Хуліганство в кримінальному праві

 

РЕФЕРАТ

Курсова робота 38с., 21 джерело.

Об’єкт дослідження  – суспільні відносини, пов’язані з хуліганством, а також норми кримінального права України, що регулюють ці суспільні відносини.

Предмет дослідження  – елементи і ознаки складу хуліганства, спільні риси і відмінності відповідних складу злочину у кримінальному праві України, судова практика у справі про хуліганстві.

Мета роботи  – розкриття і визначення основних елементів хуліганства його кримінально-правова характеристика, зрозуміти їх поняття та суть.

Методи дослідження – історичного аналізу, формально-логічний, системного та структурно-функціонального аналізу.

ХУЛІГАНСТВО, ХУЛІГАНСЬКИЙ МОТИВ, СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ХУЛІГАНСТВА, ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ХУЛІГАНСТВА, ВИНА.   
ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….5

РОЗДІЛ 1 КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ХУЛІГАНСТВА…………………………….……………………………………...7

1. Поняття хуліганства…………………………………………………….7
2. Суб’єкт та суб’єктивна сторона хуліганства…………………………10
3. Об’єкт злочинного посягання та об’єктивна сторона хуліганства….15

РОЗДІЛ 2 ПРОФІЛАКТИКА ХУЛІГАНСТВА…………………………………..21

2.1 Види складів хуліганства  та їх юридичний аналіз……………………21

2.2 Відповідальність за  скоєння хуліганства………………………………27

РОЗДІЛ 3 МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ХУЛІГАНСТВА…………………29

3.1 Поняття методики розслідування  хуліганства, її мета  та структура...29

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………37

СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….39

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

СБУ     Служба Безпеки України

ККУ     Кримінальний Кодекс України

КПКУ    Кримінально - Процесуальний Кодекс України

ст.     стаття

юр.     юридичне (ий)

ін.     інші

 

ВСТУП

Актуальність теми. Ця тема є актуальною тому що хуліганство є одним із злочинів, які посягають на громадську безпеку і правопорядок. Воно відноситься до числа найбільш поширених злочинів, але на відміну інших злочинів проти громадської безпеки і правопорядку, здоров’я громадян, хуліганство відрізняється множинністю форм свого прояву. Хулігани своїми протиправними діями найчастіше не тільки порушують громадський порядок, але і створюють небезпеку для оточуючих, завдають шкоду здоров’ю громадян, погрожують життю людей, і що найбільш страшне, вони це роблять безпідставно, тобто з хуліганських спонукань. Хуліганство охоплює велике коло протиправних дій – від лайки, нецензурних висловів до спричинення тяжких тілесних ушкоджень та вбивства людей із хуліганських спонукань, підпалу будівлі, пошкоджень засобів зв’язку і транспорту тощо.

На підґрунті практичного досвіду  працівників міліції та вивчення статистичних даних можемо сказати, що хуліганство являється своєрідною « початковою школою » злочинності. Хуліганство як вид протиправного діяння, небезпечне для суспільства тим, що на ґрунті хуліганства створюється ряд інших, більш тяжких злочинів. Хулігани часто перетворюються в злісних, а з них в більш небезпечних злочинців, а саме ґвалтівників, вбивць тощо.

Вивчення причин рецидивної злочинності показало, що в середньому кожний четвертий злочинець – рецидивіст, засуджений за вбивство, зґвалтування, розбій або грабіж, вперше був судимий за хуліганство.

Я вважаю, що ця проблема потребує значної уваги для вивчення та аналізу, щоб проводити заходи по попередженню та припиненню таких видів правопорушень.

Мета та завдання роботи –  розкриття і визначення основних елементів хуліганства його кримінально-правова характеристика, зрозуміти їх поняття та суть.

Об’єкт  та предмет дослідження  – об’єктом є суспільні відносини, пов’язані з хуліганством, а також норми кримінального права України, що регулюють ці суспільні відносини. Предмет дослідження  є  елементи і ознаки складу хуліганства, спільні риси і відмінності відповідних складу злочину у кримінальному праві України, судова практика у справі про хуліганстві.

Методи дослідження – історичного аналізу, формально-логічний, системного та структурно-функціонального аналізу.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 38 сторінок. Список використаних джерел нараховує 20 позицій і займає 2 сторінки.

