Охорона праці робітників освіти

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Декабря 2013 в 23:38, реферат

Краткое описание

Кожна людина, кожний індивід для забезпечення своїх життєво необхідних потреб здійснює певний вид трудової діяльності. Така діяльність людини супроводжується потенційною небезпекою, може призводити до травм, захворювань, погіршення самопочуття та інших негативних наслідків. Тому для мінімізації таких негативних явищ в процесі трудової активності людини розробляються і закріпляються державою методологічні основи, правові бази охорони праці трудящих.

Содержание

Вступ……………………………………………………………………………..….3
Поняття охорони праці за трудовим правом……………………………4
Організація управління та навчання охорони праці в галузі…………5
Основні небезпеки спеціальності…………………………………………7
Основні типи профзахворювань педагогів, їх профілактика………….9
Розслідування та облік нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій………………………………………………………….….14
Приклади розслідувань нещасних випадків …………………………...19
Висновки……………………………………………………………………………21
Список використаної літератури…………………………………………………..22

Вложенные файлы: 1 файл

Державний вищий навчальний заклад.docx

— 81.49 Кб (Скачать файл)

Міністерством охорони здоров'я  затверджено перелік професійних  захворювань і інструкція з його застосування. Цей перелік містить  специфічні професійні захворювання, які виникають під впливом  шкідливих факторів, властивих даній професії, умовам праці, а також захворювання, які зустрічаються в даних умовах частіше інших.

 Професійне захворювання, яке виникає протягом малого  проміжку часу (однієї зміни або  доби) називається гострим, а яке  виникає протягом більш тривалого  часу - хронічним.

Професійне здоров’я педагога є необхідною умовою його активної життєдіяльності, реалізації, розвитку творчого потенціалу. Воно позначається на здоров’ї його учнів і на результатах всієї навчально-виховної роботи. Нездоровий педагог не може забезпечити учневі необхідний рівень уваги, індивідуальний підхід, ситуацію успіху. Неблагополуччя психологічного здоров’я, деформації особистості педагога, прояви синдрому згорання впливають на здоров’я учнів. Тому проблема збереження і зміцнення здоров’я вчителя повинна бути однією з пріоритетних у сфері його життєвих і фахових.

Рис. 1 Основні групи хвороб педагогів

 

Професія вчителя вимагає  значного інтелектуального напруження з метою найкращого викладання освітнього матеріалу, яке у свою чергу, може спричинити стресову ситуацію. В закладах освіти багато чинників можуть викликати стрес педагога – це неповага учнів до педагога, гомін і неслухняність, зірвані уроки чи пари, невивчений матеріал, відсутність дисципліни на уроці, іноді навіть хуліганські витівки, постійні зміни в освітньому процесі, незрозумілі вказівки керівництва закладу та багато іншого. А якщо до цього додати рівень оплати праці, можливі домашні потреби та й незадовільний рівень життя в країні, то взагалі складається велика вірогідність отримати стрес.

Стрес – дуже розповсюджене явище в сучасному світі. Основою виникнення стрессу в сучасних умовах життя є синдром розумово-емоційного напруження. Короткочасні емоції переважно не є шкідливими, лише тривалі приводять до нервового напруження. При постійному виникненні стресових ситуацій формується синдром розумово-емоційного (нервового) перенапруження, який може перейти в хворобу.

Серед основних хвороб, які пов’язують із стресом є атеросклероз, гіпертонія та різноманітні захворювання шлунково-кишкового тракту. Для того аби уникнути негативних наслідків стресу, слід розвинути стресостійкість, усвідомити можливі ситуації виникнення стресу та їхнє усунення. Щоб поставити стресам надійний заслін, педагог має перевести свою енергію на іншу форму діяльності, зайнятися тим, що дасть можливість зняти емоційну напругу. Підвищити стресостійкість можливо за допомогою аутотренінгу, медитації, сміхотерапії, кольоротерапії, аромотерапії, фізкультури, катарсису (спілкування з близькими, домашніми тваринами, захоплення мистецтвом).

За даними дослідження  Н.М. Фалько:

Рис. 2. Особливості нервово-психічної напруги, астенії та субдепресії у вчителів-предметників

Позначення на рисунку. По горизонталі: 1 - нервово-психічна напруга; 2 - астенічний стан; 3 - субдепресія. По вертикалі: кількість набраних відсотків.

