Готування до злочину

Щодо цього М.С.Таганцев писав: засобом є не рушниця взагалі, а рушниця заряджена і така, яка знаходиться у злочинця за таких умов, щоб він міг вистрілити у жертву, не миш’як взагалі, а миш’як, підмішаний до їжі, питва і поставлений так, щоб жертва могла його вжити, тощо [7,с.37].

Незавершене готування - «готування до готування» чи «замах на готування» - спроба придбати або пристосувати знаряддя чи засоби вчинення злочину, спроба створити умови для вчинення злочину не можуть оцінюватися як перша стадія скоєння злочину. Такі дії у силу їх віддаленості від закінченого посягання, у зв’язку з тим, що вони не складають реальної загрози об’єкту злочину, не становлять суспільної небезпеки і не відносяться чинним законодавством до злочинних [22, с.15];

2) готування може вчинюватись тільки активними діями (на відміну від замаху, який може бути вчинений і шляхом бездіяльності у відповідних складах злочинів). Уявляється, що не можна погодитись із тими дослідниками, які обґрунтовують можливість вчинення готування шляхом бездіяльності [23,с.14], зокрема у випадку, коли, наприклад, сторож залишає двері незачиненими для подальшого викрадання товару зі складу. Вочевидь, що діяльність сторожа по створенню умов цим не обмежилася, і попередньо він вчинив активну дію - вступив у злочинну змову із особами, які безпосередньо будуть вчиняти крадіжку;

3) створення умов відбувається  шляхом енергетичних (фізичних) або  інформаційних (інтелектуальних) конкретних  суспільно небезпечних дій, що можуть виражатись у різних формах, зокрема передбачених у визначенні поняття готування (ч.1 ст.14 КК): підшукування або пристосування засобів або знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину [2, с. 12].

Підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників, усунення перешкод, створення умов означають дію-процес, а не дію-результат. Тому закінченими вони є з моменту виконання хоча б однієї дії, спрямованої на підшукування, усунення чи інше створення умов, навіть якщо співучасників не було підшукано, а перешкоди не було усунено тощо. Винятком є лише такий вид готування, як змова на вчинення злочину - вона визнається закінченим злочином з моменту, коли така змова відбулася, тобто коли між співучасниками досягнуто згоди на сумісне вчинення злочину. Савченко А.В., Кузнєцов В.В., Штанько О.Ф. крім визначених об’єктивних ознак готування називають ще наступні, а саме:

1) підготовчі дії передують безпосередньому  вчиненню злочину;

2) підготовчі дії віддалені в часі від безпосереднього вчинення злочину;

3) підготовчі дії, зазвичай, віддалені в просторі від безпосереднього вчинення злочину;

4) підготовчі дії не охоплюються об’єктивною стороною задуманого злочину, передбаченого Особливою частиною КК;

5) підготовчі дії утворюють лише умови для настання суспільно небезпечних наслідків;

6) предмети, засоби, знаряддя, що підшуковувалися, були виготовлені чи видозмінені, мають визначене призначення. Тобто за допомогою їх особа планує вчинити конкретний злочин;

7) підготовчі дії не ставлять під загрозу об’єкт злочину. Шкода об’єкту злочину підготовчими діями не спричиняється;

8) злочинна діяльність не доводиться до кінця з причин, які не залежать від волі винного. Якщо умисел на злочин винний повністю реалізував, то скоєне слід кваліфікувати як закінчений склад злочину, стадія готування взагалі не виділяється [9, с. 59-60].

З суб’єктивної сторони готування до злочину можливе лише з прямим умислом. Одним із важливих питань, яке довгий час дискутувалось в науковій літературі, було питання можливості чи неможливості готування у злочинах з непрямим умислом та в необережних злочинах.

Не дивлячись на те, що позиція щодо можливості незакінченого злочину лише за наявності прямого умислу знайшла відображення в законодавстві як України, так і Російської Федерації (зокрема, в ч.1 ст.15 КК України зазначено: "замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом ...", ч.1 ст.14: "інше умисне створення..."), деякі вчені і зараз намагаються проаналізувати наведені раніше аргументи та надати нові в обґрунтування можливості стадій у злочинній діяльності з непрямим умислом, в необережній злочинній діяльності [24,с.118] чи за наявності змішаної форми вини.

