Поліпшення фінансового забезпечення діяльності підприємства (на прикладі Одеського припортового заводу)

Слід зазначити, що в економічній  літературі зустрічаються й інші підходи щодо визначення критеріїв  віднесення ресурсів до розряду фінансових. Зокрема, В. Кузьмінський [30, с. 7] при розгляді даного питання прийшов до висновку, що фінансові ресурси в економічній системі виконують функцію забезпечення руху вартості, звідси - основним критерієм віднесення активів підприємства до розряду фінансових ресурсів є їх ліквідність.

Аналізуючи активи, що мають високий  ступінь ліквідності і, таким  чином, можуть виконувати функції фінансових ресурсів в підприємстві, він виділяє:

• грошові кошти;
• короткострокові фінансові вкладення;
• кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість).

В цілому погоджується з даним підходом І. Заїка [20]. На його думку, фінансовими ресурсами слід вважати такі матеріальні носії фінансових відносин, за допомогою яких підприємство погашає поточні зобов'язання, які виникають перед ланками фінансової і кредитної системи.

Таким чином, досліджуючи економічну суть фінансових ресурсів, можна зробити  висновок, що при визначенні даної  економічної категорії виникає  суттєвий різнобій в точках зору серед  вчених-економістів. При цьому можна  визначити основні причини, що зумовлюють труднощі у визначенні економічної  суті фінансових ресурсів.

По-перше, це специфічна особливість  фінансових ресурсів - здатність забезпечувати  функціонування інших видів активів  шляхом їх фінансування та виступати  джерелом їх формування.

По-друге, при фінансовому плануванні процес кругообігу капіталу підприємства розглядається теоретично, і фінансові  ресурси, які існують тільки на папері, ототожнюються з джерелами їх формування.

По-третє, при розгляді цієї економічної  категорії в різних масштабах (підприємство, регіон, держава) частина фінансових ресурсів підприємства є джерелом формування фінансових ресурсів регіону, держави. Це також у деякій мірі ускладнює  дану проблему.

Розширене відтворення являє собою  безперервний процес і включає єдність  чотирьох моментів: власне виробництва, розподілу, обміну і споживання. Важливими  складовими елементами відтворювального процесу є фактори виробництва: матеріально-речовий і людський.

Фактори виробництва та виробничі  ресурси - це різні форми руху економічних  ресурсів. В товарному господарстві економічні ресурси, внаслідок перетворення їх маси у товар, отримують особливу, вартісну форму свого існування, в якій їх рух відособлюється від  руху в натуральній формі. Вартісна форма руху економічних ресурсів стає провідною по відношенню до натуральної, оскільки, акумулюючи та перерозподіляючи грошові засоби, можна регулювати і направляти потоки натуральних  ресурсів. Накопичення та облік економічних  ресурсів у вартісній формі породжує новий їх вид - фінансові ресурси.

У зв'язку з цим особливість конструкції  поняття "фінансові ресурси підприємств" повинна полягати у такому. По-перше, необхідно розглядати сутність фінансів з точки зору виділення їх у  відособлену економічну категорію. Теоретичне обґрунтування такої  категорії дасть можливість виявити  місце і значення фінансових ресурсів у розширеному відтворенні. По-друге, формування і використання фінансових ресурсів відбувається в процесі  реалізації фінансових відносин як складової  частини господарського процесу. Розуміння  цього моменту дозволить активніше  використовувати їх як інструмент господарського механізму для впливу на всі елементи структури виробництва. По-третє, саме поняття "ресурси підприємства" передбачає існування певного матеріального  носія, що може бути використаний на визначені  цілі. В цьому виражається економічна основа і зв'язок фінансових ресурсів з процесами відтворення. По-четверте, воно повинно визначати межі фінансових ресурсів, джерела їх утворення, форми  прояву і цільове призначення.

Отже, уточнення поняття категорії "фінансові ресурси підприємства" ґрунтується на тому, що, виходячи з  визначення фінансів як системи економічних  відносин, пов'язаних з рухом фондів грошових коштів, - це кількісна характеристика відображення форми прояву фондів на різних етапах виробничого процесу. Виходячи з цього, фінансові ресурси  підприємства - це всі грошові засоби підприємства, нагромаджені в процесі  розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту, акумульовані у цільових джерелах і перетворені  у відповідну матеріальну форму, чи призначені для здійснення відповідних  витрат.