Варикозне розширення вен – це хронічне захворювання, при якому успадковуються слабість венозних сіток і порушена робота венозних клапанів. Частіше від цього страждають жінки. Чинниками, які спричиняють виникнення цієї недуги є вроджена слабість сполучної тканини, вагітність, ожиріння, робота, пов’язана з довгим перебуванням на ногах. Клінічно на початку захворювання відмічається розширення підшкірної вени на стегні чи гомілці. У

подальшому з’являється  відчуття втоми та важкість у ногах, судоми в м’язах, особливо ввечері, а інколи вночі. Під вечір виникають набряки в ногах, особливо після довгого перебування у вертикальному положенні. Під ранок, як правило, зникають. Якщо вчасно не розпочати лікування, то з плином часу поряд з прогресуванням варикозу виникають трофічні порушення і затвердіння тканини, зміна кольору шкіри, а в подальшому трофічні виразки, які важко піддаються медикаментозному лікуванню.

Одним з ускладнень варикозу є тромбофлебіт, коли на внутрішній стінці вени утворюється тромб і запалення. Ця патологія небезпечна тим, що тромб може відірватися, з потоком крові потрапили в легеневу артерію і спричинити смерть людини. Саме тому варикозне розширення вен є небезпечним захворюванням, яке необхідно лікувати. Серед великої кількості методик цієї

хвороби, запропонованих пацієнтам, вирізняють декілька головних – це операційне втручання, склеротерапія, гірудотерапія.

До професійних захворювань  педагогів відносяться також афонія, ларингіт, фарингіт. Психогенні захворювання голосу виявляються порушенням вербальної комунікації внаслідок емоціональних конфліктів.

Психогенна афонія проявляється повною втратою голосу при збереженні шепітливої мови. Більшість пацієнтів при цьому можуть гучно кашляти або сміятися, що може в відомій степені свідчити про функціональну природну хворобу. Спостерігається при перенапруженні голосових зв’язок у лекторів, учителів, акторів, при раптових і сильних хвилюваннях.

Фарингіт проявляється сухістю й болем у горлі та кашлем. Фарингіт – це запалення задньої стінки горла. Найчастіше зустрічається хронічний фарингіт, який уражує всі вікові категорії, і дітей у тому числі, хоча на хронічний фарингіт хворіють люди середнього віку зазвичай незагартовані або ті, хто має якийсь зв’язок з виступами, промовами.

Ларингіт – це запалення слизової оболонки гортані .  Ларингітом хворіють люди голосових професій – співаки, актори, викладачі, диктори. Переборюючи недугу, вони починають розмовляти голосніше, перенапружуючи голосовий апарат і це ще більше ушкоджує голосові складки.

Для профілактики обов’язково  потрібно хоча б раз на рік проконсультуватися в

отоларинголога.

Також до професійних захворювань  педагогів відносять – 

  • нервово - психічне напруження трансформується в так звані хвороби стресу або психосоматичні захворювання: гіпертонічну хворобу, ішемічну хворобу серця , виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, неврози , психастенії; 

Рис. 3 Порушення в нервово-психічному здоров'ї

 

  • напруга органів зору призводить до швидкого стомлення очей, зниження гостроти зору ; 
  • мала рухова навантаження на тлі неправильної пози при сидінні за столом сприяє розвитку остеохондрозу;

Рис.4 Порушення опорно-рухового апарату

 

  • висока концентрація бактерій і мікробів в навчальних приміщеннях підвищує захворюваність респіраторними вірусними інфекціями та грипом в період епідемій.

Підвищення ефективності педагогічної праці, вдосконалення  навчально-виховного процесу має  починатися з турботи про педагогів, з психологічної допомоги їм у  прийнятті правильної позиції по відношенню до свого здоров'я, ознайомлення з виробничими чинниками ризику для здоров'я і навчання педагогів  методам профілактики професійно обумовлених  станів.

 

 

  1. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві

 

 

У випадку травмування  працівників, професійних захворювань або аварій на виробництві власник або уповноважений ним орган повинен провести розслідування. Порядок проведення розслідування регулюється Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. в редакції постанови від 17 червня 1998 року № 923.

Дія цього Положення поширюється  на підприємства всіх форм власності, на громадян, у тому числі на іноземців  та осіб без громадянства, які є  власниками вказаних виробництв, і на кожного, хто виконує на них (підприємствах) роботу за трудовим договором або контрактом, проходить практику чи залучений працювати тут з інших підприємств. Розслідування нещасних випадків (профзахворювань) з працівниками під час відрядження за кордоном та з іноземними громадянами під час їхньої праці в Україні, також провадиться за цим Положенням, якщо іншого не передбачено міжнародними угодами України.