Уявляється, що питання тут потрібно ставити не про можливість взагалі стадій, наприклад у необережній злочинній діяльності, а про суспільну небезпечність таких дій і доцільність визнання їх кримінально караними. Враховуючи, що в літературі завжди розрізняли форми і види вини, та визнаючи прямий умисел найбільш небезпечним, логічно визнати можливість готування та замах як види лише прямого умисного злочину.

При готуванні до злочину особа передбачає настання суспільно небезпечних наслідків і спрямовує свої дії на їх настання.

Отже, при готуванні до злочину особа не тільки усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачає суспільно небезпечні наслідки, а й бажає настання таких наслідків, тобто прагне до настання таких наслідків як до мети.

Таким чином, готування до злочину можливе лише з прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони готування як самостійного виду злочину є наявність мети вчинення закінченого злочину. Причому готування характеризується не тільки названою, кінцевою метою, а ще й проміжною, найближчою метою - створити умови для вчинення "задуманого" злочину.

Наявність зазначених вище інтелектуальних та вольових ознак, а також обов’язкової мети досягнення результату характеризує готування тільки як злочин з прямим умислом.

Суб’єкт готування визначається в залежності від того, які вимоги встановлюються законом до суб’єкта закінченого злочину, що його особа мала намір вчинити. Наприклад, суб’єктом крадіжки може бути лише фізична осудна особа віком від 14 років, відповідно таким же є і суб’єкт готування до крадіжки.

Однак оскільки готування є самостійним видом злочину, його суб’єкт може відрізнятись від суб’єкта "задуманого" злочину. Зокрема, відзначають, що, вчиняючи готування, особа стає злочинцем ще до моменту вчинення основного злочину. Крім того, якщо особа має намір вчинити злочин, суб’єкт якого є спеціальним, готування у співучасті до цього злочину може вчинити й інша особа, не наділена ознаками спеціального суб’єкта. Наприклад, дезертирство може бути вчинене лише спеціальним суб’єктом - військовослужбовцем чи військовозобов’язаним.

Але, наприклад, усунення перешкод для вчинення цього злочину чи придбання знарядь може вчинити й інша особа.

Як правило, готування до злочинів із спеціальним суб’єктом можуть вчиняти загальні суб’єкти, перебуваючи у змові із спеціальними суб’єктами. У таких випадках вже одне досягнення змови на вчинення зазначених дій означає закінчений склад готування до злочину [24,с.119].

 

РОЗДІЛ ІІІ

ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯНЬ, ЩО УТВОРЮЮТЬ ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ

3.1. Види готування до злочину

 

Різноманіття умисної злочинної діяльності передбачає і різноманіття діянь, що утворюють готування до злочину, їх перелік у нормі права в зв’язку із цим неможливий. Тому законодавець, визначаючи цю стадію попередньої злочинної діяльності, застосовує узагальнені її характеристики («підшукування», «пристосування», «змова», «усунення перешкод»), залишаючи простір для визнання такими й інших видів поведінки, спрямованої на підготовку до вчинення злочину («також інше умисне створення умов для вчинення злочину»). Такий підхід є абсолютно зрозумілим. Отже, відповідно до ч. 1 ст. 14 КК готування до злочину поділяється на такі види:

- підшукування засобів або знарядь для вчинення злочину;

- пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину;

- підшукування співучасників;

- змова на вчинення злочину;

- усунення перешкод;

- інше умисне створення умов для вчинення злочину [25,с.11].

Вказані види поведінки утворюють форми готування до злочину.

Підшукування засобів або знарядь для вчинення злочину - це будь-які дії з придбання, отримання, тимчасового позичення, купівлі, пошуку засобів або знарядь для вчинення злочину тощо. Спосіб підшукування засобів чи знарядь може бути як злочинним, так і незлочинним.

Під засобами вчинення злочину слід розуміти предмети матеріального світу, що полегшують вчинення злочину. Вони або необхідні для вчинення злочину, або полегшують чи прискорюють його вчинення (наприклад, підроблені документи для шахрайства, одурманюючі речовини для зґвалтування тощо). Знаряддя вчинення злочину - це предмети, призначені для безпосереднього виконання дій, що утворюють об’єктивну сторону складу закінченого злочину (наприклад, зброя, відмички тощо).

Так, під знаряддям злочину корисливих посягань на власність слід розуміти предмети чи технічні засоби, що умисно використовуються для викрадення майна або заволодіння ним. Особа може придбати комп’ютер для незаконного проникнення в комп’ютерну систему фірми, щоб викрасти інформацію.

