Оптовий ринок товарів

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Невід'ємним елементом загального товарного ринку є оптовий ринок товарів і послуг. Оптовий ринок – це сукупність попиту, пропозиції і цін на матеріальні блага, що обмінюються між суб'єктами різних сфер товарного виробництва з метою подальшої реалізації, продовження виробничого циклу або забезпечення суспільних потреб.

Сучасна торгівля базується  на економічних теоріях, використовує економічні методи, економічні механізми і важелі впливу , зіставляє організаційну та економічну ефективність. При цьому організаційні дії спрямовані на активізацію комерційної діяльності, прискорення процесу товарно-грошового обміну.

З метою насичення місцевих товарних ринків, забезпечення потреб у товарах роздрібних торговельних підприємств оптові суб'єкти закуповують гуртові партії товарів у товаровиробників.

Оптову торгівлю, як початкову  стадію товарного обігу, здійснює мережа підприємств різних форм власності  та відомчої належності. Довгостроковою метою у політиці розвитку оптової торгівлі в Україні є забезпечення ринкової розмаїтості оптових структур, що надасть можливість наповнити ринок товарами, створить умови для безперешкодного їхнього просування каналами розподілу, активізації українських товаровиробників.

У ринкових умовах суттєво розширилися права оптових підприємств. Вони самостійно визначають свою спеціалізацію, сферу і зону діяльності, рівень автономності господарювання та організаційно-правову форму.

Оптова торгівля — це велика мережа підприємств різних форм власності та відомчої належності. Довгостроковою метою у політиці розвитку оптової торгівлі в Україні є забезпечення ринкової розмаїтості оптових структур, що надасть можливість наповнити споживчий ринок товарами, створить умови для безперешкодного їхнього просування каналами розподілу, активізації українських товаровиробників.

У ринковій економіці  комерційне підприємництво — це вид  самостійної господарської діяльності, яка здійснюється юридичними та фізичними  особами. Ця діяльність спрямована на досягнення наміченого результату (одержання прибутку або підприємницького доходу) шляхом ефективного використання трудових, матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів при повній майновій відповідальності за результати своєї діяльності і одержанні свідоцтва про державну реєстрацію.

Ефективне функціонування ринкової економіки багато в чому залежить від рівня виконання  комерційних операцій як форми взаємовідносин між виробництвом, підприємцями, підприємствами, фірмами, сферою обігу тощо.

Комерційні стосунки можуть розвиватися в умовах економічної свободи суб'єктів ділових стосунків, яка припускає володіння капіталом і уміння управляти фінансами, орієнтацію на витягання максимально можливого для цих умов прибутку і найвигідніші способи її капіталізації, уміння управляти комерційним ризиком, формування таких організаційних структур комерції, які здатні пристосовуватися до змінних умов, сприйнятливість щодо змін до потреби ринку, повна рівноправність партнерів. Тим часом не можна вважати економічною свободою в комерційній діяльності повну незалежність від інтересів і дії суб'єктів ринку, оскільки у ряді випадків для досягнення яких-не-будь стратегічних цілей необхідний компроміс з діловими партнерами. Крім того, свобода комерційних взаємостосунків може обмежуватися умовами зовнішнього середовища, комерційною таємницею та іншими об'єктивними чинниками.

Гнучкість комерції повинна  проявлятися насамперед у своєчасному  обліку вимог ринку, для чого необхідно  вивчати і прогнозувати товарні  ринки, розвивати і удосконалювати збутову рекламу, а також упроваджувати в комерційну діяльність інновації, за необхідності — змінювати профіль діяльності, вносити зміни в організаційні структури комерції.

На жаль у даний  час більшість підприємств, що працюють на українському ринку, не приділяють значної уваги розвитку комерційних зв’язків, що порушує процеси діяльності підприємства та гальмує їх фінансово-господарський розвиток.

Однак рівень теоретичної  розробленості цієї важливої і дуже складної проблеми, яка б ураховувала  особливості економіки України, ще недостатній. Практика показує, що потрібні глибокі наукові дослідження з питань управління комерційними зв’язками підприємства, які б були адекватними ринковій економіці. Усе це визначає актуальність теми дослідження.

Об’єктом дослідження є процес розвитку оптового ринку товарів та послуг.

Предметом дослідження є перспективи розвитку оптового ринку товарів та послуг в умовах сучасного розвитку економіки України.

