Лікувальна фізкультура

1. Лікувальна фізкультура  (ЛФК).

Лікувальна фізкультура (ЛФК) -- сукупність методів лікування, профілактики та медичної реабілітації, заснованих на використанні фізичних вправ, спеціально підібраних і методично розроблених. При їх призначення лікар враховує особливості захворювання, характер, ступінь і стадію хворобливого процесу в системах та органах. В основі лікувальноїдії фізичних вправ лежать строго дозовані навантаження стосовно хворим і ослабленим. Розрізняють загальні тренування – для зміцнення і оздоровлення організму в цілому, і тренування спеціальні -- спрямовані на усунення порушених функцій певних систем і органів. Гімнастичні вправи класифікуються: а) по анатомічному принципом - для конкретних м'язових груп (м'язи рук, ніг, дихальні іт.д.); б) за самостійності - активні (що виконуються повністю самим хворим) і пасивні (виконувані хворим з порушеною руховою функцією з допомогою здорової кінцівки, або за допомогою методиста).

Для здійснення завдання підбирають ті чи інші групи вправ (наприклад, для зміцнення м'язів живота - вправи в положенні стоячи, сидячи та лежачи), в результаті яких організм адаптується до поступово зростаючих навантажень і коригує (вирівнює), викликані захворюванням порушення. 

Призначає лікувальну фізкультуру  лікуючий лікар, а лікар-спеціаліст з ЛФК визначає методику занять. Процедури проводить інструктор, в особливо складних випадках - лікар з ЛФК. Застосування лікувальної фізкультури, підвищуючи ефективність комплексної терапії хворих, прискорює строки одужання і попереджає подальше прогресування захворювання. Самостійно починати заняття ЛФК не слід, тому що це може призвести до погіршення стану, методика занять, призначена лікарем, повинна суворо дотримуватися.

 

2. Введення.

Захворювання серцево-судинної системи є в даний час основною причиною смертності та інвалідності населення економічно розвинених країн. З кожним роком частота і тяжкість цих хвороб неухильно наростають, все частіше захворювання серця і судин зустрічаються і в молодому, творчо активному віці. 

До хвороб серцево-судинної системи відносяться: дистрофія  міокарда,міокардит, ендокардит, пороки серця, перикардит, атеросклероз, ішемічна хвороба серця (стенокардія, інфаркт міокарда), гіпертонічна і гіпотонічна хвороби, облітеруючий ендартеріїт, тромбофлебіт,варикозне розширення вен та ін Особливої уваги заслуговує ішемічна хвороба серця - хвороба, пов'язана з гострою або хронічною дисфункцією серцевого м'яза внаслідок зменшення постачання міокарда артеріальною кров'ю. Різновидами ішемічної хвороби є стенокардія та інфаркт міокарда. Ішемічна хвороба протікає підступно, часто  
(у 35-40% випадків) без клінічних симптомів, дає мільйони випадків втрати працездатності. 

Поширенню хвороби сприяє ряд факторів зовнішнього та внутрішнього середовища ( «чинники ризику»). З групи соціально-культурних факторів найбільше значення мають: споживання висококалорійної їжі, багатої насиченими жирами і холестерином (надмірна вага, ожиріння); куріння; «сидячий»  
(малоактивний) спосіб життя; стресові умови сучасного життя у великих містах. З порушень біохімічних і фізіологічних регуляторних механізмів важливе значення мають: гіперхолестеринемія,гіпертрігліцеродемія, ряд форм гіперліпопротейнеміі, порушена толерантність до вуглеводів, артеріальна гіпертонія та ін.

 

3. Характерні симптоми захворювань серця

Серед хвороб, на які страждають наші сучасники найбільш небезпечною є захворювання серцево-судинної системи. Серцево-судинна система забезпечує кровообіг організму, а значить живлення і дихання всіх органів. Ось чому захворювання серцево-судинної системи відображається на пониженні функціональної діяльності всього організму. Одночасно понижуються творчі здібності та працездатність людини.

Захворювання серцево-судинної системи обумовлені багатьма факторами: вродженими дефектами; інтоксикацією; запальними процесами; порушеннями  обміну речовин; малорухомим способом життя тощо. У студентів головним фактором ризику є малорухомий спосіб життя.

Серед різних захворювань  серцево-судинної системи найбільш характерними є: дистрофія, інфаркт міокарда, інфекційно-алергічні міокардити, ревмокардити, (ендокардит), вади серця, вегетативно-судинна дистрофія, гіпертонічна і гіпотонічна хвороби. Незважаючи на широкий спектр серцево-судинних захворювань, основні їх симптоми в загальному між собою схожі.

Тахікардія – різке прискорення серцевих скорочень (200уд і більше). Тахікардія компенсує недостатність кровообігу.