Транспортні засоби можуть бути визнані знаряддям злочину не тільки тоді, коли вони використовувалися для безпосереднього вилучення майна чи заволодіння ним, але і коли без їх використання вчинення злочину було б неможливим чи надто складним (транспортування членів злочинної групи до місця вчинення злочину, перевезення викраденого майна з місця вчинення злочину тощо). Засоби та знаряддя вчинення злочину можуть бути призначені лише для досягнення злочинної мети (наприклад, виготовлена отрута для вбивства) чи використовуватися й для інших потреб (наприклад, папір та фарби для підробки грошей і для живопису)  [24,с.119].

Пристосування засобів або знарядь для вчинення злочину - це діяльність, пов’язана із переробкою тих чи інших предметів, у процесі якої виділяються певні притаманні їм характеристики, що дає можливість більш ефективного їх використання при вчиненні злочину. Наприклад, пристосування утворює переробка шляхом обробки на наждачному колі кухонного ножа в двогострий кинджал, переробка мисливської рушниці в обріз і т. ін.

Підшукування та пристосування були відомі і Кримінальному Кодексу 1960 р. КК України 2001 року визначив, як це вже зазначалось, й інші види поведінки, що утворюють готування до злочину.

Підшукування співучасників утворюють будь-які дії (вербування, найм, залучення шляхом погроз, підкупу), спрямовані на добір співучасників злочину, незалежно від того, яку роль вони повинні виконувати (виконавця (співвиконавця), організатора, підмовника, посібника тощо).

Як видно з тексту закону, в ньому мова йде виключно про підшукування співучасників, однак це положення слід тлумачити розширено: цю форму готування до злочину утворюють також дії, спрямовані на підбір осіб, які можуть бути використані в процесі вчинення злочину або після його закінчення без ознайомлення їх з наміром вчинення злочину (наприклад, підбір осіб, які можуть бути використані для приховування злочину і т. ін.).

Особливим видом підшукування співучасників є змова на вчинення злочину. Змова на вчинення злочину - це домовленість двох чи більше суб’єктів злочину про спільне вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого Особливою частиною КК. Важливим тут є усвідомлення відмінності цього виду підготовчих дій від підшукування співучасників, оскільки обидва вони є новими для вітчизняного кримінального закону. Уявляється, що підшукування співучасників наявне тоді, коли особа лише знаходиться в процесі підшукування (наприклад, запропонувала іншій особі виступити посібником, а та відмовилась, і на цьому етапі підготовчу до злочину діяльність було викрито). Змова ж на вчинення злочину має місце тоді, коли вона вже відбулася, і особи вже домовилися спільно діяти для реалізації злочинного наміру [26, с. 92].

Усунення перешкод полягає у вчиненні дій, які мають на меті створення найбільш сприятливих умов для успішної реалізації злочинного наміру. Вони можуть полягати в нейтралізації охорони, пошкодженні засобів зв’язку тощо.

Інше умисне створення умов для вчинення злочину - це будь-які дії, які мають на меті забезпечення успішного його вчинення, їх можуть утворювати рекогносцировка на місцевості, ознайомлення із схемою охоронної сигналізації та охоронних пристроїв, розробка шляхів відходу з місця злочину, створення лжеалібі і т. ін.

Слід мати на увазі, що поняттям умисного створення умов для вчинення злочину охоплюються всі зазначені в законі підготовчі дії, названі законодавцем через їх найбільшу поширеність.

Історії криміналістики відомо безліч видів поведінки, які охоплюються поняттям готування до злочину. Більшість з них загальновідома, але трапляються й унікальні, як, наприклад, залучення експертів для визначення справжньої ринкової вартості предметів, що становлять історичну та культурну цінність [27,с.142].

КК України безпосередньо закріплює ще одну класифікацію видів готування. Критерієм такої класифікації є відповідно до ст. 12 КК поділ злочинів на злочини невеликої, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. Оскільки, безсумнівно, готування до злочину також є злочином, хоч і незакінченим, то на нього також поширюються правила цієї класифікації. Про це свідчить і закріплення у ч. 2 ст. 14 правила про некараність готування до злочинів невеликої тяжкості. Отже, готування в залежності від ступеню тяжкості поділяються на готування до злочинів невеликої тяжкості, готування до злочинів середньої тяжкості, готування до тяжких, та до особливо тяжких злочинів. Слід зауважити, що класифікація видів готування не обмежується лише названими критеріями. Існують інші, хоча безпосередньо і не передбачені законом обставини-критерії.