Технологія виготовлення деревяної іграшки

 Функція народних іграшкок

Народна іграшка повинна не тільки нести інформацію, а й бути естетичною, втілювати оригінальну ідею. Використання її у дитячому садку, сім'ї збагачує, урізноманітнює ігрову діяльність дітей, розширює сферу пізнання світу і свого народу, розвиває традиційні для національної, господарської, побутової культури навички. Дитина сприймає народну іграшку і як витвір мистецтва, що сприяє її духовному збагаченню. Отже, народна іграшка дає дитині те, чого не може дати сучасна іграшка. Існуючи поряд, вони доповнюють одна одну.

Різновиди іграшок

Всі іграшки умовно можна розділити на декілька групп:

Сюжетно-образні іграшки  
Ці іграшки дуже поширені і улюблені як дітьми, таки батьками. До цього вигляду відносять іграшки, які відображають образ людини, тварин, транспорту або інших предметів. За допомогою подібної гри дитини можна познайомити з різними поняттями і ситуаціями. Дуже часто у продажу можна знайти комплексні сюжетні іграшки, наприклад набори тварин або техніка. 
Ці дуже увлекательниє набори виявляться корисними для розвитку Вашої дитини.

Радіоуправляємиє іграшки  
Сучасні іграшки можуть здивувати навіть дорослих. Ці іграшки справжня радість для будь-якої дитини. Радіоуправляємиє іграшки буквально самі грають з малюком, дозволяючи йому здійснювати необхідні маніпуляції.

Спортивні іграшки  
Такі іграшки сприяють фізичному розвитку малюків і підійдуть для особливо активних дітей. Спортивні іграшки у свою чергу діляться на декілька підгруп, які характеризуються своїм впливом на різні м’язи. Деякі спортивні іграшки більше сприяють розвитку активних рухів, бігу, стрибків і т.д. Інша категорія іграшок більше впливає на зміцнення м’язів рук, розвиває спритність, координацію рухів. До цих іграшок можна віднести м’ячі, кеглі і т.п. Іграшки для спортивних групових ігор допомагають не тільки краще розвинути себе фізично, але і учать спілкуванню в колективі.

 

 

 

 

Види іграшок виготовлених з деревени

У казках багатьох народів, у тому числі і й українського, є мотив перетворення деревини (поліна, гілки, колодки) на людину. Це відбувається в результаті різних заклинань і маніпуляцій. За найдавнішими переказами й міфами, боги створили перших людей саме з дерева, а не з глини. Це свідчить про те, що дерево є найдавнішим матеріалом, який людина почала творчо обробляти.

Іграшка з дерева - тепла, легка, зручна у грі - обов'язково має супроводжувати сучасне дитинство. Бажано також, щоб дитини сама, відповідно до своїх здібностей і можливостей, навчилася дещо робити з дерева.

Більшість доступних нині іграшок із дерева належать до так званих акустично-механічних та рухливо-механічних іграшок. Це - деркачі, і фуркала, калатала, дерчаки, вітрячки, пташки на коліщатках з рухливими крильцями, візки, каруселі, коники на коліщатках. З дерева роблять також дитячі меблі, посуд, тачечки, грабельки, музичні інструменти, пташок-свищиків декорованих різьбленим орнаментом півнів, коней, коней з вершниками тощо. І досі побутує традиційна дерев'яна рухливо-механічна іграшка "Коваль і ведмідь". Ці іграшки збереглися здебільшого в музеях та приватних зібраннях, однак їх і нині виробляють окремі майстри з Київщини, Полтавщини, Волині, Львівщини.

Дерево - матеріал, який у сільських умовах фактично завжди під рукою. Тому найбільше іграшок-саморобок роблять саме із дерева. Це свистки, мороки, візки, колиски, мініатюрний посуд, знаряддя праці, лялькові меблі і зброя.

 

За особливостями формування дерев’яні іграшки можна поділити на:

 
• іграшки виготовлені одним об’ємом з суцільного шматка дерева - вирізуванням, виточуванням;  
• іграшки виготовлені з окремих частин, які попередньо обробляли також вирізуванням, виточуванням і з’єднували столярними прийомами.

 

У свою чергу, залежно від з’єднання іграшки поділяються на:

 

• нерухомі - іграшкові меблі, сани, скрипочки;

• рухомі - візочки, тачки, деркачі та інші.

