Напрямки удосконалення дозвільного провадження

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Октября 2013 в 20:43, доклад

Краткое описание

До зазначених проблем належать, зокрема, питання, пов’язані із державною реєстрацією юридичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю Серйозні дискусії викликають проблеми законодавчого врегулювання права громадян на володіння зброєю (оскільки чинне законодавство дозволяє громадянам України зберігати і використовувати мисливську і пневматичну зброю, а також газові пістолети, то йдеться, перш за все, про короткоствольну нарізну зброю). Не менш актуальними є питання державної реєстрації різноманітних громадських формувань (політичних партій, громадських об’єднань), релігійних організацій тощо. Зволікання із вирішенням цих проблем може призвести до поглиблення кримінальних процесів у суспільстві.

Скачать в ZIP архиве (70.63 Кб) Сколько стоит заказать работу?

Вложенные файлы: 1 файл

Напрямки удосконалення дозвільного провадження.doc

— 333.50 Кб (Скачать файл)

     2. Рада   міністрів   Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та   Севастопольська   міські   державні   адміністрації
забезпечують   створення   та функціонування в мережі Інтернет
веб-сторінок, які   містять   інформацію,   необхідну   суб'єктам
господарювання для провадження ними господарської діяльності.

Місцеві дозвільні органи подають для розміщення на
веб-сторінках інформацію, необхідну для провадження господарської
діяльності, зокрема, про перелік об'єктів нерухомого майна, що
потребують реконструкції, перелік будівель, приміщень, земельних
ділянок, які надаються або можуть бути надані в оренду.

     3. Державний   адміністратор та дозвільні органи забезпечують
безоплатне   консультування   з   питань   отримання   відповідних
документів    дозвільного   характеру   за   зверненням   суб'єкта
господарювання.

( Teкст взятo з сайту Bерховної Pади - http://zakon.rada.gov.ua )

Стаття 9. Уповноважений орган

1. Уповноважений орган:

розробляє або бере участь у розробленні і погоджує проекти
нормативно-правових актів з питань видачі документів дозвільного
характеру;

узагальнює практику застосування законодавства з питань
видачі документів дозвільного характеру, готує та подає пропозиції
щодо його вдосконалення;

здійснює методологічне забезпечення діяльності дозвільних
органів та державних адміністраторів;

здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням
вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного
характеру;

організовує навчання та підвищення кваліфікації державних
адміністраторів.

Стаття 9-1. Контроль за додержанням вимог законодавства з
питань видачі документів дозвільного характеру

     1. Державний     контроль     за    додержанням    державними
адміністраторами, дозвільними органами (їх посадовими особами)
вимог   законодавства   з питань видачі документів дозвільного
характеру, встановленого порядку їх видачі (у тому числі через
дозвільні центри), за створенням та забезпеченням функціонування
дозвільних центрів міськими   радами   міст   обласного   та/або
республіканського   Автономної   Республіки   Крим   значення (їх
виконавчими органами), районними і районними у містах Києві та
Севастополі     державними     адміністраціями,    Київською    та
Севастопольською міськими державними адміністраціями здійснюється
уповноваженим органом шляхом проведення планових та позапланових
перевірок у встановленому ним порядку.

2. Планові перевірки проводяться згідно з річним планом, який
затверджується уповноваженим органом.

     Планові перевірки   дозвільного  органу (його посадової особи)
щодо додержання порядку видачі   кожного   окремого   документа
дозвільного характеру (його виду), державного адміністратора щодо
додержання встановленого порядку видачі документів дозвільного
характеру, міської ради міста обласного та/або республіканського
Автономної Республіки Крим значення (їх виконавчих органів),
районної і районної у містах Києві та Севастополі державної
адміністрації, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій   щодо   створення та забезпечення функціонування
дозвільного центру проводяться не частіше одного разу на рік.

