Загальна характеристика експертної установи «ПАТ Київський ювелірний завод»

Нормативна  база - це те, на що спирається і чим  керується експерт або інший суб'єкт при проведенні експертизи.

Нормативна  база товарної експертизи - стандарти, технічні умови та технічні регламенти, в цьому плані нормативна база співпадає з приймальної експертизою. Крім того, слід зазначити, що нормативна база конкретизована по кожній групі і виду товару.

Стандарт (від  англ. Standard - норма, зразок) в широкому сенсі слова - зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для  зіставлення з ними ін подібних об'єктів.

Регламенти  повинні були прийти на зміну колишньої  системи стандартизації і регулювати тільки питання безпеки. Застарілі ГОСТи не відповідали сучасним вимогам і були надзвичайно заплутані. Закон розділив поняття технічного регламенту і стандарту, встановивши добровільний принцип застосування стандартів. Технічні регламенти, на відміну від них, носять обов'язковий характер, однак можуть встановлювати тільки мінімально необхідні вимоги в галузі безпеки, причому прийматися вони можуть тільки в певних цілях, а саме:

• з захисту життя чи здоров'я громадян, майна фізичних або юридичних осіб, державного або муніципального майна;

• з охорони навколишнього середовища, життя або здоров'я тварин і рослин;

• з попередження дій, що вводять в оману покупців;

• з забезпечення енергетичної ефективності.

Таким чином  можна вважати, що товарна експертиза досить забезпечена різноманітними нормативними документами, але тим не менше продовжує існувати необхідність у їх якісних і кількісних перетвореннях, так як світ не стоїть на місці, постійно розробляються нові і модернізуються старі товари

Нормативне  регулювання обігу ювелірних  товарів включає в себе нормативно-правове, у тому числі технічне регулювання.

Нормативно-правове  регулювання здійснюється державою шляхом прийняття норм права. У даній  сфері на рівні правових норм регулюються  питання віднесення матеріалів до дорогоцінних металів і коштовного каміння, правила ліцензування підприємницької діяльності з дорогоцінними металами, камінням і виробами, що містять їх, експорту та імпорту, організації процедур первинної класифікації та оцінки, сертифікації, загальні правила обороту, включаючи здійснення операцій в порядку роздрібної та оптової торгівлі, здійснення державного контролю та нагляду за діяльністю господарюючих суб'єктів, відповідальність за порушення встановлених правил обігу та інші.

Технічне регулювання - це правове регулювання відносин у сфері встановлення, застосування та виконання обов'язкових або  здійснюються на добровільній основі вимог до продукції, процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації та утилізації, а також в області оцінки відповідності.

Прикладами  такого регулювання є визначення вимог до маркування та упаковки ювелірних  товарів, правилами їх транспортування  та умовами перевірки за якістю та кількістю, визначення правил класифікації дорогоцінних каменів (розмір, якість, чистота і колір), визначення вимог до точності ваговимірювальних приладів, методів аналізу і знаку європейської конвенції дорогоцінних металів.

Систему нормативно – правового регулювання обігу  ювелірних товарів складають:

- Конституція України, федеральні конституційні закони і федеральні закони, постанови та розпорядження.

Основними документами  даної групи, що регулюють оборот ювелірних товарів, є закони № 41- від 26 березня 1998 р. «О дорогоцінних металах і дорогоцінних каменях», а також № 173- від 10 грудня 2003 р. «Про валютне регулювання і валютний контроль»;

- закони  і  акти урядів цих суб'єктів (акти  законодавства суб'єктів Конституції України);

- нормативні  акти органів виконавчої влади.  Основні і найважливіші документи  даної групи представлені наказами Мінфіну, Мінекономрозвитку, ГТК, МНС і МАП.

Крім нормативних  актів у процесі правозастосування  широко використовуються також правові  позиції, висловлені в актах Конституційного  суду, судова практика інших судів  і звичаїв ділового обороту.

Основні положення  в області технічного регулювання  містяться в законі від 27 грудня 2002 р. № 184- «Про технічне регулювання».

