Загальна характеристика експертної установи «ПАТ Київський ювелірний завод»

Безпека товару - один з найважливіших принципів, на якому базується його експертиза. Як визначено в міжнародних стандартах, безпека - це стан, при якому ризик  шкоди або збитків зведені  до мінімуму або обмежені допустимим рівнем. Експерти, які проводять товарну експертизу, обов'язково повинні враховувати ступінь шкоди (передбачувану або реальну), який можуть завдавати або наносять товари здоров'ю та майну споживачів, навколишньому середовищі, а також життя і здоров'я тварин і рослин.

Методи товарної експертизи

Метод товарної експертизи - спосіб досягнення кінцевих результатів експертної оцінки товарів. Залежно від застосовуваних засобів  вимірювання всі методи діляться на групи, підгрупи і види. При проведенні товарної експертизи користуються різними методами оцінки товарів. Методи товарної експертизи  підрозділяються на дві групи: об'єктивні і евристичні.

Об'єктивні методи - методи, засновані на визначення характеристик  товарів шляхом вимірювань (вимірювальні методи) або реєстрації будь-яких невідповідностей, відмов, відхилень від встановлених вимог (реєстраційний метод). Загальним для об'єктивних методів є вираз результатів вимірювань або підрахунків прийнятих одиницях виміру або у відсотках, причому ці результати порівнянні, воспроизводимы і,. Відмінності між ними полягають в тому, що при вимірювальних методи використовуються технічні пристрої (найпростіші пристосування і складні вимірювальні прилади, системи, перетворювачі), а при реєстраційних - візуальний підрахунок.

Евристичні  методи - методи, засновані на сукупності логічних методичних прийомів і правил теоретичних досліджень для досягнення (перебування) кінцевих результатів. Загальним для всіх евристичних методів є суб ’ єктивний підхід до оцінками, побудова гіпотез, припущень, заснованих на припущеннях окремих осіб. Методи кожної підгрупи не замінюють, а доповнюють один одного або мають самостійні сфери застосування. Відмінності між підгрупами евристичних методів полягають в їх призначенні і використовуваних засобах або прийомах. Органолептичні методи призначені для визначення значень органолептичних показників товарів, експертні - для оцінки властивостей і показників товарів в умовах невизначеності і ризику, соціологічні - для встановлення споживчої оцінки товарів шляхом опитування покупців. Основними засобами органолептичних методів служать органи почуттів оцінювача. При соціологічних методи можуть використовуватися будь-які засоби, в тому числі і характерні для інших підгруп об'єктивних і евристичних методів. Найважливішими засобами соціологічних методів є анкети.

Соціологічні  методи.

Цей метод визначення показників заснований на збір та аналіз думок широкого кола фактичних або  потенційних споживачів. Збір думок  споживачів, здійснюється різними шляхами: за допомогою анкетного опитування, розповсюдження анкет-запитальників, організації виставок-продажів, конференцій, аукціонів і т. д.

Результативність  цього методу багато в чому залежить від рівня його організації і  способів обробки отриманої інформації. Соціологічні методи широко використовують у товароведной практиці: для визначення значення показників якості товарів народного споживання, вивчення попиту і вирішення інших питань. У торгівлі широко використовується анкетне опитування. При цьому можна виявити вагомість окремих властивостей товару для різних груп споживачів, значимість якості і ціни споживання в залежності від доходів і соціального стану і т. д.

Експертні методи - методи оцінки, проведені групою експертів  в умовах невизначеності, або ризику.

Призначені  для експертної оцінки, коли інші, раніше перелічені методи не застосовуються або неекономічні. У торгової практиці досить часто виникає ситуація, коли для прийняття будь-яких рішень щодо конкретних товарів наявної інформації недостатньо або вона частково недостовірна. Органолептичні, вимірювальні й інші методи (наприклад, органолептична оцінка товарів, які увійшли у вибірку) можуть дати неповні, а деколи і випадкові відомості (внаслідок випадковості відбору проб у вибірці). Відкладати рішення до появи точних розрахункових методів неможливо. Тоді не залишається іншої альтернативи, як застосування експертних методів.

Експертні методи засновані на прийнятті евристичних  рішень, базою для яких служать  знання і досвід, накопичені експертами в конкретній області в минулому. Цим евристичні методи відрізняються від розрахункових методів, заснованих на рішення типових завдань.