Уповноважений орган проводить позапланові перевірки
додержання державним адміністратором та дозвільним органом (у тому
числі через дозвільні центри) вимог законодавства з питань видачі
документів дозвільного характеру:

1) на підставі письмової заяви про порушення вимог
законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру,
поданої суб'єктом господарювання;

2) за письмовими зверненнями або запитами органів виконавчої
влади, органів місцевого самоврядування (їх виконавчих органів),
державних адміністраторів, правоохоронних органів щодо виявлених
фактів порушення вимог законодавства з питань видачі документів
дозвільного характеру;

3) за письмовими зверненнями або запитами народних депутатів
України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим,
депутатів місцевих рад щодо виявлених фактів порушення вимог
законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру;

4) за рішенням Президента України, Кабінету Міністрів України
щодо виявлених фактів порушення вимог законодавства з питань
видачі документів дозвільного характеру;

5) якщо дозвільним органом, державним адміністратором до
уповноваженого органу не подана інформація про усунення порушень
вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного
характеру;

     6) з метою перевірки виконання дозвільним органом, державним
адміністратором припису уповноваженого   органу   про   усунення
порушень   вимог   законодавства   з   питань   видачі документів
дозвільного характеру, зазначеного в акті перевірки;

7) якщо під час проведення перевірки діяльності дозвільного
центру встановлені порушення вимог законодавства з питань видачі
документів дозвільного характеру місцевими дозвільними органами
(їх посадовими особами).

До участі у проведенні перевірки можуть залучатися
представники органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування (їх виконавчих органів), установ та організацій за
погодженням з їх керівниками.

Строк проведення планових чи позапланових перевірок не може
перевищувати п'яти робочих днів.

     3. Керівник   дозвільного   органу   (його посадова особа),
державний адміністратор, міський голова міста обласного та/або
республіканського Автономної Республіки Крим значення, голова
районної і районної у містах Києві та Севастополі державної
адміністрації, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій, відповідальний за   створення   та   забезпечення
функціонування дозвільного центру, під час проведення перевірки
зобов'язаний забезпечити надання   документів,   що   стосуються
предмета перевірки, а також на усну або письмову вимогу осіб, які
проводять перевірку, забезпечувати копіювання документів, надавати
письмові пояснення з питань, що виникають під час проведення
перевірки.

4. Результати проведення планової чи позапланової перевірки
оформлюються відповідним актом, який складається в довільній формі
у двох примірниках (у разі залучення працівників інших органів
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування (їх виконавчих
органів), установ та організацій - відповідно до кількості установ
та організацій, представники яких брали участь у проведенні
перевірки), підписується головою і членами комісії та
затверджується керівником уповноваженого органу.

В акті перевірки зазначаються:

інформація про діяльність дозвільного органу, державного
адміністратора та дозвільного центру;

відомості про виявлені факти порушення вимог законодавства з
питань видачі документів дозвільного характеру (якщо такі мають
місце) з посиланням на статті та пункти законодавчих і
нормативно-правових актів, вимоги яких порушені;

дані про складення протоколу про адміністративне
правопорушення, передбачене статтею 166-10 Кодексу України про
адміністративні правопорушення ( 80731-10 ) (у разі складення
протоколу);

припис про усунення недоліків та порушень вимог законодавства
з питань видачі документів дозвільного характеру, виявлених під
час проведення перевірки, та строк їх усунення, що є обов'язковим
для виконання.

Інформація про усунення недоліків та порушень вимог
законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру
подається до уповноваженого органу у строки, встановлені у
приписі, але не пізніше ніж протягом 30 днів з дня отримання
державним адміністратором та дозвільним органом акта перевірки.

     Один примірник    акта    перевірки   видається   керівникові
дозвільного   органу   (його    посадовій    особі),    державному
адміністраторові,   міському   голові   міста   обласного   та/або
республіканського Автономної Республіки Крим значення, голові
районної і районної у містах Києві та Севастополі державної
адміністрації, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій,   відповідальному   за створення та забезпечення
функціонування дозвільного центру, другий примірник зберігається
уповноваженим органом.