Задишка – часте, затруднене дихання, яке компенсує серцеву  недостатність. спочатку задишка з’являється  при фізичних навантаженнях, потім  у стані спокою, при розмові, після прийому їжі. Задишка є наслідком накопичення у крові недоокислених продуктів обміну (особливо СО2), які подразнюють дихальний центр. (Задишка є причиною застою крові в легенях внаслідок недостатності лівого шлуночка).

Аритмія – відхилення в  ритмі серця. (причиною є ураження міокарду, провідної системи серця).

Набряки – накопичення  рідини в підшкірній клітчатці, у внутрішніх органах та у порожнинах тіла. Набряки розвиваються внаслідок недостатності кровообігу, коли венозний тиск зростає і проникність капілярів також зростає.

Ціаноз – синюшне забарвлення  шкіри та слизових оболонок є ознакою  порушення кровообігу внаслідок  розширення вен та капілярів і  застою в них крові.

Болі – локалізуються  за грудиною по всій проекції серця  та розповсюджуються під ліву лопатку, в шию і ліву руку. Можуть мати ниючий, давлячий, стискуючий, пекучий, щемлячий характер.

Значна кількість захворювань  серцево-судинної системи призводить до недостатності кровообігу, тобто  нездатності системи транспортувати кров у необхідній кількості для  нормального функціонування органів і тканин.

Недостатність кровообігу виникає  внаслідок порушення функцій  як серця (серцева недостатність), так  і судин (судинна недостатність). Судинна недостатність виникає  внаслідок порушення нейрогуморального апарату, що регулює функцію судин і викликає пониження артеріального тиску. Розвиток цього стану сприяє конституціональній особливості організму, неповноцінне харчування, фізичне і психічне перенапруження, інфекційні хвороби. Хронічна судинна недостатність викликає пониження працездатності, головокружіння серцебиття, задишку, схильність до втрати свідомості.

Серцева недостатність виникає  при ішемії і вадах серця. При ослаблені роботи лівого шлуночка виникає застій крові в малому колі кровообігу (набряки на ногах, набряки в легенях). Ослаблення правого шлуночка супроводжується застійними явищами в великому колі кровообігу, перш за все в печінці, нирках, шлунково-кишковому тракті, головному мозку.

 

4. Вимога загального режиму.

Широке поширення захворювань  серцево-судинної системи настійно вимагає перш за все інтенсифікації масових профілактичних заходів як у вигляді первинної, так і у вигляді вторинної профілактики. 

Раціональна фізична культура є неодмінною складовою частиною як первинної, так і вторинної  профілактики. Відомо, що підвпливом фізичних вправ помітно зростає толерантність дофізичному навантаженні; поліпшуються функціональний стан і скорочувальна функція міокарда; підвищується коронарний резерв і економічність серцевої діяльності; поліпшується кровообіг; зменшуються секреція катехоламінів, вміст ліпідів і загального холестерину в крові;поліпшується периферичний кровообіг і ін. Вважають, що фізична активність затримує розвиток коронарного атеросклерозу у віці після 40 років, веде до підвищення активності антизсідальної системи крові,попереджаючи тромбоемболічні ускладнення, і таким чином попереджує і усуває прояв більшості основних факторів ризику хвороб серця. 

Роль фізичних вправ не обмежується профілактикою захворювань серцево-судинної системи. Фізичні вправи мають велике значення ідля лікування цих захворювань. 

Заняття лікувальною фізичною культурою підвищують інтенсивність  протікання всіх фізіологічних процесів в організмі. Таку тонізуючу дію вправ покращує його життєдіяльність і має особливо важливе значення за обмеженої рухової активності. 

Фізичні вправи покращують трофічні процеси в міокарді, збільшують кровотік і активізують обмін речовин. У результаті серцевий м'яз поступово зміцнюється, підвищується її скорочувальна здатність. Поліпшення обміну речовин в організмі внаслідок стимуляції окислювальних процесів затримує, а при початкових проявах викликає зворотний розвиток атеросклерозу. 

За рахунок тренування внесердечних (екстра кардіальних) факторів кровообігу фізичні вправи удосконалюють компенсацію. Вправи для дрібних м'язових груп викликають розширення артеріол, що знижує периферичний опір артеріального кровотоку. Робота серця полегшується також завдяки поліпшенню руху крові по венах при ритмічної зміни скороченняі розслаблення м'язів (м'язовий насос), при виконанні дихальних вправ. Дія їх пояснюється зміною внутригрудного тиску. Під час вдиху воно знижується, посилюється присмоктуються діяльність грудноїклітини, підвищується при цьому черевне тиск підсилює потік крові зчеревної порожнини в грудну. Під час видиху полегшується просування венозної крові з нижніх кінцівок, так як черевне тиск при цьому знижується. 