 

РОЗДІЛ 1

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ХУЛІГАНСТВА

1. Поняття хуліганства

Кримінальний кодекс України в Особливій частині у Розділі ХІІ передбачає такий злочин як злочин проти громадського порядку та моральності. Суспільність небезпечних діянь, котрі містяться у цьому Розділі (12 статей), виявляється в тому,  що їх скоєння призводить до порушення суспільного порядку і моральних основ держави, в цьому ж Розділі ХІІ йдеться про поняття хуліганство.

Хуліганство і хуліган слово англійського походження. Як відзначають багато дослідників, Hooligan – прізвище злісної сім’ї злочинців, проживали в ХVІІІ ст., в Ірландії і прославились безпрецедентним дебошем. Найбільш поширених із них є хуліганство.

Юридичне поняття хуліганства дається в ч.1 ст. 296 КК України. У диспозиції даної кримінально-правової норми воно визнається як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Певний теоретичний і практичний інтерес викликає питання про безпосередній об’єкт цього злочину, воно має дискусійний характер. Ми схиляємося до тієї думки, що хуліганству притаманний основний і додатковий (факультативний) об’єкт. Основним постійним об’єктом виступає громадський порядок внаслідок того, що проти нього передусім спрямоване хуліганське посягання і він переважно охороняється кримінальним законом. За своїм змістом громадський порядок – це відносини, що забезпечують обстановку громадського покою, належну поведінку людей у громадських місцях, додержання норм суспільної моральності, повагу до результатів людської праці фізичну і моральну недоторканість навколишніх. Додатковим (факультативним) об’єктом складу хуліганства можуть бути такі блага, як особистість або власність. Найчастіше таким додатковим є особистість. Хуліганські посягання при цьому виявляються в насильницьких діях щодо потерпілих (у заподіяні їм тілесних ушкоджень, нанесення побоїв, у вчиненні психічного насильства). Але треба мати на увазі, що спеціальними і обов’язковим об’єктом хуліганських дій в першу чергу є громадянський порядок і проявляються вони в формі нахабства, цинізму, безсоромності і образності в скоєних діях як відносно конкретних громадян так і відносно моральних підвалин, і етичних правил суспільства в цілому. У судовій практиці не рідко зустрічаються справи коли суду відмовляються визнавати дії хуліганськими лише на тій підставі, що вони відбувались не в громадському місці та (або) під час відсутності очевидців. Природа цих помилок в тому, що фактори, що характеризують обставини і місце вчинення хуліганських дій, оцінюється окремо від спонукальних мотивів їх вчинення.

За даними кримінологічних досліджень, понад 90 відсотків хуліганських дій спрямовані проти особи. Враховуючи цю обставину, деякі автори розглядають проблеми хуліганства в Розділі насильницьких злочинів. Однак специфічність хуліганства, вважаємо, обумовлює необхідність розглядати названі проблеми окремо.

Хуліганство супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Особлива зухвалість має місце тоді, коли хуліганські дії поєднуються із насильством, заподіяння тілесних ушкоджень, або вперто не припиняється, продовжуються тривалий час, або були пов’язані зі знищенням чи пошкодження майна, зривам масових заходів та ін. винятковий цинізм – це демонстративна зневага до загально прийнятих норм моралі, прояви безсоромності, зневажливого стану до осіб, які перебувають у безпорадному стані, та ін.

Для хуліганства характерна наявність специфічного мотиву. Причому внутрішня сила, яка штовхає до вчинення хуліганських дій, зводиться не до одного якого не будь мотиву, а до багатьох з них, які прийнято називати хуліганськими спонуканнями. Такими спонуканнями є:

• прагнення відкрито показати свою зневагу до оточуючих чи суспільству в цілому;
• явно протипоставити свою поведінку в громадянському порядку;
• показати зневагу до особисто гідності людини і результати її праці, а також до правил людського співіснування;
• прагнення виявити кримінально-карне бешкетування, хвастощі, п’яну хвацькість, свою «сміливість» і таким чином познущатися над беззахисними;
• виявити хоча б на короткий час свою «перевагу» над іншими законослухняними громадянами, а також ін. не гідні прояви.

Усі перелічені спонукання можуть діяти окремо, але значною мірою у певному поєднанні.

