Охорона праці робітників освіти

 

Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький національний університет»

МіністерствА освіти І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

 

 

 

 

 

Індивідуальне завдання

На тему:

«Охорона праці працівників освіти »

 

 

Виконала:                                                                                    студентка V курсу

групи 8.41213-1

біологічного факультету

Подимай  А. Ю.

 

 

 Перевірила:        Капелюш Наталія Вікторівна

 

 

 

Запоріжжя 2013

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………..….3

1. Поняття охорони праці за трудовим правом……………………………4
2. Організація управління та навчання охорони праці в галузі…………5
3. Основні небезпеки спеціальності…………………………………………7
4. Основні типи профзахворювань педагогів, їх профілактика………….9
5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних

 захворювань і аварій………………………………………………………….….14

6. Приклади розслідувань нещасних випадків …………………………...19

Висновки……………………………………………………………………………21

Список використаної літератури…………………………………………………..22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Кожна людина, кожний індивід  для забезпечення своїх життєво  необхідних потреб здійснює певний вид  трудової діяльності. Така діяльність людини супроводжується потенційною  небезпекою, може призводити до травм, захворювань, погіршення самопочуття та інших негативних наслідків. Тому для мінімізації таких негативних явищ в процесі трудової активності людини розробляються і закріпляються державою методологічні основи, правові бази охорони праці трудящих.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров’я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства і, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці; комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища; соціального захисту працівників, встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності; використання економічних методів управління охороною праці; участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці; забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та громадських об’єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці; використання світового досвіду організацій роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.

 

 

 

 

1. Поняття охорони праці за трудовим правом

 

 

Легальне визначення поняття  охорони праці дається в ст. 1 Закону України від 14 жовтня 1992 р. «Про охорону праці». Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. В поняття охорони праці входять і всі ті заходи, що спеціально призначені для створення особливих полегшених умов праці для жінок і неповнолітніх, а також працівників зі зниженою працездатністю.

Крім Закону України «Про охорону праці» правове регулювання охорони праці знайшло відображення в нормах глави XI «Охорона праці» (ст. ст. 153-173), глави XII «Праця жінок» (ст. ст. 174-186), глави XIII «Праця молоді» (ст. ст. 187-200) КЗпП.

З охороною праці тісно  пов'язана також низка правових норм, що відносяться до інших галузей  права України. Це норми цивільного права, що встановлюють майнову відповідальність при ушкоджені здоров'я або смерті громадянина; норми адміністративного права, що визначають адміністративну відповідальність і порядок притягнення до неї громадян органами охорони праці; норми кримінального права, що встановлюють відповідальність при вчиненні злочинів у галузі охорони праці і техніки безпеки.

Тому правове регулювання  охорони праці охоплює розробку і прийняття загальних норм охорони праці, правил техніки безпеки і виробничої санітарії; проведення профілактичних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов праці, що попереджують виробничий травматизм та професійні захворювання; створення сприятливих умов праці і забезпечення її охорони на діючих підприємствах в процесі виконання працівниками своїх трудових обов'язків; систематичне поліпшення і оздоровлення умов праці безпосередньо з участю самих трудових колективів; розробку додаткових заходів щодо охорони праці окремих категорій трудящих — жінок, неповнолітніх, осіб зі зниженою працездатністю тощо.

 

 

2. Організація управління та навчання охороною праці у галузі

 

 

Усі працівники при прийнятті  на роботу і в процесі роботи проходять  на підприємстві інструктаж з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки при виникненні аварії згідно з Типовим положенням, затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 4 квітня 1994 р. № 30 із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 23 квітня 1997 р. № 109.

Навчання та інструктаж працівників  з питань охорони праці є складовою  частиною системи управління охороною праці провадиться з усіма  працівниками в процесі їх трудової діяльності. Перед перевіркою знань з охорони праці на підприємстві організовуються заняття, лекції, семінари та консультації. Перелік питань для перевірки знань з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва складають члени комісії по перевірці знань питань охорони праці, узгоджує служба охорони праці і затверджує керівник підприємства. У складі комісії по перевірці знань з питань охорони праці повинно бути не менше трьох осіб, які у встановленому порядку пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

Результати перевірки  знань працівників з питань охорони  праці оформляються протоколом. Особам, які при перевірці знань показали задовільні результати, видаються посвідчення. Допуск до роботи осіб, які не пройшли  навчання і перевірку знань, забороняється.

Відповідальність за організацію  навчання і перевірку знань з  охорони праці на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах — на керівників цих підрозділів. Контроль за навчанням і періодичністю перевірки знань з питань охорони праці здійснює служба охорони праці або працівники, на яких керівником підприємства покладені ці обов'язки.

За характером і часом  проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж з питань охорони праці провадиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на постійну чи тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади; з працівниками, які перебувають у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі.

Вступний інструктаж проводить  спеціаліст з охорони праці , особа, на яку наказом по підприємству покладено ці обов’язки.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить  безпосередньо керівник робіт. Інструктажі завершуються перевіркою знань усним опитуванням за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа яка проводила інструктаж.