Нормалізація функцій  досягається поступової і обережним  тренуванням, з допомогою якої вдається відновити порушену хворобою і вимушеним спокоєм координацію в роботі серцево-судинної, дихальної та інших систем організму. Фізичні вправи, що відповідають можливостям серцево -судинної системи, сприяють відновленню моторно-вісцеральних рефлексів. Реакції її на м'язову роботу стають адекватними. 

Методика лікувальної фізичної культури залежить від особливостей перебігу захворювання і ступеня недостатності загального та вінцевої кровообігу.  
При підборі фізичних вправ, вихідних положень, величини навантаження необхідно враховувати руховий режим, призначений хворому. 

При тяжких проявах захворювання, вираженої недостатності серця  або вінцевої кровообігу лікувальна фізична культура сприяє компенсації ослабленою функції серця, лікування основного захворювання і поліпшення периферичного кровообігу. Для цього використовуються фізичні вправи, що мобілізують внесердечние фактори кровообігу: вправидля ді-сталевих сегментів кінцівок, дихальні вправи і вправи розслаблених м'язів. У більшості хворих вони викликають уповільнення пульсу і зниження артеріального тиску. 

При легких формах захворювання, гострих хворобах у стадії одужання і компенсованих хронічних захворюваннях лікувальна фізична культура сприяє підвищенню функціональних особливостей серцево-судинноїсистеми.

Застосовуються вправи для  середніх і крупних м'язових груп з поступово підвищеним дозуванням. Такі вправи частішають пульс і збільшують кровоток.  
При недостатності кровообігу 3 ступеня застосовуються фізичні вправи для дрібних і середніх м'язових груп. Вправи у великих суглобах кінцівок виконуються з неповною амплітудою, з укороченим важелем, іноді за допомогою інструктора.

Вправи для тулуба застосовуються тільки у вигляді повороту на правий бік і невисокого підведення тазу. Темпвиконання вправ - повільний, кількість повторень 3-6 разів. Статичні дихальні вправи виконуються без поглиблення дихання. Заняття поєднуються з легким масажем гомілок.

 

             5. Приблизний перелік рекомендованих вправ

Ранкова гімнастика сприяє більш швидкому приведенню організму в робочий стан після пробудження, підтримці високого рівня працездатності протягом трудового дня, вдосконаленню координації нервово-м'язового апарату, діяльності серцево-судинної та дихальної систем. Під час ранкової гімнастики і подальших водних процедур активізується діяльність шкіряних та м'язових рецепторів, вестибулярного апарату, підвищується збудливість ЦНС, що сприяє поліпшенню функцій опорно-рухового апарату і внутрішніх органів. 

А) лежачи на спині:  
1.Махами вперед руки вгору-вдих, руки через сторони вниз - видих.  
2.Подіймання зігнутих в колінах ніг - видих, опускання прямих ніг - вдих.  
3.Відведення та приведення піднятої ноги. Дихання довільне.  
4.Імітація рухів ніг при їзді на велосипеді. Дихання довільне.  
5.Перехід в положення сидячи з допомогою і без допомоги рук.

Б) стоячи:  
1.Руки в замок долонями вгору, ногу назад на носок, прогнутися - вдих, в.п. - видих.  
2.Руки в замок долонями вгору, нахил тулуба в сторону, однойменну ногу вбік - вдих, в. п. - видих.  
3.Руки зігнуті перед грудьми, пружинистий відведення рук назад.  
4.Руки на пояс, кругові рухи тулубом.  
5.Руки в сторони - вдих, нахил вперед, кисті рук торкаються колін --видих.  
6.Махи ногою вперед-назад. Дихання довільне.  
7.Присід, руки вперед - видих, і. п. - вдих.  
8.Ходьба звичайна на носках, з високим підніманням коліна.

 

 

6. Механізми лікувальної дії фізичних вправ при серцево-судинній патології

Метод лікувальної фізкультури  розглядається як неспецифічний  метод загальної терапії. Його цінності полягає в тому, що він по своїй сутності має не локальну дію, а викликає реактивні зміни всього організму.

Адекватні фізичні вправи покращують кровопостачання серцевого  м’яза за рахунок розкриття резервних  капілярів в міокарді позитивно  впливають на обмін речовин чи шляхом підвищення окислювально-відновлювальних  процесів і, таким чином, прискорюють  процеси відновлення в міокарді.

Протипоказаннями при  серцево-судинній патології є вправи:

– З різкою зміною положення тіла (нахили, переміщення, оберти, перекиди);

– Статичні, які пов’язані із затримкою дихання;

– Піднімання великої ваги та вправи з натужуванням;

– На гімнастичних приладах без попередньої підготовки;