Хуліганство залежно від ступеня суспільної небезпечності його конкретних форм прояву поділяється на декілька видів:

• «просте» кримінальне хуліганство (ч.1 ст. 296 КК України);
• Групове хуліганство (ч.2 ст. 296 КК України);
• Злісне хуліганство, якщо було вчинено особою раніше судимою за хуліганство, чи пов’язане з опором представникові влади, або вчинено із застосування вогнепальної, або холодної зброї (ч.3-4 ст. 296 КК України);

Кримінальній відповідальності підлягають особи за вчинення хуліганства, яким до вчинення злочину виповнилось 14 років (ст. 22 КК).

Ще в середині минулого століття хуліганство становило більше третини у структурі всієї злочинності. Потім почалось зниження його рівня. МВС України повідомляє, що у 2005 році було зареєстровано 15 914 випадків хуліганства, у 2006 році 13 371, у 2007 році – 12 139.

Вивчення демографічних даних стосовно хуліганства показує, що домінуючу роль серед винних відіграють чоловіки. Питома вага жінок серед хуліганів становить 5,9%. Майже половина хуліганських посягань вчиняється особами віком від 14 до 24 років. Особам даної вікової групи властивий потяг об’єднуватись у групи для реалізації своїх хуліганських намірів. Розподіл осіб, які вчинили хуліганство, загальноосвітнім рівнем такий: особи із середньою і неповною освітою становлять 86,4%, з вищою освітою – 13,6%.

Як правило хуліганські дії вчиняються у нетверезому стані. Зазначена кількість суб’єктів цього злочину страждають на психічні захворювання (хронічний алкоголізм, психологічні аномалії, дисоціалізація).

1.2 Суб’єкт та  суб’єктивна сторона хуліганства

Суб’єкт злочину є один із елементів складу злочину, без якого не може наставати кримінальна відповідальність. Відповідно до ч.1 ст. 18 ККУ суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Отже, виходячи з цього визначення, не будь-яка особа може бути суб’єктом хуліганства. Особа може нести кримінальну відповідальність за вчинення нею хуліганства, якщо вона:

• є фізичною особою, тобто людиною;
• є осудною;
• досягнула віку встановленому кримінальним законом.

Зазначені ознаки визнаються загальними юридичними ознаками суб’єкта злочину. Вони належать до основних та обов’язкових ознак будь-якого складу злочину, і відсутність однієї із них означає відсутність у діянні складу злочину. Обмеження кола можливих суб’єктів злочину фізичними особами означає, що суб’єктом злочину за кримінальним законом не може бути юридична особа. Визнання останніх суб’єктами кримінальної відповідальності не відповідає принципам кримінального права – особистої відповідальності особи за вчинений злочин та наявності вини. І відповідальність юридичних осіб визначається засобами адміністративного чи цивільного права. Суб’єктом злочину, а саме хуліганства є осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства – це прагнення показати свою зневагу до встановлених в суспільстві правил і норм поведінки, протиставити себе іншим громадянам. Кваліфікованими ознаками є дії, вчиненні групо осіб особливо кваліфікованими є:

• вчинення його особою, раніше судимою за хуліганство;
• хуліганство, яке пов’язане з опором представникові влади або представникові громади, які припиняли хуліганські дії (ч. 3 ст. 296 ККУ);
• вчинення його із застосуванням вогнепальної або холодної зброї, чи ін. предметів, спеціально пристосованих або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 ККУ);

Відмінність – головною ознакою складу злочину, є його мотив, тобто хуліганські спонукання. Суб’єктом злочину не можуть бути померлі особи, які перед тим вчинили злочин, тварини, предмети чи сили природи. Кримінальне законодавство включає також кримінальну відповідальність малолітніх і можливість застосування заходів кримінального покарання до неосудних. Тому, суб’єктом хуліганства може бути лише фізична особа, яка є осудною і досягла встановленого законом віку, а саме з 14 років. На мою думку, встановлення мінімального віку кримінальної відповідальності за хуліганство з 14 років є вірним і науково обґрунтованим, оскільки суспільна небезпечність хуліганства є цілком очевидною і зрозумілою будь-якому неповнолітньому. І не повнолітній з 14 років повинен і може усвідомлювати цю чи іншу суспільну небезпечність, яка міститься в його діях.