Норми Положення не поширюються  на осіб, котрі працюють або проходять службу і з якими не укладаються трудовий договір на підвідомчих підприємствах та у військових частинах, підрозділах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Служби безпеки України. В них розслідування нещасних випадків погоджується з Комітетом по нагляду за охороною праці. Відповідний порядок такого розслідування щодо учнів і студентів призначається Міністерством освіти України.

Розслідуванню підлягають травми, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом  та блискавкою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з тваринами, комахами та ін.

 За результатами розслідування  на облік беруться нещасні  випадки, які сталися: під час  виконання трудових обов'язків  (у тому числі під час відряджень), а також дій в інтересах  підприємства без доручення власника; на робочому місці, на території підприємства або в іншому робочому місці роботи протягом робочого часу, включаючи встановлені перерви; протягом часу, необхідного для приведення в порядок знаряддя виробництва, засобів захисту, одягу перед початком або після закінчення роботи, а також для особистої гігієни; під час проїзду на роботу або з роботи транспортом підприємства або сторонньої організації, яка надала його згідно з договором (заявою), а також власним транспортом, який використовувався в інтересах виробництва; під час аварій (пожеж) і ліквідації їх наслідків на виробничих об'єктах; під час надання підприємством шефської допомоги; на транспортному засобі, стоянці транспортного засобу, в порту заходу судна, на території вахтового селища з працівниками, які перебували на змінному відпочинку (провідник, працівник рефрижераторної бригади, шофер-змінник, працівники морських і річкових суден, а також ті, що працюють за вахтово-експедиційним методом); у робочий час при пересуванні пішки, на громадському, власному транспортному засобі або засобі, який належить підприємству чи сторонній організації, з працівником, робота якого пов'язана з переміщенням між об'єктами обслуговування; під час пересування пішки або на транспортному засобі до місця роботи чи назад за разовим завданням власника або уповноваженого ним органу без оформлення посвідчення про відрядження.

Про нещасний випадок, внаслідок  якого працівник згідно з Медичним висновком втратив працездатність на один день і більше або виникла  необхідність переведення його на іншу, легшу роботу терміном не менш як на один день, складається акт за формою Н-1.

Власник підприємства, одержавши  повідомлення про нещасний випадок, наказом призначає комісію з розслідування у складі керівника (спеціаліста) служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівника структурного підрозділу або головного спеціаліста. До комісії входить також представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а в разі гострих професійних отруєнь — спеціаліст санепідемстанції. Якщо потерпілий не є членом профспілки, до складу комісії входить уповноважений трудового колективу з питань охорони праці.

 Комісія з розслідування  протягом трьох діб з моменту  події зобов'язана: обстежити  місце нещасного випадку, опитати  очевидців і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; розглянути відповідність умов праці та засобів виробництва проекту і паспортам, а також дотримання вимог нормативно-технічної документації з експлуатації устаткування і нормативних актів з охорони праці; установити обставини і причини нещасного випадку.

До акту додаються пояснення  очевидців, потерпілого, а також У ризі необхідності паспорти, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця із зазначенням небезпечних і шкідливих виробничих чинників, медичний висновок про наявність алкоголю в організмі потерпілого.

Нещасні випадки, що оформлені  актом за формою Н-1, реєструються на підприємстві в спеціальному журналі.

Власник підприємства протягом доби після закінчення розслідування затверджує п'ять примірників акта. Акт надсилається потерпілому або особі, яка представляє його інтереси; керівнику цеху або іншого структурного підрозділу (головному спеціалісту), де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам; державному інспекторові з нагляду за охороною праці; профспілковій організації підприємства, де стався нещасний випадок; керівникові (спеціалісту) служби охорони праці підприємства, якому акт надсилається разом з іншими матеріалами розслідування.

Нещасний випадок, про  який потерпілий своєчасно не повідомив свого безпосереднього начальника чи власника підприємства, або якщо втрата непрацездатності від нього настала не відразу, розслідується за заявою потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, якщо з моменту події пройшло не більше одного року, протягом десяти діб від дня подання заяви. Питання про складання акта за формою Н-1 вирішується комісією з розслідування.

У разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок  чи незгоди потерпілого або іншої  зацікавленої особи із змістом акта питання вирішується у порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів. Органи з розгляду трудових спорів у разі необхідності одержують відповідний висновок представника органу державного нагляду за охороною праці, або органу державного управління охороною праці, або профспілкового органу.

Информация о работе Охорона праці робітників освіти