабрики).

В умовах ринкової економіки  придбання підприємцем ресурсів здійснюється переважно на ринку  товарів і послуг, тобто без  фондів і лімітів, безпосередньо  у виготовлювачів, в оптовій торгівлі, в тому числі на ярмарках, біржах, аукціонах або в комерційних  посередників.

Безпосередньо договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

Як консенсуальний договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. До згоди сторін прирівнюється і відсутність належного протягом певного строку реагування постачальника на зроблені покупцем у протоколі розбіжностей пропозиції щодо умов договору або рішення арбітражного чи тритейського суду з переддоговірного спору у випадках, передбачених угодою сторін або законодавством.

Договір поставки двосторонній, бо права і обов'язки виникають  для обох котрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами.

Регулювання договірних відносин з поставок продукції здійснюється в різних формах. Видаючи закони та інші нормативні акти, держава здійснює нормативне регулювання цих відносин. Насамперед, у сфері поставок діє  міждержавна Угода від 20 березня 1992 року "Про загальні умови поставок товарів між організаціями держав-учасниць Співдружності Незалежний Держав". Угода поширюється на відносини  між суб'єктами господарювання (незалежно від форм власності) держав-учасниць Співдружності за міждержавними економічними зв'язками.

Під суб'єктами господарювання розуміють підприємства, їх об'єднання, організації будь-яких організаційних форм, а також громадян, які володіють  статусом підприємця відповідно до законів, що діють на території цих держав.

Під товаром розуміють  як товари народного споживання, так  і продукцію виробничо-технічного призначення.

Разом з тим Кабінет  Міністрів України затвердив  Тимчасове положення з питань кооперованих поставок продукції виробничо-технічного призначення (1993 року), але воно має  вузьку сферу дії, бо регулює відносини  між суб'єктами господарської діяльності на внутрішньому ринку України з  кооперованих поставок деталей, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого або міжгалузевого призначення, виготовлених за технічною документацією споживача (замовника), технічними умовами та стандартами, і необхідних для виготовлення кінцевої продукції.