Як і інших  методів, що застосовуються при товарній експертизі, експертним методів властиві певні переваги і недоліки.

Перевагою цих  методів є те, що вони дозволяють приймати рішення, коли більш об'єктивні методи неприйнятні. До інших переваг відноситься їх відтворюваність. Сфера застосування цих методів не тільки оцінка якості товарів (споживчих і промислового призначення), але і дослідження операцій технологічного циклу, прийняття керуючих рішень, прогнозування.

Зазначені сфери  застосування методів мають безпосереднє відношення і до товарної експертизі. Так, для ухвалення рішення про  якість товару або його кількісних і якісних характеристиках експертові необхідно досліджувати окремі операції або комплекс операцій технології виробництва, пакування, зберігання, підготовки до продажу і реалізації. При складанні укладення з рекомендаціями щодо обстеженого товару експерт обов'язково приймає певні управлінські рішення (рекомендації про випуску з виробництва та/або на реалізацію або про відправку на гранули або знищення і т. п.).

Досить часто  експертам доводиться прогнозувати подальше просування товарів на ринку, передбачуваний попит на них, при  цьому експертні методи виявляються  незамінними. Це обумовлено тим, що в ряді випадків експертні оцінки відображають не існує, а прогнозовану ситуацію.

Експертні методи, що застосовуються кваліфікованими  експертами, дозволяють дати точну  і відтворену оцінку товарів. Проведені  експерименти свідчать, що при правильній методикою експертної оцінки похибка результатів становить 5 - 10% і порівнянна з можливими помилками вимірювальних методів. Отримані експериментальним шляхом результати експертних оцінок в різних групах експертів, показали їх досить високу відтворюваність.

До недоліків  експертних методів належать суб  ’ єктивізм, обмеженість застосування, високі витрати на їх проведення.

Суб'єктивізм експертних методів є наслідком того, що експертна  оцінка проводиться кожним експертом  індивідуально і є, на думку Е. П. Райхмана і Р. Р. Азгальдова "не що інше, як його психологічну реакцію на фізичні і хімічні характеристики продукції". Проте слід мати на увазі, що експертна оцінка складається з думок декількох експертів, кожен з яких є не тільки фахівцем у певній галузі знань, але і споживачем. Тому експертна оцінка певною мірою відображає і думки споживачів, що неможливо здійснити при інших методах.

Крім того, будь-які  методи, навіть звані об'єктивними, несуть в собі елементи суб'єктивізму. Так, при застосуванні одного з найоб'єктивніших методів - вимірювального - настроювання приладів, роботу на них, зняття результатів (вимірювань) виробляє суб'єкт - співробітник лабораторії, дії якого відносяться до факторів, що впливає на систематичні, випадкові і грубі порушення.

Тому уявлення про єктивності та об'єктивності тих  чи інших методів носить відносний  характер. Справа швидше в ступеня  єктивності та об'єктивності різних методів.

Існують експериментально зафіксовані збігу експертних оцінок з оцінками якості деяких видів продукції, отриманими при масовому опитування споживачів.

Внаслідок значної  частки суб'єктивізму експертні  методи мають певні обмеження. Їх використання раціонально у двох випадках: по-перше, коли поставлені перед  експертами цілі не можуть бути вирішені іншими методами; по-друге, коли наявні альтернативні методи дають менш точні і достовірні результати або пов'язані з великими витратами.

Для усунення цього  недоліку експертні методи при проведенні товарної експертизи поєднуються з  іншими методами.

Поєднання органолептичного та експертного методів, що відрізняються високим ступенем суб'єктивізму, дозволяє отримувати найбільш точні результати, що неможливо при застосуванні вимірювальних методів.

Експертні методи досить трудомісткі, що і визначає підвищені витрати на їх застосування. Складання груп експертів здійснюється шляхом відбору їх за результатами експертного опитування і/або професійної компетенції. Якщо у певній галузі народного господарства необхідна постійна і систематична діяльність експертів, то слід навчати їх саме для цієї діяльності з подальшою атестацією. Прикладом може служити підготовка експертів для проведення сертифікації продукції і послуг у певній сфері (продукції харчової промисловості, послуг громадського харчування і т. п.). Проте ці витрати окупаються тієї прибутком, яку отримує торгова або інша організація в результаті правильно виконаних експертних оцінок.

