Текстильні материали, тканини для виготовлення постільної белизни

2. Тканини саржевих переплетень мають рубчики, які спрямовані зліва

вверх направо під кутом 45º;

3. Тканини сатинових та атласних переплетень мають блиск;
4. У тканині нитки основи розміщені уздовж сувою (куска) і співпадають з напрямом пруга полотна. Пруг, як правило, має більшу щільність ниток на певну ширину (1–3 см) тканини.

Утокові нитки в тканині  розміщені перпендикулярно або  під невеликим кутом до напряму ниток основи.

У практиці лабораторних досліджень бувають часті випадки, коли на аналіз направляють куски тканин без  пруга. У таких випадках напрям ниток  основи й утоку визначають за такими ознаками:

– вручну визначають розтяжність куска тканини в різних напрям, якщо

розтяжність різна, тоді її більшому значенню буде відповідати напрям

ниток утоку;

– у тканинах з начісним ворсом його напрям співпадає з напрямом

ниток основи;

– у тканинах з просновками або смужками напрям співпадає з

напрямком ниток основи;

– у тканинах, виготовлених з кручених ниток і однониткової пряжі,

основою будуть нитки, що відповідають більшій щільності .

 

Визначення виду переплетення тканини.

Переплетення тканини  характеризується порядком взаємного  перекриття ниток основи нитками  утоку. Переплетення суттєво впливає  на зовнішній вигляд і властивості  тканини. Основні параметри, що характеризують ткацькі переплетення – рапорт, довжина перекриття, зсув перекриття.

Рапортом переплетення є  його найменша ділянка, що повторюється по основі та утоку. Він характеризується числом ниток основи та утоку на ділянці, що повторюється.

Довжина перекриття – це кількість ниток, які одночасно  перекриваються нитками протилежної системи.

Зсув перекриття – число  ниток, що відділяють перекриття, утворені даною системою в суміжних рядах.

Графічно ткацькі переплетення переносять на папір у клітинку. Кожна клітинка означає місце  перехрещування основи та утоку. Якщо нитка основи розміщена над утоком, то клітинку позначають хрестиком або штриховкою, якщо уток перекриває основу, клітину залишають вільною.

Для визначення переплетення тканини готують зразок: на його суміжних сторонах формують тороки, видаляючи  декілька основних та утокових ниток. Довжина тороків на кожній стороні повинна бути близько 1 см.

Зразок розташовують на столі  лицьовою поверхнею догори і основою

від себе. Користуючись текстильною лупою та препарувальною голкою

розглядають переплетення тканини.

Зарисовують переплетення, виділяючи лініями на рисунку  рапорти по основі та утоку і позначають їх цифрами. Рапорт саржевого переплетення позначають умовними дробами. Чисельник  показує кількість основних ниток, що перекривають нитку утоку, а в  знаменнику – число ниток основи, що перекривається утоком. Сума чисел  у чисельнику та знаменнику рівна  числу ниток у рапорті переплетення.

Розрізняють п’ять класів ткацьких переплетень:

– головні;

– похідні від головних;

– дрібно-візерункові та комбіновані;

– складні;

– жакардові.

Лляні тканини виготовляють різними переплетеннями, але найбільш характерними є полотняні та жакардові.

Полотняне переплетення характеризується найменшим рапортом (R=2), довжиною і зсувом перекриття, рівними одиниці, що забезпечує відносно велику щільність тканини, високі міцні властивості, стійкість до зсуву ниток, невелику розтяжність.

Органолептична оцінка властивостей досліджуваного матеріалу. 
При оцінці якості матеріалів часто застосовують органолептичні (візуальні) методи дослідження їх властивостей.

Художньо – колористичне оформлення (відповідність малюнка і кольору матеріалу сучасному напрямку моди).

Зразок № 1: тканина гладко крашеного оформлення, колір білий, з візерунком у вигляді  блакитних и рожевих смуг, полотняного переплетення.

                   

Малюнок 3.1

Зразок № 2: тканина гладко крашеного оформлення, основний колір – білий, с візерунком у вигляді бежевих, рожевих та блакитних смуг, по всьому периметру тканини створений за рахунок переплетень.                                             

           

                    

Малюнок 3.2

Зразок № 3: тканина біла з рожевими смугами, полотняного переплетення.

