Державне управління в галузі транспорту

на тему:

Державне  управління в галузі транспорту

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Поняття транспорту, його роль і значення

2. Мета і завдання  державного управління в галузі транспорту

3. Характеристика  функцій державного управління

а) загальні функції  державного управління;

б) спеціальні функції  державного управління;

в) допоміжні функції  державного управління;

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

Без руху - життя тільки летаргійний сон.

Ж.-Ж. Руссо

З моменту винаходу людством механічних засобів пересування і по наш час у всіх країнах світу транспорт є однією з важливих галузей господарства та складо-вою частиною міжлюдських стосунків. Сам процес перевезень не виробляє нового продукту, але виступає як сполучна ланка між підприємствами, сприяючи функціонуванню інших галузей економіки, розв'язанню соціальних задач, раціональному та гнучкому використанню виробничих сил, забезпечуючи обороноздатність країни.

Тому державна політика становленнята  розвитку транспортного комплексу  України передбачає забезпечення своєчасного, повного та якісного задоволення  потреб населення і суспільного  виробництва у перевезеннях, створення  рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту всіх форм власності та входження транспортного комплексу України до європейської і світової транспортної системи.

1. Поняття транспорту, його роль і значення

Транспорт - це сукупність механічних засобів пере-везень, виробнцчо-технологічного комплексу, організацій і підприємств, призначених для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученнях і надання інших транспортних послуг усім споживачам.

Діяльність транспорту базується  на правових, економічних, організаційних і соціальних засадах, визначених законами, кодексами, статутами та іншими державними й міжнародними нормативними актами.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами транспорту, безпеки  руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні  норми та правила на транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Роль і значення транспорту закріплено статтею 1 Закону України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р., в якій визначається, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва, яка покликана задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях. Отже, законодавець визначає транспорт як важливу галузь суспільного виробництва, що перебуває у тісній взаємодії з промисловістю; енергетичним, агропромисловим, будівельним і торговельним комплексом; зв'язком; житловим господарством, побутовим обслуговуванням населення; сферою використання й охорони природних ресурсів тощо. У кожній з перерахованих галузей є окремі специфічні матеріальні умови виробництва, технологічні процеси, структура підприємств, особовий склад працівників і т. ін.

Розвиток і вдосконалення  транспорту здійснюється відповідно до національної програми з урахуванням  його пріоритету та на основі досягнень науково-технічного прогресу і забезпечується державою.

Для задоволення потреб у  перевезенні пасажирів і вантажів необхідні транспортні засоби й  комплекси, які мають бути побудовані й повинні перебувати у відповідному технічному стані, своєчасне впровадження заходів технічного переозброєння  і передових методів з вдосконалення  всіх ланок транспортної системи. В Україні транспортний комплекс має свою організаційну структуру. За Законом України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р. (розділі II, ст. 21) у на-шій країні сформована Єдина транспортна система, яка охоплює всі види державного, колективного й приватного транспорту, транспортно-технічні засоби, рухомий склад, структури управління на кожному виді транспорту та соціаль-но-економічного забезпечення. Відповідно до статті 22 наведеного вище закону визна-чається склад залізничного транспорту, до якого входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізниці, шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток. Подібні статті визначають інші складники транспорту.

При цьому законодавець завжди відзначає, що транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, відповідає за її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки й потреби у перевезеннях, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному та економічному розвитку, зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

Вивчення та аналіз норм законів України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р., "Про залізничний  транспорт" від 4 липня 1996 р., "Про  функціонування єдиної транспортної системи  України в особливий період" від 20 жовтня 1998 р., Кодексу торговельного  мореплавства України, Повітряного  кодексу України та інших нормативних  актів дозволяють зробити висновок, що підприємства транспортної системи (заводи, депо, підприємства зв'язку, водо-, паливо-, енергозабезпечення, шляхові споруди, господарства та інші структурні підрозділи) є складовими частинами економічної системи України і діють за правилами економічних чинників (умов), їм притаманне також суспільне виробництво, розподіл і об-мін виробленого продукту в масштабах усієї держави, міжгалузеві зв'язки, взаємозалежність й інтегрованість з економіч-ною системою в цілому.

Стан транспорту в країні, рівень його розвитку, ефективність прямо залежать від спроможності держави управляти виробництвом в економіці й обертанням виробленого мат-ріального продукту, від досягнень науково-технічного прогресу в державі.

2. Мета і завдання  державного управління в галузі транспорту

Державне управління транспортом - це врегульована нормами права  юридична владна діяльність органів  виконавчої влади і місцевого  самоврядування в межах своєї  компетенції, яка спрямована на задоволення  в повному обсязі матеріаль-них  і культурних потреб суспільства  та. зміцнення обороноздатності країни.

Державне управління в  галузі транспорту має забезпечувати:

• своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони України;

• захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;

• безпечне функціонування транспорту;

• додержання необхідних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи;

• захист економічних інтересів  України та законних інтересів підприємств та організацій транспорту та споживачів транспортних послуг;

• створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту;

• обмеження монополізму  та розвиток конкуренції;

• координацію роботи різних видів транспорту;

• ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;

• охорону навколишнього  природного середовища від шкідливого впливу транспорту;

Державне управління діяльністю транспорту здійснюється шляхом проведення та реалізації економічної (податкової, фінансово-кредитної, тарифної, інвестиційної) та соціальної політики, включаючи надання дотацій на пасажирські перевезення.

