Особливості підготовки та проведення екскурсії на архітектурну тематику «дДуховні святині Львова»

Висновок, як і вступ, не пов'язаний з екскурсійними об'єктами. Воно повинне займати за часом 5-7 хвилин і складатися із двох частин. Перша - підсумок основного змісту екскурсії, висновок по темі, що реалізує ціль екскурсії. Друга - інформація про інші екскурсії, які можуть розширити й поглибити  дану тему. Висновок так само важливо, як і вступ, і основна частина.

Дуже важливо, щоб екскурсія  була досить цікава. Але не менш істотно, щоб вона не була перевантажена потоком  непотрібної туристам інформації, щоб  спосіб подачі матеріалу не був стомлюючим, а сприяв би найкращому сприйняттю її тією або іншою категорією екскурсантів. У зв'язку із цим тематика екскурсії  неодмінно повинна бути зорієнтована на певну категорію екскурсантів (дорослих або дітей, молодь, міських  або сільських жителів, працівників  гуманітарних професій, іноземців і  т.д.). Такий облік називається  диференційованим підходом до екскурсійного  обслуговування. Він повинен ураховувати  не тільки інтереси, але й мети споживачів. Якщо екскурсія з, наприклад, у рамках фольклорного тура, то основний упор у  розповіді й показі необхідно  робити на історію, пам'ятники, національні  особливості регіону. Якщо ж екскурсія входить у програму ділового тура, то варто приділяти увагу показу різних ділових і суспільних центрів і т.п. При організації екскурсійного обслуговування в рамках курортного відпочинку привабливі екскурсійні прогулянки зі спостереженням природних ландшафтів, пам'ятників, об'єктів .

У процесі підготовки нової  екскурсії можна виділити ряд  основних етапів, які розташовуються в певному порядку. Розглянемо їх у тій послідовності, що зложилася  в практиці роботи екскурсійної установи [2, c. 160].

1.4. Методика проведення екскурсії

Методика проведення екскурсій  спрямована на те, щоб допомогти  екскурсантам легше засвоїти зміст  екскурсій.

Робиться це за допомогою  методичних прийомів, які діляться на дві групи - прийоми показу й  прийоми розповіді, але практика вимагає застосування ще більш складної класифікації методичних прийомів: по їхньому призначенню, часу й місцю  використання й т.д..

Завдання методичних прийомів - забезпечити найкращу дієвість екскурсійного  методу повідомлення знань аудиторії. Методичні прийоми можуть бути розглянуті в декількох аспектах: як оптимальний  спосіб виконання певних дій; як засіб  перетворення пасивного огляду в  активне спостереження об'єкта екскурсантами; як основа процесу трансформації  усної інформації в зорову; як основа аналізу й синтезу на екскурсії  й т.д..

Всі методичні прийоми, правильне  використання яких становить одну з  основ професійної майстерності екскурсовода, можуть бути по своєму призначенню  підрозділені в такий спосіб:

- прийоми безпосереднього  ведення екскурсії (показ і  розповідь);

- прийоми, спрямовані на  створення умов для ефективного  проведення екскурсії.

Кожна затверджена екскурсія  являє собою продукт, що включається  до асортименту послуг екскурсійної установи і супроводжується пакетом  обо’язкових документів, які зберігаються в методичному кабінеті екскурсійної установи [Додаток 1].

1.5 Методичні прийоми  показу

Прийоми показу, куди входять: прийоми, що організують спостереження (вивчення, дослідження) об'єктів і  що дозволяють виділити об'єкт із навколишнього  середовища, із цілого; прийоми, завдання яких, опираючись на уяву екскурсантів, зробити зримими зміни в зовнішньому вигляді об'єкта; прийоми, які дають можливість побачити об'єкти в потрібному виді, побудовані на русі - наближенні екскурсійної групи до об'єкта, видаленні від нього, русі уздовж його.

Найбільш численну групу  становлять прийоми показу, які дозволяють спростити спостереження об'єкта, виділяють його особливості, які  непомітні при звичайному огляді, дають можливість екскурсантам подумки  розчленувати пам'ятник на складові частини, домислити втрачені деталі, "бачити" не існуючий у цей час  об'єкт у його первісному виді, історичні  події, які відбувалися багато років  тому.

Прийом попереднього огляду. Цей прийом використовується в той  момент, коли екскурсанти перебувають  на місці розташування пам'ятника. Він  являє собою перший щабель спостереження  об'єкта. Існують два варіанти використання прийому. Перший починається зі слів екскурсовода: "А це такий-то пам'ятник, ознайомтеся з ним". Тим самим  він запрошує екскурсантів самим  провести первісне спостереження об'єкта, познайомитися з його зовнішнім  виглядом, побачити якісь деталі. Після  цього екскурсовод націлює увагу  групи на визначення сутності об'єкта, що дає екскурсантам можливість: а) скласти уявлення про історичну  місцевість, де відбувалися розглянуті події; б) представити даний об'єкт  у природній обстановці; в) дати певну  оцінку об'єкту; г) одержати подання  про його природне оточення.

Прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати (наприклад, з панорамної площадки Воробйових гір у Москві) вид місцевості. Для панорамного показу можуть бути використані вежі, дзвіниці, кріпосні стіни, мости й інші високі крапки, звідки відкривається панорама міста, поля бою, долини, ріки. Для активізації  сприйняття екскурсантами широкої  картини, що відкривається перед  ними, необхідно в спостережуваній  панорамі виявити композиційний  центр і звернути на нього увага  групи. Інша особливість панорамного  показу полягає в тому, що в поле зору екскурсантів попадає багато об'єктів. Екскурсовод повинен показати ті об'єкти, які розкривають тему, перейшовши від загального показу панорами до частки.

Прийом зорової реконструкції (відтворення). Як уже говорилося раніше, термін "реконструкція" означає  відновлення первісного виду (вигляду) чого-небудь по залишкам або письмовим  джерелам. Сутність цього прийому  полягає в тім, що словесним шляхом відновлюється первісний вигляд історичного будинку. Робить це екскурсовод, опираючись на зорові враження екскурсантів. Цей прийом широко використовують при  показі пам'ятних місць, де проходили  військові бої, народні повстання, страйки, революційні маївки, мітинги  й інші події. Сюди ж відносять  місця, пов'язані з життям і діяльністю державних діячів, відомих письменників, учених, композиторів, художників. Завдання зазначеного прийому дати екскурсантам можливість "зорово" відновити  пам'ятне місце, будинок, спорудження  в їхньому первісному виді, історична  подія, що відбулося на даному місці.

Успіх використання прийому  зорової реконструкції залежить від ступеня підготовленості  екскурсовода. Компетентність його дозволяє не тільки переконливо розповісти екскурсантам про подію, але й дати зорове подання  про нього.

Прийом зорового монтажу  є одним з варіантів методичного  прийому реконструкції. Екскурсовод, використовуючи прийом зорового монтажу, становить потрібний образ, підсумовуючи зовнішній вигляд декількох пам'ятників, а також їхніх окремих частин. Складові частини можуть бути "запозичені" з тих об'єктів, які в цей момент служать предметом спостереження екскурсантів. У зоровому монтажі можуть бути використані фотографії, креслення, малюнки.

Прийом локалізації подій. Важливу роль у конкретизації  подій грає методичний прийом локалізації, тобто зв'язок подій з конкретним місцем. Цей прийом дає можливість обмежити увага учасників екскурсії  відомими рамками, прикувати їхні погляди  в даній конкретній території  саме до того місця, де відбулася подія.

Прийом абстрагування  являє собою уявний процес виділення  із цілого яких-небудь частин з метою  наступного глибокого спостереження. Цей методичний прийом дозволяє екскурсантам розглянути ті ознаки предмета (пам'ятника історії й культури, монументальної скульптури), які є основою для  розкриття теми (підтеми). Прийом абстрагування  побудований на спостереженні: а) одного з об'єктів за допомогою уявного  відволікання від інших об'єктів, розташованих поруч, на тій же площі  або вулиці; б) однієї із частин будинку (поверху, балкона, ґанку й ін.) при  відволіканні від інших його частин, які менш істотні або не потрібні для розгляду даної теми. Цей прийом одержав свою назву від терміна "абстрагування", що означає уявне  виділення, вичленовування окремих  ознак, властивостей, зв'язків і відносин конкретного предмета. Використанню цього прийому передує пояснення  екскурсовода, які частини предмета, будинки з'являться предметом показу. Абстрагування дозволяє екскурсантам "не бачити" того, що не має відносини  до даної екскурсії.

Прийом зорового порівняння. В екскурсійній методиці використовуються різні види порівняння: зорове, словесне, порівняння зорове сприйманого об'єкта з об'єктом, подумки реконструїруємим або показаним екскурсантам раніше. Даний прийом побудований на зоровому зіставленні різних предметів або  частин одного об'єкта з іншим, що перебуває  перед очима екскурсантів.

Прийом інтеграції (відновлення, заповнення) побудований на об'єднанні  окремих частин спостережуваного об'єкта в єдине ціле. Використання прийому  інтеграції не викликає труднощів, адже для кожної людини пізнання навколишнього  світу починається з вивчення одиничних предметів і фактів. Показуючи будинок, спорудження, пам'ятне місце, екскурсовод іде шляхом інтеграції, тобто об'єднання різних сторін, деталей, властивостей, у єдине ціле.

Дія методичного прийому  інтеграції в екскурсії пов'язане  з методом синтезу - з'єднання  окремих частин, деталей, узагальнення розірваних фактів у єдине ціле.