                       

Малюнок 3.3

 

Всі досліджувані зразки поза модою.

Фактура і стан поверхні.

Зразок № 1: Поверхня тканини гладка. Матеріал профарбований

однотонно, фарба нанесена рівномірно, разновідттіночність не

спостерігається.

Зразок № 2: Поверхня тканини рельєфна через потовщень ниток основи

і ниток утка. Потовщення ниток спостерігається по всьому периметру

полотна. Відповідно до ГОСТ 357 – 75 така тканина 2-го сорту.

Зразок № 3: Поверхня тканини жорстка. Тканина вибілена рівномірно.

Туше (сприйняття на дотик).

Зразок № 1: тканина на дотик гладка.

Зразок № 2: тканина на дотик жорстка через нерівномірність ниток

основи і утка.

Зразок № 3: тканина на дотик жорстка.

Лабораторні дослідження

Проба «на горіння»

1. Тканина білого кольору  з нанесеним візерунком – голубі та рожеві смужки. За волокнистим складом – 50 % льон, 50 % бавовна. Вибілена не пофарбована тканина полотняного переплетення, яка виготовлена з елементарного волокна, яке витягнуте в довжину. Масова частка даного зразка становить льон 51 – 52 %, бавовна 48 – 49%. При піднесенні до полум’я волокна не плавиться і не змінює форми. В полум’ї горить без плавлення, виділяючи запах паленого паперу. Під час видалення з полум’я продовжує горіти без плавлення, залишаючи попіл світло – сірого кольору, який легко руйнується пальцями.

2. Тканина білого кольору, з нанесеним візерунком бежевого, рожевого і блакитного кольорів у вигляді смуг  – 100 % льон. Тканина полотняного переплетення, яка виготовлена з елементарного волокна, яке витягнуте у довжину. При піднесенні до полум’я волокна не плавиться, довго загорається і не змінює форму. В полум’ї горить добре, виділяє запах паленого паперу. Після видалення з полум’я продовжує горіти, залишаючи попіл сірого кольору.

3. Тканина з ниток білих та рожевих кольорів – 100 % льон. Тканина рожево – білого кольору полотняного переплетення, яка виготовлена з елементарного волокна, витягнуте в довжину. При піднесенні до полум’я дуже швидко загоряється. Горить добре. Після видалення з полум’я продовжує горіти. Попіл темно – сірого кольору.

Зразок № 1 – тканина полотняного переплетення, міститься – 50 % льону,     50 % бавовни;

Зразок № 2 – пофарбована тканина полотняного переплетення, виготовлена із 100 % льону;

Зразок № 3 – тканина полотняного переплетення з ниток рожевих та білих кольорів, виготовлена із 100 % льону. Виходячи з викладеного, можемо зробити висновок, що дані тканини виготовлені з лляних волокон і ниток (зразок № 2,3) чи з суміші лляних волокон з бавовною (зразок № 1), що відповідає вимогам ГОСТ 11039 – 84.

 

 

 

 

 

 

Методи визначення розривної загрузки

Табл. 3.1 – Результати дії розривного навантаження, тканини по основі

№  зразка	По основі
Зразок № 1	17,1 Кг/с 46 мм	14,4 Кг/с 40 мм	15,7 Кг/с 39 мм
Розривна загрузка подовження
Зразок № 2	58,6 Кг/с 35 мм	60,4 Кг/с 40 мм	67,6 Кг/с 40 мм
Розривна загрузка подовження
Зразок № 3	33 Кг/с 19 мм	35 Кг/с 20 мм	30 Кг/с 17 мм
Розривна загрузка подовження

 

 

Табл. 3.2 – Результати дії розривного навантаження, тканини по утку

№ зразка	По утку
Зразок № 1	27,2 Кг/с 23,5 мм	33 Кг/с 27 мм	37,6 Кг/с 29,5 мм
Розривна загрузка Подовження
Зразок № 2	53,1 Кг/с 30 мм	42,5 Кг/с 28,5 мм	55 Кг/с 31,5 мм
Розривна загрузка Подовження
Зразок № 3	44 Кг/с 24 мм	40 Кг/с 22 мм	46 Кг/с 25 мм
Розривна загрузка Подовження

