Ризики туристичних підприємств

      До найбільш важливих екзогенних факторів у туризмі належать політичні чинники, інфляція, зміна податкових ставок і митних зборів, зміна вартості оренди тощо. Ендогенні фактори пов'язані з помилками й упущеннями керівництва і персоналу, загальним ставленням керівництва до ризику.

Виділяють такі зони підприємницького ризику:

- зону допустимого ризику, в якій підприємець відшкодовує  витрати й отримує середній  прибуток;

- зону критичного ризику, в якій підприємець відшкодовує  тільки витрати виробництва;

- зону катастрофічного  ризику, в якій підприємець не  тільки не відшкодовує витрати, але і знаходиться у стані  банкрутства [7].

4. Комерційні ризики туристичних підприємств. Співпраця туроператорів з готельними підприємствами

        Співпраця  між туроператором та готельним  підприємством може бути організована  за різними варіантами, серед  яких: оренда готелю, купівля блоку  місць на умовах комітменту, купівля  блоку місць на умовах елотменту, робота на умовах безвідкличного  бронювання, робота на умовах  підвищеної комісії, робота на  умовах пріоритетного бронювання, разові заявки на умовах стандартної  комісії. Їх вибір обумовлюється  цілями туроператора та готельєра, їх очікуваннями від даного  співробітництва, тривалістю перебування  на місцевому ринку, матеріальними  можливостями сторін, готовністю  сторін ризикувати та іншими  факторами Оренда готелю передбачає  обмін права готельєра на користування  готельними номерами, за що туроператором  сплачується (одноразово або періодично) сума орендної плати. Економічний сенс цієї угоди не тільки в придбанні туроператором права користування готельними номерами від свого імені і задля власної політики ціноутворення, але й у переносі ризику комерційної діяльності готельєра (насамперед, пов'язаного з загрозою простою кімнат) у повному обсязі на оператора, що жадає від власника готелю серйозного дисконту в ціні кожної кімнати. У ряді випадків вартість кімнат, що продаються операторові на умовах оренди готелю, може бути на 40-60% нижче ціни стойки готелю, що планувалася, у відповідному сезоні[5].

        Купівля  блоку місць на умовах комітменту - це найбільш розповсюджена форма роботи туристичного оператора і готелю. Насамперед, її популярність пояснюється набагато меншими, у порівнянні з орендою готелю, витратами і ризиком туроператора. Блок місць - це кількісно і тимчасово обмежена сукупність ліжко-місць в готелі, матеріальну відповідальність за продаж яких перед готельєром несе туристичний оператор.

       В залежності від умов продажу блоки підрозділяють на кілька видів:

- строго фіксовані - туроператор  отримує конкретні номери, список  яких вказується в додатку  до договору купівлі блоку. У  результаті оператор знає не  тільки категорію і місткість  номера, але і поверх, на якому  номер розташований, куди виходять  вікна цих номерів, специфіку  номерів і т.д.;

- вільно фіксовані - туроператор  отримує кімнати конкретної категорії  або місткості без фіксування  їхнього номера. Це означає, що  клієнти туроператора можуть  розселятися в різних номерах, на різних поверхах готелю  за розпорядженням готельєра, але  при умовах повного збігу категорії  і місткості номерів [5].

          В залежності від ступеню прийнятого  туроператором ризику блоки можна  класифікувати на тверді і  м'які:

- твердий блок місць  в готелі передбачає повну  матеріальну відповідальність туроператора  за продаж заявленого й оплаченого  блоку протягом всього терміну  блокування. У випадку погіршення  кон'юнктури туристичного ринку, через який знизився обсяг продаж туроператора і збільшився простій кімнат, збитки цілком лягають на туроператора, а його відмова від блоку до закінчення терміну дії договору без штрафних санкцій неможлива;

- м'який блок місць  передбачає такі умови роботи  туроператора, що дають можливість  відмови у визначений термін  до планованого заїзду (звичайно 7-14 днів) від частини або від  цілого блоку у випадку, якщо  реальний обсяг продаж туроператора  виявився значно меншим запланованого. Сповіщений про зміну розміру  блоку готельєр має можливість  з меншими збитками реалізувати  номери на місці, або через  інших туроператорів, не вимагаючи  при цьому оплати "згорілих" номерів від відмовника [5].

        Комітмент - умови придбання блоків кімнат полягають у повній або частковій (не менш ніж 50%) передоплаті заявленої кількості номерів безпосередньо перед сезоном, а також у практичній неможливості туроператора відмовитися від заявленого блоку до закінчення терміну комітменту. Ризик реалізації кімнат цілком лягає на туроператора, будь-який простій номерів готельєром не компенсується, а виплачена оператором сума не повертається ні в якому вигляді (ні у формі грошової компенсації операторові, ні у формі продовження комітменту або переносі вартості непроданих номерів на наступний сезон).