Експертні методи поділяються на три підгрупи:

1) методи групового  опитування експертів;

2) математико-статистичні  методи обробки експертних оцінок;

3) методи експертної  оцінки показників якості.

Технологія  проведення товарної експертизи ювелірних  виробів

Процедура проведення товарознавчої експертизи ювелірних  виробів представляє послідовність  операцій, які здійснюються експертами, починаючи від отримання завдання до складання і передачі експертного висновку замовнику.

Кількість операцій, їх зміст і порядок визначаються видом експертизи, її процесуально – організаційною формою. Відмінність  товарознавчих експертиз ювелірних  виробів, за процесуальною формою, визначає відмінність у процедурі досліджень, а також в оформленні експертного висновку або висновків. Документально процедура проведення експертизи ювелірних виробів визначається положеннями, порядками, правилами.

Структурно  – технологічна організація експертних досліджень ювелірних виробів у загальному вигляді складається із послідовних етапів, обумовлених загальними закономірностями експертного пізнання та його принципів незалежно від експертного завдання. Вона включає такі загальні етапи: попереднє дослідження виробу, визначення можливості подальшого дослідження, проведення основного дослідження, оцінка результатів дослідження, формулювання підсумкових результатів у формі експертного висновку.

Попереднє дослідження  ювелірних виробів включає:

- розглядання  підстав для проведення експертизи, які визначають мету та її  завдання;

- огляд об’єкта,  що досліджується, і оцінку  його придатності для вирішення  поставленого завдання;

- встановлення  необхідності використання додаткової  інформації, консультацій, матеріалів;

- отримання  експериментальних зразків для  сучасних виробів, попереднє вивчення  умов і місця проведення експертизи, які залежать від виду експертизи, її процесуальної та організаційної  форми. 

За результатами попереднього дослідження ювелірних виробів визначається можливість подальшого дослідження або відмова в здійсненні експертизи.

Процедура проведення основного дослідження ювелірних  виробів визначається видом експертизи та її завданням. До етапу основного  дослідження відносять як експертну оцінку, так і лабораторні, аналітичні, органолептичні та інші методи дослідження. Експертна оцінка здійснюється на підставі експертних методів лише у випадку, коли потрібні судження експертів щодо їх цінності та якості. Процедура дослідження може обмежуватися тільки документальною експертизою, якщо інше не передбачене критеріями оцінки.

Щодо процедури  експертної оцінки якості ювелірних  виробів, то в торговельній практиці ще і досі не зовсім розроблені та нормативно забезпечені є процедури експертиз із якості. Це пов’язане із відсутністю нормативної бази щодо оцінювання сировинних напівфабрикатів, зокрема дорогоцінних каменів та сплавів.

Оцінка рівня  якості - широке поняття, що включає  в себе вибір номенклатури споживчих  властивостей та показників якості для оцінюваного вироби, визначення цифрового значення цих показників і зіставлення їх з базовими показниками. Оцінку рівня якості зазвичай проводять на торговельних підприємствах - при виборі найбільш перспективних виробів для реалізації, аналізу конкурентоспроможності вироби; на промислових підприємствах - при вирішенні питання про доцільність постановки продукції на виробництво і т. д.

Коштовні та напівкоштовні камені. Дорогоцінними  каменями прийнято називати мінерали, що володіють специфічними властивостями, завдяки яким вони можуть бути використані (після обробки) в ювелірній промисловості для виготовлення прикрас і декоративно-художніх виробів. До властивостей, що обумовлюють їх естетичне гідність, відносяться: прозорість, блиск, забарвлення каменя, світлозаломлення, а також інші властивості та їх комбінації.

До терміну "ювелірні" пропонується відносити як дорогоцінні, виробні, так і синтезовані аналоги  природних мінералів і не існують  в природі хімічні сполуки: фіаніт, іттроалюмініевий гранат.

Головна відмітна особливість виробних каменів красива  забарвлення або вигадливий декоративний малюнок, лужні камені зазвичай представлені тонкозернистим і ськритокрісталлічеських  агрегатами і добре піддаються обробці. У полірованому вигляді кольорові камені виробів застосовують для виробництва каменерізних виробів. З них роблять вази, шкатулки, скульптури. Найбільш красочниe і рідкісні камені використовують для виготовлення бус і вставок в ювелірні вироби.