Теоретичні засади регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

 

У статті 268 визначено. Метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів

Для визначення митної вартості за методом оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів  за основу береться ціна угоди щодо ідентичних товарів з дотриманням  умов, зазначених у цій статті. При  цьому під ідентичними розуміються  товари, однакові за всіма ознаками з товарами, що оцінюються, у тому числі за такими, як:

а) фізичні характеристики;

б) якість та репутація на ринку;

в) країна походження;

г) виробник.

Ціна  угоди щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів.

Митна вартість повинна бути скоригована  з урахуванням витрат.

У статті 269 визначено. Метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів

Для визначення митної вартості за методом  оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів за основу береться ціна угоди щодо подібних (аналогічних) товарів, які ввозяться (імпортуються), з дотриманням таких умов:

1. якість, наявність торговельної марки і репутація на ринку;
2. країна походження;
3. виробник.

У статті 270 визначено. Застереження щодо умов застосування методів оцінки товарів за ціною угоди щодо ідентичних товарів та за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів

Товари не вважаються ідентичними  чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не були вироблені в тій  же країні, що і товари, які оцінюються.

Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою — виробником товарів, які оцінюються.

Товари  не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними), якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє  оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні.

 

У статті 271 визначено. Метод оцінки на основі віднімання вартості

Визначення митної вартості товарів  за методом оцінки на основі віднімання вартості здійснюється у тому разі, якщо оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаватимуться (відчужуватимуться) на митній території України у  незмінному стані.

 

 

 

     У статті 273 визначено. Резервний метод

Резервний метод - це метод визначення митної вартості з урахуванням світової практики

 

У главі 48 визначено митна вартість товарів, що вивозяться з України

У статті 274визначено. Визначення митної вартості товарів, що вивозяться  (експортуються) з України

 

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

У статті 275 визначено. Декларування митної вартості

У разі вивезення (експорту) товарів, на які встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита, митна вартість декларується шляхом подання декларації митної вартості.

У главі 49 визначено Країна походження товару та критерії визначення країни походження товару. Сертифікати про походження товару

 

У статті 276визначено. Мета визначення країни походження товару

Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання  ввезення товару на митну територію  України та вивезення товару з  цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

 

У статті 277 визначено. Визначення країни походження товару

Визначення  країни походження товару здійснюється на основі принципів   міжнародної практики. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або перероблений

 

У статті 278 визначено. Товари, повністю вироблені у країні

Товарами, повністю виробленими у країні, вважаються:

1. корисні копалини;
2. рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;
3. живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;
4. продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;
5. продукція мисливського, рибальського та морського промислів;
6. продукція морського промислу, видобута у Світовому;
7. вторинна сировина та відходи;
8. продукція високих технологій;

9) товари, вироблені у цій країні виключно з продукції, зазначеної у 
пунктах 1-8 цієї статті.

У статті 279 визначено. Критерій достатньої переробки товару

Якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження товару визначається згідно з критерієм  достатньої переробки.

Перелік таких виробничих та технологічних  операцій встановлюється Кабінетом  Міністрів України.

У статті 280 визначено. Додаткові положення щодо визначення критерію достатньої переробки товару

Не  визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки:

1) операції, пов'язані із забезпеченням збереження товарів під час 
зберігання чи транспортування;

2. операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування;
3. прості складальні операції;

4) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції 
характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових;

5. комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище операцій;
6. забій тварин. [2, с 82]

У статті 281 визначено. Визначення країни походження товарів, якщо товари поставляються партіями

Товари  у розібраному чи незібраному  вигляді, що поставляються кількома партіями, якщо за виробничими чи транспортними  умовами неможливе їх відвантаження  однією партією, а також у випадках, коли партія товару роздрібнена на кілька партій в результаті помилки, повинні розглядатися за бажанням декларанта як єдиний товар для цілей визначення країни походження товару.

 

У статті 282 визначено. Підтвердження походження товару

Для підтвердження  походження товару митний орган у  передбачених законом випадках має  право вимагати подання сертифіката  про походження такого товару.

 

У статті 283визначено. Сертифікат про походження товару

Сертифікат  про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар  походить з відповідної країни. Подається  разом з іншими документами.

 

У статті 284 визначено. Підстави для відмови у випуску товару

Митний орган може відмовити  у випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України лише за наявності достатніх  підстав для висновку, що товар  походить з країни, товари якої не підлягають випуску згідно із законами України  та міжнародними договорами, укладеними в установленому законом порядку.

