Рекреология

б) спільне управління;

в) участь у спільному  наданні кінцевих послуг;

г) належність до однієї галузі чи підгалузі;

 д) знаходження  рекреаційних установ у межах  будь-якої самоврядної території;

 е) використання  спільних ресурсів певної території; 

є) наявність потенційних  можливостей для ефективних взаємозв'язків.

Виокремлення різних типів ТРС на основі особливостей взаємовідносин рекреаційних установ передбачає доволі значну множину варіантів господарсько-територіального системоутворення. Однак переважно це все-таки теоретичні, а не реальні можливості. Крім того, серед системоутворюючих взаємовідносин е ієрархія. Найбільш значними є безпосередні зв'язки рекреаційних установ, спільність управління і території. Запропоновані типи взаємовідносин рекреаційних установ фактично допускають будь-які їх комбінації. Як видно з графічної схеми всі типи можуть перетинатися, накладатися, взаємопроникати.

Для типізації ТРС  важливим є визначення сутності просторово-територіальних зв'язків і відносин та внесення ясності в це питання, яке трактується  по-різному.

 

Рекреаційні установи беруть участь у реалізації трьох видів  географічних зв'язків:

• просторових;
• просторово-територіальних;
• територіальних.

Просторові зв'язки —  це зв'язки між рекреаційними установами, віддаленими одна від одної на будь-яку можливу відстань. Опосередковані відносини шляхом спільного використання ресурсів певної локальної території повністю виключаються. Територіальні опосередковані відносини виникають між рекреаційними установами, розміщеними на обмеженій (локальній) території, через спільне використання трудових, природних та інших ресурсів. Прямої безпосередньої взаємодії в цьому випадку немає. При перетині цих двох типів зв'язків виникає їх третій тип — просторово-територіальні зв'язки. Взаємодіючи через територію, рекреаційні установи мають і безпосередні зв'язки.

Тип системи і межі її локалізації залежать від характеру і параметрів розвитку системоформуючих елементів (рекреаційних установ) — рівня концентрації надання послуг, напряму спеціалізації, відомчої підпорядкованості чи приватної належності, їх територіального поєднання і взаємозв'язку.

На цій основі можна виокремити такі типи ТРС: а) підгалузеві (спеціалізовані); б) галузеві (інтегральні); в) елементарні (ЕТРС); г) територіальні рекреаційні комплекси (ТРК).

Перші — включають  рекреаційні установи певної рекреаційної підгалузі, що об'єднані спільним управлінням, приватною належністю або належністю до складу одного об'єднання, концерну, асоціації і т. ін., території, а також ті, що спеціалізуються на певній території на наданні спеціалізованих рекреаційних послуг. Функції підгалузевої ТРС, на відміну від рекреаційних установ (виробничих систем), не зводяться лише до надання певних послуг. Вони виконують і деякі територіальні функції, які особливо яскраво виявляються при розгляді системи як єдиного цілого. Наприклад, підгалузеві ТРС виконують функції повної зайнятості населення сіл, малих і середніх міст, уповільнення зростання великих агломерацій, піднесення рівня життя населення, вирішення екологічних проблем тощо. Це переважно соціальні та економічні функції ТРС, що безпосередньо не пов'язані з наданням рекреаційних послуг.

Формування других —  відбувається на основі господарсько-територіальної інтеграції рекреаційних установ різних підгалузевих (спеціалізованих) ТРС. Як правило, їх об'єднує в одне ціле не лише територія і зв'язки, а  й спільна робота з надання територіально і ресурсно узгоджених рекреаційних послуг.

ЕТРС репрезентовані однією рекреаційною установою (центром  або ядром системи) разом із сукупністю його просторово-територіальних взаємозв'язків  і взаємин з іншими господарськими об'єднаннями. Оскільки така взаємодія об'єктивно не може бути реалізована в рамках одного рекреаційно-туристичного господарства, а тим більше окремих його галузей, то ЕТРС, хоч і є основою галузевих і підгалузевих ТРС, але не повністю входять до їх складу. Ідентифікуючи EТРС, виділяють із господарсько-територіальних систем і територіально-господарських комплексів (а не тільки з ТРС і ТРК) не саму рекреаційну установу, а елементарну просторово-територіальну систему господарства як єдиний виробничо-територіальний "організм". Рекреаційна установа є його центром або ядром. При декомпозиції різних типів ТРС ЕТРС можуть розглядатися як територіальні підсистеми найнижчого рангу. Разом з тим це не свідчить про їхню простоту. Такий тип — складно організовані системи, які, на відміну від ТРС і ТРК, фактично виходять за межі галузі, акумулюючи інформацію, енергію, сировину і т. ін. всього господарського комплексу і маючи величезну багатоманітність зв'язків і відносин.

Економіко-географічний закон агломерації виробництва, котрий найповніше виявляється в районах з потужним господарським потенціалом, є причиною того, що багато під галузей рекреації і туризму тяжіють до найбільших міст. Таке тяжіння приводить до розміщення тут багатьох рекреаційних установ різного профілю. Внаслідок своєї територіальної близькості ці установи починають взаємодіяти за допомогою прямих господарських зв'язків і особливо опосередкованих відносин. Ця взаємодія є основою формування територіальних комплексі.