5. Контроль за наявністю документів дозвільного характеру у
суб'єктів господарювання, необхідність одержання яких встановлена
законом, здійснюють органи виконавчої влади та/або органи
місцевого самоврядування (їх виконавчі органи) в межах повноважень
та в порядку, передбачених законом.

{ Закон доповнено статтею 9-1 згідно із Законом N 3261-VI
( 3261-17 ) від 21.04.2011 }

Стаття 10. Відповідальність у сфері видачі документів
дозвільного характеру

1. Посадові особи дозвільних органів та державні
адміністратори за порушення вимог законодавства з питань видачі
документів дозвільного характеру несуть відповідальність у
порядку, встановленому законом.

2. Дії або бездіяльність посадових осіб дозвільних органів та
державних адміністраторів можуть бути оскаржені до суду в порядку,
встановленому законом.

3. Шкода, завдана фізичним або юридичним особам посадовими
особами дозвільного органу внаслідок їх неправомірних діянь,
відшкодовується у встановленому законом порядку.

4. У разі застосування дозвільним органом нормативно-правових
актів, прийнятих з порушенням вимог частини першої статті 4 цього
Закону, суб'єкт господарювання, законні права якого були порушені
у зв'язку з прийняттям та застосуванням таких нормативно-правових
актів, має право звернутися до суду з позовом про захист
(поновлення) своїх прав та відшкодування завданої шкоди.

Стаття 11. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його
опублікування, крім частини першої статті 4, яка набирає чинності
через один рік з дня опублікування цього Закону.

2. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до
набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить
цьому Закону.

3. Внести до законодавчих актів України такі зміни:

1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення
( 80731-10, 80732-10 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р.,
додаток до N 51, ст. 1122):

статтю 164 викласти в такій редакції:

"Стаття 164. Порушення порядку провадження господарської
діяльності

     Провадження господарської діяльності без державної реєстрації
як суб'єкта господарювання або без   одержання   ліцензії   на
провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає
ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу,
іншого   документа дозвільного характеру, якщо його одержання
передбачене законом, -

тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією
виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без
такої.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою,
яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж
порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією
виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без
такої.

Надання суб'єктом господарювання дозвільному органу або
державному адміністратору недостовірної інформації щодо
відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства -

тягне за собою накладення штрафу від сорока до ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

главу 12 доповнити статтею 166-10 такого змісту:

"Стаття 166-10. Порушення порядку видачі документа
дозвільного характеру

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення дозвільним
органом або державним адміністратором суб'єкта господарювання про
прийняття рішення про відмову у видачі такого документа у строк,
встановлений законом, -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від
двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.

     Порушення строків  прийняття  дозвільним органом рішення про
видачу    документа    дозвільного    характеру,    неповідомлення
державним адміністратором суб'єкта господарювання про одержання
від   дозвільних   органів   відповідних   документів   у   строк,
встановлений законом, -

Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті,
вчинені посадовою особою, яку протягом року було піддано
адміністративному стягненню за такі ж порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від
п'ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.

Безпідставна відмова дозвільним органом суб'єкту
господарювання у видачі документа дозвільного характеру -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від
двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян";

у статті 221 та частині першій статті 294 цифри "166-7-166-9"
замінити цифрами "166-7-166-10";

в абзаці третьому пункту 1 частини першої статті 255 слово та
цифри "(стаття 183)" замінити словом та цифрами "(статті 164,
183)";

2) частину п'яту статті 46 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради
України, 1997 р., N 24, ст. 170) доповнити словами "а з питань
відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць".

