Процеси транснаціоналізації та глобалізації В міжнародному туризмі

У розвинених країнах  контроль над компаніями найчастіше встановлюється шляхом скупки їх акцій, що звертаються на біржі або в  позабіржовому обороті. Це можуть бути як дружні придбання, так і агресивні захоплення. Для операцій по скупці акцій в кожній країні розроблені і діють особливі правила і процедури.

Фахівці вважають, що створення  глобального об'єднання і управління ним - складний процес, що вимагає немало часу і ресурсів. Тому багато компаній за кордоном звертаються до іншої форми організації міжнародної співпраці - стратегічних альянсів.

Вони засновані на умовах згоди сторін і не розглядають питань власності, тому вони кількісно переважають.

Стратегічні альянси  можуть мати різні форми: консорціуми, спільні підприємства стратегічного характеру. На відміну від традиційних угод між фірмами, всі вони мають на меті досягнення довготермінових переваг перед конкурентами для компаній - учасників альянсу в межах глобальної стратегії їх діяльності. [14, c. 320]

Найбільші міжнародні туристичні компанії розташувалися у Великобританії, США, Германії і Японії.

Найбільшим ринком туристських  потоків є Німеччина, де діють  компанії Touristik Union International (TUI) u Neckermann und Reisen (NUR), що реалізують більше половини всіх турпакетів - відповідно 33 і 18% в Європі.

Третє, четверте і п'яте місця  на німецькому ринку займають відповідно Hertzel, ITS, DER.

Найбільший туроператор у Великобританії і один з найбільших в світі  «Thomson Holidays».

Таким чином, процеси глобалізації приводять до того, що туристські організації з метою підвищення ефективності своєї діяльності разом з використанням наявних чинників виробництва турпродуктів або послуг повинні також приділяти увагу наступному:

• забезпеченню міцних позицій туристкої організації в ціновій конкуренції у глобальному масштабі;
• активній інноваційній діяльності туристських організацій, постійному вдосконаленню продукції;
• використанню сучасних інформаційних технологій для просування своєї продукції на ринок;
• формуванню відомої торгової марки організації, підтримці її іміджу, завоюванню визнання у споживачів. [12, c. 37 - 43]

У перспективі конкурентні  переваги будуть забезпечені тільки тим організаціям індустрії туризму, які будуть здатні на рівних боротися за споживача з іноземними компаніями як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

 

1.4. ТНК у готельній індустрії.

 

У міжнародному туризмі  процеси транснаціоналізації традиційно розглядаються на прикладі сектору  розміщення. Особливості ТНК найчіткіше простежуються в готельній індустрії.

Прообразом   ТНК   у   туристичній   індустрії   є   готельні   ланцюги.

Готельний ланцюг — це група готелів, що мають спільне керівництво, концепцію просування продукції та торгову марку. [1, c. 459]

Шляхом об’єднання в  міжнародні ланцюги, готелі прагнуть підвищити свою конкурентоспроможність.

Одна з причин появи таких мереж (ланцюгів) пов’язана з адаптацією бізнесу до глобальних тенденцій у розвитку міжнародного туризму. Формою реалізації цієї тенденції є забезпечення уніфікованих стандартів проживання та обслуговування іноземних туристів та громадян у різних країнах та регіонах світу. Так, перша міжнародна готельна мережа «Хілтон» з’явилась завдячуючи американській авіатранспортній компанії «Пан Амерікан». Здійснюючи рейси в країни Латинської Америки, компанія виявила, що в регіоні відсутні готелі того рівня, до якого звикли американські бізнесмени.

Друга причина — економічна. Так, дослідження, проведенні британськими спеціалістами, показали, що при об’єднанні готелів у мережі дохідність одного номеру в сім разів вище, ніж у незалежних готелях. Крім того, незалежні об’єкти навряд чи можуть здійснювати розробку нових дорогих технологій та глобальних маркетингових програм. Мережі, що мають філіали, можуть стійко переживати сезоні коливання. [2, c. 258]

У готельному господарстві стратегічні альянси створюються між декількома компаніями для спільної реалізації послуг, створення єдиної мережі збуту, узгодження маркетингової діяльності, надання інвестицій.

Основний мотив  такого об'єднання - просування торгових марок готельних компаній на туристичному ринку. В межах альянсу продукт однієї фірми відкриває можливості іншій вийти на ринок, і шляхом роз поділу фінансового ризику разом вони уникають банкрутства при несприятливій економічній кон'юнктурі.