Про проведення всіх видів  інструктажу, стажування та допуску до роботи особа, яка проводила інструктаж, робить запис до журналу. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

В разі необхідності інструктаж і стажування працівник може проходити  у встановленому порядку на іншому спорідненому за технологією підприємстві, де є необхідні для цього умови  та спеціалісти. Проведена в такому випадку робота фіксується у журналі  на підприємстві, де відбувався інструктаж чи стажування, а працівнику видається відповідна довідка, що додається до особистої справи працівника на підприємстві, яке його відряджало.

Примірник інструкції з охорони  праці повинен бути виданий працівникові за його професією або вивішений на його робочому місці.

Посадові особи до початку  виконання своїх обов'язків і  періодично один раз на три роки проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці, техногенної безпеки та надзвичайних ситуацій на виробництві. У спеціалістів виробництва перевіряються знання тих нормативних актів по охороні праці, виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Працівники, які показали незадовільні знання, повинні протягом одного місяця пройти повторну перевірку знань з питань охорони праці, техногенної безпеки та надзвичайних ситуацій на виробництві. Особи, які й при повторній перевірці знань показали незадовільні знання, працевлаштовуються згідно з чинним законодавством.

В усіх навчально-виховних закладах системи освіти проводиться вивчення основ охорони праці за програмами, що розробляються і затверджуються Міністерством освіти України за Погодженням з Комітетом по нагляду за охороною праці.

На підприємствах виробничої сфери з числом працюючих понад 50 чоловік власник зобов'язаний створити службу охорони праці, діяльність якої регулюється Типовим положенням про службу охорони праці, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. При кількості працюючих менше 50 чоловік функції служби охорони праці можуть виконувати у порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

 

 

3. Основні небезпеки спеціальності

 

 

Вчені провели велику роботу з вивчення впливу на людину умов його праці для підготовки заходів, спрямованих  на збереження життя і здоров'я  працівників. Заходи виробничої санітарії  ґрунтуються на висновках гігієни  праці.

 Гігієна праці розробляє  теоретичне обґрунтування допустимих  норм впливу на людину несприятливих  факторів умов праці, визначає  конкретні санітарні вимоги до  них. Гігієнічний аналіз умов  праці враховує фізіологію і  психологію праці і так звану  інженерну (технічну) психологію, яка  вивчає можливості психіки людини  у виробничих умовах. Враховуються досягнення виробничої естетики, яка розробляє питання впливу на підвищення працездатності і на увагу до небезпек таких умов праці, як зручна і красива форма, раціональне фарбування обладнання, а також правильно підібраний колір стін у виробничому приміщенні.

Вимоги безпеки праці  – це вимоги, які встановлюються законодавчими актами, нормативно-технічною документацією, правилами та інструкціями, виконання яких забезпечує безпеку праці. Вимоги безпеки праці стосуються виробничого процесу, а також працівників.  Безпека праці – стан умов праці, при якому усунені вплив на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

  Небезпечний виробничий фактор – це виробничий фактор, дія якого на працюючого в певних умовах призводить до травми або іншого погіршення здоров'я.

  Шкідливий виробничий фактор – це виробничий фактор, дія якого на працюючого приводить до захворювання або зниження працездатності.

 Небезпечні і шкідливі  виробничі фактори поділяються на 4 класи:

• фізичні;
• хімічні;
• біологічні;
• психофізіологічні.

До фізичних факторів належать невідповідність нормам мікроклімату в робочій зоні; підвищений рівень шуму, вібрацій, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань; недостатня освітленість робочої зони і т.д.

 До хімічних факторів  відносять шкідливі для організму  людини речовини: дратівливі, канцерогенні (викликають пухлини), сенсибілізуючі (що викликають алергічні захворювання), мутагенні (що впливають на статеві клітини організму). Крім того, до них відносяться агресивні рідини, які можуть викликати гострі та хронічні захворювання шкіри: кислоти, луги, лаки, розчинники, епоксидні смоли і т.д.

Хімічні фактори поділяють:

1) за характером дії  на організм людини (токсичні, викликаючи  роздратування, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні);

2) по шляху проникнення  в організм людини через: органи  дихання, шлунково-кишковий тракт,  шкіряний покрив і слизову  оболонку.

 До біологічних факторів  відносять патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, гриби)  і макроорганізми (рослини і тварини).

До психофізіологічних факторів відносять:

 а) фізичні перевантаження: статичні і динамічні;

 б) нервово-психічні  перевантаження: розумова перенапруга,  монотонність праці, емоційні  перевантаження.

 

 

4. Основні типи профзахворювань педагогів, їх профілактика

 

 

Професійні захворювання – хвороби, у виникненні яких відіграють виняткову або переважну роль несприятливі санітарні умови праці (так звані професійні шкідливості), які зустрічаються у працюючих на шкідливому виробництві частіше, ніж у працюючих в інших областях. Поширеність професійних хвороб залежить від соціально-економічних умов і стану техніки виробництва.