 

В Косові відомі рухомі дерев’яні іграшки: санки, візки, гойдалки; і звукові: свищики. На Закарпатті для виготовлення іграшок використовували тополю, ліщину, явір, клен, кору сосни і дуба. Виготовлялися динамічні іграшки (пташки, що клюють землю), тарахкальця, деркачі, сопілки, коники, люди в сюжетах і без, іграшкові меблі.  На Полтавщині робили колиски для ляльок, прикрашені розписом і різьбленням. У селі Спас Коломийського району Івано-Франківської області робили дитячі сопілки-тилинки з вербової кори. До того ж майстри виготовляли дерев’яні та плетені з лози брязкальця (села Річка та Снідавка Косівського району, Поділля), іграшку „Ведмеді-ковалі” (у багатьох містах і селах України), птахів з трісок (Львівщина). На Київщині поширеними іграшками були птахи-свищики, коники, півні.

Своєрідністю вирізняється динамічна іграшка, що зображує пташок, які клюють зерна. Їхні умовно потрактовані фігурки, розташовані на круглій дощинці - основі, голівками до центру. Під дощинкою на нитках, прив’язаних до голівок, підвішена кулька, при похитуванні якої вони рухаються - то піднімаються вгору, то опускаються вниз, достовірно і в той же час гумористично нагадуючи метушливу повадку птахів

До поширених типів звукових іграшок на Прикарпатті були поширені сопілки. Вони були ретельно витончені, прикрашені довкола тонкими різьбленими, або мальованими пасками. Також робились і моделі скрипочок, за формою подібні до своїх прототипів, мають видовжену резонансну скриньку-голосницю, шийку з головкою, закрутки для струн, іноді й самі струни та смичок.

 

2. Аналіз програми варіативного модуля «Технологія виготовлення дерев’яної іграшки»

 

      Реформування української системи освіти відбувається у відповідності до світових тенденцій, які встановлюють пріоритет творчого розвитку, критичного мислення, компетентностей особистості над традиційним заучуванням знань і вмінь.

Трудове навчання — загальноосвітній предмет, який становить основу предметного наповнення освітньої галузі “Технології”.

Головна мета трудового навчання – формування технологічно грамотної особистості, підготовленої до життя і активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства.

Програма Трудове навчання 5 – 9 класи за редакцією В.М. Мадзігона побудована за модульною системою. Вона складається з інваріантних, варіативних та базового модулів.

Варіативні модулі вивчаються у другому півріччі. Лише у 9-му класі спочатку вивчають варіативний модуль, потім проектують та виготовляють комплексний виріб. Вони розраховані на 16 годин кожен. Розроблено окремі переліки варіативних модулів для 5-6 та 7-9 класів.

Навчальний заклад самостійно формує змістове наповнення варіативної складової із запропонованих варіативних модулів. Ці модулі, із зазначеного переліку, обирає вчитель у залежності від матеріально-технічної бази, фахової підготовленості, регіональних традицій, наповнюваності класів та бажання учнів. Вивчення варіативних модулів відбувається за окремо розробленими програмами до них.

Серед запропонованих до вивчення учнями 7-9 класів варіативних модулів є модуль «Технологія виготовлення дерев’яної іграшки ». На його вивчення теж відведено 16год.

Програма даного варіативного модуля складається із тематичного плану, змісту навчального матеріалу та державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Головною метою модулю є формування технологічно грамотної особистості, підготовленої до життя і активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства. У процесі роботи за варіативним модулем виконуються наступні завдання:

• формування в учнів практичних навичок творчої діяльності, творчого та критичного мислення в процесі вивчення проектної технології;
• ознайомлення учнів з місцем і роллю мережки в сучасному виробництві, повсякденному житті;
• формування культури вишивання різними видами мережки;
• формування в учнів культури праці, культури побуту, відповідальності за результати власної творчої діяльності, комплексу особистісних якостей, потрібних людині як суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства;
• виховання активної життєвої позиції, адаптивності, готовності до безперервної професійної освіти;
• створення умов для реалізації особистісно-орієнтованого навчання, виховання та розвитку особистості.

Опанувавши теоретичні відомості варіативного модуля, учні розробляють творчий проект. Програмою передбачено орієнтовні об’єкти праці. Так, як в основу програми покладено особістісно-орієнтований підхід, об’єкти праці пропонуються різного рівня складності і охоплюють різні уподобання школярів.

