Організація обслуговування туристів в кондомініумах

2) особливість спільного  майна у багатоквартирних будинках полягає в тому, що це — спільна сумісна власність. Її об’єкти не можна подрібнити на частки, а ці частки — виділити в натурі;

3) усі співвласники мають  обов’язок спільно здійснювати заходи щодо збереження та утримання спільного майна та мусять визначити і домовитися,

яким чином здійснюватиметься  володіння та користування спільним майном

(самостійно або через  доручення стороннім особам);

4) майно, наявне на момент  створення ОСББ чи набуте в  процесі діяльності об’єднання, перебуває у спільній сумісній  власності всіх власників житлових і нежитлових приміщень (як членів, так і не членів ОСББ) і може переходити в розпорядження юридичної особи тільки у тому порядку і на тих умовах, які визначено у статуті об’єднання.

В Європейському Союзі  частка кондомініумів приблизно 20–30 % (у Польщі, Швейцарії та Німеччині створення кондомініумів є обов’язковим), в Україні ОСББ приблизно 9 %. Останнім часом діяльність зі створення ОСББ значно пожвавішала. За підсумками І півріччя 2009 р. створено 9544 таких об’єднань, з них 794 — з початку року. [14, с. 99]

З огляду на це Міністерство з питань житлово-комунального господарства України пропонує з 1 січня 2015 р. здійснити передачу житлового фонду від держави мешканцям будинків, які до цього часу не встигли створити об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Як уже зазначалось, у  кондомініумі як суб’єкті управління нерухомістю постійно присутні інтереси декількох осіб. Тому такий об’єкт нерухомості вимагає відповідного управління. Власники в кондомініумі мають право самостійно обрати спосіб управління своїм майном. Перший спосіб — створити товариство власників житла як внутрішню керуючу компанію, або для контролю за найманим професійним керуючим. Другий — управління можна передати зовнішній керуючій компанії, що має відповідати їхнім інтересам, при цьому задовольняючи інтереси самої організації.

У кондомініумі значно легше  розв’язуються проблеми, пов’язані з особливостями змішаної (індивідуальної та колективної) форми власності на житлові й нежитлові приміщення, а також зі спільним володінням інженерно технічним устаткуванням. Значно легше в умовах об’єднання досягається розподіл витрат і відповідальності. [15, с 105]

Кондомініум може виступати  суб’єктом не тільки на ринку споживання послуг нерухомості, але й на інвестиційному ринку, тоді коли виникає потреба в грошових коштах для ремонту, модернізації та реконструкції житлового будинку. У цьому разі управління кондомініумами передбачає необхідність спеціального інвестиційного менеджменту, що включає пошук джерел фінансування, визначення напрямів використання грошей, забезпечення гарантій їх  повернення. Це передбачає створення кондомініуму під реконструкцію, тобто на земельній ділянці співвласники зносять старий будинок, будують новий або добудовують нові приміщення до старого житлового будинку.

Важливою формою співволодіння  є спосіб спільного управління кондомініумом, що може здійснюватися такими шляхами:

− безпосереднє управління при незначних розмірах кондомініуму й обмеженій кількості домовласників;

− передача функцій з управління кондомініумом уповноваженій державою або органами місцевого самоврядування службі замовника на житлово-комунальні послуги;

− утворення товариства власників житла для самостійного управління

кондомініумом або для  наступної передачі за договором  частини або всіх управлінських функцій уповноваженій фізичній особі — підприємцеві або вповноваженій організації будь-якої форми власності (керуюча компанія).

На нашу думку, найбільш ефективним способом управління кондомініумом є створення спеціального інституту управління нерухомістю. Якщо в умовах адміністративної системи таку потребу задовольняли житлово-експлуатаційні контори, то в ринковій економіці ними стають професійні інститути, що найкращим чином реалізують інтереси власника з розвитку та управління спільним майном кондомініуму.

 

 

 

 

2.3 Практична цінність і переваги кондомініумов в Україну.

Передбачувана практична  цінність досить велика, так як необхідність у новій формі господарювання та управління житловим фондом Україні  величезна.

Коли держава володіла всім житловим фондом, вона приймала всі рішення щодо цього виду власності. Тепер же, коли громадяни приватизували свої квартири та стали власниками не тільки квартир, але й місць загального користування, назріла необхідність у створенні органу, що забезпечує прийняття спільних рішень. Таким органом і є некомерційна організація - об'єднання всіх власників квартир [15]

Але, враховуючи вкорінені  у свідомості громадян постулати, неготовність прийняття нових прогресивних рішень, дуже складно впровадити яку б  то не було систему. В цьому випадку, на мій погляд, необхідно привести реальні дані, виражені в грошових одиницях, що дозволяють наочно визначити  ефективність розвитку і впровадження нової форми управління.