Обов'язкові вимоги, що відносяться до всіх видів продукції, послуг, технічних процесів та інших  об'єктів регулювання, є загальними технічними регламентами. Прикладами таких регламентів є правила пожежної, хімічної, електричної або радіаційної безпеки, правила безпечної експлуатації будівель, споруд і устаткування, правила промислової і вибухобезпеки, електромагнітної сумісності, правила у сфері єдності вимірювань.

Вимог спеціального технічного регламенту враховуються технологічні та інші особливості окремих видів  продукції, процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації та утилізації. Як приклад спеціального регламенту можна привести правила знаку європейської конвенції і клеймування ювелірних виробів.

На відміну  від технічних регламентів, стандартів підлягають застосуванню в добровільному  порядку. Вони забезпечують підвищення вимог до безпеки продукції і послуг порівняно з мінімально необхідними вимогами регламентів, технічну та інформаційну сумісність, а також взаємозамінність продукції, її конкурентоспроможність на ринках, порівнянність результатів вимірювань, досліджень і випробувань, а також науково-технічний прогрес.

Загальні положення  про обіг дорогоцінних металів і  каменів встановлені законом № 41-ФЗ «ПРО дорогоцінні метали і дорогоцінні каміння». Згідно з ним до дорогоцінним металам віднесені вісім елементів - золото, срібло, платина і п'ять металів платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій. Цей перелік дорогоцінних металів може бути змінений тільки федеральним законом.

Дорогоцінними каменями визнаються природні алмази, смарагди, рубіни, сапфіри і аквамарини, а також природний перли в сиром (природному) і обробленому вигляді. До коштовного каміння прирівнюються унікальні бурштинові освіти в порядку, встановленому постановою Уряду від 5 січня 1999 р. № 8. Критеріями, за якими бурштинові освіти за рішенням експертної комісії (яка складається з фахівців Гохрану Мінфіну і Калінінградського бурштинового комбінату) прирівнюються у правовому статусі до коштовного каміння, є: маса понад 1 000 грамів, різноманітна фантазійна форма, монолітність структури не менше 80%, відсутність наскрізних раковин, тріщин, які загрожують цілісності об'єкта, прозорість і сліди включень флори і фауни розміром не менше 10 мм, а також різноманітне забарвлення, властива янтару. Зазначимо, що перелік дорогоцінних каменів може бути змінений тільки федеральним законом.

Закону «ПРО валютне регулювання і валютний контроль» передбачено, що порядок здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінними каменями, а також з перлами, визначається УрядомиУФ. На виконання зазначеної норми Урядом затверджені чотири документи:

1) Положення  про здійснення операцій з  дорогоцінними металами на території  України (затверджено постановою від 30 червня 1994 р. № 756);

2) Положення  про здійснення угод з природними  дорогоцінними каменями на території України (затверджено постановою від 27 червня 1996 р. № 759);

3)Правила здійснення банками операцій купівлі-продажу мірних зливків дорогоцінних металів з фізичними особами (затверджені постановою від 30 травня 1997 р. № 772);

4) Порядок здійснення  операцій з мінеральним сировиною,  що містить дорогоцінні метали, до аффінажу (затверджений постановою від 1 грудня 1998 р. № 1419).

ГОСТ Р 53197-2008 Ювелірні вироби. Проби сплавів на основі дорогоцінних металів

ГОСТ Р 52599-2006 Дорогоцінні метали і їхні сплави. Загальні вимоги до методів аналізу

ГОСТ 17234-71 Золоті сплави. Метод визначення масової  частки золота і срібла

ГОСТ 28058-89 Золото в злитках. Технічні умови

ГОСТ 12563.1-83 Сплави золото-паладієві. Метод визначення золота

ГОСТ 12564.1-83 Сплави золото-палладиево-платинові. Метод  визначення золота, паладію

ГОСТ 12562.2-82 Сплави золото-платинові. Методи спектрального  аналізу

ГОСТ 12563.2-83 Сплави золото-паладієві. Метод спектрального  аналізу

ГОСТ 14204-69 Прилад для відділення миш'яку в сталях, чавунах і сплавах. Технічні умови

ГОСТ 6902-75 сусальне Золото і срібло. Технічні умови

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виробнича товарознавчо-експертна  практика є одним з етапів практичної підготовки студентів з базової  освіти і логічним продовженням навчальних курсів з товарознавства та експертизи, сертифікації та методів визначення фальсифікації товарів тощо. Тобто вона є прототипом контрольної виробничої функції фахівця-експерта, яка зводиться, головним чином, до проведення експертизи товарів і тари як типового завдання його діяльності. Зміст практики визначається програмою і тематикою індивідуальних завдань, що одержуються студентами на період її проходження.