Іншими словами, узагальнено фінансові  ресурси можна розглядати як грошові  кошти, залучені в господарський  оборот підприємства із різних джерел, сформованих під впливом організаційно-правових форм господарювання, призначених для  покриття його власних потреб. Таке визначення дозволяє виявити місце  та значення фінансових ресурсів у  розширеному відтворенні, активніше  використовувати їх як інструмент господарського механізму для впливу на всі елементи структури виробництва, зумовлює межі фінансових ресурсів, форми прояву та цільове використання.

Таким чином, всі засоби, що знаходяться  в розпорядженні підприємства, які  складаються з основних і оборотних  засобів, представлених у вартісному виразі, є його фінансовими ресурсами. Тут проявляється певна взаємообумовлена залежність: фінанси як система економічних  відносин знаходять свій явний і  конкретний вираз у фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди [42]. З іншого боку, загальна величина фінансових ресурсів підприємства характеризується наступними елементами [10]:

• сумою джерел власних засобів, що складаються із статутного фонду, фінансових резервів і нерозподіленого прибутку;
• розмірами довгострокових і короткострокових кредитів банків;
• величиною кредиторської заборгованості всіх видів.

 

Таке визначення фінансових ресурсів підприємства буде найбільш повним і  точним. В ньому розкривається  основний внутрішній зміст фінансових ресурсів, відповідно до чого з'являється  можливість виявлення механізму  впливу фінансів на відтворювальний  процес. Розгляд такого впливу через  призму оптимізації виробництва  дозволяє удосконалювати фінансову  діяльність, управління фінансовими  ресурсами, раціонально маневрувати  грошовими потоками і виявляти найбільш вигідні сфери підприємництва.

В економічній літературі немає  єдиного підходу до визначення складу джерел формування фінансових ресурсів суб'єктів господарювання та їх класифікації.

В.Г. Бєлолипецький вважає, що фінансові  ресурси формуються за рахунок власних  коштів, причому власні поділяються  на внутрішні (чистий прибуток, амортизація), зовнішні (внески учасників і засновників) та позикові (кредити банків, позики інших суб'єктів) [8, с. 65]. В.М. Колчина класифікує фінансові ресурси як власні, позикові та бюджетні асигнування [63, с.12]. Аналогічні класифікації фінансових ресурсів розроблені В.М. Родіоновою [62].

Наведені класифікації значно скорочують розмір фінансових ресурсів, не включаючи  до них валового і чистого доходу. Цей недолік усуває Д.С. Моляков, який включає в перелік джерел формування фінансових ресурсів валовий  дохід [36]. Проте Д.С. Моляков не включає в джерела формування фінансових ресурсів стійких пасивів; коштів, що надходять у порядку перерозподілу грошових засобів; страхових відшкодувань.

Найповніше склад джерел формування фінансових ресурсів відображено на схемі, яку запропонував Г.Г. Нам [58, с. 10].

Таким чином, основними джерелами  формування фінансових ресурсів підприємств  є власні та залучені кошти. До власних  належать: статутний фонд, амортизаційні  відрахування, валовий доход, прибуток. До залучених - пайові та інші внески фізичних і юридичних осіб, а також кошти, мобілізовані на фінансовому ринку (рис. 1.1).

Процес формування фінансових ресурсів підприємств має велике й відповідальне  значення. Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру  фінансових ресурсів підприємства. У  свою чергу, від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва  та соціально-економічний розвиток підприємства. Тому у кожному конкретному  випадку необхідно детально продумати  доцільність використання власних  чи залучених коштів. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Формування фінансових ресурсів підприємств

Методи фінансового  забезпечення діяльності підприємства.

Основу механізму управління фінансовою діяльністю підприємства становить фінансове планування. Фінансове планування являє собою процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників по забезпеченню розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами й підвищенню ефективності його фінансової діяльності в майбутньому періоді.

