Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Марта 2014 в 01:53, курсовая работа
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, пов’язані з хуліганством, а також норми кримінального права України, що регулюють ці суспільні відносини.
Предмет дослідження – елементи і ознаки складу хуліганства, спільні риси і відмінності відповідних складу злочину у кримінальному праві України, судова практика у справі про хуліганстві.
Мета роботи – розкриття і визначення основних елементів хуліганства його кримінально-правова характеристика, зрозуміти їх поняття та суть.
ВСТУП……………………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1 КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ХУЛІГАНСТВА…………………………….……………………………………...7
Поняття хуліганства…………………………………………………….7
Суб’єкт та суб’єктивна сторона хуліганства…………………………10
Об’єкт злочинного посягання та об’єктивна сторона хуліганства….15
РОЗДІЛ 2 ПРОФІЛАКТИКА ХУЛІГАНСТВА…………………………………..21
2.1 Види складів хуліганства та їх юридичний аналіз……………………21
2.2 Відповідальність за скоєння хуліганства………………………………27
РОЗДІЛ 3 МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ХУЛІГАНСТВА…………………29
3.1 Поняття методики розслідування хуліганства, її мета та структура...29
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………37
СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….39
Суб’єктивна сторона хуліганства характеризується прямим умислом та прагненням настання певних психологічних наслідків – демонстрації своєї вищості, безкарності, вседозволеності. Суб’єкт вчинення хуліганства – фізична осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 14-річного віку.
Оскільки законодавець надає цьому злочину невеликої тяжкості певного виключного статусу з позиції віку настання кримінальної відповідальності, то можна стверджувати, що хуліганство несе виключну шкоду для суспільних відносин, яку особа здатна усвідомлювати вже з 14 років. Але визнаючи виключність хуліганства як злочину з огляду на вік, з досягненням якого може наставати кримінальна відповідальність за його вчинення, слід було перенести її й на заходи покарання, які, на мою думку, найбільше сприяють виправленню та ре соціалізації неповнолітніх хуліганів, зокрема, на ст.100 КК України – «Громадські та виправні роботи». Типовими для хуліганства слід вважати мотиви: самоствердження (статусні), захисні, заміщення (компенсаторні). Хуліганським спонуканням притаманна швидкоплинність, незначність і легковажність мотивації, прагнення продемонструвати зневагу до іншої людини, свою вищість та безкарність, протиставити свою поведінку вимогам громадського порядку. Вони передбачають відсутність негативних особистих відносин між винним і потерпілим, і де термінуються певними сталими властивостями особистості (задерикуватість, озлобленість, жорстокість, зневага тощо). Існує три основних типи хуліганів: особи з чітко вираженою агресивно-насильницькою антисоціальною спрямованістю, для яких посягання на життя чи здоров’я людини є лише ланкою агресивної поведінки в різних ситуаціях; особи, які характеризуються в цілому негативно, але їх спрямованість на вчинення посягань проти особи явно не виражена; ситуаційні або випадкові злочинці, які до злочину характеризувалися позитивно чи нейтрально і застосували насильство як реакцію на ситуацію, що була сприйнята як гостро конфліктна. Відповідно, засоби профілактичного впливу на представників названих груп мають бути диференційованими.
СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