Цивільний позов у кримінальному поцесі

Зміст

Вступ            3

Розділ 1 Цивільний позов у кримінальному процесі     5

1. Поняття і значення цивільного  позову

 в кримінальному процесі         5

2. Предмет, підстави і доказування 

цивільного  позову в кримінальній справі      7

3. Деякі практичні проблеми розгляду цивільних позовів

у кримінальному судочинстві        17

 

Розділ 2 Цивільний позивач у кримінальному процесі     24

2.1 Поняття та класифікація учасників  кримінального процесу   24

2.2 Фізичні та юридичні особи,  що можуть виступати цивільним позивачем

у кримінальній справі          25

2.3. Цивільний позивач в  кримінальному процесі      27

2.4 Представник цивільного позивача: його процесуальний статус   30

 

Розділ 3 Забезпечення цивільного позову в кримінальних справах   32

 

Висновок            39

 

Список  літератури           45

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В Україні на сучасному етапі її розвитку проходить  вдосконалення правової бази, якою закріплено правове становище громадян, встановлюються нові гарантії реалізації і захисту їх прав і свобод, визначених Конституцією та іншими законами України. Конституційні норми, в яких закріплені ці права і інтереси, виступають основою для деталізації їх  в галузевому законодавстві, регулювання всіх аспектів їх дії і для визначення юридичних гарантій реалізації, а також для встановлення процесуального порядку захисту майнових та немайнових прав, охоронюваних законом інтересів і свобод.

Кожен  має  право будь-якими не забороненими  законом засобами захищати свої права  і свободи від порушень і протиправних посягань.

Міжнародний пакт  про цивільні  і політичні права зобов’язує  державу забезпечити будь-якій особі ефективні засоби правового захисту у випадку порушення її прав і свобод. Право на захист для будь-якої особи,  яка цього  потребує, забезпечується державою, його компетентними судовими, адміністративними  чи законодавчими  органами  влади [31, 84].

Згідно зі ст. 28 КПК України особа, яка зазнала  матеріальної шкоди від злочину, має право при провадженні  у кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою. 

Основними суб'єктами провадження за цивільним позовом в кримінальній справі є ті його учасники, процесуальний інтерес яких носить майновий характер. До них варто віднести цивільного позивача і відповідача по цивільному позові. Реалізуючи в кримінальному процесі надані їм законом права і виконуючи покладені на них процесуальні обов'язки, вони мають повну і рівну можливість відстоювати свій протилежний по своїй сутності процесуальний інтерес і тим самим сприяти всебічному, повному й об'єктивному встановленню всіх обставин, що відносяться до цивільного позову, і правильному його вирішенню по суті[29, 172].

Актуальність. Дана тема є дуже актуальною, адже участь осіб в кримінально-процесуальному провадженні вимагає чіткого знання прав та обов’язків кожного суб’єкта (учасника) цих відносин. Адже саме в ході кримінального процесу вирішується питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності – суттєвого обмеження її прав та свобод.

Крім того, дана тема має важливе значення в підготовці фахівців-юристів. Вони повинні чітко  знати хто має залучатися до участі в кримінальному процесі і  які права та обов’язки при  цьому матимуть цивільний позивач та цивільний відповідач як суб’єкти кримінального процесу. Все це спрямовано на досягнення законності та правопорядку в нашій державі, захисту головної її цінності – прав та законних інтересів людини.

Дану тему досліджували такі вчені: Гошовский М.І., Кучинська О.П,  
Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т., Кокорев Л.Д., Михєєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П., Омельяненко Г.М., Тертишник В.М.

Мета дослідження - теоретично проаналізувати поняття цивільного позивача  як суб’єкта кримінального процесу.

Обє’кт дослідження – цивільний позов та цивільний позивач у кримінальному процесі.

Предмет дослідження – цивільний позивач як суб’єкти кримінального процесу.