 

 

Здатність текстильних матеріалів поглинати і віддавати вологу робить істотний вплив на показники фізико – механічних  властивостей матеріалів, визначає умови їх переробки та призначення. У даному розділі визначено змочування, (с); водопоглинення, (%) і паро проникнення г/(м2 год). 
Визначення вологості матеріалів проводиться за ГОСТ 3816 – 81засноване на відділенні вологи від матеріалу і визначенні його маси. 
Водопоглинаемость Пв,%, визначають за ГОСТ 3816–81.  

Властивість		Значення
№  Зразка
	1		2	3
Змочування, сек.	2,1		1	1,2
Водопоглинення % Мінімальна  Максимальна	151 269		200 251	116 146

Табл. 3.3 Фізичні властивості матеріалу

 

При аналізі даних можна  сказати, якщо змочування у всіх зразків достатньо висока. У зразка № 2 найтриваліша змочуванність, що можна пояснити найбільшою щільністю тканини.

Показник водопоглинення відповідає стандартам тільки зразок № 2. Всі інші показники зразків занижені порівняно з показниками, прописаних в стандартах.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

В даний час асортимент постільних тканин дуже широкий і  різноманітний, але багато видів  постільної білизни залишають бажати кращого при їх експлуатації. Оскільки постільна білизна має безпосереднє взаємодія з тілом людини, воно підлягає обов'язковій сертифікації. Для цього білизняні полотна  повинні бути досліджені за різними  показниками якості.

 Для постільної білизни  використовують в основному бавовняні,  лляні і іноді шовкові тканини.  Бавовняні і льняні тканини  виробляють переважно полотняним  переплетенням з невеликим лінійним  заповненням (40–60%) і ваги (80–140 г/м2), вибіленими. Однак білизняні тканини ряду артикулів виробляють атласним переплетенням і переплетенням зворотна саржа, з лінійним заповненням (70–80%) і ваги (150–190 г/м2). Тканини деяких артикулів можуть бути з підвищеним вмістом крохмалю (мадаполам), напівбілими (полотно льняне) і суворими (полотно льняне).  
Група бавовняних білизняних тканин ділиться на три підгрупи: бязеві, міткалеві і спеціальну. Білизняні тканини випускають вибіленими або пофарбованими у світлі кольори.

Бязева підгрупа включає  тканини, які широко використовуються для постільної білизни і можуть застосовуватися для чоловічого натільної білизни. У цю підгрупу входять бязі, полотна і найбільш тонка і легка тканина цієї підгрупи – наджма.

Білизняні бязі – щільні вибілені тканини полотняного переплетення, вироблені з кардної пряжі  лінійної щільності 20,8 – 33,3 текс в основі і 29,4 – 35,7 по утку, їх поверхнева щільність 138 – 150 г/м2.

Полотна кілька щільніше, грубіше  і важче, (140 – 181 г/м2) ніж бязі.

До міткалеві підгрупи відносяться суворі тканини, звані  міткалю. За структурою вони аналогічні ситцю. При м'якій обробці (менше 1,5% апрету) з міткалю отримують тканина  – муслін, при вмісті апрету 1,5-2,5% – міткаль, при напівжорсткої обробці – мадаполам (більше 2,5% апрету). До міткалеві підгрупі належить – шифон тканина полотняного переплетення з гребінній пряжі. 
Чисто лляні полотна виробляються тільки з пряжі мокрого прядіння лінійної щільності 18–166 текс і залежно від товщини використовуваної пряжі діляться на дуже тонкі, тонкі, середні, напівгруба і грубі. Поверхнева щільність чисто лляних полотен 106–300 г/м2, їх ширина 80 – 90 см і 138 – 200 см. Чисто лляні полотна блискучі, гладкі і добре відпираються.

На пів лляні полотна менш гладенькі, ніж чисто лляні. 
Випускаються полотна напівбілими, білими, пістряво тканими в смужку, клітку або з прошарками, тобто з чергуванням білої та пофарбованої пряжі через одну, з друкованими малюнками.