       У випадку елотменту оператор заявляє про розміри і тривалість власного блоку місць, однак не оплачує його попередньо, а одержує можливість вносити оплату готельєру безпосередньо перед кожним заїздом туристів. Працювати на умовах елотменту звичайно погоджуються або маловідомі, або непопулярні серед туристів готелі, або в низький сезон. При елотменті сторони домовляються про планований блок, готельєр ставить номери оператора в постійну резервацію, однак гроші за зарезервовані кімнати готель одержує безпосередньо перед кожним новим заїздом туристів (графік заїздів туристів узгоджується сторонами під час підписання договору). Як видно з визначення, робота на елотмент-умовах (особливо при м'якому блоці місць) менш вигідна для готельєра (власники популярних готелів у пікові сезони ніколи не погоджуються на елотмент), оскільки ризик простою кімнат залишається на ньому, отже, і розмір дисконту з кожного ліжко-дня в порівнянні, наприклад, з комітментом, сильно зменшиться [4].

      Робота  на умовах безвідкличного бронювання є менш ризикованою у порівнянні з комітментами і елотментами формою співробітництва туроператорів з готелями. Суть її полягає в резервуванні туроператором визначеної кількості кімнат на порівняно невеликий часовий період (найчастіше, на святкові, або на інші пікові дати) із вказівкою у заявці крайнього терміну оплати броні. При цьому відмова туроператора від заброньованих номерів без сплати ним штрафних санкцій неможлива (безвідкличне бронювання). У випадку ж неповного продажу кімнат оператор або оплачує ціну номерів, що пустують, готельєру, або, за узгодженням із готельєром, відмовляється від них зі сплатою визначеного розміру штрафних санкцій. Безвідкличне бронювання вигідне для туроператорів, оскільки воно максимально знижує їхній ризик (номери резервуються на зручні для туроператора дати заїзду в найбільш популярні серед туристів дати, а не на тривалий період), і при цьому залишає операторові можливість розпоряджатися номерами від свого імені без постійних перевірок наявності в продажу кімнат на "гарячі" дати у готельєра.

       Робота на умовах підвищеної  комісії туроператором не є схемою співробітництва готельєра і оператора, заснованої на прийнятті останнім цілком або частково ризику по реалізації заявленої кількості кімнат. Характерна риса як підвищеної комісії, так і двох нижченаведених форм співробітництва - це резервування й оплата кімнат під конкретного, згодного з умовами туру клієнта, який передоплатив або навіть цілком оплатив вартість послуг туроператору. Це виключає ризик у роботі туроператора (навіть у випадку відмови клієнта від туру штрафні санкції туроператора перекладаються на тих, хто відмовився), хоча і значно скорочує розміри знижок готельєра. У цих випадках прийнято говорити не про дисконт, а про просту комісійну винагороду оператора з боку готельєра [4].

5.Управління ризиками в туризмі

        Для уникнення або зменшення ризику його необхідно оцінити. Для цього використовуються статистичні, експертні та розрахунково-аналітичні методи.         

      Статистичний метод включає в себе комплексний аналіз системи показників туристичної фірми за визначений відрізок часу, їх зіставлення і розрахунок ризику. Експертний метод передбачає використання зовнішніх експертів для аналізу стану справ фірми і розрахунку ризику, а розрахунково-аналітичний - аналіз показників фірми на основі науково обгрунтованих концепцій.

       Управління ризиком - це практична діяльність із пом'якшення впливу негативних наслідків ризиків на керовану систему, яка передбачає розробку різних заходів, що сприяють усуненню можливих негативних наслідків ризику. До таких заходів відносять розробку процедур попереджувального характеру, які включають в себе конкретні рекомендації для осіб, що приймають і реалізують ризикові рішення, розробку інструкцій із реалізації обраної ризикової альтернативи тощо [7].

Основні способи зменшення ризику зводяться до такого:

- страхування ризиків (стихійні  лиха, автомобільні катастрофи, ризик  невиконання зобов'язань партнерами  і т.д.);

- створення спеціального  резервного фонду для самострахування  за рахунок частини оборотних  коштів;

- передача частини ризику  іншим особам і організаціям  шляхом страхування бізнесу і  працівників;

- захист службової або  комерційної таємниці шляхом  запобігання крадіжкам інформації  і розголосу комерційної таємниці.