Прикладом стратегічного  альянсу може бути укладена в кінці 1996 р. партнерська угода між групою «Карлсон Хоспітелі Уорлдуайд» (США) і корпорацією «Фор Сізнс» із Торонто. Метою альянсу було розширення міжнародного готельного ланцюга «Ріджент», який належав йому. [14, c. 320]

Довівши свою ефективність, альянси  стануть головною стратегією росту  готельних компаній у XXI ст. До такого висновку дійшли спеціалісти Нью- Йоркського університету, які проводили дослідження  в індустрії гостинності.

 

 

1.5. ТНК та глобальні комп’ютерні системи бронювання

 

Створення глобальних союзів відбувається в різних секторах індустрії туризму. Яскравим прикладом дієвості подібних об'єднань є глобальні комп'ютерні системи бронювання туристських послуг. Завдяки їм зовнішні системи зв'язку авіакомпаній, були з'єднані з комплексом комп'ютерних мереж готелів, турагентств, транспортних компаній. Вони дозволяють забронювати пакети туристських послуг або окремі їх елементи - від авіаперельотів і розміщення в готелях до квитків у театр і страхових полісів.

Однією із найбільших та найвідоміших комп'ютерних систем бронювання туристських послуг поряд з СЕЙБР, «Амадеус» і «Уорлдспен» є «Галілео Інтернешнл». Її візитною карткою стали потужна інформаційна база, широкі можливості резервування та значна гнучкість. [3, c. 303]

У сучасному вигляді «Галілео Інтернешнл»  існує з 1993 року в результаті злиття двох електронних систем бронювання - «Галілео» і «Ков'я Аполло». Засновниками об'єднаної мережі виступили північноамериканські та європейські авіаперевізники. На рівних паях вони сформували установчий фонд нової компанії у розмірі 1,5 млрд. американських доларів. У 1997 р. вона мала 120 тис. терміналів, охоплювала 500 авіакомпаній, 31 тис. готелів, 44 фірми по прокату автомобілів. Число її абонентів досягло 42 тис. [14, c. 320]

Хоча злилися дві  електронні системи та були створенні єдина база даних і штаб-квартира у м. Денвер (США, штат Колорадо), «Галілео Інтернешнл» має наміри зберігати, підтримувати та розвивати «Ков'я Аполло» і «Галілео» як дві самостійні системи. Якщо перша обслуговує США, Мексику та подекуди Японію, то друга працює на всі інші країни світу, за винятком Канади, де на ринку панує «Джеміні».

 

1.6. ТНК у повітряному транспорті

 

Найбільш чітко процеси  глобалізації можна помітити на повітряному транспорті. Налагоджуються міцні партнерські зв'язки між провідними авіакомпаніями світу. Вони віддають перевагу створенню альянсів зі своїми конкурентами над купівлею акцій малих перевізників. Досягнувши між собою згоди, авіакомпанії можуть швидко розширити маршрутну мережу, збільшити свій ринковий сектор і обмежити вступ на ринок інших перевізників. Таке співробітництво дає спільний для всіх учасників альянсу результат - збільшення об'єму повітряних перевезень і прибутків.

У 1998 році провідні авіакомпанії світу «Брітіш Ейрвейс», «Америкен  Ейрлайнз», «Кенадіен Ейрлайнз», «Квантас Ейрвейс» створили глобальний альянс «Ван велд» («Єдиний світ»), а у 1999 році до нього приєднались «Іберія» та «Фіннейр». [14, c. 320]

Авіакомпанії «Дельта  Ейрлайнз», «Аеромексико», «Кореан  Ейр», «Ер Франс» входять у міжнародний  альянс авіаперевізників «Скайтім» («Небесна команда»), а група інших відомих авіакомпаній світу («Люфтганза», скандинавська «Сас», «Ер Кенаде», американська «Юнайтед Ейрлайнз», австрійська «Острієн Ейрлайнз», «Мексикана», «Брітіш Мідленд» та інші) утворила не менш потужний «Стар Альянс», сьогодні в нього входять близько двадцяти провідних авіакомпаній світу.

«Стар Альянс» був  заснований у 1997 р., його основна мета - зв'язати максимально можливу кількість пунктів призначення, розташованих по всьому світу, та забезпечити зручні стиковки рейсів, що дозволить пасажирам кожної авіакомпанії, що входить до альянсу максимально швидко і зручно дістатись до пункту призначення, розташованого в будь-якому місці земної кулі. [14, c. 320]

Угоди між авіакомпаніями стосуються різних сфер діяльності. Раніше вони поширювалися в основному на управління вантажними роботами в аеропортах, інвестування та поточне фінансування (спільні закупки палива, літаків, користування майстернями технічного обслуговування та ремонту), а також відкриття об'єднаних комерційних представництв. Наприклад, авіакомпанія «Джапан Ейрлайнз», «Люфтганза» та «Ер Франс» уклали договір про спільне будівництво терміналу в Нью-Йоркському аеропорту ім. Дж. Кеннеді.