{ Підпункт 3 пункту 3 статті 11 втратив чинність на підставі
Кодексу N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010 }

4. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня
опублікування цього Закону підготувати та подати на розгляд
Верховної Ради України пропозиції щодо:

внесення змін до законів України "Про пожежну безпеку"
( 3745-12 ), "Про ветеринарну медицину" ( 2498-12 ), "Про
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"
( 4004-12 ), "Про охорону праці" ( 2694-12 ) та інших для їх
приведення у відповідність із цим Законом;

внесення змін до законодавчих актів стосовно визначення
переліку дій, права на провадження яких набуваються за
декларативним принципом.

5. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня
опублікування цього Закону провести моніторинг законодавства з
метою визначення доцільності застосування деяких документів
дозвільного характеру та подати на розгляд Верховної Ради України
проекти законів щодо скасування документів дозвільного характеру,
застосування яких є недоцільним.

     6. Кабінету Міністрів України протягом шести   місяців  з  дня
набрання чинності змінами до відповідних законів привести свої
нормативно-правові акти у відповідність із вимогами цього Закону
та   відповідних   законів,   а   також   забезпечити   приведення
міністерствами   та   іншими   органами   виконавчої   влади    їх
нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

7. Органам місцевого самоврядування протягом шести місяців з
дня набрання чинності змінами до відповідних законів привести свої
нормативно-правові акти у відповідність із вимогами цього Закону
та відповідних законів.

8. Кабінету Міністрів України та уповноваженому органу
протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону відповідно
до своїх повноважень забезпечити прийняття своїх
нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Президент України В.ЮЩЕНКО

м. Київ, 6 вересня 2005 року
N 2806-IV

лід також стисло зупинитись на характеристиці найбільш поширених та численних видах проваджень неюрисдикційного характеру - дозвільних та реєстраційних провадженнях, які спрямовані на упорядкування відносин, пов'язаних як з офіційним підтвердженням певних прав, так і з обігом об'єктів, використання яких потребує спеціального дозволу компетентних органів. Разом з тими зазначені види проваджень досить тісно пов'язані із реалізацією контрольно-наглядових повноважень.

Формування напряму дозвільного провадження в адміністративному процесі залежить від пануючого в правовій теорії та практиці підходу до детермінації явища дозвільної системи.

Відповідно до п.1 Положення «Про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, дозвільна система являє собою особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень та лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Очевидна невідповідність законодавчої концепції дозвільної системи реальним масштабам ліцензійно-дозвільної діяльності органів публічної адміністрації, з одного боку, та наявність нормативно конкретизованого переліку об’єктів регулювання цієї системи, факт існування якого не міг не накласти відбиток на відповідні теоретичні положення, з іншого – усе це дало вченим-адміністративістам привід для розуміння дозвільної системи у двох значеннях – широкому та вузькому.

Згідно з першим підходом, у значення поняття дозвільної системи вкладено такий зміст: дозвільна система – «сукупність правил, які передбачають отримання дозволу на здійснення певної діяльності та регламентують контроль за нею» (Д. Бахрах). Що ж до вузького розуміння сутності явища дозвільної системи, то воно базується до його законодавчої інтерпретації і в узагальненому вигляді може бути сформульовано, як особливий порядок здійснення визначених дій над закріпленим у Положенні про дозвільну систему переліком об’єктів, проведення операцій, які вимагають спеціального дозволу компетентних органів (С. Ліхачьов).

Виходячи з тих рамок дозвільної діяльності, які об’єктивно сформулювались у сфері функціонування публічної адміністрації, єдино правильним слід вважати розуміння дозвільної системи у більш узагальненому сенсі, тобто як процедури здійснення будь-яких дій чи операцій, які вимагають спеціального дозволу.

Отже, дозвільна система – це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання об’єктів матеріального світу; доступу до інформацій, користування нею та її поширення; в’їзду в Україну виїзду з неї та пересування по її території; організації і функціонування окремих підприємств та закладів, а також здійснення будь-якої діяльності, що передбачає обов’язкову наявність дозволу з боку уповноважених органів.