У статті 260 визначено. Додаткові положення щодо визначення країни походження товару

Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій  спеціальних (вільних) економічних  зон, розташованих на території України, встановлюються законом

У Главі 53 визначено. Ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності

У статті 311визначено. Структура та застосування Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності

Українська класифікація товарів  зовнішньоекономічної діяльності (далі — УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними  під позиціями, найменування і цифрові  коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

У статті 312 визначено. Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності

Ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган  виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому  Кабінетом Міністрів України.

 

У статті 313 визначено. Класифікація товарів

Митні органи класифікують товари, тобто  відносять товари до класифікаційних  групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є  обов'язковими для підприємств і  громадян.

У статті 314 визначено. Надання зразків товарів під час здійснення класифікації товарів

Порядок надання зразків товарів та техніко-технологічної  документації на них, строки і порядок  проведення експертизи, а також порядок  розпорядження зразками та документацією визначаються Кабінетом Міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.01.2002 р. № 1864 « Про визначення країни походження товару, що переміщається через митний кордон України»:

1. Для визначення країни походження товару застосовуються правила 
міжнародного договору. Особливості визначення країни походження товару, 
що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

2. Відомості про країну походження товару, що переміщується 
через митний кордон України, зазначаються в митній декларації. Декларант 
визначає країну походження товару або декларації.

3. У випадку коли в декларації і в інших документах невідповідність 
відомостей, декларант має право надати митному органу для підтвердження 
даних відомостей про заявлену країну походження товару сертифікат або 
додаткову інформацію.

Додатковими відомостями про країну походження є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних  специфікаціях,    сертифікатах,  митній декларації тощо.

Визначення  країни походження товару здійснюється митним органом у строки, що не перевищують  10 календарних днів. Товари, країна походження яких невідома, пропускаються митним органом з метою їх переміщення через митний кордон України за умови оплати мита за повними ставками.

Всі додаткові  витрати по визначенню країни походження несе декларант. (7). Закон України «Про єдиний митний тариф»

Закон України «Про єдиний митний тариф» був прийнятий 5 лютого 1992 року. Сферою дії даного закону є єдина митна територія України.

Єдиний митний тариф - це систематизований перелік ставок мита, яким обкладаються товари і інші предмети, які ввозяться  на митну територію. Закон складається  з 4 розділів і 26 статей.

У 1 розділі  обумовлені: сфера дії закону, його мета, органи, регулюючі митно-тарифну  політику України.

У 2 розділі  розглядається види мита; процедури  використання спеціального антидемпінгового і компенсаційного мита; нарахування  і оплата мита і визначення країни походження.

У 3 розділі  обумовлені випадки, коли вантажні або  транспортні засоби звільняються від  оплати мита; тарифні преференції; умовно-безмитне ввезення і вивіз, повернення мита.

У 4 розділі  мова йде про правила використання міжнародних договорів, укладених  Україною. (6)

 

 

Закон України  «Про зовнішньоекономічну діяльність»

Закон України «Про зовнішньоекономічну  діяльність» був прийнятий 16.04.1991 р.№959- XII.

Зовнішньоекономічна діяльність має на меті запровадити  правове регулювання, включаючи  зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво та інше.

Цей закон складається з 7 розділів та 39 статей.

У 1 розділі  визначаються основні терміни і  принципи, суб'єкти ЗЕД, договори суб'єктів  ЗЕД.

У 2 розділі  мова йде про регулювання ЗЕД, органи місцевого та державного регулювання, принципи митного регулювання та оподаткування, страхування, ліцензування та квотування, спеціальні імпортні процедури  та антимонопольні заходи.

У 3 розділі  розповідається про спеціальні правові  режими ЗЕД. У 4 розділі обумовлені економічні відносини України з іншими державами  та міжнародними міжурядовими організаціями.

У 5 розділі  розглядається захист прав і законних інтересів держави та інших суб'єктів  зовнішньоекономічної та господарської  діяльності України. У 6 розділі мова йде про відповідальність у ЗЕД. У 7 розділі розглядається порядок спорів у ЗЕД. (3).

1.4 Етапи розвитку митно-тарифного регулювання в України

Еволюцію митно-тарифної політики України з моменту становлення  держави можна розділити на чотири етапи.

Перший етап (1991—1993рр.) характеризувався зміною пріоритетів, коли головним став контроль за зовнішньоторговельною  діяльністю, а не за переміщенням фізичних осіб, як було за централізовано-планової системи господарювання. Було впроваджено  досить жорсткий експортний і ліберальний  імпортний режими, тобто відносно імпорту домінувала преференційна  функція, тоді як справляння експортного  мита носило суто фіскальну спрямованість. Дана функціональна спрямованість  застосування митних регуляторів була пов'язана з цілим рядом причин, але основною стала відсутність  загальної концепції трансформування  економічної системи з командно-адміністративної моделі до ринкової.