Метою даної курсової роботи є аналіз комерційної діяльності оптового підприємства за сучасних умов на матеріалах ТОВ «Укрспецторг» та оптової торгівлі України в цілому.

Відповідно до мети було окреслено  наступне коло задач:

– визначити стан ринку оптової торгівлі в Україні на сучасному етапі розвитку економіки;

– проаналізувати коротку економічну характеристику діяльності оптового підприємства та стан матеріально-технічної бази;

– розглянути організацію комерційної діяльності оптових підприємств за регіональною ознакою;

– визначити порядок відкриття та напрями діяльності оптових підприємств за формою власності;

– дослідити перспективи розвитку оптового ринку товарів і послуг в умовах сучасного розвитку економіки України.

Структура курсової роботи складається із вступу, п’яти пунктів плану, висновків та пропозицій, переліку використаних літературних джерел. Загальний обсяг курсової роботи складає 46 сторінок.

 

1. Стан оптового ринку України на сучасному етапі розвитку економіки. Роль і значення оптового підприємства в організації комерційної діяльності

 

Оптова торгівля є  важливим важелем маневрування матеріальними ресурсами, сприяє скороченню зайвих запасів продукції на всіх рівнях і усуненню товарного дефіциту, бере участь у формуванні регіональних і галузевих товарних ринків. Через оптову торгівлю посилюється вплив споживачів на виробників; в свою чергу виробник сам підбирає споживачів. В даний час через посилення ролі торгівлі в національному господарстві особливої актуальності набуває комерційна діяльність у сфері торгівлі і її оптовій ланці зокрема. Вона може виступати каталізатором структурних перетворень і сприяти забезпеченню збалансованості внутрішнього ринку. Для цього оптова торгівля в нових умовах повинна перетворитися в комерційного посередника, який здійснює свою діяльність на принципах сучасного менеджменту та підприємництва.

В умовах ринкової економіки, коли вже  не існує систем и централізованого розподілу товарних ресурсів і прикріплення покупці в до постачальникі в  товарів, особливо зростає роль оптової  ланки як посередника між виробництвом і роздрібною торгівлею. Підприємства роздрібної торгівлі повинні тепер самостійно займатися пошуком товарних ресурсів і на добровільний основі встановлювати з постачальниками господарські зв’язки і будувати свої відносини, що нерідко без посередника здійснити складно і потребує великих витрат [1].

В нашій державі на оптовому ринку  за останнє десятиріччя з’явилася  значна кількість малих оптових посередників. Більшість з них (біля 17 тис.) здійснюють посередницьку діяльність без надбання статусу юридичної особи. Однак основними оптовими посередниками є підприємства – юридичні особи. За даними Державного Комітету статистики України кількість підприємств оптової торгівлі в Україні становить майже 60 тис. одиниць.

За формою власності 98% підприємств відносяться до недержавного сектору. Основна частка (63,6%) з них у загальній кількості припадає на підприємства з колективною формою власності. За останні роки на оптовому ринку України з’явились підприємства, засновані на приватній і змішаній власності та зі 100% іноземними інвестиціями. Це є свідченням формування конкурентного середовища в оптовій торгівлі і створення умов для більш ефективного функціонування ринку України.

Реформування оптової ланки  супроводжувалось змінами і в  їхніх організаційно-правових формах господарювання. В даний час переважають товариства з обмеженою відповідальністю (51,8%), які були створені на базі малих посередницьких підприємств. Великі оптові підприємства колишньої системи Міністерства торгівлі з державних перетворились на акціонерні товариства. Однак їх питома вага у загальній кількості оптових посередників складає близько 5%, що не сприяє залученню та концентрації капіталу у цій сфері діяльності (рис. 1.1).

 

 

Рис. 1.1. Співвідношення кількості підприємств оптової торгівлі України за організаційно-правовими формами господарювання [6].

 

Для підвищення ролі оптових підприємств на споживчому ринку необхідно суттєво розширити номенклатуру послуг, які вони повинні надавати партнерам, та знижувати їх вартість.

В Україні відбувається тенденція до зростання темпу  оптового продажу закордонних товарів  та недостатні темпи продажу товарів  вітчизняного виробництва, поряд зі збільшенням обсягу оптового товарообігу  вітчизняних виробників з кожним роком. Це в свою чергу свідчить про необхідність удосконалення інструментів обмеження імпорту закордонних товарів, розширення банківського кредитування вітчизняних підприємств та стимулювання розвитку оптової торгівлі вітчизняними товарами взагалі.

