Лікувальна фізкультура

– На витривалість при артеріальному  тиску вище 200/110 мм рт. ст. при прогресуючій хворобі з частими кризами;

– Участь у змаганнях  з легкої атлетики, гімнастики, баскетбол, плавання, лижних гонок.

1) Фізичні вправи мають  трофотропну (покращення трофічних  процесів) та енерготропну дію  на міокард та сприяють його відновленню.

2) М’язова діяльність  сприяє тренуванню екстракардіальних  факторів кровообігу. Так, фізичні  вправи для дрібних м’язових груп, сприяють просуванню крові по венах, діючи як м’язова помпа. Така дія фізичних вправ компенсує недостатність кровообігу.

Фізичні вправи – метод  боротьби з застійними проявами в  організмі. Мобілізація резервної  функції судинної системи покращує циркуляцію крові та лімфи, що сприяє зменшенню застійних явищ в організмі.

3) При виконанні спеціальних  дихальних вправ на вдосі понижується  внутрішньо грудний тиск і  збільшується присмоктуюча здатність  грудної клітки внаслідок чого  покращується надходження крові  повенах до серця (правого передсердя). Одночасно підвищується тиск в брюшній порожнині, понижує застійні явища у внутрішніх органах.

4) При м’язовій діяльності  понижується тонус дрібних артерій,  внаслідок чого розкриваються  резервні капіляри, що покращують  обмін між кров’ю і тканинами та понижує периферійний опір току крові, полегшуючи роботу серця. При скороченні м’язів посилюється кровоток повенах, а при розслаблені – полегшується перехід крові в капілярне русло.

5) М’язова діяльність  – фактор, що сприяє відновленню  вегетативних функцій серцево-судинної  системи, які порушені хворобою. Ця дія відбувається через  утворення моторно-вісцеральних  рефлексів (розвиток тимчасових  зв’язків між корою та внутрішніми  органами і м’язовою системою), внаслідок чого нормалізується  сила скорочення м’язів, ритм, судинна  реактивність тощо.

6) Дозовані фізичні вправи  підвищують тонус блукаючого  нерва та продукцію гормонів, які понижують артеріальний тиск. В результаті чого в стані спокою понижується АТ та ЧСС. Дихальні вправи з подовженим видихом та сповільненням дихання через нервово-рефлекторні механізми мають току ж дію.

Лікувальна фізична культура показана при всіх захворюваннях  серцево-судинної системи. Протипоказання мають лише тимчасовий характер, а  саме: в гострій стадії захворювання (міокардіт, ендокардіт та інші в період частих та інтенсивних приступів болю в ділянці серця та при порушеннях серцевого ритму); при наростанні серцевої недостатності; при важких ускладненнях зі станом інших органів. При покращенні загального стану хворої дитини та затуханні гострих явищ, необхідно приступити до занять фізичною культурою.

Для визначення фізичного  навантаження при серцево-судинній патології необхідно врахувати: 1) прояви основного захворювання та

2) ступінь коронарної  недостатності (3ст.)

3) особливості хвороб, що супроводжують основну

4) попередню фізичну підготовленість та адаптованість до фізичних навантажень.

 

7. Основи методики фізичного виховання при серцево-судинній патології

Проводити фізичні вправи потрібно регулярно, щонайменше три  рази на тиждень (ідеально - щодня) по 30 хвилин, бажано на свіжому повітрі або в добре провітрюваних приміщеннях. Найкраще проводити тренування в ранковий або вечірній час доби, причому не раніше, як через 2 години після прийому їжі.

Розпочинати тренування потрібно з 5-10 хвилин, поступово нарощуючи  тривалість та інтенсивність занять. Після закінчення періоду адаптації до тренувань потрібно займатись регулярно з приблизно однаковим навантаженням.

Кожне заняття повинно  поділятися на три етапи: підготовчий, основний і заключний. Метою підготовчого етапу є поступова активізація дихальної та серцево-судинної систем, підготовка їх до основного навантаження. Вправи виконуються повільно і поєднуються із дихальними вправами. Тривалість підготовчого періоду 3-5 хвилин.

Метою основного періоду  є здійснення послідовного навантаження всіх м`язів тіла. Інтенсивність вправ має бути достатньо напруженою, але не виснажливою. Навантажувальні вправи потрібно обов`язково чергувати із розслаблюючими, котрі включають нахили тулуба і дихальні вправи. Рекомендовано дотримуватися навантажень, що становлять 50%-80% від максимальних можливостей організму.

Інтенсивність фізичних навантажень  треба регулярно визначати за допомогою підрахунку частоти пульсу. Оптимальну частоту серцевих скорочень можна визначити для себе за допомогою таких нескладних розрахунків:

· Для початківців оптимальна ЧСС = 170 – вік;

· Для тих, що тренуються регулярно оптимальна ЧСС = 180 – вік;

· Для тих, що готуються  до змагань оптимальна ЧСС = 170 –  ½ віку.

Максимально допустима частота  серцевих скорочень зменшується  з віком і змінюється після перенесених серцево-судинних захворювань.

Оригінальним способом регулювання  інтенсивності фізичних вправ є  одночасне ведення розмови. Якщо говорити заважко, значить інтенсивність  тренування є зависокою і потрібно зменшити навантаження.

Ще однією важливою характеристикою  процесу тренування є так звана щільність заняття. Вона виражає процентне співвідношення часу, який йде на безпосереднє виконання вправ, до всього часу тренування. На початкових етапах рекомендовано дотримуватися щільності біля 50%, тобто половина часу йде на виконання вправ, а інша йде на паузи між вправами. В подальшому потрібно прагнути досягти щільності до 80%, коли на паузи між вправами йде всього 1/5 загального часу тренування.

Заключний період кожного заняття полягає в поступовому зменшенні навантаження і виконанні легких вправ протягом 5-7 хвилин. За цей проміжок часу нормалізується робота всіх систем організму, зменшується частота серцевих скорочень, приходять до вихідних значень основні показники гомеостазу.

Фізичні вправи інтенсифікують процеси обміну речовин в організмі.

Розщеплюються спочатку прості, а потім складні вуглеводи і жири. А поживні речовини, які прийшли з їжею, йдуть на синтез білків для укріплення м`язів і кісток. Навіть за кілька годин після тренувань обмінні процеси в організмі відбуваються все ще із пришвидшеним темпом. Тому фізичні тренування особливо корисні, а точніше, просто обов`язкові людям із надлишковою вагою.

Наявність надлишкової ваги можна виявити простим способом – шляхом знаходження індексу  маси тіла (ІМТ) (індекс Кетле). В нормі він становить 18,1 – 24,1. Якщо індекс маси тіла є вищий, ніж 24,1 – значить у Вас є надлишкова маса тіла.

Кількість калорій, що використовується при різних видах фізичної активності подана в таблиці 2.

Таблиця 2. Кількість калорій, що використовується за 10 хвилин у людини вагою 75 кг.

Вид активності	Кількість калорій
Ходьба зі швидкістю 3 км/год	40
Ходьба зі швидкістю 4 км/год	50
Ходьба зі швидкістю 6 км/год	70
Біг зі швидкістю 7.5 км/год	120
Біг зі швидкістю 10 км/год	150
Гімнастика	70-120
Робота в саду чи на городі	40 -105