Організація роботи туристичної фірми

Говорячи про туристичне підприємство, маються на увазі ті фірми, основною діяльністю яких є надання туристичних  послуг, а всі інші види діяльності - супутні, побічні. Але не будь-яке таке підприємство чи організацію можна назвати туристичною фірмою, оскільки вони можуть діяти як на комерційній, так і не на комерційній основі. Комерційне туристичне підприємство має головною метою своєї діяльності отримання прибутку за рахунок надання різних видів туристичних послуг.

Ефективність управління діяльністю залежить від того, наскільки правильно  сформовано організаційну структуру  управління та наскільки вона відповідає меті діяльності організації. Організаційна  структура — це впорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, з стійкими відносинами, що забезпечують їх функціонування та розвиток як цілого. Можна сказати, що структура управління — це не що інше, як оптимальний розподіл роботи, прав і відповідальності, порядку  і форм взаємодії між членами  колективу організації.

Під структурою управління організацією розуміється упорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, які знаходяться  між собою в сталих відношеннях, що забезпечують їх функціонування і  розвиток як єдиного цілого. Елементами структури є окремі робітники, служби та інші ланки апарату управління, а відношення між ними підтримуються  завдяки зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні і вертикальні. Горизонтальні зв'язки носять характер погодження і є, як правило, однорівневими. Вертикальні зв'язки - це зв'язки підпорядкування, і необхідність в них виникає  при ієрархічності управління, тобто, за наявності декількох рівнів управління. Крім того, зв'язки в структурі управління можуть носити лінійний і функціональний характер. Лінійні зв'язки відображають рух управлінських рішень і інформації між так званими лінійними керівниками, тобто, особами, які повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів, функціональні зв'язки мають відповідати лінії руху інформації і управлінським рішенням тим або іншим функціям управління.

Туризм має певні особливості, пов'язані з характером послуг, що надаються, формами продажу тощо. Для того щоб реально використовувати маркетингові стратегії на фоні конкурентного середовища як надійний інструмент досягнення успіху на ринку, фахівцям туристичних підприємств необхідно опанувати їх методологією й умінням застосовувати їх залежно від конкретної ситуації. Співробітники успішних туристичних компаній намагаються використовувати маркетингові стратегії у своїй діяльності, вивчаючи попит і пропозицію на конкретні туристичні послуги, складаючи ціни на новий проект, рекламуючи свої послуги. І тут стратегії маркетингу є компасом, що дає можливість вести діяльність туристичної компанії до наміченої мети.

Ліцензування - важливий компонент  системи регулювання туризму. Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяль-ності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльно-сті ліцензійних умов.

Можна відмітити, що швидкий розвиток міжнародного туризму в останній час, породив набагато збільшений потік  скарг на неякісне обслуговування. Багато фірм, отримавши право займатися  туристичною діяльністю, не прагнуть виконувати в повній мірі умови дії ліцензії, а отже, і Закони України, нормативні акти і постанови, використовуючи недосконалі законодавчі та методологічні бази в своїх інтересах. Туристичні підприємства, посадові особи органів ліцензування та спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, у разі недодержання законодавства у сфері ліцензування повинні нести відповідальність згідно із чинним законодавством. До суб'єктів господарювання, які працюють без ліцензії, повинні досконаліше застосовуватися фінансові санкції у вигляді штрафів. Суми від штрафів будуть покращувати Держбюджет України. Основними цілями державного регулювання є здійснення контролю за додержанням Ліцензійних умов з надання туристичних послуг.

Страхування - це спосіб відшкодування  збитків, які зазнала фізична  або юридична особа, за допомогою їх розподілу між багатьма особами (страховою сукупністю). Відшкодування збитків здійснюється з коштів страхового фонду, який знаходиться у віданні страхової організації (страховика).

Особливості страхування в туризмі  стосуються безпосередньо страхування  туристів. Застосовуються наступні види страхування: медичне; від нещасного  випадку; майнове; на випадок затримки транспорту; витрат, пов'язаних із неможливістю здійснити поїздку; асистанс; страхування  відповідальності власника автотранспортних засобів та інші.

На прикладі організації роботи туристичної фірми я розглянула ТзОВ Фірма "Надія". Туристична фірма "Надія" знаходиться в самому центрі міста Івано-Франківськ на вул. Незалежності 40 в готелі “Надія”.

На ринку туристичних послуг турфірма “Надія” працює понад 20 років та є ексклюзивним представником готелю. Основним напрямкoм роботи турфірми є внутрішній туризм - прийом та екскурсійне обслуговування туристичних груп у Івано-Франківській області – серці Карпатського краю.