Згідно з  метою і предметом дослідження  було визначено такі завдання:

1) з'ясувати, які фізичні та юридичні особи можуть виступати цивільними позивачами по кримінальній справі;

2) вивчити поняття цивільного позову та цивільного позивача в  кримінальному процесі;

3) дослідити та проаналізувати поняття представника цивільного позивача в кримінальному процесі;

4) проаналізувати  шляхи забезпечення цивільного  позову у кримінальних справах.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці, підручники, навчальні посібники вітчизняних та зарубіжних фахівців, що стосуються теми: «Цивільний позивач  як суб’єкти кримінального процесу».

Методологічна основа. У курсовій роботі використовується історично-правовий, типологічно-порівняльний і комплексно-системний методи.

Практична цінність. Матеріали та результати курсової роботи можуть бути використані для майбутніх правових досліджень. Також матеріал можна використовувати на семінарах, конференціях, доповідях.

Структура дослідження. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, підрозділів, висновку, списку літератури.

 

 

Розділ 1

Цивільний позов у кримінальному процесі

 

1.1 Поняття і значення  цивільного  позову в кримінальному процесі

Захист прав людини вимагає надання громадянину, який постраждав від злочину, таких  прав, що забезпечуватимуть йому можливість активно захищати свої інтереси в  кримінальному судочинстві. Надання потерпілому та цивільному позивачеві широких прав відповідає також і завданню щодо посилення боротьби зі злочинністю. Активно захищаючи свої законні інтереси, потерпілий і цивільний позивач тим самим допомагають слідчому і суду розкрити злочин, викрити винного, справедливо покарати його за вчинене.

Відповідно  до вимог цивільного права шкода, заподіяна внаслідок порушення  правовідносин, підлягає відшкодуванню  в повному обсязі.

Крім цивільно-правового  обов'язку здійснення відшкодування заподіяної злочином шкоди правові системи багатьох країн також передбачають покладання на особу, винну у вчиненні злочину, обов'язку відшкодування потерпілому заподіяної злочином шкоди на основі норм кримінально-процесуального права.

Останнім часом  зросла актуальність дослідження, пов'язаних із розробкою правових механізмів відновлення порушених прав, у тому числі й майнових.

Проблемам відновлення  майнових прав фізичних і юридичних  осіб, відшкодуванню матеріальної шкоди, заподіяної злочином, в юридичній  літературі постійно приділяється увага. Ці питання висвітлювалися в працях С.А.Альперта, Б.Т.Безлєпкіна, П.Г.Гурєєва, В.Г.Даєва, О.Г.Мазалова, В.Т.Нора, І.П.Петрухіна,  
М.І.Гошовського, О.П.Кучинської та ін.

Однак багато питань, що їх охоплює ця проблема, досліджені не достатньо повно, деякі аспекти взагалі не розглядалися. Ще в 1890 р. відомий російський юрист А.Ф.Коні, говорячи про специфіку цього процесуального інституту, зазначав, що цивільний позов є «однією з найбільш спірних і найменш розроблених частин кримінального процесу»¹.

У кримінально-процесуальній  літературі поки що немає єдності  в поглядах авторів, які досліджували чи порушували проблему цивільного позову в кримінальному процесі, щодо цього  поняття. Більшість вчених з незначними редакційними змінами визначають цивільний позов як вимогу особи, що зазнала матеріальної шкоди від злочину, про її відшкодування до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого.

Як бачимо, поняття  позову визначається як вимога позивача до відповідача, що за своєю суттю має матеріально-правовий характер. На думку багатьох авторів, цивільний позов у кримінальному процесі є не чим іншим, як матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача, заявленою в процесі провадження по кримінальній справі та вирішеною разом з нею.

По-іншому визначає цивільний позов В.Г.Даєв. На його думку, цивільний позов у кримінальному  процесі: «Це звернення юридично зацікавленої особи або іншої уповноваженої особи до суду із заявою про відшкодування обвинуваченим або особами, які несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, матеріальної шкоди, заподіяної злочином, що повинно розглядатися в порядку кримінального судочинства»[21, 22].

Отже, автор  не заперечує матеріально-правового  змісту позову, але суть останнього бачить у зверненні до суду з проханням про розгляд цивільного спору і захист права.