Дозвільна система передбачає отримання наступних дозвільних документів:

Спеціальний дозвіл – це документ державного зразка, який надає право на виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання об’єктів матеріального світу; доступу до інформації, користування нею та її поширення; в’їзду в Україну, виїзду з неї та пересування її територією; організації і функціонування окремих підприємств та закладів, а також здійснення будь-якої іншої діяльності.

Ліцензія – це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Сертифікат – це свідоцтво, що засвідчує якість фактично поставленого товару і його відповідність умовам контракту.

З урахуванням специфіки побудови вертикалі адміністративно-правових відносин на принципах взаємного служіння суспільства та держави, поняття дозвільного провадження можна визначити як регламентовану адміністративно-процесуальними норами діяльність органів публічної адміністрації, в ході якої вирішуються питання про забезпечення реалізації прав фізичних та юридичних осіб на виконання певних дій або зайняття певними видами діяльності шляхом надання їм відповідного дозволу.

В навчальній літературі серед дозвільних проваджень виділяють: по-перше, провадження щодо видачі дозволів (у тому числі узгодження) на заняття певним видом діяльності. До цієї групи належить видача свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю, дозвіл на діяльність з випуску й обігу цінних паперів, дозвіл на право управління транспортними засобами і видача свідоцтв про право управління цими засобами, дозвіл на виконання міжнародних польотів цивільних повітряних суден, дозвіл на вивіз з території України документів Національного архівного фонду з метою тимчасового їхнього експонування або реставрації, узгодження проектів конструкцій транспортних засобів у частині дотримання вимог забезпечення безпеки дорожнього руху тощо.

По-друге, значне число дозвільних проваджень пов'язане із видачею ліцензій (спеціальний вид дозволу) на певний вид діяльності. На сьогоднішній день всі види господарської діяльності, що мають дозвільний (ліцензований) статус умовно можливо розподілити на дві групи: перша об’єднує ті види діяльності, ліцензування яких передбачено Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01 червня 2000року, які в свою чергу можливо розподілити на чотири підгрупи: перша охоплює види діяльності, пов’язані з виготовленням та реалізацією певних продуктів і речовин (наприклад виробництво вибухових речовин та матеріалів, виробництво особливо небезпечних хімічних речовин, виробництво та оптова і роздрібна торгівля лікарськими засобами, ветеринарними медикаментами і препаратів, пестицидами та агрохімікатами, тютюновими виробами, спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями тощо); друга підгрупа об’єднує діяльність у сфері транспорту та зв’язку (наприклад надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, залізничним транспортом, авіаційним транспортом, пересилання грошових переказів, надання послуг телефонного зв’язку, крім відомчих об’єктів, тощо); третя підгрупа ліцензованих видів діяльності складає перелік спеціальних робіт та послуг (розвідка, експлуатація родовищ корисних копалин, виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності, проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника, надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, охорони громадян тощо); четверта підгрупа обмежує види діяльності, які стосуються надання населенню послуг (медична практика, ветеринарна практика, надання освітніх послуг загальноосвітніми, професійно-технічними та вищими навчальними закладами тощо). Друга група об’єднує ті види господарської діяльності, особливий порядок ліцензування яких передбачено окремими законами (банківська діяльність, зовнішньоекономічна діяльність, ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері інтелектуальної власності тощо).

Третю групу дозвільних проваджень становлять провадження, пов'язані з видачею дозволів на операції з певними об'єктами – на придбання, збереження, носіння та перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин, інших предметів і речовин, щодо збереження і використання яких установлені спеціальні правила; на рух транспортних засобів із великогабаритними, великоваговими, небезпечними вантажами; на придбання вибухових матеріалів підприємствами та організаціями тощо. Можна виділити також групу проваджень, пов'язаних з отриманням дозволу на проведення окремих заходів (наприклад дозвіл на проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, проведення різних спортивних, видовищних та інших масових заходів ) та дозволів та узгоджень на розміщення певних об'єктів (дозвіл на спорудження об'єктів міськбуду, узгодження проектів землевпорядкування, проектів будівництв тощо).