Місце і роль транспорту у суспільному виробництві визначає необхідність його пріоритетного розвитку, державної підтримки в задоволенні його потреб у транспортних засобах, матеріально-технічних і паливно-енергетичних ресурсах.

Державне управління галузі транспорту здійснюють: Міністерство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.

Основним призначенням державного управління є здійснення виконавчої влади, у процесі якої реалізуються завдання, функції та інтереси держави. Разом з тим для безпосереднього управління галузями економіки, соціально-культурної сфери та адміністративно-політичною діяльністю характерною є розпорядча діяльність. Виконавча і розпорядча діяльність органів виконавчої влади має свої характерні риси:

- по-перше, ця діяльність має загальнодержавний характер і охоплює найбільш важливі сторони життя суспільства;

- по-друге, ця діяльність спрямована на виконання зако-нів України, інших нормативних актів, а також міжнародних правових актів;

- по-третє, ця діяльність носить організаційний зміст, за допомогою якого здійснюється безперервний, постійний і цілеспрямований вплив на волю громадських колективів з метою регулювання і координації їх спільної прані;

- по-четверте, ця діяльність носить юридично-владний розпорядчий характер.

Таким чином, під державним управлінням розуміється орга-нізаційно-владна виконавчо-розпорядча діяльність органів державного управління, яка функціонує на основі і для вико-нання законів та перебуває у повсякденному практичному здійсненні функцій держави.

Нормальне і безпечне функціонування транспортної системи, як однієї з найскладніших  галузей виробництва, можливе лише за умови відповідного державного регулювання, всебічної державної фінансової, економічної, соціальної та адміністративної підтримки.

Законодавством України  визначені мета і завдання державною управління в галузі транспорту на принципах, закріплених Конституцією України і досить повно висвітлених в юридичній літературі.

Управління в галузі транспорту має забезпечувати своєчасне, повне  та якісне задоволення потреб населення  і суспіль-ного виробництва в  перевезеннях та потреб оборони України; захист прав громадян під час їх транспортного обслуговуван-ня; безпечне функціонування транспорту; додержання необхідних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи; захист економічних інтересів України та законних інтересів підприємств і організацій транспорту і споживачів транспортних послуг; створення однакових умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту; обмеження монополізму та розвиток конкуренції; координацію роботи різних видів транспорту; ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту та охорону навколишньою природного середовища від шкідливого, впливу транспорту (ст. 3 Закону України "Про транспорт").

Ще конкретніше визначені  цілі й завдання державною ре-гулювання в галузевих нормативних актах. В стаття 4 Закону України "Про залізничний транспорт" сказано, що з метою забезпечення державних і суспільних інтересів, свобо-ди підприємництва і формування ринку транспортних послуг, безпеки перевезень, захисту навколишнього природного середовища Кабінет Міністрів України визначає умови й порядок організації діяльності залізничного транспорту. Крім того, управління процесом перевезень у внутрішньому та міжнародному сполученнях, а також регулювання виробни-чо-господарської діяльності у сфері організації і забезпечення цього процесу залізницями, підприємствами, установами та організаціями провадяться централізовано і належать ви-ключно до компетенції Укрзалізниці, яка здійснює функції господарського суб'єкта.

В статті 6 Закону України "Про  автомобільний транспорт" зазначено, що основним завданням державного регулювання  діяльності автомобільного транспорту є формування ринку його послуг шляхом реалізації єдиної економічної, інвестиційної, науково-технічної та соціальної політики.

Держава здійснює регулювання  діяльності цивільної авіації через  Міністерство транспорту України та Комітет по використанню повітряного  простору України за такими напрямами (ст. 3 Повітряного кодексу України):

• забезпечення розвитку цивільної  авіації; нагляд за безпекою польотів повітряних суден;

• сертифікація, реєстрація та ліцензування;

• регулювання використання повітряною простору і обслуговування повітряного руху;

• захист авіації України  від незаконного втручання в її діяльність та інші.

Аналогічні цілі та завдання державного регулювання торговельного  мореплавства закріплені у ст. 3 Кодексу  торговельного мореплавства України  щодо розвитку мореплавства, його правового  забезпечення та умов праці на морському  транспорті.

Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок, що державне регулювання відносин передбачається на всіх видах транспорту. Воно має своїм завданням організаційно забезпечити подальший розвиток та удоскона-лення діяльності транспортної системи України і на цій основі сприяти більш повному задоволенню матеріальних і культурних потреб суспільства.

Зазначені цілі і завдання управління реалізуються в процесі  повсякденного функціонування спеціально уповноважених на це органів управління, які пов'язані з підприємствами транспорту управлінськими відносинами і наділені управлінськими функціями.

У процесі управління здійснюються різноманітні за своїм призначенням і характером функції, які формуються на основі обміну організаційних, економічних і технічних потреб транспортного процесу та його управління, а також відповідно до чинного законодавства і компетенції органів управління.

Найбільш узагальненими  функціями державного управ-ління для усіх видів транспорту є такі.

1. Функції, пов'язані з експлуатаційною діяльністю транспортних засобів, до яких належать:

0 координація роботи підприємств, установ та організацій автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту, дорожнього господарства та їхніх об'єднань;

- підготовка і направлення  рухомого складу транспортних  засобів відповідно до планів перевезень і укладених договорів;

1 складання і узгодження  графіка руху транспортних засобів;

2 забезпечення розвитку  ремонтної бази транспортних  засобів і рухомого складу, розроблення  і впровадження в практику  сучасних засобів автоматики, телемеханіки, зв'язку, обчислювальної техніки;