ТзОВ Фірма "Надія" є одним  із перших туроператорів Прикарпаття, яке пропонує висококласний цілорічний відпочинок у Карпатах та за кордоном. Це і завоювало великий авторитет серед місцевого населення, тому що це єдина туристична фірма на Прикарпатті , яка надає доступний високоякісний відпочинок в будь-якому куточку Карпат і Європи.

Список використаних джерел

1. Закон "Про підприємства в Україні" ;
2. Закон України «Про ліцензування» ;
3. Закон  України «Про туризм» ;
4. Закон України "Про страхування": Збірник нормативно-правових актів. - Т 2. - Ужгород, 1999.
5. Гуляєв В.Г. Організація туристської діяльності. - М., 1996.
6. Єфремова М.В. Основи технології туристського бізнесу. - М., 1999.
7. Квартальнов В.А. Туризм / Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2000.
8. Олдріч Г. Экологическая модель среди предприятия // Бизнес информ. - 2006. - № 3-4.
9. Боумэн К. Основы стратегического менеджмента / Пер. с англ.;
10. Ярошевський В. М., Чабан В. Й. "Охорона праці в галузі"
11. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. Посіб. - К.: Каравела, 2003.
12. Буржуа Л. Основи менеджменту. - СПб.:Питер, 2000р.
13. Биржаков М.Б. Введение в туризм. - Москва - Санкт-Петербург: Герда, 2000.
14. Гаврилишин І.П. Туризм України: проблеми і перспективи. -К., 1994.
15. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма. -Москва, 2000.
16. Квартальнов В.А. Стратегический менеджмент в туризме: современный опыт управления. - Москва: Финансы и статистика, 2000.
17. Кириллова А.Т., Волкова Л.А. Маркетинг в туризме. СПб, 1996.
18. Івахненко     В. М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. -К.:"3нання"
19. Ковалев В. В. Финансовый анализ: управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1999.-432 с.
20. Сенин B.C. Введение в туризм. - М., 1993.
21. Соболева Е.А., Соболев И.И. - М., 1999.
22. Агафонова Л.Г., Каролоп О.О. Показники і критерії конкурентоспроможності окремих видів туристичних послуг // Вісник КДТЕУ. – 2000. – №1. – С..34-37.
23. Иваненко А. / Мир туризма, 2004 - №6 – с.64-67
24. Квартальнов В.А. Туризм / Учебник. – М.: 2000. – 316с.
25. Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

 

 

 

 

Додаток 1. Основні чинники,які  впливають на рівень конкурентоспроможності фірми

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2. Ліцензія туристичної  фірми «Надія»

 

 

 

 

 

 

 

Румунія

Хорватія

Болгарія

Словаччина

Угорщина

          Польща

 

Додаток 3. Відпочинок закордоном від турфірми «Надія»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4. Реклама туристичної  фірми «Надія»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 5.

 

 

 

 

Розділ 5

Список використаних джерел

1. Географія України. Заставскій Ф.Д. , Л., 1994
2. ГоликовА. П., Олійник Я. Б., СтепаненкоА. В. Вступ до економічної і

соціальної географії: Підручник. — К.: Либідь, 1997. — 320 с.

3. Горленко Й. А., Руденко Л. Г., Малюк С. Н. Проблеми комплексного

развития территории. —  К. : Наукова думка, 1994. — 296 с.

4. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія

України з основами теорії. — К.: Знання, 1998. — С. 178—215.

5. Поповкін В. Н. Регіонально-цілісний підхід в економіці. — К.: Наукова

думка, 1993. — 210с.

6. Розміщення продуктивних сил : Підручник / В. В. Ковалевський, О. Л.

Михайлюк, В. Ф. Семенов та ін. — К.: Знання, КОО, 1998. — С. 139—179.

7. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. — К.:

Вища школа, 1998. — С. 4—10.

8. РуденкоВ.П. Природно-ресурсний потенціал України. — К.: Либідь,

1994.— 150с.

9. Трегобчук В. Ресурсне — екологічна складова національної безпеки //

Економіка України. — ] 999. — № 2. — С. 4—15.

10. Україна: прогноз розвитку продуктивних сил / С. І. Дорогунцов, Б. М.

Данилишин, Л. Г. Чернюк та ін. — К.: РВПС України НАН України, 1998. —

Т. 1. — 163 с. 

11. Волошин Н.И. Правовое регулирование туристской деятельности – М.:

Кондратович Н.А.«Курорты: Энциклопедический  словарь» - М.: Советская.                           

12. Курашова С.В, Л.Г. Гольдфайля, Г.Н. Поспеловой. «Курорты РФ».
13. Федеральний закон про 23 лютого 1995 року. № 26 – ФЗ.
14. Чижевский А.Е. «Я познаю мир: География» - М.: Фирма «Издательство

АСТ’’»,1999.

15. Пристанева А.А., Київ, 1993 г.