Фінансове планування на підприємстві базується на використанні трьох основних його систем:

• прогнозування фінансової діяльності;
• поточне планування фінансовою діяльністю;
• оперативне планування фінансової діяльності.

Кожної із цих систем фінансового планування присуши певний період і свої форми реалізації його результатів

Всі системи фінансового  планування перебувають у взаємозв'язку й реалізуються в певній послідовності. Первісним вихідним етапом планування є прогнозування основних напрямків і цільових параметрів фінансової діяльності шляхом розробки загальної фінансової стратегії підприємства, що покликана визначати завдання й параметри поточного фінансового планування. У свою чергу, що таке фінансове планування створює основу для розробки й доведення до безпосередніх виконавців оперативних бюджетів по всіх основних аспектах фінансової діяльності підприємства.

Система прогнозування  фінансової діяльності  є найбільш складною серед розглянутих систем фінансового планування й вимагає для своєї реалізації високої кваліфікації виконавців. На кожному конкретному підприємстві система фінансового прогнозування базується на певній фінансовій ідеології.

Фінансова ідеологія підприємства характеризує систему основних принципів  здійснення фінансової діяльності конкретного  підприємства, обумовлених його "місією" і фінансовим менталітетом його засновників і менеджерів.

Здійснюване з урахуванням фінансової ідеології прогнозування фінансової діяльності спрямовано насамперед на розробку фінансової стратегії підприємства.

Фінансова стратегія підприємства являє собою систему довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства, обумовлених його фінансовою ідеологією, і найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення.

Будучи частиною загальної стратегії економічного розвитку підприємства фінансова стратегія носить стосовно неї підлеглий характер і повинна бути погоджена з її цілями й напрямками. Разом з тим, фінансова стратегія сама впливає на формування загальної стратегії економічного розвитку підприємства.

Це пов'язане з тим, що основна мета загальної стратегії - забезпечення високих темпів економічного розвитку й підвищення конкурентної позиції підприємства пов'язана з тенденціями розвитку відповідного товарного ринку (споживчого або факторів виробництва). Якщо тенденції розвитку товарного й фінансового ринків не збігаються, може виникнути ситуація, коли мети загальної стратегії розвитку підприємства не можуть бути реалізовані у зв'язку з фінансовими обмеженнями. У цьому випадку фінансова стратегія вносить певні корективи в загальну стратегію розвитку підприємства.

Процес формування фінансової стратегії підприємства здійснюється по наступних етапах:

• визначення загального періоду формування фінансової стратегії. Цей період залежить від ряду умов. Головною умовою його визначення є тривалість періоду, прийнятого для формування загальної стратегії розвитку підприємства - тому що фінансова стратегія носить стосовно неї підлеглий характер, вона не може виходити за межі цього періоду (більше короткий період формування фінансової стратегії допустимо). Важливою умовою визначення періоду формування фінансової стратегії підприємства є передбачуваність розвитку економіки в цілому й кон'юнктури тих сегментів фінансового ринку, з якими зв'язана майбутня фінансова діяльність підприємства - в умовах нинішнього нестабільного (а по окремих аспектах непередбаченого) розвитку економіки країни цей період не може бути занадто тривалим і в середньому повинен визначатися рамками 3 років. Умовами визначення періоду формування фінансової стратегії є також галузева приналежність підприємства, його розмір, стадія життєвого циклу й інші;
• дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища й кон'юнктури фінансового ринку. Таке дослідження визначає вивчення економіко-правових умов фінансової діяльності підприємства й можливої їхньої зміни в майбутньому періоді. Крім того, на цьому етапі розробки фінансової стратегії аналізується кон'юнктура фінансового ринку й фактори її визначальні, а також розробляється прогноз кон'юнктури в розрізі окремих сегментів цього ринку, пов'язаних з майбутньою фінансовою діяльністю підприємства.
• формування стратегічних цілей фінансової діяльності підприємства. Головною метою цієї діяльності є підвищення рівня добробуту власників підприємства й максимізація його ринкової вартості. Разом з тим, ця головна мета вимагає певної конкретизації з урахуванням завдань і особливостей майбутнього фінансового розвитку підприємства.