У наш час в Україні  ТРК формуються переважно на основі територіальних зв'язків (відносин). Навіть великі рекреаційно-туристичні центри, маючи багато рекреаційних установ різної величини і спеціалізації, на практиці розвиваються неузгоджено, майже не маючи між собою просторово-територіальних зв'язків. Фактично в цих містах формуються ТРК блочного типу, в яких повністю домінують опосередковані відносини.

Україна характеризується значними відмінними рисами в розвитку і розміщенні рекреаційного господарства, порівняно з сусідніми державами. Це пов'язано як з унікальністю її природно-рекреаційних ресурсів, так і з особливостями їх територіального розміщення.

У зв'язку зі значною територіальною концентрацією надання рекреаційних послуг у певних регіонах в Україні  формуються фактично всі зазначені  раніше типи ТРС, відбувається функціонування системних і комплексних утворень на всіх регіональних рівнях країни — від економічних районів і підрайонів до низових адміністративних районів.

У рекреаційно-туристичному господарстві України утворюються  різні підгалузеві (спеціалізовані) ТРС, що мають неоднаковий рівень сформованості, характер концентрації, спеціалізації і розміщення установ. Найвищий рівень територіальної організації і сезонної стабільності мають ТРС, які базуються на використанні певних видів бальнеологічних ресурсів. До середньо-сформованих спеціалізованих систем належать ті, які ґрунтуються на використанні переважно сезонних природних умов і ресурсів, наприклад рекреаційні системи узбережжя морів. ТРС, що формуються в складі нерекреаційних відомств, де цей вид діяльності не основний, є слабо сформованими і в сучасний період відіграють другорядну роль.

 

У наш час в Україні  найінтенсивніше розвиваються ТРК. Роль, місце і значення рекреації  і туризму в господарських  комплексах міст багато в чому подібні, але разом з тим можна констатувати і чимало відмінностей. Перш за все необхідно зазначити, що в Україні, як і у світі в цілому, зі збільшенням міст підвищується роль рекреації і туризму. Зростання чисельності населення супроводжується збільшенням частки рекреації і туризму в галузевій структурі господарства міста. Отже, чим більше місто, тим сильніший вплив галузі на формування його господарського комплексу.

Взагалі дотепер, що підтверджує  і світовий досвід, великі міста  є найважливішими і найефективнішими формами територіальної організації виробництва. У всій сукупності одиниць територіальної організації велике місто — винятково складна форма комплексного і пропорційного розвитку продуктивних сил. Рекреація і туризм — не тільки одна з найбільших галузей міст, а й галузь, яка все активніше долучає до єдиного комплексу інші виробництва. Якраз у ній відбувається матеріалізація постіндустріальних ідей нинішнього суспільства. ТРК, які формуються у великих містах, розвиваються нині випереджальними темпами. Тому найбільший територіально-рекреаційний комплекс України сформувався у Києві як найбільшому місті та столиці держави. Такі самі комплекси, тільки іншого масштабу, формуються в усіх обласних центрах і містах з чисельністю населення понад 100 тис. жителів.

ТРС України і світу складаються з окремих елементів" зв'язків і відносин, як безпосередніх, так і опосередкованих, між ними. Таким чином, до ТРС можуть входити не лише конкретні рекреаційні об'єкти, а й рекреаційні території різного таксономічного рангу (об'єкти та просторово-територіальні зв'язки між ними, а також з територією).

Основними об'єктами ТРС  різних рангів можна вважати виокремлені  кандидатом географічних наук В. Стафійчуком (2006) таксономічно ранговані рекреаційні території:

 

1) рекреаційний пункт  (окремий санаторій, будинок відпочинку, готель, кемпінг);

2) рекреаційний центр  (Кирилівка, Ворохта, Кок-тебель, Веве, Давос, Блекпул, Сан-Ремо  тощо);

3) рекреаційний вузол  (Одеська група курортів, Велика  Ялта, курортополіс "Трускавець", Карлові Вари, Велике Сочі тощо);

4) рекреаційний підрайон, який складається з одного  або кількох курортів одного  профілю з відповідними рекреаційно-туристичними  зонами. Він формується в Україні  у межах адміністративних районів  (Судацький, Алуштинський);

5) рекреаційний район  або комплекс — цілісна у транспортному плані територія з однаковим профілем курортів, центрів туризму і зон відпочинку, які базуються на певному типі природно-географічних умов;

в) рекреаційний регіон (Кримський, Карпатський, Французький середземноморський, Болгарський чорноморськоузбережний, Флоридський чи Каліфорнійський у США тощо). Цей елемент ототожнюється з регіональними ТРС. Вони є територіальним елементом ТРС вищого рангу, наприклад Флоридський рекреаційний регіон належить до Карибського регіону, який має наднаціональний статус. Французький середземноморський входить як територіальний елемент ДО Середземноморської ТРС.