Сьогодні міжнародні стратегічні альянси, що володіють повітряним транспортом знаходяться на новому етапі розвитку. Намагаючись встановити контроль над ринком авіаперевезень, члени альянсу перейшли до взаємного обміну своїми ідентифікаційними кодами та до співробітництва в межах спеціальних заохочувальних програм для тих пасажирів, що часто користуються послугами однієї авіакомпанії. Такі заходи призвели до глибоких змін на ринку авіаперевезень.

Спеціальні програми закріплюють клієнтів за певними авіакомпаніями та перешкоджають відтоку пасажирів до інших перевізників. Сьогодні такі програми стали вагомим маркетинговим засобом, ефективність застосування якого зростає у разі його інтеграції в глобальні стратегічні альянси. Наприкінці XX ст. «Юнайтед Ейрлайнз», «Люфтганза», «Ейр Кенаде» виробили спільну стратегію щодо постійних пасажирів. [10, c. 400]

Поєднуючи заохочувальні  програми, члени альянсів розширюють свою базу клієнтів і займають, таким чином, домінуюче становище на ринку.

Результати такої  стратегії - монополізація авіаперевезень в умовах загальної лібералізації повітряного транспорту. Вона створює перешкоди для виходу на ринок нових компаній та обмежує конкуренцію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ПРОЦЕС ГЛОБАЛІЗАЦІЇ В МІЖНАРОДНОМУ ТУРИЗМІ

 

2.1. Поняття  «глобалізація» в туризмі

 

Серед сучасних тенденцій  розвитку світового господарства в цілому і туристичної індустрії як його невід’ємної частини, особливої уваги заслуговують два процеси: глобалізації та транснаціоналізації.

 Термін «глобалізація» (франц. global – загальний, від лат. globus – куля) з’явився у літературі з менеджменту і бізнесу у 1970-х роках на позначення нових стратегій світового виробництва та розподілу сировини, енергії, товарів, фінансів тощо. У суспільні науки термін увійшов через географію та соціологію. [8, c. 250]

 Глобалізація є  відправною точкою для нового етапу розвитку світу, якому притаманне різке прискорення темпів інтернаціоналізації усіх сфер суспільного життя.

Світове господарство на початку ХХІ ст. постає як неподільне глобальне ціле, де постійно відбуваються різнопланові й різноякісні процеси.

Транснаціональні корпорації (ТНК), які стали рушійною силою  глобалізаційних явищ, перейшли до політики співпраці і реалізації спільних економічних проектів та програм.

Глобалізація — процес всесвітньої економічної, політичного і культурного інтеграції та уніфікація. Основним наслідком цього є світове розподіл праці, міграція (і, зазвичай, концентрація) в масштабах всієї планети капіталу, людських наукових і виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних пріоритетів і технологічних процесів, і навіть зближення і злиття культур різних країн. Це об'єктивний процес, що має системного характеру, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. Через війну глобалізації світ стає більш пов'язаним і більше залежатиме від всіх суб'єктів. Відбувається як зростання кількості загальних для груп держав проблем, і розширення числа і типів що інтегруються суб'єктів. [4, c. 368]

Глобалізація дозволяє фірмам здійснювати економію на масштабі виробництва за рахунок стандартизації товарів і послуг, використовувати  переваги світового маркетингу.

Глобальний ринок - це міжнаціональний ринок, попит на якому можна задовольнити пропозицією одного базового товару, підтримуючи цей попит інструментами продажів і маркетингу. [7, c. 436]

Основна ідея глобалізації полягає у визначенні загальних характеристик ринків і цільових груп споживачів, не залежних від особливостей окремих країн.

Для процесу глобалізації бізнесу характерні наступні риси:

• зникнення національних і регіональних переваг, поступове вирівнювання потреб і запитів споживачів;
• економія на масштабі виробництва за рахунок стандартизації вироблюваної продукції або послуг;
• використання переваг світового маркетингу. Інтернаціоналізація ринків привела до того, що майже в кожній країні працюють одні і ті ж компанії-конкуренти. [8, c. 250]

Глобалізація бізнесу  в рамках туристської організації  сприяє формуванню сильних конкурентних позицій в порівнянні з організаціями-конкурентами. Конкурентні переваги організації залежать від можливості використання багатьох чинників: доступ до дешевих ресурсів; національне стимулювання інвестицій; подолання торгових бар'єрів; доступ до стратегічно важливих ринків збуту і інших.