Прийом зорової аналогії заснований на дії одного із загальних  методів наукового пізнання - методу аналогії. Прийом аналогії побудований  на порівнянні: а) даного об'єкта з фотографією  або малюнком іншого аналогічного об'єкта; б) спостережуваного об'єкта з тими об'єктами, які екскурсанти спостерігали раніше. Механізм дії цього прийому  полягає в тому, що екскурсовод "ставить" перед екскурсантами два об'єкти, причому тільки один з них фізично  перебуває перед їхніми очима. Наприклад, в екскурсії "Архітектурні пам'ятники Вологди" він пропонує зрівняти дзвіницю, що перебуває перед екскурсантами, Софійського собору із дзвіницею  Івана Великого в Москві; стіни  Кирило-Бєлозерського монастиря  зі стінами Московського Кремля. Вони товще стін Московського Кремля й  створені з урахуванням досягнень  фортифікаційної техніки свого  часу.

Прийом перемикання уваги. Після спостереження об'єкта екскурсанти  за пропозицією екскурсовода переносять свій погляд на інший об'єкт (наприклад, перенос погляду з будинку, побудованого на початку минулого століття, на нинішній багатоповерховий будинок або перехід  від спостереження панорами міста  до спостереження об'єктів природи). Наявність контрасту збагачує новими враженнями. Порівняння об'єктів дозволяє краще зрозуміти спочатку спостережуваний  об'єкт.

Методичний прийом руху. Варто  розрізняти два поняття: "рух" як ознака екскурсії й "рух" як методичний прийом. Це різні речі.

Рух в екскурсії як методичний прийом являє собою рух екскурсантів поблизу об'єкта з метою кращого  його спостереження (наприклад, огляд  кріпосних стін, рух екскурсантів уздовж конвеєра на заводі й ін.). У  ряді випадків рух групи використовується для того, щоб екскурсанти одержали подання про крутість схилу гори, висоті вежі (дзвіниці, мінарету), глибині  рову, відстані об'єкта й т.п. Крім цього, рух в екскурсіях використовується як методичний прийом показу екскурсійних об'єктів окремих будинків, споруджень, вулиць, архітектурних ансамблів, площ. У ряді випадків використовують уповільнений рух на автобусі навколо комплексу  об'єктів. Під час такого руху комплекс спостережуваних об'єктів на очах екскурсантів як би обертається, виявляючи  всі нові об'єкти.

Показ меморіальної дошки. При  наявності на екскурсійному об'єкті меморіальної дошки екскурсоводові варто починати з аналізу об'єкта й розповіді про події, з ним  зв'язаних. Тільки після цього увага  екскурсантів звертається на меморіальну  дошку, що на даному об'єкті встановлена. Якщо меморіальна дошка добре  видна екскурсантам і вони вже  прочитали напис на ній, екскурсоводові не слід зараховувати її вголос.

Висвітлення підтеми може бути почате з меморіальної дошки  в тому випадку, якщо вона встановлена  на будинку (спорудженні, меморіалі), спорудженому на місці, де відбулася історична  подія, тобто об'єкт, про яке мова йде, не зберігся [5,c. 112].

Нарощування вражень, поступове  підведення екскурсантів до узагальнень  і висновків забеспечуеться завдяки  врахуванню специфіки певних ступенів показу. Але не в кожній екскурсії доцільно проводити показ, неухильно рухаючись за цими етапами [Додаток 2].

1.6. Методичні прийоми розповіді

Прийоми розповіді - це прийоми, побудовані на поясненні об'єкта, описі  його внутрішнього виду й зухвалі  в екскурсантів зорові асоціації, а  також прийоми репортажу, які дають можливість зрозуміти зміни, що відбуваються в спостережуваному об'єкті, і т.д.

Методичні прийоми розповіді  є як би пружиною усного мовлення, їхнє основне завдання - піднести факти, приклади, події так, щоб екскурсанти  одержали образне подання про  те, як це було, побачили більшу частину  того, що було їм розказане екскурсоводом.

Прийоми розповіді можна  розділити на дві більші групи. Перша  група поєднує прийоми, пов'язані  з формою розповіді (довідка, опис, репортаж, цитування).

Прийоми цієї групи виконують  завдання донести до екскурсантів зміст  розповіді, сприяють формуванню інформації, її впорядкуванню, запам'ятовуванню, зберіганню й відтворенню в пам'яті екскурсантів.

Друга група поєднує прийоми  характеристики, пояснення, питань- відповідей, посилання на очевидців, завдань, словесного монтажу, співучасті, індукції й дедукції.

Прийоми цієї групи малюють  зовнішню картину подій, дії конкретних персонажів.

Прийом екскурсійної довідки  використовується в сполученні із прийомами  зорової реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод повідомляє короткі дані про спостережуваний  об'єкт: дату будівлі (реставрації), авторів  проекту, розміри, призначення й  ін. При огляді додаткових об'єктів  цей прийом використовується самостійно, коли, виклавши довідковий матеріал, екскурсовод  закінчує знайомство групи з об'єктом. По своєму змісті й побудові даний  прийом нагадує шляхову екскурсійну  інформацію.