Однією з найголовніших, на наш погляд, важливою проблемою є відсутність чітко розробленого механізму вирішення питання, а також кричуща неосвіченість громадян України. Адже мало хто ідентифікує термін "кондомініум", а ще менша кількість людей уявляють собі, про що дійсно йде мова. Адже володіння даним питанням в інтересах самих же громадян. Створення кондомініумів дає ряд переваг, якими протягом багатьох років користуються громадяни розвинених країн.

Переваги отримають як держава, так й громадяни. Полягають ці переваги в наступному:

1) для громадян:

- Власність на об'єкти  спільного користування і нагляд  за ними;

- Наявність власної управлінської  структури;

- Збереження та поліпшення житлового фонду;

- Наявність структури,  здатної вирішувати загальні  проблеми;

- Створення механізму  впровадження удосконалень та  модернізації;

- Можливість спілкування  в установленому порядку;

- Створення механізму  впливу на порушників;

- Частковий захист від  інфляції;

2) для держави:

- Позбавлення від витрат  й відповідальності;

- Зменшення кількості  комунальних неплатежів;

- Передача прав на прийняття  рішень;

- Збільшення свободи вибору  для громадян;

- Краще утримання житлового фонду збільшення термінів служби механізмів [15]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до другого  розділу

Багато років у нас  в країні житлова сфера була збитковою  галуззю народного господарства, дотуються з міського бюджету. Ідеальним  і найбільш правильним виходом було б перетворити її в самоокупним  і, в першу чергу, шляхом створення  товариств власників житла та формування кондомініумів. За кордоном це виключно ефективні і популярні об'єднання населення, здатні оперативно і якісно вирішувати постійно виникаючі соціально-побутові проблеми мешканців та адміністрації збереження житлових будинків, економія енергоресурсів, зайнятість населення, профілактика злочинності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Вивчивши та проаналізувавши  матеріали за даною темою відповідно до поставлених мети та завдань, ми дійшли наступних висновків.

1. На сучасному етапі ми вже не зможемо обійтися без обслуговування.        Обслуговування - це система заходів, що забезпечують високий рівень комфорту та задовольняють найрізноманітніші побутові, господарські та культурні запити гостей.
2. Висока якість обслуговування туристів забезпечується колективними зусиллями працівників усіх служб готелю, постійним і ефективним контролем з боку адміністрації, проведенням роботи з удосконалювання форм і методів обслуговування, вивчення і впровадження передового досвіду, нової техніки і технологій, розширення асортименту та вдосконалення якості наданих послуг.
3. Процес обслуговування гостя в готелі можна представити наступним чином. Перший службовець, з яким гості часто зіштовхуються в готелі – черговий гаражної служби.
4. З переліку понять основним визначенням «КОНДОМІНІУМА – є спільне володіння, єдиним об'єктом, найчастіше будинком, але також і іншим нерухомим майном». Поняття «кондомініум» набуло великого поширення в ряді держав, зокрема в США. Кондомініуми почали розвиватися ще до часів Римської Імперії. Ідея кондомініуму зародилася в часи Стародавнього Риму, в якому існували закони, що дозволяли громадянам володіти окремими житловими приміщеннями в міських «багатосімейних» будинках. У Середньовіччі кондомініуми існували в Європі, в основному в німецьких містах-фортецях, що були притулком від нападів ворогів у міжусобних війнах. Після Середньовіччя ідея загальної власності не виникала аж до початку ХХ ст., коли кондомініуми почали з’являтись у Західній Європі, що обумовлено дефіцитом землі в містах. Потім цей спосіб управління житлом поширився на країни Латинської Америки й Пуерто-Ріко, де в 1951 р. були прийняті закони, що створили правові рамки для кондомініумів як частини житлової та фінансової галузі. Відповідний закон Пуерто-Ріко був покладений в основу закону про кондомініум, прийнятого Конгресом США в 1961 р. Після цього кондомініуми як тип житлових комплексів, у яких одночасно присутня приватна власність на квартири й нежитлові приміщення й спільна часткова власність на місця загального користування, отримали поширення в багатьох країнах миру.