До складових елементів дозвільних проваджень належать: 1) суб’єкти дозвільної системи; 2) об’єкти дозвільної системи; 3) предмети правовідносин, що виникають у сфері дозвільної системи; 4) нормативна база дозвільної системи; 5) юридичні факти (або підстави порушення дозвільного провадження); 6) безпосередні дозвільні правовідносини.

Аналіз чинного законодавства, що стосується повноважень органів, які здійснюють дозвільну систем, дає змогу виділити основні стадії дозвільного провадження:

1) порушення дозвільного провадження (підставами порушення є подання заяви зацікавленою в одержанні дозволу особою);

2) безпосереднє вивчення компетентним органом публічної адміністрації поданих документів або обстеження приміщень, речей одо відповідності їх вимогам дозвільної системи;

3) прийняття рішення;

4) оскарження та опротестування прийнятих рішень;

5) виконання прийнятого рішення (видача дозволу).

Розглянемо їх детальніше.

Стадія порушення дозвільного провадження починається з подання до відповідного органу публічної адміністрації заяви зацікавленої в одержанні відповідного дозволу особи чи органу.

До заяви додаються копії засвідчених у встановленому порядку копії засновницьких документів, а також документи, що засвідчують спроможність займатися відповідною діяльністю.

Порядок та розмір справляння плати за здійснення дозвільних процедур встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства.

Перелік, а також вимоги щодо форми та змісту поданих документів встановлюються відповідним компетентним органом державного регулювання.

Заява про видачу дозвільного документа залишається без розгляду, якщо:

- заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;

- документи оформлені з порушенням вимог, передбачених нормативно- правовими актами України.

Про залишення заяви про видачу дозвільного документу без розгляду заявник повідомляється в письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу такого документа без розгляду у строки, у строки, передбачені для цієї видачі.

Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу дозвільного документа.

Наступна стадія дозвільного провадження – це безпосереднє вивчення компетентним органом публічної адміністрації поданих документів або обстеження приміщень, речей щодо відповідності їх вимогам дозвільної системи.

У деяких випадках необхідно підтвердження про проходження попередніх експертиз.

Про результати попереднього розгляду заяви компетентний орган державного регулювання повідомляє заявника протягом 30 днів з моменту її отримання.

Строк перевірки повноти та вірогідності поданих документів та їхньої оцінки не повинен перевищувати три місяці з дня отримання повного комплекту документів. Водночас у деяких випадках цей термін може бути подовжено, але не більше ніж шість місяців.

Наступною є стадія прийняття рішення про видачу дозволу на відповідну діяльність.

Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії приймається компетентним органом публічної адміністрації протягом місяця після отримання висновків державних експертиз поданих документів та актів інспекційного обстеження.

Не пізніше ніж у 10-денний строк після прийняття рішення компетентний орган публічної адміністрації видає заявникові дозвільний документ або направляє письмове повідомлення про відмову у видачі такого із зазначенням причин відмови та умов повторного розгляду заяви.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу дозвільного документа або про відмову у його видачі надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення.

Четвертою стадією такого провадження є оскарження та опротестування прийнятого рішення.

Дії та рішення посадових осіб компетентних органів публічної адміністрації дозвільної системи, пов’язані з відмовою у видачі дозвільного документа, його анулюванням та вилученням підконтрольних речовин, предметів та матеріалів, закриттям підприємств, майстерень і лабораторій, виконанням інших функцій щодо здійснення дозвільної системи, може бути оскаржено у порядку, встановленому для оскарження неправомірних дій органів публічної адміністрації та їхніх посадових осіб, які ущемляють права громадян.

Информация о работе Напрямки удосконалення дозвільного провадження