Для підвищення ефективності функціонування оптової торгівлі необхідно  також впроваджувати більш дієве  державне регулювання, яке передбачає не пряме керівництво, а створення  умов для цивілізованих взаємовідносин з незалежними суб’єктами господарювання. Об’єктами такого регулювання повинні бути не оптові підприємства, а процеси, які протікають на споживчому ринку [3, с. 40].

Сучасний стан розвитку оптової торгівлі потребує вирішення такої проблеми, як формування елементів ринкової інфраструктури. У справжніх умовах господарювання катастрофічно не вистачає складських і торгових площ. Це пов'язано з тим, що старі площі сконцентровані в руках небагатьох колишніх великих державних організацій, а вони в свою чергу диктують недоступні для торговців високі ціни за оренду цих приміщень. Оптова ланка в торгівлі споживчими товарами має у власності лише 12% загальної складської площі. Рівень забезпеченості складською площею товарних складів в Україні нижче порівняно з розвинутими країнами, наприклад з США – у 21 раз [5]. Цей факт теж негативно відбивається на ролі оптової ланки у розвитку споживчого ринку. Структура транспорту застаріла як морально, так і фізично, а на придбання новітніх видів транспорту не вистачає грошових коштів. Для підвищення науково-технічного рівня матеріальної бази сучасної оптової торгівлі необхідно державне регулювання цих питань з боку влади.

Отже, в умовах функціонування цивілізованого ринку саме оптова торгівля повинна стати важелем для  стимулювання зростання ефективності виробництва та більш повного задоволення потреб споживачів.

Сукупність оптових  підприємств з різними масштабами комерційної діяльності і зонами обслуговування (діяльності) становлять єдину систему оптової торгівлі на міжрегіональному і регіональному  функціональних рівнях.

Залежно від функціонального  рівня оптових суб'єктів ринку  модифікується роль усієї системи  оптової торгівлі. На міжрегіональному рівні її учасники покликані стати  стратегічним підґрунтям системи каналів  переміщення товарів для задоволення  потреб вітчизняних і закордонних товаровиробників у постачанні їм сировини і реалізації їхньої готової продукції. Основним пріоритетом ролі міжрегіональних суб'єктів оптової торгівлі при цьому є активізація випуску та реалізації товарів вітчизняного виробництва на внутрішньому та зовнішніх товарних ринках.

Роль оптових організаційних структур регіонального рівня полягає  у завершенні процесу оптової  реалізації товарів. Для цього регіональні  оптові суб'єкти закуповують гуртові  партії товарів у міжрегіональних  оптовиків, у товаровиробників з метою насичення місцевих товарних ринків, забезпечення потреб у товарах роздрібних торговельних підприємств.

Оптова торгівля відіграє важливе значення в господарському механізмі суспільства. Значення оптової  торгівлі визначається її місцем та роллю на товарному ринку. Об'єднуючи чимало каналів товаропросування, форм здійснення купівлі-продажу гуртових партій товару, оптова торгівля в багатьох моментах здійснює активний вплив на товаровиробників через забезпечення їх сировиною та ресурсами, через виконання комерційно-посередницьких операцій щодо реалізації виготовленої продукції [4, с. 22].

З іншого боку, значення оптової торгівлі полягає в опосередкованому впливі через роздрібну торгівлю на споживання товарів за рахунок  участі у формуванні роздрібного асортименту, його повноти та стабільності.

Оптова торгівля здійснює також великий обсяг допоміжних технологічних операцій в частині  перетворення виробничого асортименту  в роздрібний, підготовки товарних запасів до кінцевої реалізації споживачам, чим сприяє вдосконаленню всього технологічного процесу товаропросування, підвищенню рівня торговельного сервісу.

Концентрація діяльності оптової підгалузі торгівлі на проміжній  ланці між виробництвом і споживанням, її переважно посередницький характер жодним чином не знижує значення оптової підгалузі галузі торгівлі. Як свідчить історичний розвиток економічних систем, функціонування оптових посередницьких формувань є об'єктивним наслідком процесів розподілу і спеціалізації праці і несе позитивний економічний ефект для суспільства в цілому.