Товарна експертиза - оцінка експертом основних характеристик  товарів, а також їх змін в процесі  руху товару для прийняття рішень, видачі незалежних і компетентних висновків, які служать кінцевим результатом. При проведенні експертизи можуть оцінюватися всі основні характеристики товару: асортиментна, якісна, кількісна, вартісна або лише їх частини.

Товарна експертиза - це дослідження певного об'єкта, що проводиться спеціалістом (експертом), який володіє достатніми знаннями, тобто компетентний у певній галузі.

Товарна експертиза проводиться на підставі об'єктивних фактів з метою отримання рішення  поставленої задачі.

Завдання експертизи - це максимально чітко сформульована мета майбутнього заходу. Саме особа, зацікавлена в проведенні товарної експертизи має, передусім, ознайомити експерта з завданнями, які і будуть їм вирішуватися.

Метою виробничої товарознавчо-експертної практики є:

- поглиблення  та закріплення  теоретичних знань та набуття необхідних навичок і досвіду роботи в області проведення експертизи товарів і тари;

- ознайомлення  з порядком роботи експертних  організацій;

- ознайомлення  та набуття навичок роботи  з експертним обладнанням;

- ознайомлення з процесом проведення екологічних, санітарно-гігієнічних та інших видів експертиз;

- закріплення  знань та набуття навичок у  здійсненні спеціалізованих експертиз  з використанням органолептичних  та лабораторних методів (коштовні  речі, культурні цінності. зброя, наркотики тощо).

Найважливішими  завданнями виробничої товарознавчо-експертної практики є:

- закріплення  і поглиблення знань, що отримані  у результаті вивчення загальнопрофесійних  і спеціальних дисциплін;

- збір, обробка  і аналіз матеріалів, необхідних для виконання індивідуального завдання;

- підготовка  матеріалів для доповідей і  повідомлень на студентських  наукових конференціях;

- нагромадження  інформаційної бази для виконання  курсових і дипломної робіт.

Основні принципи проведення товарної експертизи

При проведенні експертизи експерти повинні дотримуватися  наступні принципи: об'єктивність, незалежність, компетентність, системний підхід, ефективність, безпеку товару для споживача і навколишнього середовища.

Об'єктивність - запобігання або усунення суб'єктивізму  експертних оцінках. Дотримання цього  принципу досягти досить складно, оскільки експертиза проводиться людиною (суб'єктом), а людині властиві індивідуальні особливості сприйняття кольору, смаку, запаху і інших відчуттів, що зумовлює певний суб'єктивізм в експертних оцінках.

Для подолання  суб'єктивізму застосовуються певні  прийоми, такі як введення до складу експертних комісій фахівців одного профілю або, навпаки, - різних профілів, взаємно доповнюють один одного.

Незалежність  експерта - найважливіший принцип, на якому ґрунтується його об'єктивність. Суть принципу полягає в тому, що експерт повинен бути незалежним від будь-яких зацікавлених сторін, наприклад відправника та одержувача, виробника та споживача та ін.

Компетентність  експерта визначається документом, що підтверджує його підготовленість  в певній області товароведных знань  і досвідом роботи з товаром. Для  проведення товарної експертизи необхідно в першу чергу детальне знання товарів, їх споживчих властивостей, а також фізичних, физико-хімічних, хімічних властивостей і їх змін під впливом різних процесів, таких як зберігання, транспортування та ін. Крім цього, експерт повинен добре розбиратися в технологічних питаннях виробництва товарів, документування, товароруху, організації обліку та звітності, менеджменту і права.

Системний підхід полягає в узагальненні, угруповання  і систематизації даних, необхідних для проведення експертизи. Такий підхід необхідний експерта для проведення експертних оцінок. Наприклад, при визначенні асортиментної приналежності товарів.

Ефективність  полягає в тому, що висновки і  результати товарної експертизи повинні  сприяти раціонального використання товару.