 

5. Кондомініумі як суб’єкті управління нерухомістю постійно присутні інтереси декількох осіб. Тому такий об’єкт нерухомості вимагає відповідного управління. Власники в кондомініумі мають право самостійно обрати спосіб управління своїм майном. Перший спосіб — створити товариство власників житла як внутрішню керуючу компанію, або для контролю за найманим професійним керуючим. Другий — управління можна передати зовнішній керуючій компанії, що має відповідати їхнім інтересам, при цьому задовольняючи інтереси самої організації.

У кондомініумі значно легше  розв’язуються проблеми, пов’язані з особливостями змішаної (індивідуальної та колективної) форми власності на житлові й нежитлові приміщення, а також зі спільним володінням інженерно технічним устаткуванням. Значно легше в умовах об’єднання досягається розподіл витрат і відповідальності.

Кондомініум може виступати  суб’єктом не тільки на ринку споживання послуг нерухомості, але й на інвестиційному ринку, тоді коли виникає потреба в грошових коштах для ремонту, модернізації та реконструкції житлового будинку. У цьому разі управління кондомініумами передбачає необхідність спеціального інвестиційного менеджменту, що включає пошук джерел фінансування, визначення напрямів використання грошей, забезпечення гарантій їх  повернення. Кондомініум у сучасних умовах є найбільш ефективним способом управління нерухомим майном, що дозволяє розв’язати суперечності, які виникають при присвоюванні різних видів власності на житло;

Розвиток кондомініумів у сучасних вітчизняних умовах слід стимулювати шляхом прийняття відповідних державних програм, удосконалення правового регулювання кондомініумів, забезпечення організаційної (у тому числі освітньої), інвестиційної та інноваційної підтримки функціонування кондомініумів з боку органів державної влади і місцевого самоврядування.

6. На сучасному етапі розвитку України  кондомініуми не розповсюджені. Але якщо мешканці України почнуть розвивати такий вид готелів як кондомініуми, то у мешканців будь переваги до подальшого розвитку. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Роглєв Х.Й. Основи готельного менеджменту: учеб. пособие /Х. Й. Роглєв, 2005. – 287 с.  
2. Борисова Ю.Н. и др. Менеджмент гостиничного и ресторанного обслуживания: Пер. с англ. – М., 1997. – 342с.
3. Браймер Р.А. Основы управления в индустрии гостеприимства: Пер. с англ. – М.: Аспект Пресс, 1995. – 567 с.
4. Гостиничный и туристический бизнес. Под ред. проф. Чудновского А.Д., М.,Ассоциация авторов и издателей "Тандем"., "ЭКМОС", 1988. – 421с.
5. Гостиничные объединения: динамика их развития. Индустрия гостеприимства// Туризм: №1 учеб. пособите, 1998.
6. Кабушкин Н.И., Бондаренко Г. А. Менеджмент гостиниц и ресторанов: Учеб. пособие / Новое знание, 2000 г. Мягкая обложка, 216 стр.
7. Кабушкин Н.И., Бондаренко Г.А. Менеджмент гостиниц и ресторанов: Учебник для студ. спец. "Экономика и управление социально-культурной сферой" вузов. – 4 изд., стер. – Минск: ООО "Новое знание", 2003. – 368 с.
8. Ляпина И.Ю. Организация и технология гостиничного обслуживания. ПрофОбрИздат, М., 2001 г. С.7-25, 116-123, 137-160.
9. Нечаюк Л.І., Телеш Н.О. Готельно–ресторанний бізнес: менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Центр навчальної літератури; Київський національний ун-т культури і мистецтв. – К.: Центр Навчальної Літератури, 2003. – 346 с.
10. Ополченцев И.И. Маркетинг в туризме: обеспечение рыночной позиции: Учеб. пособие. – М.: Советский спорт, 2003. – 187 с.
11. Москалева И. Новый облик отелей ХХI века//Отель (Hotel)/ - 2003. - №6, с. 35-39
12. Лесника А.Л., Чернышева А.В. Организация и управление гостиничным бизнесом: Учебник / под ред. А. Л. Лесника, А. В. Чернышева– М.: Издательский дом "Альпина", 2001. - 3 тт. – 458с.
13. Лесника А.Л. Организация и управление гостиничным бизнесом: Учебник / под ред.– М.: ФГУП "Известия" УДП РФ, 2002. – 3 тт.
14. Роглєв Х.Й. Основи готельного менеджменту: Посібник. – К.: Кондор, 2003.- 398.
15. Исследование института кондоминиума в Украине [ Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://masters.donntu.edu.ua/2006/ggeo/belous/refru.htm