       Передумовою виникнення страхування є ризик. Страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування та яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Зміст ризику і міра його вірогідності визначають межі страхового захисту. За своїм змістом, ризик є подією з негативними, особливо невигідними економічними наслідками. Вони можуть виникнути в майбутньому в будь-який момент, у невідомих масштабах. У страхуванні ризики визначаються кількома основними поняттями. Насамперед, ризик - це конкретне явище або сукупність явищ, із виникненням яких відбуваються виплати з утвореного страхового фонду [7].

     Туристична діяльність часто пов'язується з можливістю негативних наслідків і несприятливих ситуацій. Серед методів мінімізації ризиків, що використовуються туристичними підприємствами, вагоме значення має страхування. Законом України «Про страхування» передбачено обов’язкове страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за збиток, нанесений життю, здоров’ю або майну туриста. Страховими подіями для цього виду страхування є пожежі, вибухи, аварії, руйнування, конфлікти з місцевою владою, рекет та інші ситуації, що призвели до збитків майну, здоров’ю, життю туриста. Закон України «Про туризм» передбачає фінансове забезпечення цивільної відповідальності туроператора та турагента гарантією банку або іншої кредитної установи з метою забезпечення прав і законних інтересів громадян – споживачів туристичних послуг.

      Страхові компанії пропонують також послуги страхування фінансової відповідальності туристичних агенцій перед туроператорами та туристами. Страховими випадками за таким видом страхування є неможливість вчасно та в повному обсязі здійснити перерахування коштів, передбачених агентською угодою, з визначених причини. Останнім часом набуло популярності страхування специфічних туристичних ризиків. Одночасно з програмою медичного страхування турист може вибрати додаткові програми: програма страхування від нещасного випадку, програма додаткового медичного страхування, програма страхування багажу та інші. АСК «Інго-Україна» пропонує туристам спеціальний страховий пакет, який призначений для людей, які займаються зимовими видами спорту -" Сніжний поліс ". Даний пакет включає медичне страхування, страхування від нещасних випадків, програму реабілітації в країні постійного проживання, страхування інвентарю лижника (тільки при поїздках за кордон), страхування цивільної відповідальності лижника (тільки при поїздках за кордон) [7].

      Специфічною страховою послугою для України є програма страхування ділових подорожей від СК «Європейське туристичне страхування». Дана страхова послуга призначена для компаній, працівники яких здійснюють систематичні поїздки у країни Шенгенської угоди. Страхові компанії пропонують страхування туристів на випадок відмови від здійснення оплаченої поїздки. Особливо актуально це при попередньому бронюванні (за декілька місяців) дорогих турів та у випадку можливості відмови в отриманні візи в іноземному посольстві. На українському страховому ринку даний вид страхування пропонують такі страхові компанії як СК «Провідна», СК «Інго-Україна», «Українська страхова група», СК «Європейське туристичне страхування», СК «АКБ Гарант» та інші.

      Страховими випадками за даним видом страхування можуть бути:

• необхідність з’явитись на судове засідання;
• настання форс-мажорних обставин (революцій, військових дій, епідемії, карантину, несприятливих погодніх умов);
• хвороба, нещасний випадок або смерть застрахованої особи, запізнення клієнта в поїздку та інші.

      Враховуючі сучасні тенденції міжнародної туристичної діяльності, а також зростання рівня ризиків, важливим завданням є застосування ефективних методів управління ризиками. Страхові компанії пропонують для туристичної галузі понад десять видів послуг страхування, при цьому спостерігається зростання популярності страхування специфічних туристичних ризиків [7].

Висновок:

     Отже, суб’єкти  туристичної діяльності взаємодіють  у постійному економічному середовищі, де існує велика кількість  ризиків.

        Ризик у туристичній діяльності - це ймовірність того, що підприємство зазнає збитків або витрат, якщо прийняте управлінське рішення не здійсниться, а також якщо при прийнятті цих рішень були допущені прорахунки чи помилки. Ризик закладено в самій сутності підприємницької діяльності, оскільки підприємець самостійно розпоряджається засобами виробництва, вибирає сферу діяльності, але не завжди діє правильно. В ринкових умовах підприємець постійно конкурує з іншими підприємцями і немає гарантії, що він вийде переможцем.

     Використання широкої гами методів і прийомів контролю ризику дає змогу розробити адекватні стратегії реагування на ризик. Така діяльність сприяє більш ефективному використанню засобів і покращенню конкурентної позиції туристичного підприємства. Ідентифікація та оцінка ризику становлять інформаційний ґрунт вибору адекватних методів його контролю. Контроль ризику слугує обмеженню можливих втрат і примноженню потенційних переваг, які є наслідком реалізації ризику. Предметом зацікавлення є лише ті види ризику, якими можна маніпулювати за наявних засобів підприємства і відповідно до його завдань.