3.3.Зінатуллін  визначає цивільний позов як «всю сукупність процесуальних дій і відносин уповноважених законом суб'єктів, які (дії і відносини) виникають при пред'явленні, забезпеченні та підтримці матеріально-правових претензій особи або органу, яким злочином заподіяно матеріальних збитків, на їх відшкодування» [22, 21].

Немає сумніву  в тому, що цивільний позов як основний спосіб захисту суб'єктивних прав є спільним правовим поняттям для цивільного і кримінального процесу. На думку О.Г.Мазалова, юридична природа не змінюється, цивільний позов у кримінальній справі — це звичайний позов про присудження[29, 5].

Відсутність у  літературі єдиного поняття щодо правової природи цивільного позову в кримінальному судочинстві породжує негативні наслідки як для законодавчої, так і для правознавчої практики.

Правова природа  цивільного позову не однозначна, її можна  розкрити лише шляхом комплексного аналізу  матеріальної і процесуальної його сторони. Цивільний позов у кримінальному процесі має подвійну правову природу — матеріальну і процесуальну. За матеріальною природою він є цивільним в широкому розумінні цього терміну, а за процесуальною — кримінально-процесуальним. Його матеріальна природа визначається галуззю матеріального права, норми якої регулюють спірні матеріально-правові відносини, що виникли між позивачем і відповідачем, з якого перший виводить свою вимогу до другого; процесуальна — процесуальною формою, за допомогою якої «приводиться в дію» матеріально-правова вимога позивача.

Оскільки ж позов про відшкодування заподіяного злочином матеріального збитку пред'являється і розглядається в кримінальному процесі, то, природно, і процесуальна його природа може бути тільки кримінально-процесуальною.

Аналіз норм чинного кримінально-процесуального закону, що регулюють провадження по цивільному позову в кримінальній справі, дає підставу для висновку, що законодавець при формулюванні цих норм також виходить з концепції єдиного поняття позову в нерозривній єдності двох його сторін — матеріальної і процесуально-правової, і відображає в нормах всі необхідні його ознаки. Наприклад, у ч. 1 ст. 28 і ч. 1 ст. 50 КПК він вказує як на матеріально-правову сторону позову (вимога про відшкодування заподіяного злочином матеріального збитку), так і на процесуальну (звернення за захистом порушеного майнового права). У нормах, що містяться в статтях 28, 50, 51, 52, 123 і 124 КПК, відображено інші ознаки позову, зокрема:

1)  хто має право пред'явити позов (особа, що зазнала матеріальних збитків від злочину, її повноважний представник, у встановлених законом випадках прокурор);

2) хто несе  відповідальність за завдану  шкоду (обвинувачений або особи,  які несуть згідно із законом  майнову відповідальність за його дії);

3) кому може  бути заявлено вимогу про відшкодування  збитків (органам, що ведуть  провадження по кримінальній  справі);

4) хто і в  якому порядку розглядає (суд  спільно з кримінальною справою,  тобто в порядку кримінального  судочинства).

Всі ці елементи і складають у сукупності цивільний  позов у кримінальному процесі, якому можна дати таке визначення.

Цивільний позов у кримінальному процесі — це вимога потерпілої особи, яка зазнала матеріальної (моральної) шкоди від злочину, її повноважного представника або в її інтересах прокурора до підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного або осіб, які несуть майнову відповідальність за його дії, про відшкодування цієї шкоди, яка заявлена органу дізнання, слідчому, прокурору, судді (суду) по кримінальній справі до початку судового слідства.

Незважаючи  на все значення цивільного позову в кримінальній справі, на практиці дуже часто можна спостерігати його недооцінку, що шкодить роботі та виконанню одного з основних принципів кримінального процесу з охорони прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, що беруть у ньому участь. Вивчення й аналіз розглянутих судами справ свідчить про те, що в багатьох випадках цивільний позов у кримінальній справі не розглядається, а шкода, завдана потерпілому, не відшкодовується. Так найчастіше відбувається тому, що слідчі й орган дізнання не завжди роз'ясняють потерпілим або їхнім представникам право на відшкодування шкоди, завданої злочином.

1.2 Предмет, підстави  і доказування цивільного позову  в кримінальній справі