Для здійснення самоконтролю вчителем у процесі вивчення варіативного модуля, визначенні пріоритетів у змісті навчального матеріалу програмою передбачені державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, які чітко орієнтують, що учні мають характеризувати техніки виготовлення дерев’яної іграшки.

Зміст навчального матеріалу з теми «Основи технології виготовлення дерев’яної іграшки» спрямований на формування знань вимог до матеріалів, які використовуються для виготовлення дерев’яної іграшки, послідовності виконання дій, організовувати робоче місце; дотримуватися  правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог під час роботи.

На уроці за темою «Презентація та оцінка результатів проектної діяльності» учні повинні показати знання послідовність захисту творчого проекту та уміння здійснювати самооцінку виготовленого виробу і процесу праці за загальними естетичними та функціональними показниками.

Проаналізувавши програму трудового навчання та дослідивши, які знання і вміння мають отримати учні після вивчення кожної з вище перерахованих тем, можемо приступати до розробки методичного забезпечення для варіативного модуля «Технологія виготовлення дерев’яної іграшки».

 

Пояснювальна записка.

    Реформування української  системи освіти відбувається у відповідності до світових тенденцій, які встановлюють пріоритет творчого розвитку, критичного мислення, компетентностей особистості над традиційним заучуванням  знань і вмінь. 

       Вчитель не стільки контролює вивчення і відтворення  учнем певних знань і відповідних вмінь, а допомагає і підтримує його у процесі засвоєння і застосування нових знань на практиці з урахуванням його особистих здібностей та природних нахилів.

      Відповідно  до цього змінюються традиційні підходи до змісту освіти, і зокрема, в трудовому навчанні учнів. Так, сучасний розвиток суспільства та виробництва потребує не лише навчати учнів запам’ятовувати і відтворювати техніко-технологічні знання та прийоми роботи інструментом, а й застосовувати такі знання та вміння на практиці  – через розв’язання творчих завдань (виконання навчальних і творчих проектів), формування відповідного досвіду.

       Реалізація  такої моделі забезпечується  змістом трудового навчання учнів  у 5-9 класах.

Трудове навчання — загальноосвітній предмет, який становить основу предметного наповнення освітньої галузі “Технологія”.

Головна мета трудового навчання – формування технологічно грамотної особистості, підготовленої до життя і активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства.

Досягнення цієї мети забезпечується змістом трудового навчання, який розроблено відповідно до Державних стандартів освітньої галузі “Технологія.

Реалізація змісту навчальної програми повинна забезпечувати розв’язання таких завдань:

формування в учнів технічного світогляду, закріплення на практиці знань про технологічну діяльність, спираючись на закони та закономірності розвитку природи, суспільства, виробництва і науки;

формування в учнів практичних навичок  творчої діяльності, творчого та критичного  мислення в процесі вивчення проектної технології;

ознайомлення учнів з місцем і роллю інформаційно-комунiкаційних технологій в сучасному виробництві, повсякденному житті;

формування культури поводження з різноманітними засобами праці;

створення умов для професійного самовизначення, обґрунтованого вибору професії з урахуванням власних здібностей, уподобань та інтересів;

формування в учнів культури праці, навичок раціонального ведення домашнього господарства, культури побуту, відповідальності за результати власної діяльності, комплексу особистісних якостей, потрібних людині як суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства;

виховання активної життєвої позиції, адаптивності, готовності до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потреби ініціативно включатися в систему нових економічних відносин, в підприємницьку діяльність;

створення умов для реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання, виховання та розвитку особистості.

Реалізація змісту навчального предмета передбачена за трьома варіантами програми:

для хлопців;

 для дівчат;

для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат.

Програма характеризується спрямованістю на реалізацію принципу варіативності, який передбачає планування навчального матеріалу відповідно до віково-статевих особливостей учнів, їхніх інтересів, матеріально-технічного забезпечення навчального процесу, регіональних умов та кадрового забезпечення.

Навчальна програма побудована за модульною системою. Вона складається з інваріантних (обов’язкових), варіативних (на вибір) та базового (для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат) модулів.

Інваріантний зміст трудового навчання розрахований на засвоєння окремими групами хлопців і дівчат. Він займає приблизно половину навчального часу. Інваріантна складова вивчається у першому півріччі, варіативна – у другому. У 9-му класі спочатку вивчають варіативний модуль, потім проектують та виготовляють комплексний виріб. Навчальний заклад самостійно формує змістове наповнення варіативної складової з запропонованих варіативних модулів.